Справа № 180/2262/24
2/180/78/25
20 січня 2025 р. Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Янжули О.С.,
секретар Котова Н.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування шкоди, -
11 жовтня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Найда Катерина Володимирівна, звернулася до суду з позовом, в якому просить: стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_1 224 000.00 грн (двісті двадцять чотири тисячі гривень 00 копійок) страхового відшкодування пов'язаної з втратою годувальника для батьків, 48 000.00 грн (сорок вісім тисяч гривень 00 копійок) відшкодування моральної шкоди, 30 000,00 грн (тридцять тисяч гривень 00 копійок) судових витрат пов'язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11 травня 2024 року, близько 00 год. 40 хв. на 85км+913м автодороги "Київ-Чоп" в с. Кочерів, Житомирського району, Житомирської області, відбулася дорожньо-транспортна пригода в якій водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки "МЕRCEDES-ВЕNZGL350", р.н. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.
За фактом ДТП СВ ВП №3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області, 11.05.2024 р. внесено матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024060450000104.
В результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього мати потерпілого, ОСОБА_1 , зазнала шкоду у зв'язку з чим, виникло право на її відшкодування за рахунок Відповідача.
31.07.2024 року слідчим СВ ВП №3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області капітаном поліції Кухарським Павлом Миколайовичем кримінальне провадження №12024060450000104 закрите у зв'язку з відсутністю в діяннях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
Керуючись положеннями Закону України №1961-ІV від 01.07.2004 р., Представник позивача повідомив Відповідача про настання страхового випадку та звернувся, в порядку визначеному Законі України №1961-ІV від 01.07.2004 р., із заявами на виплату страхового відшкодування.
Серед заявлених Позивачем до відшкодування вимог, містились:
96 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, встановленої п 27.3. ст.27 Закон України №1961- ІV від 01.07.2004 р.,
288 000,00 грн в рахунок відшкодування пов'язаного із втратою годувальника для батьків, встановленої п 27.2. ст.27 Закон України №1961- ІV від 01.07.2004 р.
Листом про прийняте рішення №4816 від 25.09.2024 р. Відповідачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 48 000,00 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Відповідач здійснив виплату 50% від загального розміру моральної шкоди заявленої Позивачем, аргументуючи своє рішення тим, що у зв'язку з тим, що відповідно до отриманої Постанови про закриття кримінального провадження від 31.07.2024 року, встановлено, що пішохід ОСОБА_3 загинув по власній недбалості та необережності, в результаті грубого порушення вимог Правил дорожнього руху України.
Страхове відшкодування пов'язане із втратою годувальника для батьків повністю не було сплачене.
На час звернення з позовною заявою до суду, Відповідач так і не здійснив виплату страхового відшкодування у повному обсязі та у строки встановлені пунктом 36.2 статті 36 Закон України №1961- ІV від 01.07.2004 р., що стало підставою для звернення Позивача в суд за захистом свого порушеного права на страхове відшкодування.
Ухвалою суду від 22.10.2024 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову.
30.10.2024 року від представника АТ «СК «Країна» Усенка А.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Мерседес-Бенц», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована згідно Договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР/6695844.
22.07.2024 року AT «СК «Країна» було отримано повідомлення про ДТП від представника Позивача - ОСОБА_4
27.07.2024 року AT «СК «Країна» було отримано дві заяви на виплату страхового відшкодування від представника Позивача - ОСОБА_4 , щодо: 1)-здійснення страхового відшкодування моральної шкоди, у розмірі 96 000.00 грн., 2)-здійснення страхового відшкодування пов'язаного із втратою годувальника (для батьків), у розмірі 288 000,00 грн.
16.08.2024 року АТ«СК «Країна» направило представнику Позивача - ОСОБА_4 , лист про надання додаткових документів, які необхідні для прийняття вмотивованого рішення про (відмову) здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та повідомлення щодо призупинення строку для прийняття Страховиком такого рішення.
Серед переліку запитуваних документів AT «СК «Країна» зазначило про необхідність подання до Страховика, як того вимагають приписи пп. е) п. 35.2. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме, документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника.
23.08.2024 року АТ«СК «Країна» отримало заяву на виплату відшкодування та копію Постанови про закриття кримінального провадження відносно дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 11.05.2024 року.
АТ «СК «Країна» прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування на користь Позивача у загальному розмірі 48 000,00 грн., та складено страховий акт № 56/74951/Ж/3.2.29 яке складається з: 96 000,00 грн. - 48 000,00 грн. = 48 000,00 грн., моральної шкоди (п. 27.3. ст. 27 Закону);
Факт оплати на користь Позивача страхового відшкодування у загальному розмірі 48 000,00 грн. не заперечується позивачем а тому і не підлягає додатковому доказуванню.
