вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
20.01.2025м. ДніпроСправа № 904/8637/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (54005, м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 18а) в інтересах держави в особі
позивача-1: Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022)
позивача-2: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 )
до Фізичної особи - підприємця Діброва Назара Назаровича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 )
про стягнення 355 026 грн. 00 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Керівник Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№8146/21 від 27.10.2021) до Фізичної особи - підприємця Діброва Назара Назаровича про стягнення 355 026 грн. 00 коп., що складає 51 681 грн. 00 коп. - пені, 78 645 грн. 00 коп. - штрафу за прострочення виконання зобов'язань понад 30 днів та 224 700 грн. 00 коп. - штрафу у розмірі 20% вартості неякісних (некомплектних) товарів у зв'язку з невиконанням умов Договору від 21.08.2020 №125.
Також просить стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2021 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у відзиві (вх.№60097/21 від 14.12.2021) на позовну заяву просить суд: - поновити встановлений судом строк для подачі відзиву на позов та прийняти його до розгляду; - зупинити провадження у справі №904/8637/21 до вирішення Господарським судом Миколаївської області справи №915/1176/21 за позовом Фізичної особ-підприємця Діброва Н.Н. до Військової частини НОМЕР_1 "Про зобов'язання прийняти товар та провести оплату за договором постачання №125 від 21.08.2020" (до набрання законної сили судовим рішенням); - відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог позивачів.
В обґрунтування посилається на те, що: - про наявність цієї справи відповідачу стало відомо випадково з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки на теперішній час місце реєстрації не співпадає з фактичним місцем перебування відповідача та ведення підприємницької діяльності; - так, 21.08.2020 між відповідачем, як переможцем публічних закупівель та Військовою частиною НОМЕР_1 було укладено договір №125; - 26.09.2020 військовою частиною направлено заявку з проханням у 30-ти денний строк здійснити поставку комплекту макетів військової техніки в повному обсязі; - при цьому, пунктом 4.1 договору визначено, що кінцевий строк поставки товару незалежно від того чи було направлено повідомлення покупця становить 01.12.2020; - 18.11.2020 відповідачем було поставлено макет БМП1 для проведення тестування; - військовою частиною макет було повернуто з посиланням на порушення строків поставки товару та усунення недоліків; - також на адресу відповідача військовою частиною було направлено претензію від 01.12.2020 №20/2417 щодо порушення строків поставки та виявлення ряду недоліків товару і невідповідності технічним характеристикам для усунення недоліків; - зазначені покупцем недоліки є лише суб'єктивним фактором, оскільки не підтверджені належними доказами (висновками експертів, спеціалістів), а також не всі погоджені у технічних характеристиках макетів військової техніки; - окрім того, яким чином можливо ставити питання щодо міцності та зносостійкості макету, якщо він не був в експлуатації; - при цьому, слід звернути увагу на те, що тестування макетів виробів взагалі не передбачено умовами договору між сторонами, це були усні домовленості сторін; - 09.12.2020 відповідачем було поставлено ще частину товару, а 15.12.2020 було здійснено поставку повністю всіх 15 макетів військової техніки, від прийняття яких відмовився; - в порушення вимог договору та норм діючого законодавства військова частина відмовилась від поставленого товару, не оплативши його, та в односторонньому порядку розірвала договір без належних та доведених підстав, не зважаючи на те, що дострокове розірвання договору не вимогу однієї сторони має відбуватися з дотримання порядку, встановленого статтею 188 Господарського кодексу України; - враховуючи те, що військовою частиною порушено умови договору щодо прийняття товару та не проведення оплати, а також щодо недотримання вимог розірвання договору, відповідач з метою захисту порушених прав був змушений звернутися до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 "Про зобов'язання прийняти товар та провести оплату за договором постачання від 21.08.2020 №125; - ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №915/1176/21, яке розглядається за правилами загального позовного провадження.
Стосовно клопотання відповідача щодо поновлення встановленого судом строку для подачі відзиву на позовну заяву, яке міститься у відзиві на позовну заяву, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як вбачається, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2021 було запропоновано відповідачу протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду, зокрема, відзив на позовну заяву.
Пунктом 5 частини 4 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця зокрема, про місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем).
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є 53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Віктора Усова, буд. 16, кв. 6 на яку і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачу (а.с.71).
