вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
22 січня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/1187/23
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи
за позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави
до відповідача 1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород
до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород», м. Ужгород
про визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації права оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку,
Секретар судового засідання - Райніш М.І.
За участю представників сторін:
від прокуратури - Андрейчик А.М.,
від відповідача 1 - не з'явився;
від відповідача 2 - Матіко С.Р.;
Ужгородська окружна прокуратура в інтересах держави заявила позов до Ужгородської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород», яким просить визнати незаконним та скасувати п. 1.7 рішення XXXVII сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 13.06.2023 №1306 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» щодо передачі ТОВ «Дукат-Ужгород» земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричної енергії; визнати недійсним договір оренди землі №2421 від 04.07.2023, укладений між Ужгородською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород» (Орендар) щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород» (ЄРДПОУ 22101641) на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричної енергії; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород» (ЄРДПОУ 22101641) повернути територіальній громаді міста Ужгород земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га по Слов'янській набережній в м. Ужгороді.
Ухвалою суду від 15.01.2024 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановлено строки для подання сторонами заяв по суті спору та призначено підготовче засідання.
31.01.2024 на адресу суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву.
09.05.2024 на адресу суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву.
26.06.2024 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
26.09.2024 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення щодо позовної заяви.
Ухвалою суду від 26.09.2024 закрито підготовче провадження, призначено судовий розгляд справи по суті.
22.01.2025 на адресу суду від відповідача 2 надійшло клопотання про долучення доказів.
Положеннями частини 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно з ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Разом з цим відповідачем 2 не було заявлено відповідне клопотання про долучення цих доказів разом із відзивом, клопотання про поновлення строку, крім того відповідачка не наводить жодних переконливих аргументів щодо пропуску зазначеного строку.
За таких обставин суд вбачає порушення строку пред'явлення клопотання про долучення доказів, що є підставою для його залишення без задоволення.
З огляду на відсутність клопотання відповідача 2 про поновлення пропущеного строку для звернення до суду із заявою про долучення доказів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заявленого клопотання про долучення доказів, а отже не розглядає та не надає оцінку вказаним доказам при вирішенні спору.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Правова позиція позивача.
Прокурор просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що прокуратурою встановлено порушення інтересів держави, а саме недотримання Ужгородською міською радою вимог земельного законодавства при розпорядженні вказаною земельною ділянкою.
Зокрема, зазначає, що 13.06.2023 Ужгородською міською радою прийнято рішення № 1306, яким ТОВ «Дукат-Ужгород» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричної енергії на Слов'янській набережній та передано її в оренду строком на 3 роки (п. 1.7 рішення XXXVII сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 13.06.2023 № 1306 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок»).
На підставі вказаного рішення 04.07.2023 між Ужгородською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород» (Орендар) укладено Договір оренди землі № 2421, предметом якого є надання в строкове платне користування земельної ділянки, кадастровий номер 2110100000:24:001:0653.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за орендарем ТОВ «Дукат-Ужгород».
Разом з тим, стверджує, що вказане рішення Ужгородської міської ради прийнято всупереч вимогам земельного та містобудівного законодавства України, у зв'язку з чим воно підлягає визнанню незаконним.
Зазначає, що співставленням графічної частини генерального плану міста Ужгород, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради від 04.06.2004 № 313, та графічних матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, встановлено, що відведення земельної ділянки відбулося за рахунок території на якій, згідно генерального плану міста Ужгорода, будівництво об'єктів передачі електричної енергії не передбачено, а вказана територія згідно функціонального призначення частково відноситься до багатоквартирної забудови та запроектованої дорожньої розв'язки, що є землями загального користування.
Жодних обґрунтувань конфігурації і розміру площі земельної ділянки для розміщення об'єктів енергетичної інфраструктури ні у заяві про наданому дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, ні у пояснювальній записці до розробленого проекту землеустрою не наведено.
Враховуючи вищевикладене, доходить до висновку про те, що спірне рішення міської ради порушує права самої територіальної громади міста Ужгорода на врахування її інтересів під час планування і забудови території міста, а отже підлягає скасуванню.
3 огляду на визначене, вказує, що договір оренди земельної ділянки від 04.07.2023 укладений на реалізацію незаконного рішення ради підлягає визнанню недійсним.