В зв'язку з тим, що відповідно до отриманої Постанови про закриття кримінального провадження від 31.07.2024 року, встановлено, що пішохід ОСОБА_3 загинув по власній недбалості та необережності, в результаті грубого порушення вимог Правил дорожнього руху України, тому розмір моральної шкоди було зменшено, на підставі п. 36.3 Закону.
Сам загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого - ОСОБА_3 , має бути розраховано шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на два.
Отже, у даній справі загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим) стосовно одного померлого становить 96 000,00 грн., що було розраховано наступним чином:
12 х 8 000,00 грн. : 2 = 48 000, 00, де:
-8 000,00 грн. - мінімальна заробітна плата на день настання страхового випадку.
-12 - множинник, зазначений у п. 27.3 ст. 27 Закону.
-2- кількість осіб, відповідальних за спричинену шкоду внаслідок ДТП.
Отже, сума страхового відшкодування моральної шкоди на користь Позивача становить 48 000,00 грн.
Що узгоджується із судовою практикою, яка зокрема, висвітлена в постанові Київського апеляційного суду від 18 січня 2024 року по справі № 373/45/23.
27.07.2024 року Позивач звернулася до Відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування за підписом її представника - ОСОБА_4 , щодо здійснення страхового відшкодування пов'язаного із втратою годувальника (для батьків), у розмірі 288 000,00 грн.
Зазначив, що відповідно до підпункту е) пункту 35.2. ст. 35 Закону, до заяви про страхове відшкодування шкоди, пов'язаної із втратою годувальника, додаються документи, що:
-підтверджують перебування на утриманні потерпілого,
-його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік,
-розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника.
Проте, Позивачем або її представниками не було надано повний перелік документів, необхідних для прийняття рішення по справі, визначених підпунктом е) пункту 35.2. ст. 35 Закону, а саме: не надано документи, шо підтверджують розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, про що було повідомлено листом за вих. № 4204/24 від 16.08.2024 року, в якому повідомлялося також про повідомлення щодо призупинення строку для прийняття Страховиком рішення про виплату або про відмову у виплаті страхового відшкодування до дати, коли останньому стане відомо про набрання рішення законної сили у кримінальній справі, в якій розглядається дорожньо-транспортна пригода від 11.05.2024 року.
Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої статті 1200 ЦК України, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Тобто, коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: а) непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання; б) дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Поняття «непрацездатні громадяни» надається у статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
При цьому, факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Страховику не було подано документи, які підтверджують перебування позивача на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання ДТП) календарний рік, розміри пенсій, наданих Позивачу, як утриманцю внаслідок втрати годувальника.
Просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Представником позивача надано заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву, просив суд здійснити розгляд справи за його відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, встановив наступне.
11 травня 2024 року, близько 00 год. 40 хв. на 85км+913м автодороги "Київ-Чоп" в с. Кочерів, Житомирського району, Житомирської області, відбулася дорожньо-транспортна пригода в якій водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки "МЕRCEDES-ВЕNZGL350", р.н. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.
За фактом ДТП СВ ВП №3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області, 11.05.2024 р. внесено матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024060450000104.
22.07.2024 року AT «СК «Країна» було отримано повідомлення про ДТП від представника Позивача - ОСОБА_4
22.07.2024 року AT «СК «Країна» було отримано дві заяви на виплату страхового відшкодування від представника Позивача - ОСОБА_4 , щодо: 1)-здійснення страхового відшкодування моральної шкоди, у розмірі 96 000.00 грн., 2)-здійснення страхового відшкодування пов'язаного із втратою годувальника (для батьків), у розмірі 288 000,00 грн.
31.07.2024 року слідчим СВ ВП №3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області капітаном поліції Кухарським Павлом Миколайовичем кримінальне провадження №12024060450000104 закрите у зв'язку з відсутністю в діяннях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
АТ «СК «Країна» прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування на користь Позивача у загальному розмірі 48 000,00 грн., та складено страховий акт № 56/74951/Ж/3.2.29 яке складається з: 96 000,00 грн. - 48 000,00 грн. = 48 000,00 грн., моральної шкоди (п. 27.3. ст. 27 Закону);
Факт сплати на користь Позивача страхового відшкодування у загальному розмірі 48 000,00 грн. не оспорюється позивачем та підтверджується у позові.
