ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про передачу справи за підсудністю
22.01.2025Справа № 910/611/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши
позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Племптахорепродуктор Зугреський»
до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації
про стягнення 708 538 614,17 грн
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Племптахорепродуктор Зугреський» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації про стягнення 708 538 614,17 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що внаслідок здійснених збройними силами Російської Федерації артилерійських обстрілів (ракетних ударів) було пошкоджено та знищено належні позивачу об'єкти нерухомого майна, розташовані у Донецькій області. Крім того, через мародерство та крадіжки, обладнання та техніка, що знаходиться на цих об'єктах, перебуває в непридатному для використання стані або відсутнє.
Господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність передачі позовної заяви та доданих до неї документів на розгляд Господарського суду Донецької області за виключною підсудністю з огляду на таке.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом (частина 1 статті 27 ГПК України).
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині першій статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Суд зазначає, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах.
Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2019 у справі №916/142/19.
Згідно з частиною 3 статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
У постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 760/6693/17-ц зазначено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.
Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Виходячи з аналізу зазначених правових норм Верховний Суду у постанові від 19.06.2019 у справі № 760/6693/17-ц висловив правову позицію, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об'єктом якого є нерухоме майно, вимог іпотекодержателя.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18 дійшла висновку, що у частині 3 статті 16 ГПК України в попередній редакції йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.
Натомість у частині 3 статті 30 ГПК України в чинній редакції йдеться про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, тобто, перелік спорів цієї категорії розширено.
Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 зазначила, що за визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв'язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв'язку з нерухомим майном або певними діями, пов'язаними з цим майном.
Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 дійшла висновку, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Таким чином, оскільки спір у даній справі виник, в тому числі, з приводу нерухомого майна, що знаходяться на території Донецької області та стосується відшкодування майнової шкоди, завданої власнику нерухомого майна його пошкодженням та знищенням, внаслідок чого позивач не позбавлений можливості ним користуватись з метою здійснення його статутної діяльності - розведення свійської птиці, суд дійшов висновку, що такий спір повинен розглядатися за місцезнаходженням нерухомого майна (відповідно до частини 3 статті 30 ГПК України).
При цьому суд відзначає, що виключна підсудність не застосовується до спорів з приводу рухомого майна, у даному випадку вимог про відшкодування збитків, завданих пошкодженням, викраденням, знищенням рухомого майна позивача (обладнання та техніки), однак, з огляду на об'єднання позивачем цих позовних вимог з вимогами що заявлені з приводу нерухомого майна, яке знаходиться в Донецькій області, позов, у відповідності до частини 3 статті 30 ГПК України, має пред'являтися за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна і за правилами виключної підсудності підлягає розгляду в Господарському суді Донецької області.
Пунктом 1 частини 1 статті 31 ГПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до частин 3 та 6 статті 31 ГПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення. Спори між судами щодо підсудності не допускаються.
З огляду на викладене, враховуючи, що даний спір виник у зв'язку із пошкодженням та знищенням належних позивачу об'єктів нерухомого майна, розташованих у Донецькій області, що завдало позивачу збитків, пов'язаних із відновленням будівель, споруд та обладнання птахофабрики, суд дійшов висновку передати позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Племптахорепродуктор Зугреський» до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації про стягнення 708 538 614,17 грн з доданими до неї документами за виключною підсудністю до Господарського суду Донецької області.
Керуючись статтями 30, 31, 234, 235 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Племптахорепродуктор Зугреський» до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації про стягнення 708 538 614,17 грн з доданими до неї документами передати за виключною підсудністю до Господарського суду Донецької області (просп.Науки, буд.5, м.Харків, Харківська обл., 61022).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 257 ГПК України.
Суддя Т.П. Капцова