Разом з цим, права оренди ТОВ «Дукат-Ужгород» на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
За наведених обставин, вважає ефективним способом захисту інтересів держави зобов'язання ТОВ «Дукат-Ужгород» повернути Ужгородській територіальній громаді земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, тому Держгеокадастр у цьому разі не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгекадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.
Крім того, Ужгородська міська рада, яка також уповноважена на захист інтересів держави як представник влади на місці, у даному випадку сама ж допустила порушення вимог земельного законодавства, а, отже, повинна виступати у даному випадку відповідачем по справі, що процесуально позбавляє й можливості звернутись до суду в якості позивача.
Відтак, ні Держгеокадастр, ні Ужгородська міська рада у спірних правовідносинах не можуть бути позивачами, оскільки чинним законодавством не допускається збіг в одній особі позивача і відповідача, що дає право прокурору при здійсненні представництва інтересів держави набути статусу самостійного позивача.
Правова позиція відповідача 1.
Відповідач 1 заперечує позовні вимоги в повному обсязі, стверджує, що у органу місцевого самоврядування були відсутні підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки для розміщення, будівництва, експлуатації будівель та споруд передачі електричної енергії не підлягають продажу на конкурентних засадах, а при їх передачі не поширюються обмеження визначені ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» щодо наявності містобудівної документації.
Вказує, що проект землеустрою розробляється окремо на кожну земельну ділянку, якщо така земельна ділянка не виділена в натурі та не має чітко встановлених меж (межових знаків) та не об'єднана у встановленому порядку в єдину земельну ділянку і лише після розроблення проекту землеустрою, встановлення меж ділянки в натурі та погодження і затвердження документації із землеустрою відповідно до приписів статті 30 Закону України «Про землеустрій» відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування при розгляді такого проекту може прийти висновків про наявність на ній об'єктів нерухомого майна та ймовірного режиму використання такої ділянки.
Правова позиція відповідача 2.
Відповідач 2 заперечує позовні вимоги в повному обсязі, зазначає, що Ужгородською міською радою дотримано вимоги діючого законодавства при прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки, укладення договору оренди земельної ділянки, а доводи прокурора не підтверджуються належними доказами.
Стверджує, що товариство є законним користувачем суміжної ділянки, а відтак звернулось із заявою про надання в оренду земельної ділянки для облаштування інженерних мереж. Також зазначає, що на час прийняття рішення про надання дозволу на розробку рішення про затвердження детального плану території було чинним і спірна ділянка відносилась до земель, які використовуються для технічної інфраструктури.
Вважає, що відповідачами дотримано вимог законодавства при укладенні договору оренди земельної ділянки. При цьому, зауважує, що прокурор вже звертався до адміністративного суду з позовом про скасування рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, однак відмовився від позову.
Разом з цим, стверджує, що у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави у даній справі через недотримання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Заперечення позивача на відзив відповідача 1,2.
Позивач у поданій суду відповіді на відзив вказує, що дійсно, в провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебувала справа № 260/2308/23 за позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави до Ужгородської міської ради, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Дукат - Ужгород» про скасування рішення Ужгородської міської ради «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» № 855 від 30.08.2022.
Водночас оскільки у учасника справи - третьої особи ТОВ «Дукат-Ужгород» виникло речове право на земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:24:001:0653 прокурором подано до суду клопотання про закриття провадження (не заяву про відмову від позову як стверджує представник відповідача), яке ухвалою суду від 07.11.2023 - задоволено, а провадження у справі № 260/2308/23 - закрито. Так, суд дійшов висновку, що у адміністративній справі виник спір про право. Адже, момент та факт виникнення у третьої особи права на земельну ділянку істотно змінює предмет спору, що впливає на предметну підсудність
Акцентує увагу на тому, що розміщення на цій земельній ділянці нових об'єктів передачі електричної енергії не передбачене містобудівною документацією, зокрема генеральним планом міста, а також детальним планам територій (в тому числі і скасованому), а тому передача земельної ділянки в оренду без внесення і затвердження змін до містобудівної документації суперечить чинному законодавству України.