Статтею 1187 ЦК України передбачено об'єктивну (безвинну) цивільно-правову відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, яка завдана внаслідок його експлуатації третій особі.
Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Згідно зі статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Спеціальні норми щодо регулювання страхових правовідносин містить Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно з вимогами ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
В статті 5 Закону визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
За статтею 6 Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ч. 1статті 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Означені норми кореспондуються з пунктом 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, відповідно до якого, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, поміж іншим, шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Пунктом 27.1 статті 27 Закону визначено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Статтею 35 Закону визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування, до якої долучаються документи, передбачені вказаною статтею.
Відповідно до п. 27.3 ст. 27 Закону страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (розмір регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Пунктом 36.3 статті 36 Закону передбачено, що у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
Так, як вбачається з матеріалів справи, 11.05.2024 стався страховий випадок - дорожньо-транспортна пригода, в якій від отриманих тілесних ушкоджень помер пішохід ОСОБА_3 .
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Мерседес-Бенц», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована згідно Договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР/6695844.
У зв'язку з зазначеним, у страховика АТ СК «Країна» виник обов'язок відшкодувати шкоду, пов'язану із смертю потерпілого - ОСОБА_3 .
Вказані обставини учасниками справи визнаються та не заперечуються.
Виплата страхового відшкодування позивачу здійснена на підставі заяви представника позивача ОСОБА_4 від 22.07.2024 про виплату страхового відшкодування матері загиблого - ОСОБА_1 , АТ «СК «Країна» прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування на користь Позивача у загальному розмірі 48 000,00 грн., та складено страховий акт № 56/74951/Ж/3.2.29.
З роз'яснень СК «Країна» щодо виплаченої суми страхового відшкодування слідує, що розмір страхового відшкодування розраховувався за формулою (((12*8000,00 грн)/2 = 48 000, 00, де:
-8 000,00 грн. - мінімальна заробітна плата на день настання страхового випадку.
-12 - множинник, зазначений у п. 27.3 ст. 27 Закону.
-2- кількість осіб, відповідальних за спричинену шкоду внаслідок ДТП.
Не погоджуючись із розміром отриманого від СК «Країна» страхового відшкодування, та вказуючи на невірність розрахунків сум страхового відшкодування, зокрема, в частині кількості осіб, які відповідальні за спричинену шкоду внаслідок ДТП, замість 2, позивач вважає, що наявна 1 особа, яка відповідальна за спричинену шкоду, а саме, водій автомобіля.
Щодо складової формули, а саме, кількості осіб, відповідальних за спричинену шкоду внаслідок ДТП, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною п'ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл обов'язку доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 204/3783/16-ц (провадження № 61-1141св18).
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із тим, як зазначено вище, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається саме на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18), від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20).
Судом встановлено, що, згідно з копією постанови слідчого СВ ВП №3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області капітана поліції Кухарського Павла Миколайовича від 31.07.2024 року про закриття кримінальної справи, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 11.05.2024 за №12024060450000104 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Згідно п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
При цьому, зі змісту постанови слідує, що з технічної точки зору, відповідно до заданих вихідних даних та згідно проведеного дослідження, причиною виникнення даної ДТП в наведених умовах дорожнього руху слід вважати наявність пішохода на смузі руху автомобіля «Мерседес-Бенц», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на відстані меншій за відстань, яка необхідна для застосування водієм ОСОБА_2 технічних заходів відповідно до вимог п.12.3 ПДР України. Таким чином у ході досудового розслідування встановлено, що пішохід ОСОБА_3 загинув по власній недбалості та необережності, в результаті грубого порушення вимог ПДР України. Підстав для притягнення до відповідальності інших осіб не має.
Разом з тим, у даній постанові відсутня інформація про умисел потерпілого, тобто усвідомлене бажання заподіяти шкоду - спричинити ДТП та про обставини непереборної сили.
Такі обставини (умисел потерпілого або ж непереборна сила) не доведені також відповідачем, а тому відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за встановлених судом обставин не виключається.
Відповідно до частини другої статті 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Отже, суд може зменшити розмір шкоди на підставі ч. 2 ст. 1193 ЦК України у разі встановлення, що виникненню вказаної шкоди сприяла груба необережність потерпілого.
Аналогічний висновок вкладено у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року (справа № 445/3770/19) та від 14 листопада 2021 року (справа № 342/709/20).
Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що позивачу володільцем джерела підвищеної небезпеки була завдана шкода (пов'язана із смертю потерпілого).
