Справа № 204/716/25
Провадження № 1-кс/204/157/25
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
21 січня 2025 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
за участю адвоката ОСОБА_4
за участю законного представника ОСОБА_5
за участю неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні неповнолітнього:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, -
21 січня 2025 року до суду надійшло клопотання слідчого СВ Управління СБ України в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно неповнолітнього ОСОБА_6 .
В обґрунтування клопотання зазначає, що 24.02.2022, підрозділи збройних сил та інших формувань Російської Федерації за наказом президента Російської Федерації, розпочали широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, спричиняючи ураження і руйнування об'єктів як військової, так і цивільної, в тому числі критичної, інфраструктури, ураження і вбивства особового складу підрозділів Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, мирного населення, масово порушуючи при цьому закони та звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, і масово вчиняючи на території України злочини проти основ національної безпеки України, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. У зв'язку з широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» внесено зміни до статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними, у тому числі Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 листопада 2024 року строком на 90 діб, який тривав на момент вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення. На даний час, підрозділи збройних сил та інших формувань Російської Федерації продовжують агресивну війну проти України та повномасштабне вторгнення з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. В ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що у громадянки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виник злочинний умисел, направлений на ослаблення держави шляхом підпалів об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, а також з метою подальшого отримання незаконного прибутку за результатами своєї злочинної діяльності. З цією метою, ОСОБА_9 будучи проросійськи налаштованою особою, яка має вкрай негативне ставлення до державної влади, використовуючи використовуючи власний обліковий запис в месенджері «Telegram», зареєстрований на мобільний номер телефону оператору зв'язку НОМЕР_1 , а також обліковий запис свого сина ОСОБА_6 , зареєстрований на мобільний номер телефону оператору зв'язку НОМЕР_2 , встановила контакт з користувачем облікового запису « ОСОБА_10 » месенджеру «Telegram», який також був налаштований на ослаблення держави в період повномасштабного вторгнення збройних сил та інших формувань Російської Федерації проти України, та отримала від нього завдання на підпал релейних шаф Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», а саме підпал сигнальної установки 3/6, що розташована на перегоні Павлоград-Межирічі, на 122 км. залізничного полотна 10 пікету Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», що маює важливе народногосподарське та оборонне значення. Крім того, для реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_9 залучила у злочинну діяльність свого неповнолітнього сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з яким вони домовились вчинити кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України. Так, неповнолітній ОСОБА_6 діючи умисно в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб та виконуючи вказівки ОСОБА_9 , надав їй допомогу у готуванні до вчинення злочинів, займався виявленням об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, для подальшої організації їх підпалу, а також був безпосередньо залучений до підпалу об'єкту, після чого здійснив відеофіксацію вчиненого злочинного діяння. Окрім усвідомлення важливого народногосподарського значення Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», ОСОБА_9 та ОСОБА_6 також були достовірно обізнані, що функціонування залізниці є умовою безперебійної роботи підприємства, а також, що пошкодження його об'єктів призведе до наслідків у вигляді ослаблення держави. 10.12.2024, неповнолітній ОСОБА_6 виконуючи вказівки ОСОБА_9 перебуваючи біля залізничної колії, яка розташована на перегоні «Павлоград-Межирічі», пікет 10 (122 км), Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» діючи за попередньою змовою групою осіб, діючи таємно, використовуючи заздалегідь заготовлену суміш з легкозаймистою речовиною нафтопродукту, здійснив підпал сигнальної установки № 3/6. В подальшому, неповнолітній ОСОБА_6 використовуючи мобільний термінал своєї матері ОСОБА_9 , продовжуючи виконувати вказівки ОСОБА_9 та за її безпосередньої обізнаності у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, здійснив відеофіксацію виконаної роботи, а саме підпалу сигнальної установки № 3/6, що належить критично важливому для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період підприємству - Регіональній філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» та використовуючи облікові записи ОСОБА_11 , ОСОБА_12 соціальної мережі «Telegram» направив вказаний відеозапис невстановленій в ході досудового розслідування особі користувачу облікового запису « ОСОБА_10 » соціальної мережі «Telegram», з метою отримання незаконного прибутку за виконане злочинне діяння. Таким чином, умисні дії ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які виразились у вчиненні з метою ослаблення держави, підпалу та інших дій, спрямованих на зруйнування та пошкодження об'єкту, який має важливе народногосподарське та оборонне значення, в умовах воєнного стану, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, кваліфікуються за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України.