Крім того, вказує, що зазначені невідповідності місцерозташування земельної ділянки містобудівній документації, зокрема Генеральному плану м. Ужгорода, вбачаються без наявності спеціальних знань та будь-якого співставлення на програмному забезпеченні і є очевидними з урахуванням тих фактів, що вони розроблені у відповідному масштабі та на них зображені вже існуючі об'єкти на місцевості.
Враховуючи вищевикладене, доходить до висновку про те, що твердження представника відповідача, що передача земельної ділянки в оренду для розміщення, будівництва, експлуатації будівель та споруд передачі електричної енергії не порушує встановленого законом порядку, оскільки була можлива навіть за відсутності затвердженої містобудівної документації не ґрунтується на вимогах закону, так як містобудівна документація розроблена та затверджена у встановленому законом порядку. Разом з цим, саме визначене цільове призначення земельної ділянки не відповідає містобудівній документації.
Стверджує, що у позовній заяві прокурором належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави в якості самостійного позивача, оскільки орган, який уповноважений захищати інтереси територіальної громади неналежно виконує свої повноваження та виступає у даній справі відповідачем, а інші органи, які уповноважені звернутися до суду з вимогами у даній справі - відсутні.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
Рішенням Ужгородської міської ради № 855 від 30.08.2022 товариству з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0985 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд об'єктів передачі електричної та теплової енергії по Слов'янській набережній з подальшою передачею її в оренду.
На підставі вказаного рішення розроблено проект із землеустрою та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га як землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення з кодом цільового призначення 14.02 - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричної енергії.
13.06.2023 Ужгородською міською радою прийнято рішення № 1306, яким ТОВ «Дукат-Ужгород» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричної енергії на Слов'янській набережній та передано її в оренду строком на 3 роки (п. 1.7 рішення XXXVII сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 13.06.2023 № 1306 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок»).
04.07.2023 між Ужгородською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород» (Орендар) укладено Договір оренди землі № 2421, предметом якого є надання в строкове платне користування земельної ділянки, кадастровий номер 2110100000:24:001:0653.
Відповідно до п. 1 Договору, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове планове користування земельну ділянку для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд об'єктів передачі електричної енергії в м. Ужгороді, Слов'янська набережна. Кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:24:001:0653.
Вищенаведене підтверджується актом приймання-передачі від 04 липня 2023 року.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за орендарем ТОВ «Дукат-Ужгород».
Водночас позивач стверджує про недотримання Ужгородською міською радою вимог земельного законодавства при розпорядженні вказаною земельною ділянкою, просить суд визнати незаконним та скасувати п. 1.7 рішення XXXVII сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 13.06.2023 №1306 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» щодо передачі ТОВ «Дукат-Ужгород» земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричної енергії; визнати недійсним договір оренди землі №2421 від 04.07.2023, укладений між Ужгородською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород» (Орендар) щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород» (ЄРДПОУ 22101641) на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричної енергії; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород» (ЄРДПОУ 22101641) повернути територіальній громаді міста Ужгород земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га по Слов'янській набережній в м. Ужгороді.
ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.
Досліджуючи питання наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави, суд зазначає наступне.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020р. у справі №698/119/18.
Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.
Предметом позову у даній справі є зокрема, п. 1.7 рішення XXXVII сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 13.06.2023 № 1306 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким ТОВ «Дукат-Ужгород» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричної енергії на Слов'янській набережній та передано її в оренду строком на 3 роки.
При цьому, суд погоджується з твердженнями позивача стосовного того, що спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, тому Держгеокадастр у цьому разі не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгекадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.
Правові висновки стосовно відсутності у Держгеокадастру у схожих спірних правовідносин повноважень щодо звернення до суду з позовом про захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин містяться у постановах Верховного Суду від 1 грудня 2022 року у справі № 260/1692/21, від 20.09.2023 у справі № 420/7463/20 та від 19.10.2023 року у справі № 260/1814/21.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.11.2022 у справі № 240/401/19 дійшов висновку, що позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб'єкта, до компетенції якого віднесені повноваження щодо здійснення контролю за правомірністю дій та рішень органів місцевого самоврядування. У такій категорії справ прокурор повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.
Такий висновок викладено також у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 810/3894/17, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.05.2022 у справі № 320/6514/18, від 01.12.2022 у справі № 340/6113/21, від 24.02.2024 у справі № 420/7471/20.
