ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.01.2025Справа № 910/13240/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву
Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 26/28; ідентифікаційний код 30019775)
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Канстеп» (02068, місто Київ, вулиця Драгоманова, будинок 40, офіс 2; ідентифікаційний код 43814152)
про стягнення 149 700,00 грн,
Без повідомлення (виклику) сторін.
Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі - АТ «Укргазвидобування»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Канстеп» (далі - ТОВ «Канстеп»/відповідач) про стягнення 149 700,00 грн - збитків, завданих внаслідок невиконання зобов'язання із реєстрації податкової накладної.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 31.10.2024 позовну заяву прийняв до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
ТОВ «Канстеп» відзиву на позовну заяву не надало, при цьому, було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, однак, 25.11.2024 до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 31.10.2024 з відміткою АТ «Укрпошта»: «повертається за закінченням терміну зберігання».
Отже, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
16.11.2021 між Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Канстеп» (далі - постачальник) укладено договір поставки №УГВС 325/41-21, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації/-ях, що додається/-ються до договору та є його невід'ємною/-ими частиною/-ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації/-ях, яка є додатком №1 до договору та є його невід'ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є додатком №3 до договору та є його невід'ємною частиною (п. 1.2. договору).
Згідно із п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом: оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунку на оплату (інвойсу) та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування на рахунок постачальника, на умовах зазначених у специфікації/-ях до цього договору.
У відповідності до п. 5.2. договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).
Відповідно до п. 6.3.3. договору постачальник зобов'язаний зареєстровати податкову накладну в електронній формі в строки, встановлені чинним законодавством України.
У п. 7.6. договору передбачено, якщо постачальник не зареєстрував, неправильно або несвоєчасно зареєстрував податкову/і накладну/і в системі електронного адміністрування податку на додану вартість чи вчинив інші дії/бездіяльність, в результаті чого покупець втратив права на податковий кредит, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 20% від суми операції/й, по якій не зареєстровано, неправильно або несвоєчасно зареєстровано податкову/і накладну/і (для платників ПДВ в Україні).
Пунктом 11.10. договору зазначено, що відповідно до Податкового кодексу України постачальник за даним договором є платником податку на прибуток та є платником податку на додану вартість на загальних умовах; покупець є платником податку на прибуток та податку на додану вартість на загальних умовах.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, і діє до 31.12.2022 (п. 10.1. договору).
У специфікації №1 від 16.11.2021, яка додатком №1 до цього договору, сторони погодили поставку товару на загальну суму 898 200,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 149 700,00 грн.
Позивач стверджує, що 24.06.2022 відповідач поставив, а позивач прийняв товар на загальну суму 898 200,00 грн.
Також, 24.06.2022 відповідач виставив позивачу на оплату рахунок №57 на загальну суму 898 200,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 149 700,00 грн.
01.09.2022 платіжним дорученням №541234 позивач здійснив оплату за поставлений товар у сумі 898 200,00 грн.
08.08.2024 внаслідок того, що відповідач не зареєстрував податкову накладну на суму 898 200,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 149 700,00 грн, АТ «Укргазвидобування» надіслало на адресу ТОВ «Канстеп» претензію за вих. №1602-060141-01 від 07.08.2024 про сплату штрафу у розмірі 179 640,00 грн.
Проте, відповідач цю претензію не задовольнив, відповіді також не надав.
За вказаних обставин, АТ «Укргазвидобування» звернулося до суду із цим позовом про стягнення із ТОВ «Канстеп» збитків у розмірі 149 700,00 грн, завданих внаслідок невиконання зобов'язань із реєстрації податкової накладної.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Вказаний договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №УГВС 325/41-21 від 16.11.2021, відповідно до якого відповідач поставив, а позивач прийняв товар на загальну суму 898 200,00 грн, у т.ч. ПДВ у розмірі 149 700,00 грн.
АТ «Укргазвидобування» за поставлений товар розрахувалось у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №541234 від 01.09.2022.
Так, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Судом встановлено, що відповідно до п. 6.3.3. договору постачальник зобов'язаний зареєстровати податкову накладну в електронній формі в строки, встановлені чинним законодавством України.
При цьому, пунктом 11.10. договору визначено, що відповідно до Податкового кодексу України постачальник за даним договором є платником податку на прибуток та є платником податку на додану вартість на загальних умовах; покупець є платником податку на прибуток та податку на додану вартість на загальних умовах.
У відповідності до п. 14.1.181 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно із п. 201.10 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Отже, з наведеного пункту 201.10 статті 201 ПК України вбачається, що саме на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
При цьому, звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов'язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.
Аналогічний висновок також міститься в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.
Отже, пункт 201.10 ст. 201 ПК України не передбачає можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов'язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що ТОВ «Канстеп», як постачальник товарів, зареєстрував або вчиняв дії, спрямовані на реєстрацію податкової накладної в ЄРПН на суму 898 200,00 грн, у т.ч. ПДВ у розмірі 149 700,00 грн, чим позбавив позивача права на включення суми ПДВ у розмірі 149 700,00 грн до складу податкового кредиту, та як наслідок скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на цю суму.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (п.6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Підставою для відшкодування збитків відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України та ст. 224 ГК України є порушення зобов'язання.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п.14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, на яку посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження).
Отже, системний аналіз положень пункту 187.1 ст. 187 та пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України дає підстави для висновку про те, що датою виникнення податкового зобов'язання з постачання товарів в даному випадку є дата відвантаження товару та при здійсненні операції з постачання товару платник податку - продавець був зобов'язаний в установлені строки скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, а також надати її покупцю за його вимогою, у свою чергу, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів, є підставою для нарахування покупцем сум податку, що відносяться до податкового кредиту, а відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товару податкової накладної в ЄРПН не дає права покупцю на включення суми ПДВ до податкового кредиту, проте не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної у податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Як зазначено судом вище, за наслідками поставки товару відповідач зобов'язаний був скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну датою відвантаження товару, тобто 24.06.2022 на суму 898 200,00 грн, у т.ч. ПДВ у розмірі 149 700,00 грн, проте станом на день розгляду цієї справи по суті реєстрація податкової накладної на вказану суму так і не здійснена, при цьому, на підтвердження зворотнього ТОВ «Канстеп» не надало суду будь-яких інших доказів.
Таким чином, оскільки відповідач не виконав вимог ст. 201 ПК України, зокрема, не зареєстрував податкову накладну, у зв'язку із чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ у розмірі 149 700,00 грн до складу податкового кредиту, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими , відповідно підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Акціонерного товариства «Укргазвидобування» задовольнити.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Канстеп» (02068, місто Київ, вулиця Драгоманова, будинок 40, офіс 2; ідентифікаційний код 43814152) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 26/28; ідентифікаційний код 30019775) 149 700 (сто сорок дев'ять тисяч сімсот) грн 00 коп. - збитків, завданих внаслідок невиконання зобов'язань із реєстрації податкової накладної та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. - судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Віта БОНДАРЧУК