16.01.2025 Справа № 450/3563/23
м. Львів
за позовом: Фермерського господарства «Рисовський»
до відповідача-1: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області,
до відповідача-2: Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області,
до відповідача-3: ОСОБА_1 , с.Зубра Львівського району Львівської області
до відповідача-4: ОСОБА_2 , м.Львів
про (предмет позову з врахуванням уточнених позовних вимог):
«визнати протиправними дії та бездіяльність у виконанні наказу господарського суду №5/79 від 13.10.94 р. рішень ЄС по справі «Рисовський проти України» і заявою №45094/15), які привели до порушення права, та поновити порушені права шляхом визнання недійсними рішення голови Пустомитівської райдержадміністрації №304 від 20.05.2005р. про надання земельних ділянок відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , державні реєстрації цих ділянок зк. № 4623683300:03:0008, № 4623683300:03:0009 у межах присудженої земельної ділянки та виконати наказ суду»,
Суддя Кітаєва С.Б.
За участю секретаря Сосницької А.А.
Представники сторін:
від позивача: Рисовський І.Г. - керівник
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
від відповідача-3: Білевич Х.О. - адвокат
від відповідача-4: не з'явився
Суть спору:
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.09.2024 в цивільній справі №450/3563/23 закрито провадження на підставі п.1 ч.1 ст.255 Цивільного процесуального кодексу України («справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства») за позовом Фермерського господарства «Рисовський» до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про (предмет позову з врахуванням уточнених позовних вимог):
«визнати протиправними дії та бездіяльність у виконанні наказу господарського суду №5/79 від 13.10.94 р. рішень ЄС по справі «Рисовський проти України» і заявою №45094/15), які привели до порушення права, та поновити порушені права шляхом визнання недійсними рішення голови Пустомитівської райдержадміністрації №304 від 20.05.2005р. про надання земельних ділянок відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , державні реєстрації цих ділянок зк. № 4623683300:03:0008, № 4623683300:03:0009 у межах присудженої земельної ділянки та виконати наказ суду».
Із врахуванням вищезазначеної ухвали Пустомитівським районним судом Львівської області направлено матеріали справи у №450/3563/23 до Господарського суду Львівської області.
Згідно з ч 6. ст.31 ГПК України спори між судами щодо підсудності не допускаються. Частиною 7 цієї ж статті врегульовано, що справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14.10.2024 справу № 450/3563/23 передано на розгляд судді Кітаєвій С.Б.
Відтак, на підставі ч.7. ст.31 ГПК України суд ухвалою від 21.10.2024 прийняв справу №450/3563/23 до розгляду.
Подальший рух справи викладено у відповідних ухвалах та протоколах судових засідань. Так, зокрема, ухвалою суду від 04.12.2024 судом призначено розгляд справи на 16.01.2025.
14.01.2025, за вх.№ 163/25, через систему «Електронний суд» та в паперовій формі, за вх.№1108/25, від позивача поступила позовна заява (уточнена), у п. 1 прохальної частини якої позивач просить визнати протиправні дії та бездіяльність у виконанні наказу господарського суду №5/79 від 13.10.94р. рішень ЄС по справі «Рисовський проти України» і заявою №45094/15) які привели до порушення права, та поновити порушені права шляхом витребування присудженої земельної ділянки із незаконного володіння земельних ділянок з державними реєстраціями з кадастровими номерами к.№4623683300:03:0008, і №4623683300:03:0009 у межах присудженої земельної ділянки.
16.01.2025, за вх.№1252/25, від відповідача-2 через систему «Електронний суд» поступили додаткові пояснення.
Позивач в підготовче засідання 16.01.2025 з'явився, просив прийняти до розгляду уточнену позовну заяву від 14.01.2025.
Представник відповідача-3 у підготовчому засіданні заперечила щодо прийняття до розгляду позовної заяви (уточненої) від 14.01.2025, оскільки така направлена на одночасну заміну предмету та підстав позову, що не допускається нормами ГПК України.
Відповідачі-1,2 та 4 в підготовче засідання 16.01.2025 не з'явилися.
Надаючи правову оцінку уточненій позовній заяві (уточненій) позивача від 14.01.2025, суд зазначає, що за приписами ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Статтею 46 ГПК України визначено процесуальні права та обов'язки сторін.
Частиною другою даної статті закріплено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Частинами 3, 4 ст. 46 ГПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
При цьому, слід зважати, що чинний ГПК України має на меті забезпечити своєчасний розгляд справ і правову визначеність, унеможливити зловживання процесуальними правами та підвищити ефективність судочинства в цілому, для чого встановлено чіткий порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій.
Суд за доцільне зауважити те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п.
Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову (наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №918/350/16, від 27.06.2018 у справі №910/18802/17, від 28.03.2019 у справі №910/23066/17 та від 10.09.2019 у справі №910/13267/18).