Прийняття рішення про передачу земельної ділянки у користування, місце розташування якої не відповідає, зокрема містобудівній документації на місцевому рівні, безумовно порушує інтереси держави, що охоплює у тому числі суспільні інтереси. Таким чином, Ужгородська міська рада, яка також уповноважена на захист інтересів держави як представник влади на місці, у даному випадку сама ж допустила порушення вимог земельного законодавства, а, отже, повинна виступати у даному випадку відповідачем по справі, що процесуально позбавляє її можливості звернутись до суду в якості позивача.
Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 по справі № 910/5201/19, а також висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 10.05.2022 у справі № 308/8384/21, від 25.01.2023 у справі № 308/8382/21.
Зазначене свідчить про наявність у прокурора права звернутися до суду із відповідним позовом самостійно, без надання доказів на підтвердження того, що він попередньо повідомляв компетентні органи, що уповноважені захищати інтереси територіальної громади.
По суті позовних вимог, суд зазначає наступне.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.
Частиною 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Згідно з частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (абз. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 116 ЗК України).
Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 ЗК України).
Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
При цьому, з урахуванням положень статті 123 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 127 ЗК України).
Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 134 ЗК України).
Разом з цим, ч. 2 ст. 134 ЗК України передбачені винятки з загального правила передачі в користування земельних ділянок комунальної власності на конкурентних засадах. Зокрема, не підлягають передачі в користування на конкурентних засадах земельні ділянки комунальної власності для будівництва, обслуговування об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, мультимодальних терміналів, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).
Разом з цим, за ч. ч. 1 та 2 ст. 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється містобудівною документацією на місцевому рівні, який є обов'язковим для врахування під час розроблення землевпорядної документації. Дані принципи врахування містобудівної документації при відведення земельної ділянки для містобудівних потреб узгоджуються з принципом раціонального використання земельних ділянок так як за ст. 39 Земельного кодексу України чітко зазначено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Також відповідно до ст. 17 Закону України «Про основи містобудування» містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою для вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій.
Суд встановив, що співставленням графічної частини генерального плану міста Ужгород, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради від 04.06.2004 № 313, та графічних матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, встановлено, що відведення земельної ділянки відбулося за рахунок території на якій, згідно генерального плану міста Ужгорода, будівництво об'єктів передачі електричної енергії не передбачено, а вказана територія згідно функціонального призначення частково відноситься до багатоквартирної забудови та запроектованої дорожньої розв'язки, що є землями загального користування.
Відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 17.06.2020 № 711-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель» розроблено Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок (далі - Класифікатор), видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила їх застосування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2021 № 821 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» внесені зміни до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051. З 11.08.2021 цільове призначення земельних ділянок визначається згідно з додатками 58,59,60 до цього Порядку.
Вид цільового призначення земельної ділянки - визначений відповідно до встановлених законом вимог конкретний напрям використання земельної ділянки та її правовий режим в межах відповідної категорії земель та функціонального призначення територій.
Функціональна зона території - визначена комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, планом зонування території частина території територіальної громади, щодо якої визначений певний набір дозволених (переважних (основних) та супутніх) видів цільового призначення земельних ділянок та відповідно до законодавства встановлені обмеження у використанні земель у сфері забудови (п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Функціональне призначення території - перспективне використання території за переважною функцією, яка встановлена планом зонування території у складі відповідного виду містобудівної документації (п.п. 41 п. 1 Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 01.09.2021 № 926.
Таким чином, функціональне призначення земельної ділянки - це вид використання земельної ділянки, визначений містобудівною документацією.
Відповідно до ст. 76 Земельного кодексу України, ст. 14 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» 2480-VI (далі - Закон № 2480-VI), лінійні об'єкти енергетичної інфраструктури можуть розміщуватись на земельних ділянках усіх категорій земель без зміни цільового призначення.