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 01.11.2021, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 24.11.2021 "За закінченням терміну зберігання" (а.с. 77-81)
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відповідно до статті 169 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань; заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі; заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Згідно з частинами 1, 3, 4, 6 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення; якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи; одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк; про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
З урахуванням викладеного, останнім днем строку для надання відповідачем відзиву на позовну заяву є 09.12.2021 (24.11.2021 + 15 днів).
Як вбачається, поштове відправлення, яке містило відзив на позовну заяву, прийнято для пересилання АТ "Укрпошта" 09.12.2021, що підтверджується відповідним штемпелем на описі вкладення у поштове відправлення (а.с. 105-106).
Отже, встановлений судом процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву не пропущений відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача щодо поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву.
Стосовно клопотання відповідача щодо зупинення провадження у справі №904/8637/21 до вирішення Господарським судом Миколаївської області справи №915/1176/21 за позовом фізичної особи-підприємця Діброва Назара Назаровича до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання прийняти товар та провести оплату за договором постачання від 21.08.2020 №125 (до набрання законної сили судовим рішенням) суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до частин другої та третьої статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи, що провадження у справі, що розглядається, відкрито 01.11.2021, а відзив на позовну заяву, в якому міститься клопотання щодо зупинення провадження у справі, направлено до суду 09.12.2021, що підтверджується поштовим штемпелем на описі вкладення у поштове відправлення, вказане клопотання заявлено відповідачем на стадії розгляду справи по суті.
Частиною 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час заявлення відповідачем клопотання щодо зупинення провадження у справі) визначено, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 1-3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час заявлення відповідачем клопотання щодо зупинення провадження у справі) суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: - смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; - необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи; - перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час заявлення відповідачем клопотання щодо зупинення провадження у справі) суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі.
Як вбачається, клопотання відповідача щодо зупинення провадження у справі обґрунтована тим, що Господарським судом Миколаївської області відкрито провадження у справі 915/1176/21 за позовом фізичної особи-підприємця Діброва Назара Назаровича до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання прийняти товар та провести оплату за договором постачання від 21.08.2020 №125№915/14013/24.
З наведеного вбачається, що зупинення провадження на стадії розгляду справи по суті з підстав, наведених відповідачем у клопотанні, не передбачено чинним Господарським процесуальним кодексом України.
Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Також відповідно до частини 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Враховуючи викладене, заява відповідача про зупинення провадження у справі залишається судом без розгляду.
Миколаївська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону у відповіді на відзив(вх.№62642/21 від 29.12.2021) зазначає, що підтримує позовну заяву та просить її задовольнити, посилаючись на таке: - посилання відповідача на те, що прострочення виконання зобов'язання за договором виникло внаслідок затримки виконання його контрагентом (фізичною особою-підприємцем Риконовим Д.В.) за договором від 11.09.2020 №11/09/2020 не є поважною причиною невиконання взятого на себе відповідачем господарського зобов'язання; - відповідач у визначений договором строк товар не поставив, внаслідок чого військова частина набула право для нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання господарського зобов'язання; - згідно з розділом 2 договору, якість та комплектність товару, його тара, упаковка та маркування повинні відповідати вимогам Державних стандартів України, технічним умовам та іншим нормам, встановленим законодавством України для такого виду товару; - товар повинен відповідати паспортним характеристикам та посвідчуватися сертифікатами якості (відповідності) або іншими документами, виданими компетентними органами та/або виробниками товару та забезпечувати експлуатаційну надійність; - проте, під час приймання-передачі товару комісією військової частини виявлені факти неякісного товару, про що свідчать акти приймання-передачі майна від 09.12.2020 та від 15.12.2020, які підписані також відповідачем; - зауважень або заперечень з боку відповідача щодо виявлених недоліків поставленого товару вказані акти не містять.