Суд зазначає, що позовна заява (уточнена) від 05.09.2024, яка прийнята Пустомитівським районним судом Львівської області протокольною ухвалою від 11.09.2024) містила вимоги немайнового характеру: 1) про визнання протиправними дій та бездіяльності у виконанні наказу господарського суду №5/79 від 13.10.94 р., які привели до порушення права; 2) про визнання протиправними дій та бездіяльності у виконанні рішень ЄС по справі «Рисовський проти України» і заяви №45094/15, які привели до порушення права; 3) про поновлення порушених прав шляхом визнання недійсними рішення голови Пустомитівської райдержадміністрації №304 від 20.05.2005р. про надання земельних ділянок відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; 4) про поновлення порушених прав шляхом визнання недійсною державної реєстрації ділянки зк. № 4623683300:03:0008, у межах присудженої земельної ділянки; 5) про поновлення порушених прав шляхом визнання недійсною державної реєстрації ділянки зк. № 4623683300:03:0009 у межах присудженої земельної ділянки; 6) про виконання наказу суду, що підтвердив в засіданні і сам позивач. Проте дана заява не містила вимоги «про витребування присудженої земельної ділянки із незаконного володіння земельних ділянок з державними реєстраціями з кадастровими номерами к.№4623683300:03:0008, і №4623683300:03:0009 у межах присудженої земельної ділянки». Тобто позивачем поданою 14.01.2025 позовною заявою (уточненою) у даній справі фактично було змінено предмет позовних вимог шляхом включення до предмету позову додаткової вимоги про витребування майна та виключення вимоги про визнання недійсними рішення голови Пустомитівської райдержадміністрації №304 від 20.05.2005р. про надання земельних ділянок відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
На підставі п. 2 ч. 1ст. 163 ГПК України, ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Отже, вимога «про витребування присудженої земельної ділянки із незаконного володіння земельних ділянок з державними реєстраціями з кадастровими номерами к.№4623683300:03:0008, і №4623683300:03:0009 у межах присудженої земельної ділянки» є майновою вимогою.
Подана позивачем позовна заява (уточнена) від 14.01.2025 у даній справі ґрунтується на положеннях на ст. 391 ЦК України, яка визначає підстави захисту права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння шляхом усунення власником майна перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання майном, та положеннях ст.ст.387, 388 ЦК України.
Навіть за відсутності посилання на норми матеріального права вирішення питання щодо витребування майна обумовлено аналізом правових підстав, визначених ст. 391 ЦК України.
Суд зазначає, що в силу ст. ст. 387, 388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Так, у пунктах 36, 37 постанови від 19.12.2019 у справі № 925/185/19 Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції, що доповнення немайнового позову (про визнання договору недійсним) майновою вимогою про стягнення коштів є не збільшенням позовних вимог, а є пред'явленням нового позову із іншим предметом та підставами позову.
Відповідно до частини першої статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Однак, касаційний суд відзначив, що таке об'єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві при зверненні з позовом до суду, а не шляхом подання нового самостійного позову з додатковими похідними вимогами після порушення провадження у справі для його спільного розгляду з первісним позовом.
В постанові від 16.05.2024 у справі № 905/36/22 Верховний Суд (п. 40) зазначив, що такі висновки є застосовними і для випадків доповнення немайнової вимоги майновою шляхом зміни предмету позову.
Також Верховний Суд в постанові від 17.02.2023 у справі № 902/560/20(902/301/21) зазначив, що позовна вимога про витребування майна ( в даному випадку витребування майна - частки у статутному капіталі) є самостійним, нормативно визначеним способом захисту прав власника майна, яка грунтується на зовсім відмінних підставах аніж вимоги немайнового характеру (в даному випадку про розірвання договору). Згідно з ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним. Тобто, навіть за відсутності посилань на норми матеріального права в позові (в даному випадку заяві про зміну предмету), вирішення питання щодо витребування майна обумовлено аналізом правових підстав щодо права позивача на витребування такого майна.
Таким чином, позовна вимога про витребування майна є самостійним, нормативно визначеним, способом захисту прав власника майна.
Вказане доводить також, що підстави заявлених у позовній заяві (уточненій) від 05.09.2024 вимог змінюються позивачем позовною заявою (уточненою) від 14.01.2025, оскільки підстави заявлених вимог у заяві від 05.09.2024 не ґрунтувалися на ст. ст. 387, 388 ЦК України, що свідчить про зміну позивачем предмету і підстав позову одночасно, що в силу норм ГПК України не допускається.
Поняття предмет позову та предмет спору є різними доктринальними поняттями.
Змінюючи одночасно предмет і підставу позову, позивач фактично оформив новий позов, який повинен розглядатися в іншому (новому) провадженні.
Проте, що позовна заява (уточнена), яка поступила на розгляд суду 14.01.2025, є новим позовом, свідчить також і та обставина, що позивач змінив склад учасників справи №450/3653/24, додатково включивши з власної ініціативи до їх складу двох відповідачів: відповідача-5 - ОСОБА_3 та відповідача-6 - ОСОБА_4 .
Відтак, доповнення немайнового позову (згідно позовної заяви (уточненої) від 05.09.2024) вимогою майнового характеру (згідно позовної заяви (уточненої) від 14.01.2025) є подачею нового позову майнового змісту, оскільки позивач ініціює питання щодо захисту права власності на відповідне майно, що суперечить положення ст.46 ГПК України.
З огляду на викладене, оскільки позовна заява (уточнена) від 14.01.2025 є новим позовом, зі зміненими предметом, підставами та складом відповідачів, що суперечить положенням ст. 46 ГПК України, суд прийшов до висновку про відмову в її прийнятті до розгляду.
Керуючись статтями 42, 46, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Відмовити в прийнятті позовної заяви (уточненої) Фермерського господарства «Рисовський» сформованої в системі «Електронний суд» 13.01.2025 (вх.№162/25 від 14.01.2025) та оформленої в паперовій формі (вх.№1108/25 від 14.01.2025).
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя Кітаєва С.Б.