Виникненню вказаної шкоди сприяла груба необережність потерпілого, який не впевнився у відсутності безпеки для себе та інших учасників руху, перебував проїжджій частині автодороги на відстані меншій за відстань, яка необхідна для застосування водієм ОСОБА_2 технічних заходів відповідно до вимог п.12.3 ПДР України, що в сукупності і призвело до наїзду на нього автомобіля.
За вказаних обставин, при вирішенні питання про розмір відшкодування шкоди, завданої володільцем джерела підвищеної небезпеки, наявні підстави для зменшення її розміру на підставі частини другої статті 1193 ЦК України.
Таким чином, при розрахунку суми страхової виплати суд вважає обґрунтованим поділ відповідальності між водієм ОСОБА_2 та загиблим пішоходом ОСОБА_3 .
Отже, розрахунок страхового відшкодування, здійснений АТ «Страхова компанія «Країна» за формулою (((12*8000,00 грн)/2 = 48 000, 00, де:
-8 000,00 грн. - мінімальна заробітна плата на день настання страхового випадку.
-12 - множинник, зазначений у п. 27.3 ст. 27 Закону.
-2- кількість осіб, відповідальних за спричинену шкоду внаслідок ДТП.
Таким чином, загальна сума страхового відшкодування становить 48000,00 грн на одну особу, яка виплачена позивачці у повному обсязі.
На підставі наведеного позовні вимоги в частині стягнення додаткових 48 000 гривень відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення 224 000 гривень страхового відшкодування пов'язаної з втратою годувальника для батьків, суд приходить до наступного:
27.07.2024 року Позивач звернулася до Відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування за підписом її представника - ОСОБА_4 , щодо здійснення страхового відшкодування пов'язаного із втратою годувальника (для батьків), у розмірі 288 000,00 грн.
Відповідно до підпункту е) пункту 35.2. ст. 35 Закону, до заяви про страхове відшкодування шкоди, пов'язаної із втратою годувальника, додаються документи, що:
-підтверджують перебування на утриманні потерпілого,
-його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік,
-розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника.
Проте, Позивачем або її представниками не було надано повний перелік документів, необхідних для прийняття рішення по справі, визначених підпунктом е) пункту 35.2. ст. 35 Закону, а саме: не надано документи, шо підтверджують розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, про що було повідомлено листом за вих. № 4204/24 від 16.08.2024 року, в якому повідомлялося також про повідомлення щодо призупинення строку для прийняття Страховиком рішення про виплату або про відмову у виплаті страхового відшкодування до дати, коли останньому стане відомо про набрання рішення законної сили у кримінальній справі, в якій розглядається дорожньо-транспортна пригода від 11.05.2024 року.
Тобто на час розгляду справи відповідачем - Страхувальником не прийнято рішення про виплату або про відмову у виплаті страхового відшкодування по даному страховому випадку, а лише надано заявнику можливість надати додатково пакет документів, визначених підпунктом е) пункту 35.2. ст. 35 Закону для прийняття рішення про виплату або про відмову у виплаті страхового відшкодування.
Оскільки остаточного рішення Страхувальником про відмову у виплаті страхового відшкодування пов'язаної з втратою годувальника для батьків, не прийнято, а лише запропоновано заявнику надати пакет документів для прийняття рішення, що є процедурною складовою, суд вважає передчасним звернення позивача до суду за захистом своїх прав у судовому порядку, на підставі чого, і в цій частині позову слід відмовити.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до положень частини 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що при розгляді даної заяви згідно позовних вимог вирішується питання про розмір відшкодування позивачу шкоди внаслідок настання страхового випадку, з урахуванням вище викладеного, дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування не підлягають задоволенню.
В частині стягнення витрат на правову допомогу та судового збору суд виходить з такого.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, що передбачено ст. 15 ЦПК України.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень частин 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, витрати на правничу допомогу у заявленому розмірі - 30 000 гривень не підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Приймаючи до уваги, що позивач при зверненні до суду звільнена від сплати судового збору, суд вважає за необхідне віднести витрати по сплаті судового збору на рахунок держави.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2,3,4,6,9,10,12,13,19,76-81,133,141,247,258,259,263-265,268,273,352,354-355 ЦПК України,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування шкоди - відмовити у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору віднести на рахунок держави.
Витрати на правничу допомогу залишити за позивачем.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п.4ч.5ст. 265 ЦПК України:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», місцезнаходження: вул. Електриків, 29-а, м.Київ, 04176, ЄДРПОУ 20842474.
Суддя: О. С. Янжула