Військова частина НОМЕР_1 у відповіді на відзив (вх.№62933/21 від 30.12.2021) просить відмовити відповідачу у задоволенні клопотань, викладених у відзиві на позов та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на наступне: - відповідач не надав суду жодних документів, підтверджуючих належну якість товару; - зобов'язання за договором не виконано вчасно, у визначений термін та належним чином; - відповідач пропустив строк на подання відзиву без поважних причин, тому що не надав суду доказів зміни місця перебування; - суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи, у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
21.03.2022 на адресу Господарського суду Дніпропетровської області від Міністерства оброни України Південно - Східного територіального юридичного відділу надійшов лист про те, що: - відповідно до наказу Міністерства оборони України від 16 травня 2016 року №259 Південно - Східний територіальний юридичний відділ Міністерства оборони України є відокремленим самостійним підрозділом, який підпорядковується директору Департаменту юридичного забезпечення Міністерства оборони України, утримується відповідно до затвердженого штату і призначений для забезпечення на території Дніпропетровської, Кіровоградської та Запорізької областей самопредставництва, представництва інтересів Міністерства оборони України його посадових осіб в судах та інших державних органах України у справах, стороною або третьою особою у яких виступає Міністерство оборони України; - у зв'язку з залученням офіцерів Південно-Східного територіального юридичного відділу до виконання бойових завдань по обороні України, просить суд провадження у справах, які перебувають на розгляді суду і стороною у яких є Міністерство оборони України, в порядку приписів пункту 3 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, зупинити до закінчення воєнного стану.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2022 продовжено Фізичній особі - підприємцю Діброву Назару Назаровичу строк на надання відзиву на позовну заяву, задоволено клопотання Міністерства оброни України про зупинення провадження у справі та зупинено провадження у справі №904/8637/21 за позовом Керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (54005, м. Миколаїв, вул. Нікольська,18а) в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлоьтський,6; ідентифікаційний код 0034022), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Фізичної особи - підприємця Діброва Назара Назаровича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) про стягнення 355 026 грн. 00 коп. до закінчення дії воєнного стану.
Господарський суд Дніпропетровської області у листі від 24.09.2024 №904/8637/21 35489/24, посилаючись на тривалість введеного в державі воєнного стану, просить Міністерство Оборони України надати відомості щодо можливості поновлення провадження у справі.
Міністерство Оборони України у клопотанні (вх.№48363/24 від 17.10.2024) про поновлення провадження у справі просить поновити провадження у справі №904/8637/21 за позовом Керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі позивача-1 - Міністерства Оброни України, позивача-2 - Військової частини НОМЕР_1 до Фізичної особи - підприємця Діброва Назара Назаровича про стягнення 355 026 грн. 00 коп.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 поновлено провадження у справі №904/8637/21, яка розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, з 28.10.2024.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, між позивачем-2 - Військовою частиною НОМЕР_1 , як покупцем, та відповідачем - Фізичною особою - підприємцем Дібровим Назаром Назаровичем, як постачальником, було укладено договір постачання від 21.08.2020 №125 (надалі - Договір, а.с. 14-20).
Як вже зазначалося вище, відповідач у відзиві на позовну заяву посилався, зокрема, на те, що звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання прийняти товар та провести оплату за договором постачання від 21.08.2020 №125; ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №915/1176/21, яке розглядається за правилами загального позовного провадження.
На підтвердження вказаного, відповідачем надано роздруківку ухвали Господарського суду Миколаївської області від 04.08.2021 у справі №915/1176/21 (а.с. 95-98).
З долученої судом до матеріалів справи роздруківки з Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.01.2022 у справі №915/1176/21 (а.с.155-159), яке набрало законної сили 15.02.2022, що знаходиться у загальному доступі вбачається, що Фізична особа - підприємцем Дібров Назар Назарович у липні НОМЕР_4 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з заявою б/н від 28.07.2021 (вх.№11728/21) (з додатками), в якій просив суд, зокрема, прийняти позовну заяву до розгляду з відкриттям провадження та розглянути справу за правилами загального позовного провадження, витребувати із Сухопутних військ Збройних сил України відомості щодо ідентифікаційного коду відповідача, зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 прийняти від позивача товар за Договором постачання від 21.08.2020 №125, зазначений у Специфікації, що є Додатком № 1 до договору, стягнути з відповідача - Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача - Фізичної особи-підприємця Діброва Н.Н. оплату за товар згідно Договору постачання від 21.08.2020 №125 у розмірі 1 123 500 грн. 00 коп.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.01.2022 у справі №915/1176/21 в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.01.2022 у справі №915/1176/21 встановлено, що:
