Справа № 182/523/24
Провадження № 2/0182/182/2025
Іменем УКРАЇНИ
20.01.2025 м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Рунчевої О.В.,
секретаря судового засідання Паламарчук П.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про витребування безпідставно отриманих активів, -
30.01.2024 року представник позивач ОСОБА_2 звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із зазначеним вище позовом, посилаючись на наступні обставини.
20.12.2021 року до позивача звернувся ОСОБА_3 з проханням надати йому в борг грошові кошти в розмірі 1000,00 грн. Позивач погодився, про що між сторонами було укладено усуну угоду, відповідно до якої відповідач зобов'язався повернути борг до 01.08.2022 року. 25.12.2021 року позивачем було здійснено грошовий переказ з особистої банківської картки, на особисту банківську картку відповідача в розмірі 1 000,00 грн. В подальшому ОСОБА_3 неодноразово звертався до ОСОБА_1 з проханням надати грошові кошти в борг, у зв'язку з чим позивачем було здійснено наступні грошові перекази на користь відповідача: 05.01.2022 року в сумі 500,00 грн.; 06.01.2022 року в сумі 2500,00 грн.; 15.01.2022 року в сумі 500,00 грн.; 22.01.2022 року в сумі 2000,00 грн.; 03.02.2022 року в сумі 2000,00 грн.; 09.02.2022 року в сумі 500,00 грн.; 12.02.2022 року в сумі 2500,00 грн.; 19.02.2022 року в сумі 1350,00 грн.; 24.02.2022 року в сумі 2000,00 грн.; 04.03.2022 року в сумі 500,00 грн.; 14.03.2022 року в сумі 5000,00 грн.; 14.03.2022 року в сумі 510,00 грн.; 20.03.2022 року в сумі 500,00 грн.; 23.03.2022 року в сумі 2500,00 грн.; 25.03.2022 року в сумі 2000,00 грн.; 27.03.2022 року в сумі 500,00 грн.; 27.03.2022 року в сумі 1000,00 грн.; 30.03.2022 року в сумі 1000,00 грн.; 01.04.2022 року в сумі 1000,00 грн.; 04.04.2022 року в сумі 2500,00 грн.; 08.04.2022 року в сумі 500,00 грн.; 10.04.2022 року в сумі 500,00 грн.; 06.05.2022 року в сумі 500,00 грн.; 17.05.2022 року в сумі 2500,00 грн. Таким чином у період з 25.12.2021 року по 17.05.2022 року позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти на загальну суму 35860,00 грн., які з усною домовленістю ОСОБА_3 мав повернути ОСОБА_1 в повному розмірі не пізніше 01.08.2022 року. Але станом на сьогоднішній день відповідач кошти позивачу не повернув, безпідставно заволодівши ними.
З цих підстав позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача безпідставно отримані кошти в розмірі 35 860,00 грн. та судові витрати.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.06.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, роз'яснено відповідачу його право на підготовку відзиву на позовну заяву (а.с.50-51).
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.06.2024 року позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів (а.с.52-53).
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.12.2024 року задоволення клопотання позивача про витребування доказів (а.с.108-110).
Сторони в судове засідання не з'явились.
05.12.2024 року до канцелярії суду через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с. 117-119).
Відповідач повідомлявся про розгляд справи, шляхом направлення на адресу, зазначену в позові, судової повістки та копії ухвали про відкриття провадження, про що свідчить поштовий конверт (а.с.124), який повернувся на адресу суду, як не вручений, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Крім того, було зроблено публікацію оголошення про час, дату та місце розгляду справи на сайті Судової влади України (а.с.116). Ухвала про відкриття провадження у відповідності до ч. 8 ст. 128, ч. 1 ст. 131 ЦПК України, вважається доставленою. Відповідач своїм правом не скористався, відзиву на позовну заяву на адресу суду не направив.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.
