Справа № 227/1550/24
(2-аз/199/3/25)
22.01.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Авраменко А.М., ознайомившись із матеріалами заяви представника позивача про забезпечення позову по адміністративній справі №227/1550/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, третя особа - ОСОБА_2 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
20 січня 2025 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла вищевказана заява про забезпечення позову, в якій представник позивача просить забезпечити позов його довірителя шляхом зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №76147441 з примусового виконання оскаржуваної позивачем постанови про накладення адміністративного стягнення ЕНА №2094127. Заява мотивована тим, що в провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває адміністративна справа №227/1550/24 з оскарження позивачем вказаної постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, примусове виконання якої наразі здійснюється в рамках виконавчого провадження №76147441, що перебуває на виконанні у Добропільському ВДВС у покровському районі Донецької області СМУМЮ. В ході виконавчого провадження було накладено арешти на кошти позивача, як боржника, та заблоковано його банківські рахунки. За таких обставин, посилаючись на те, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, представник останнього просив суд задовольнити його заяву про забезпечення позову.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та ознайомившись із матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Так, в провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває адміністративна справа №227/1550/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, третя особа - ОСОБА_2 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Предметом спору у справі є скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №2094127 від 08 травня 2024 року, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 гривень.
Вказана спірна постанова перебуває на примусовому виконанні в рамках виконавчого провадження №76147441 у Добропільському відділі державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Відповідно до ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Згідно п.5 ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 ст.151 КАС України визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Нормою ст.153 ч.1 п.3 КАС України заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Положеннями ч.ч.1, 4, 5, 6 ст.154 КАС України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Згідно ст.3 ч.1 п. Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позов та з'ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб-позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Наведений вище правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 січня 2025 року по справі №280/9045/24, від 16 січня 2025 року по справі №240/32536/23, від 16 січня 2025 року по справі №300/1209/24.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, спираючись на наведені вище норми законодавства та правові висновки судів касаційної інстанції, враховуючи, що в ході розгляду заяви про забезпечення позову підтверджено перебування на розгляді в суді адміністративної справи №227/1550/24, в якій позивач ОСОБА_1 оскаржує постанову відповідача про притягнення позивача до адміністративної відповідальності із накладенням штрафу, виконання такої постанови наразі здійснюється примусово в рамках виконавчого провадження №76147441, а позивач просить забезпечити його позов шляхом зупиненням стягнення на підставі оспорюваної ним постанови, яка є виконавчим документом, суд приходить до висновку, що між сторонами наразі дійсно існує судовий спір, що вирішується в рамках адміністративного позову, запропонований стороною позивача спосіб забезпечення такого позову є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами, а також передбачений нормами адміністративного процесуального закону. При цьому невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання імовірного позитивного для позивача рішення суду у адміністративній справі або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у випадку якщо штраф за спірною постановою буде стягнуто з позивача, що зумовить для останнього необхідність додаткового звернення до суду із новим позовом з вимогами про повернення стягнутої суми штрафу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.150-154, 156, 241-243, 248, 250, 256, 262, 294 КАС України, суд -
Заяву представника позивача про забезпечення позову по адміністративній справі №227/1550/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, третя особа - ОСОБА_2 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
В порядку забезпечення позову по адміністративній справі №227/1550/24 зупинити стягнення на підставі виконавчого документу - постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА №2094127 від 08 травня 2024 року, винесеної поліцейським ВП №1 (м. Добропілля) Покровського РУП ГУНП в Донецькій області старшим сержантом поліції Давиденко О.Г. відносно ОСОБА_1 за ст.121 ч.8 КУпАП, примусове виконання якої (постанови) здійснюється в рамках виконавчого провадження №76147441 Добропільським ВДВС у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №227/1550/24.
Копію ухвали суду направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Строк пред'явлення ухвали до виконання три роки з дня постановлення ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Оскарження ухвали суду про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя А.М. Авраменко