- 21.08.2020 між Військовою частиною НОМЕР_1 , як покупцем, та Фізичною особою-підприємцем Дібровою Назаром Назаровичем, як постачальником, було укладено договір постачання № 125 (далі - Договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов'язався у 2020 році поставити та передати у власність покупцю товар, зазначений у Специфікації (Додаток 1), що є невід'ємною частиною договору, покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах Договору (пункт 1.1 Договору);
- за умовами наведеного Договору:
- номенклатура, асортимент та кількість товару зазначені у Специфікації та визначаються відповідно до Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015 - 19510000-4, а саме: Комплект макетів військової техніки (пункт 1.2 Договору);
- інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики товару зазначена в Технічних вимогах до товару (Додаток 2) (пункт 1.3 Договору);
- якість та комплектність товару, його тара, упаковка та маркування повинні відповідати вимогам Державних стандартів України, технічним умовам та іншим нормам, встановленим законодавством України для такого виду товару (пункт 2.1 Договору);
- номенклатура та кількість товару повинні відповідати Специфікації (Додаток 1) та Технічним вимогам до товару (Додаток 2) (пункт 2.3 Договору);
- ціна договору (загальна вартість товару) є твердою та за складовими визначеними у Специфікації становить 1 123 500,00 грн без ПДВ (пункт 3.1 Договору);
- розрахунки за товар здійснюються протягом 10 днів після надходження бюджетних коштів на рахунок покупця, фактичного постачання товару (в повному обсязі чи партія) та отримання покупцем наступних документів: рахунку-фактури 1 прим., видаткової накладної 2 прим., акту прийому-передачі товару 2 прим. (пункт 3.6 Договору);
- постачальник здійснює постачання товару протягом 30 днів з дня отримання від покупця письмового повідомлення про готовність до виконання умов договору, в якому визначаються обсяги закупівлі партії товару за попереднім погодженням сторін, але не пізніше 01.12.2020 року незалежно від того чи було направлено повідомлення (пункт 4.1 Договору);
- перегляд строків постачання товару може здійснюватися у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили такий перегляд у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат покупця, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі (пункт 4.2 Договору);
- перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється: видатковою накладною 2 прим, та акту прийому-передачі товару 2 прим, (по одному для кожної сторони). Прийом товару здійснюється призначеною наказом покупця комісією у присутності продавця протягом розумного строку зі складанням акту прийому-передачі (пункт 4.3 Договору);
- товар поставляється в упаковці постачальника, яка забезпечує його збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами та технічними умовами. Доставка здійснюється за рахунок постачальника на адресу покупця зазначену в реквізитах сторін (пункт 4.4 Договору);
- права покупця, зокрема: вимагати від постачальника своєчасного та якісного постачання товару у строки та на умовах, визначених договором (пункт 5.1.1 Договору); відмовитися від договору в односторонньому порядку (розірвати договір) та вимагати відшкодування збитків, письмово повідомивши про це постачальника, у разі неналежного виконання зобов'язання постачальником, істотних порушень договору з його боку та якщо він своєчасно не розпочав поставку товару або здійснює її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (пункт 5.1.5 Договору);
- обов'язки покупця: своєчасно та в повному обсязі проводити оплату поставлених товарів (пункт 5.2.1); прийняти товар в порядку, установленому договором, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або право відмови від договору (пункт 5.2.2);
- права постачальника, зокрема: вимагати від покупця своєчасної та повної оплати за поставлений товар (пункт 5.3.1 Договору);
- обов'язки постачальника, зокрема: поставити товар, якість якого відповідає вимогам розділу 2 договору, у строки та на умовах, встановлених договором (пункт 5.4.1); поставити та передати товар покупцю в порядку, установленому договором, з оформленням визначених договором документів (пункт 5.4.2); письмово повідомити покупця про обставини, які перешкоджають належному виконанню обов'язків за договором (пункт 5.4.3);
- договір набуває чинності з дня підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року, крім гарантійних та фінансових зобов'язань, які діють до їх повного виконання (пункт 8.1 Договору);
- дострокове розірвання договору можливе відповідно до пункту 5.1.5 договору чи за письмовою згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законодавством України. Договір вважається розірваним в односторонньому порядку з дати отримання постачальником обґрунтованого письмового повідомлення від покупця (пункт 8.4 Договору);
- додатком №1 до Договору є "Специфікація товару КПКВ 210/020 КЕКВ 2260" на загальну суму 1 123 500,00 грн, яка включала в себе комплект макетів військової техніки, а саме:
- макет танку Т-64 у кількості 3 шт.;
- макет БМП1 у кількості 3 шт.;
- макет МТ12 (рапіра) у кількості 3 шт.;
- макет ГАЗ 66 у кількості 3 шт.;
- макет САУ у кількості 3 шт.;
- GPS-трекер F200 у кількості 15 шт.;
- центробіжні вентилятори ОВR 200 М-2К у кількості 15 шт.;
- захищений планшетний комп'ютер DURABOOK R11L у кількості 1 шт.;
- генератор бензиновий Dnipro-М GХ-25 у кількості 5 шт.