На підставі ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як вбачається з письмових матеріалів справи, ОСОБА_1 в період з 25.12.2021 року по 17.05.2022 року з належної йому банківської картки АТ «Універсал Банк», картковий рахунок № НОМЕР_1 разів перерахував грошові кошти на картковий рахунок в АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , та карткові рахунки в АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 на загальну суму 35 860,00 грн., що підтверджується відповідними квитанціями: №K4AK-P9X2-X075-P1AM від 03.02.2022 року (а.с. 69), №997H-292C-EXKE-1T7K від 17.05.2022 року (а.с. 70), №5907-4XC3-C848-E0BT від 06.05.2022 року (а.с. 71), №6MP4-C46M-9TCE-B98X від 06.01.2022 року (а.с.72), №6KP5-A18C-3CEA-7P5C від 15.01.2022 року (а.с. 73), №5642-XAP6-APKM-P330 від 05.01.2022 року (а.с. 74), №M88E-01XX-BTHB-PMEC від 22.01.2022 року (а.с. 75), №X3P0-A4XP-7XXC-PP5X від 24.02.2022 року (а.с.76), №HX0C-XMK0-3M2K-7CM0 від 23.03.2022 року (а.с.77), №CH60-B89E-MB89-H584 від 14.03.2022 року (а.с.78), №6C3E-XA0T-CCC8-45TB від 19.02.2022 року (а.с.79), №09EX-CET3-9K08-H888 від 09.02.2022 року (а.с.80), №68EC-C9B5-78TK-6474 від 12.02.2022 року (а.с.81), №M775-6T24-9B55-2TB5 від 25.03.2022 року (а.с.82), №E285-MX7M-0HX4-70XT від 14.03.2022 року (а.с.83), №9B3E-T289-M6MK-309T від 04.03.2022 року (а.с.84), № 1XH5-46BX-E36P-CTT7 від 27.03.2022 року (а.с.85), №94T0-HH4B-H4K1-869P від 20.03.2022 року (а.с.86), №25X6-T44M-5EBT-1P9M від 01.04.2022 року (а.с.87), №P2E4-1C73-8P0M-M532 від 04.04.2022 року (а.с.88), №A205-0TB0-BTT4-2XPB від 10.04.2022 року (а.с.89), №K0M7-4T0X-A2TH-P611 від 27.03.2022 року (а.с.90), №6P8E-9KPB-079T-EXM5 від 30.03.2022 року (а.с.91), №77M9-PHXM-5K27-B6PM від 08.04.2022 року (а.с.92), №T5HH-2MH0-1B88-XME6 від 25.12.2021 року (а.с.93).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов.
По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.
По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).
За змістом ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків.
Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст.1212 ЦК України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Отже, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у вигляді розірвання договору.
Відтак, задля застосування до спірних правовідносин у справі ст.1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.
Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 11, ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, постанова від 21.02.2020 року у справі №910/660/19.
Як зазначено в позові, між сторонами існували певні усні домовленості щодо надання позивачем грошей в борг відповідачу. В наданих ОСОБА_1 копіях квитанцій в графі «призначення платежу» зазначено - переказ особистих коштів.
Як зазначає Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 17.04.2024 року у справі №127/12240/22 тлумачення ст.ст.1212, 1215 ЦК свідчить, що при визначенні того, чи підлягають поверненню потерпілій особі безпідставно набуті кошти, слід враховувати, що акти цивільного законодавства мають відповідати змісту загальних засад, зокрема добросовісності.
Безпідставно набуті кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
Як вбачається з матеріалів справи позивач перераховував відповідачу кошти тривалий час, в період з 25.12.2021 року по 17.05.2022 року, регулярно, різними сумами. Оскільки позивач не був зобов'язаний перераховувати кошти з огляду на відсутність договірних відносин із відповідачем, а також будь-яких інших зобов'язань, проте здійснював ці платежі протягом тривалого часу, регулярно, його поведінка щодо вимоги повернення цих коштів є вочевидь суперечливою та недобросовісною. Тому суд вважає, що регулярний характер перерахування позивачем грошових коштів на карткові рахунки, бездіяльність більше півтора року щодо повернення таких коштів, спростовує доводи позивача про те, що набуття коштів було безпідставним.
Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено,що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Як передбачено ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно до вимог ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Так, за клопотанням позивача судом була витребувана інформація у АТ «Універсал Банк» та АТ «Ощадбанк» щодо належності чи неналежності перерахованих в позові карткових банківських рахунків ОСОБА_3 .
Згідно лист АТ «Універсал Банк» №БТ/7890 від 11.12.2024 року, відсутня інформація щодо належності ОСОБА_3 карткових банківських рахунків № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , емітованих АТ «Акцент-Банк» (а.с.121).
Крім того, в листі АТ «Ощадбанк» №46/12-11/154308/2024/БТ від 18.12.2024 року зазначено, що картковий банківський рахунок № НОМЕР_2 не емітований на ім'я громадянина ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_7 ) (а.с.123).
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
З огляду на викладене вище, суд вважає, що позивачем не надано достатніх та достовірних доказів того, що перераховані кошти були набуті безпідставно, та набуті саме ОСОБА_3 . А тому суд приходить до висновку, що доводи позову ОСОБА_1 є необґрунтованими, підстави для його задоволення відсутні, а тому позовні вимоги про повернення безпідставно отриманих коштів не підлягають задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.11, 509, 1212 ЦК України, ст.ст.2, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про витребування безпідставно отриманих активів - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: О. В. Рунчева