65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"22" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4396/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом: Фізичної особи-підприємця Карпюк Діани Володимирівни ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Головко Богдана Павловича ( АДРЕСА_2 )
про стягнення 32600,00 грн,
Фізична особа-підприємець Карпюк Діана Володимирівна звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Головко Богдана Павловича, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 32600,00 грн.
Позиції учасників справи
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину ухилення відповідача від повернення позивачу сплачених ним коштів за товар, який позивачем було повернуто відповідачу у зв'язку з невідповідністю його асортименту та якості, погодженого сторонами при укладенні договору купівлі-продажу.
Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду про наявність обставин, що перешкоджають йому брати участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.
Так, відповідача про розгляд даної справи було повідомлено шляхом направлення на адресу останнього копії ухвали про відкриття провадження у справі від 21.10.2024, яка повернулась до суду неврученою із відміткою поштової установи від 31.10.2024 «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 41-44, т.1). Окрім цього, копія вищевказаної ухвали була доставлена до електронного кабінету представника відповідача - адвоката Головко К.В. 30.12.2024 о 20:00, про що свідчить наявна у справі довідка за вих. № 916/4396/24/776/25 (а.с. 48, т.1).
Відповідно до ч. 6, 7 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.10.2024 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Карпюк Діани Володимирівни було залишити без руху із встановленням позивачу п'ятиденного строку для усунення виявлених судом недоліків.
Приймаючи до уваги усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 21.10.2024 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Карпюк Діани Володимирівни було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4396/24; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз'яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Обставини справи
Як пояснює суду позивач, він здійснив замовлення блокнотів шляхом приєднання до договору оферти, розміщеного на сайті https://takibook.od.ua/privacy, де контактна та відповідальна особа (сторона договору оферти) вказана ФОП Головко Богдан Павлович. Так, сторонами не заявлено суду клопотання про дослідження вищевказаного електронного доказу за його місцезнаходженням, в цей же час, відповідачем обставина укладення договору з позивачем не спростована та підтверджується іншими доказами.
Так, 24.04.2024 Фізичною особою-підприємцем Головко Богданом Павловичем був виставлений рахунок на замовлення № 22 (а.с. 18, т.1) для здійснення оплати Фізичною особою-підприємцем Карпюк Діаною Володимирівною грошових коштів у розмірі 32600,00 грн за товар - блокнот: формат А-5, тверда кольорова палітурка, матова ламінація, кліше тиснення золотом, форзаци в кольорі, шитво, 192 стор., папір офсет, колір по макету, у кількості 200 шт. Вищевказаний рахунок був сплачений позивачем, що підтверджується наявною у справі платіжною інструкцією від 24.04.2024 № 1758 (а.с. 19, т.1).
Доказів поставки товару позивачу матеріали справи не містять, проте, як зазначає позивач, під час отримання та огляду товару, позивачем було виявлено суттєві недоліки (розбіжності, брак) між макетом, що замовлявся, та безпосередньо виготовленим товаром, про що було повідомлено відповідача. Як пояснює позивач та вказане не заперечується відповідачем, сторони дійшли згоди про заміну неякісного товару, внаслідок чого позивач відправив партію товару відповідачу, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи долучено роздруківку з додатку служби доставки «Нова пошта» та листуванням між сторонами у месенджерах (а.с. 12-16, т.1).
Водночас, як встановлено судом, відповідач, при розгляді цієї справи судом, не заперечував обставин того, що він вів переписку подібного змісту, як зазначено в наданих позивачем роздруківках та не ставить під сумнів подані позивачем роздруківки електронного листування. Також, відповідач не заперечує і не спростовує інші обставини, повідомлені суду позивачем.
Далі позивач звернувся до відповідача з претензією (а.с. 17, 20-21, т.1), в якій вимагав повернути сплачені за товар грошові кошти у розмірі 32600,00 грн, враховуючи, що відповідач не вчинив жодних дій щодо заміни неякісного товару або повернення коштів.
Відповіді на вищевказану претензію матеріали справи не містять. Також у справі відсутні докази здійснення відповідачем заміни товару або повернення позивачу грошових коштів.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Частиною 1 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно з ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 671 ЦК України якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.
Згідно з ч. 1, 3-4 ст. 672 ЦК України якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.
Відповідно до ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.
Згідно з ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.
Статтею 688 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору. Якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов'язку, встановлені частиною першою цієї статті.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Позиція суду
Як встановлено судом, між сторонами у справі виникли договірні правовідносини, в яких позивач, на підставі рахунку відповідача, сплатив останньому грошові кошти у розмірі 32600,00 грн за поставку товару - блокнотів у погодженому асортименті. Між цим, після огляду товару позивач його не прийняв, у зв'язку з виявленими недоліками та повернув поставлений товар відповідачу для здійснення заміни.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів заміни відповідачем повернутого товару та/або повернення позивачу сплачених за цей товар коштів за вимогою позивача. Оскільки така бездіяльність відповідача суперечить вищевказаним норам права, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 32600,00 грн є обґрунтованими та доведеними. При цьому відповідачем встановлені судом обставини належними доказами не спростовані.
За вищевикладених обставин, суд виснує, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Карпюк Діани Володимирівни до Фізичної особи-підприємця Головко Богдана Павловича слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 32600,00 грн.
Розподіл судових витрат
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, приймаючи до уваги задоволення в повному обсязі позовних вимог позивача, а також те, що позов позивачем поданий в електронній формі через систему «Електронний суд», з відповідача на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн судового збору.
Керуючись ст. 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Головко Богдана Павловича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Карпюк Діани Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) грошові кошти у розмірі 32600 грн 00 коп та судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 22 січня 2025 р.
Суддя Д.О. Бездоля