Разом з цим, в даному випадку, оскільки мова йде саме про виділення земельної ділянки на якій відсутні будь-які лінійні об'єкти енергетичної інфраструктури, дані норми підлягають застосуванню виключно в сукупності з принципами дотримання вимог містобудівної документації, ч. 1 ст. 14 Закону № 2480-VI, відповідно до якої земельні ділянки державної та комунальної власності надаються у власність і користування (у тому числі в оренду або користування на умовах сервітуту) для потреб енергетики, у тому числі для будівництва, розміщення та експлуатації лінійних об'єктів енергетичної інфраструктури, за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень та в порядку, встановленому Земельним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Водночас, варто звернути увагу, на те, що в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки взагалі відсутня інформація про функціональне призначення земельної ділянки. Також, всупереч положенням ст. 14-15 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» у пояснювальній записці до розробленого та затвердженого проекту землеустрою жодних обґрунтувань конфігурації і розміру площі земельної ділянки для розміщення об'єктів енергетичної інфраструктури не наведено.
Враховуючи невідповідність цільового призначення земельної ділянки містобудівній документації, ч. 2 ст. 134 ЗК України була незастосовна для надання земельної ділянки без проведення земельних торгів.
Суд наголошує, що наміри щодо використання земельної ділянки в межах певної категорії земель мають відповідати містобудівній документації та документації із землеустрою. Водночас, забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, що визначено статтею 24 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 640/18400/18, у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі № 813/2946/17 та надалі підтриманий у постанові Верховного Суду від 04.08.2022 у справі № 640/13670/19.
Суд встановив, що у даній справі відповідно до Генерального плану м. Ужгорода оспорювана земельна ділянка згідно функціонального призначення частково відноситься до багатоквартирної забудови та запроектованої дорожньої розв'язки, що є землями загального користування.
Водночас у разі невідповідності місця розташування об'єкта (земельної ділянки) генеральному плану не безпідставним буде стверджувати, що йдеться про невідповідність місця розташування об'єкта вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 392/1004/17, від 28.09.2021 у справі № 462/4395/17
В сукупності наведеного, суд вбачає наявність підставою для скасування рішення про передачу в користування земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку.
Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.
Жодний доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, а суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3 ст. 86 ГПК України).
Також суд зазначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 89 ГПК України).
Стандарт доказування "вірогідності доказів" встановлює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач та їх оцінки їх правдивості і переваги доводів протилежної сторони судового процесу. Тлумачення змісту цієї статті показує, що нею на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (тут суд звертається до правових висновків викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, зокрема, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).
Пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Водночас кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зважаючи на наведене, вимоги прокурора про визнання незаконним та скасувати п. 1.7 рішення XXXVII сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 13.06.2023 №1306 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» щодо передачі ТОВ «Дукат-Ужгород» земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричної енергії; визнання недійсним договір оренди землі №2421 від 04.07.2023, укладений між Ужгородською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород» (Орендар) щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород» (ЄРДПОУ 22101641) на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричної енергії; зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород» (ЄРДПОУ 22101641) повернути територіальній громаді міста Ужгород земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га по Слов'янській набережній в м. Ужгороді підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, на відповідачів покладається 10 736,00 гривень витрат на оплату судового збору, що підлягає розподіленню порівну між відповідачем-1 та відповідачем-2.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задоволити повністю.
2. Визнати незаконним та скасувати п. 1.7 рішення XXXVII сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 13.06.2023 №1306 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» щодо передачі ТОВ «Дукат-Ужгород» земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричної енергії;
3. Визнати недійсним договір оренди землі №2421 від 04.07.2023, укладений між Ужгородською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород» (Орендар) щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га;
4. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород» (ЄРДПОУ 22101641) на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричної енергії;
5. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород» (ЄРДПОУ 22101641) повернути територіальній громаді міста Ужгород земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:24:001:0653 площею 0,0985 га по Слов'янській набережній в м. Ужгороді.
6. Стягнути з Ужгородської міської ради (пл. Поштова. 3 м. Ужгород, 88000, код ЄДРПОУ 33868924) на користь Закарпатської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909967, банк отримувача Державна казначейська служба України, МФО 820172, рахунок UA228201720343130001000018475) суму 5 386,00 грн (п'ять тисяч триста вісімдесят шість гривень 00 коп.) на відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат - Ужгород» (вул. Мартина Сергія, 2а, м. Ужгород, 88000, ЄДРПОУ 22101641) на користь Закарпатської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909967, банк отримувача Державна казначейська служба України, МФО 820172, рахунок UA228201720343130001000018475) суму 5 386,00 грн (п'ять тисяч триста вісімдесят шість гривень 00 коп.) на відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено 22.01.2025
Суддя Л.В. Андрейчук