20 січня 2025 року громадянину України ОСОБА_6 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України. Підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, у повній мірі обґрунтовується зібраними в ході проведення досудового розслідування доказами, зокрема: витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12024041370001828 від 02.12.2024; протоколом огляду місця події 10.12.2024; протоколами допиту свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ; відповідями на доручення з відділу у м. Павлоград УСБУ у Дніпропетровській області; протоколом огляду соціальної мережі «Facebook» облікового запису « ОСОБА_15 » від 09.01.2025; протоколом огляду соціальної мережі «Telegram» телеграм-канал «ІНФОРМАЦІЯ_4» від 09.01.2025; протоколами НСРД; відповідями на запити в порядку ст.93 КПК України; іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності. При цьому, ОСОБА_6 відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, який згідно санкції ч. 2 ст. 113 КК України, яке передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна. Відповідно до ч. 6 ст. 176, ст. 183 КПК України, тримання під вартою щодо ОСОБА_6 є винятковим та вбачається єдино можливим запобіжним заходом, оскільки останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки, вчиненого під час дії воєнного стану в Україні. Метою та підставами застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, може здійснити вищезазначені дії. Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється. При цьому, застосування більш м'якого запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_6 з правом внесення застави, не є доцільним та можливим, оскільки обставини злочину, у вчиненні якого останній об'єктивно підозрюється, свідчать про нехтування ним встановленими чинним законодавством України, гарантіями захисту прав і свобод людини та зневажливе відношення до загальнолюдських цінностей і дають підстави вважати, що аналогічним чином він, у разі обрання інших запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, віднесеться до вимог та обмежень запобіжних заходів, не пов'язаних з ізоляцією від суспільства, та зможе перешкоджати виконанню процесуальних рішень, взагалі не виконувати покладених на нього обов'язків. Наведені обставини свідчать про те, що у ОСОБА_6 відсутні джерела офіційних доходів, а також те, що протягом останнього часу підозрюваний живе за рахунок коштів, отриманих від злочинної та протиправної діяльності. Слід зазначити, що інкриміновані кримінальні правопорушення, проти основ національної безпеки будуть викликати значний суспільний резонанс, у тому числі, можуть освітлювались у різних засобах масової інформації. Вважаю, що обрання ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу не може гарантувати його належну процесуальну поведінку, враховуючи всі встановлені під час досудового розслідування обставини його особистості, а також беручи до уваги резонансність події та її подальший широкий розголос в суспільстві. Враховуючи, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Тому, слідчий звертається до суду з даним клопотанням.
У судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання, просив його задовольнити з підстав зазначених у клопотанні, зазначивши, що жоден більш з м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Підозрюваний, його законний представник та його захисник у судовому засіданні заперечували проти даного клопотання просили обрати домашній арешт.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали, якими слідчий, прокурор обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує положення ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, його вік, стан здоров'я, наявність постійного місця проживання, роботи.
У ході розгляду клопотання встановлено, що неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, і подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.
Відповідно до приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Так, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні зазначено, що існують ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_6 з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, приховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні було належним чином підтверджено наявність всіх зазначених вище ризиків.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому, в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, при розгляді даного клопотання суд враховує той факт, що на даний час в Україні введено військовий стан та тривають активні бойові дії, що в свою чергу збільшує ризик втечі (переховування) підозрюваного настільки, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризику переховування.
У судовому засідання прокурором було повністю обґрунтовано той факт, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти ризикам, встановленим у судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 492 КПК України, за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його неповнолітній вік, стан здоров'я, наявність постійного місця проживання, а також враховуючи, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, приховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно вливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки враховуючи вищевикладене, застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановленим у судовому засіданні.
Так, відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Зважаючи на те, що неповнолітній ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, суд в даному випадку вважає за доцільне не визначати розміру застави.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182-186, 193-197, 205 КПК України, суд, -
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно неповнолітнього ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України - задовольнити.
Застосувати до неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, в межах строку досудового розслідування, тобто до 20 березня 2025 року.
Ухвалу направити до СВ СБ України в Дніпропетровській області - для виконання.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1