- додатком № 2 до Договору є "Технічні вимоги до товару", якими було погоджено та затверджено технічні вимоги до товару, а саме: технічні характеристики макетів військової техніки; технічні характеристики GPS-трекеру Р200; технічні характеристики центробіжних вентиляторів; технічні характеристики планшетного комп'ютера DURABOOK R11L;
- згідно з технічними характеристиками макетів військової техніки всі макети мають бути виконані у масштабі 1 до 1. Візуальне виконання має відповідати основним характерним рисам конкретних моделей (з деталізацією основних вузлів та агрегатів зразків військової техніки) і бути візуально впізнаваними на відстані не більш ніж 100 метрів. Матеріал виробництва Рейнар тм 135 (240 D) (або аналог з негіршими характеристиками) легка плащова тканина оксфорд полотняного переплетіння з 100 % поліестеру з ВВ обробкою та РU покриттям. Поліестерові волокна повинні забезпечувати підвищені характеристики міцності, зносостійкість. Полотняне переплетення повинно забезпечувати вітрозахист. Поверхня повинна бути гладкою та перешкоджати накопиченню бруду між волокнами. Водотривкі властивості. Матеріал повинен бути водотривкий з поліуретановим покриттям РU на виворотній стороні та спеціальним просоченням на основі флюорокарбона. Колір макетів однорідний (RAL 6003) або камуфляж з кольорами (RAL 6007,6003,6014,1020,1000);
- вищевказаний Договір з Додатками до нього скріплені підписами обох сторін;
- предметом даного позову виступають вимоги позивача, як продавця, щодо зобов'язання відповідача, як покупця, прийняти товар за Договором постачання, а також про стягнення з відповідача оплати за вказаний товар;
- позивач на підтвердження власної правової позиції щодо суті позовних вимог надав суду такі докази:
- Договір постачання від 21.08.2020 №125 з додатками до нього;
- заявки від 21.09.2020 №20/1965 , від 26.09.2020 №20/1993;
- лист без дати № 128;
- авторизаційний лист № 2 від 21.07.2020;
- договір поставки № 11/09/2020 від 11.09.2020;
- акт приймання передачі майна від 09.12.2020 за договором постачання №125 від 21.08.2020; та акт приймання передачі майна від 15.12.2020 за договором постачання №125 від 21.08.2020;
- відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:
- заявки № 20/1965 від 21.09.2020, № 20/1993 від 26.09.2020;
- лист без дати № 128;
- роздруківка інформації поштового перевізника "Нова Пошта" щодо відправлення 59000562625615;
- акт від 18.11.2020 проведення тестування зразка макета військової техніки за договором постачання №125 від 21.08.2020;
- фото тестового зразка макета
- претензія № 20/2417 від 01.12.2020 з відповіддю на неї б/н від 08.12.2020;
- акт приймання-передачі майна від 09.12.2020 за договором постачання №125 від 21.08.2020 та акт приймання передачі майна від 15.12.2020 за договором постачання №125 від 21.08.2020;
- повідомлення № 20/2476 від 15.12.2020 про розірвання договору постачання №125 від 21.08.2020;
- на виконання умов пункту 4.1 Договору відповідачем на адресу позивача було направлено заявку №20/1965 від 21.09.2020 про готовність до виконання умов Договору (Додаток 2), в якій Військова частина НОМЕР_1 просила постачальника до 01.10.2020 надати частину комплекту з метою проведення тестування для перевірки відповідності якісних та технічних характеристик;
- листом без дати №128 позивач повідомив відповідача про те, що вся продукція згідно з Договором між сторонами знаходиться в процесі виробництва на підприємстві-виробнику повітряних виробів, від якого було отримано авторизаційний лист на участь у закупівлі, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю "НРОК", ФОП Рикунов Д.В.; крім того, у вказаному листі позивач зобов'язався надати 3 зразки товару для тестування до 05.11.2020;
- за даними позивача, у вказаний термін поставка для тестування не відбулась;
