Справа № 201/5235/24
Провадження № 2/201/386/2025
Іменем України
(заочне)
21 січня 2025 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Покопцевої Д.О., за участю секретаря судового засідання Тоцької Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, -
Позивач зазначив, що 27.02.2020р. відповідач позичив у нього гроші у сумі 61 000грн., які зобов'язався повернути у термін 60 днів, про що власноруч склав розписку.
У зв'язку з тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором позики, просить стягнути борг у розмірі 61 000грн., 3% річних у розмірі 5495 грн., інфляційні втрати у розмірі 24 805,89 грн та судові витрати в судовому порядку.
Представник позивача адвокат Солдаткін О.С. (ордер АІ №1603786 від 02.05.2024р.) - заявою позов підтримав, просить задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, про причини своєї неявки не повідомив, відзив на позов не подав. За згоди позивача суд ухвалює у справі заочне рішення.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивач передав у власність відповідачу грошові кошти в сумі 61 000грн, які той зобов'язався повернути в строк 60 днів, але свої зобов'язання не виконав.
Позивачем на підтвердження вимог надано оригінал письмового доказу - розписку від 27.02.2020р., в якій зазначено, що відповідач одержав у борг від позивача 61 000грн на термін 60 днів, і яка зберігається у позивача (а.с.13)
Відповідно до ст.1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63 цс 13.
Суд вважає, що розписка, надана позичальником відповідачем по справі позикодавцю позивачу по справі - є підтвердженням укладення договору позики в простій письмовій формі і передачі грошей позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч.ч. 1, 2ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Досліджена судом розписка підписана позичальником, тобто зміст договору зафіксований в документі (розписці), а отже правочин вчинений у письмовій формі.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
На підставі досліджених судом розписки, наданої відповідачем позивачу, встановлено, що між сторонами укладений договір позики у письмовій формі, та засвідчено, що відповідач одержав у борг від позивача грошові кошти 27.02.2020р. в сумі 61 000грн. терміном на 60 днів.
Жодна із сторін не зверталася до суду з позовом про визнання правочину недійсним, а тому, у даному випадку суд приймає письмову розписку ОСОБА_2 як підтвердження укладення між сторонами договору позики в простій письмовій формі, на вказаних в ній умовах, який був укладений у добровільному порядку, що свідчить про те, що сторони досягли домовленості з усіх істотних умов договору і він відповідає волевиявленню сторін.
Отже, з моменту укладення договору між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст.ст.1046-1053 Цивільного кодексу України та нормами цього ж Кодексу щодо відповідальності за порушення грошових зобов'язань.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст.526 ЦК України).
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.3ст.545 ЦК України підтвердженням виконання боржником свого обов'язку є наявність у нього боргового документа.
Відповідач суму боргу до цього часу не повернув, адже розписка перебуває у позивача.
Таким чином, позов слід задовольнити.
Судові витрати розподілити за положеннями ст. 141 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 10, 12, 81, 141, 223, 265, 279 ЦПК України, ст.ст.533, 545, 625, 1049-1053 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за розпискою від 27 лютого 2020 року в розмірі 61 000 гривень, 3 % річних у розмірі 5495 грн., інфляційні втрати у розмірі 24 805,89 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 гривень, а всього 92 512 (дев'яносто дві тисячі п'ятсот дванадцять ) гривень 09 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України, може бути оскаржене позивачем впродовж 30 днів до Дніпровського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Д.О. Покопцева