г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/114/25
Номер провадження 2/213/738/25
Іменем України
13 січня 2025 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Попова В.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
Позивач звернувся до суду з вказаною заявою, де просить забезпечити позов до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним шляхом заборони видавати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; накладення арешту на квартиру і майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та заборони вчиняти будь-які правочини щодо квартири до набрання рішенням законної сили. Посилається на те, що видача нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті його батька ускладнить розгляд справи, призведе до уточнення позовних вимог, витребування додаткових документів. Крім того, існує ризик втрати частини спадкового майна.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину, а також брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів одного учасника справи від можливих недобросовісних дій з боку іншого учасника справи, щоб забезпечити заявнику реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів сторони по справі - відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Саме посилання позивача в заяві на те, що відповідач може розпорядитись на власний розсуд спадковим майном, отримавши у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину, є лише його припущеннями та не підтверджено жодними доказами. Крім того, відсутні докази недобросовісних дій з боку відповідача чи інших осіб стосовно позивача.
Більш того, відчуження спадкового майна під час розгляду справи судом не позбавляє права позивача (заявника) претендувати на компенсацію його частки. Вказана позиція суду узгоджується із викладеною в постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року в справі №161/19023/17 (провадження № 61-16823св19).
За таких обставин, виходячи з обсягу поданих доказів, суд приходить до висновку про те, що слід відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не доведена відповідність та співмірність виду забезпечення позову із заявленими вимогами, позивачем не зазначено обставин, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, натомість вжиття такого заходу забезпечення може суттєво обмежити права спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , а тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 149-154 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя В.В.Попов.