- в подальшому, на виконання умов пункту 4.1 Договору відповідачем на адресу позивача було направлено заявку №20/1993 від 26.09.2020 про готовність до виконання умов Договору. Строк постачання товару в повному обсязі в заявці визначений у 30-ти денний термін з дати отримання заявки. Згідно з наданою позивачем інформації поштового перевізника "Нова пошта" вищезазначене повідомлення отримано постачальником 29.09.2020. Тобто строк виконання поставки товару тривав до 29.10.2020;
- за даними позивача, у визначений термін поставка товару в повному обсязі не відбулась;
- 18.11.2020 до Військової частини НОМЕР_1 від постачальника надійшов макет БМП1 для проведення тестування. Комісією покупця проведено тестування одиниці товару, виявлено невідповідність умовам Договору, про що складений Акт від 18.11.2020 проведення тестування зразка макета військової техніки за договором постачання №125 від 21.08.2020;
- макет техніки направлено постачальнику для усунення недоліків;
- крім того, відповідачем було скеровано на адресу позивача претензію №20/2417 від 01.12.2020 щодо порушення строків постачання товару по договору постачання №125 від 21.08.2020, у якій зазначено, зокрема, про те, що під час тестування виявлено ряд суттєвих недоліків товару та невідповідність технічним характеристикам за Договором, у тому числі:
- візуальне виконання не відповідає основним характерним рисам конкретної моделі БМП1, відсутня деталізація основних вузлів та агрегатів зразку військової техніки, а саме: на бокових частиках макету відсутня імітація ходової частини - не відтворено візуально гусеничного вузла військової техніки з відображенням (виділенням) колісної бази, яка є однією з основних характерних рис; на задній частині макету не відтворено візуально основну характерну рису для можливості впізнання техніки з корми - дві задні двері БМП1;
- візуально не розпізнається на відстані більше 100 метрів;
- корпус макету БМП1 в мілких дірках, що викликає сумніви щодо міцності та зносостійкості. Зовнішні шви макету виконані не якісно - не обверложені та криві;
- при потоку вітру 4-5 метрів на секунду макет здуває, дуло пушки направлено в бік вітру, тобто не забезпечено вітрозахист;
- неможливо перевірити роботу GPS-трекеру у зв'язку з тим, що постачальником не надано планшетного комп'ютеру;
- у претензії був також визначений строк постачання товару в повному обсязі в термін до 10.12.2020 на адресу Військової частини НОМЕР_1 на умовах Договору з усуненням суттєвих недоліків товару;
- матеріали справи містять відповідь позивача на вказану претензію б/н від 08.12.2020, у якій постачальник повідомив що поставка товару не здійснена вчасно через його хворобу та найманих працівників ФОП Рикунова Д.В. та надав довідки про хворобу ОСОБА_1 . Крім того, за змістом відповідного листа позивач вважає карантин введений на той час в країні через COVID-19 форс-мажорною обставиною;
- з матеріалів справи також вбачається, що 09.12.2020 Фізичною особою-підприємцем було здійснено постачання Військовій частині НОМЕР_1 товару не в повному обсязі та за даними відповідача без усунення зазначених суттєвих недоліків, про що складений відповідний акт з зазначенням наявних недоліків товару (акт приймання-передачі майна від 09.12.2020 за договором постачання №125 від 21.08.2020);
- 15.12.2020 Фізичною особою-підприємцем було здійснено постачання Військовій частині НОМЕР_1 товару за даними відповідача без усунення суттєвих недоліків, про що складений відповідний акт з зазначенням наявних недоліків товару (акт приймання-передачі майна від 15.12.2020 за договором постачання №125 від 21.08.2020);
- комісією визначеною наказом командира військової частини НОМЕР_1 проведено візуальний огляд та тестування товару, виявлено невідповідність умовам Договору, про що складений відповідний акт;
- крім того, 15.12.2020, керуючись правом, передбаченим пунктом 5.1.5 Договору Військовою частиною особисто під підпис Фізичній особі-підприємцю Діброві Н.Н. було вручено повідомлення № 20/2476 від 15.12.2020 про розірвання договору постачання №125 від 21.08.2020 в односторонньому порядку, у зв'язку з істотним порушенням Договору, а саме не виконання постачальником зобов'язань за Договором в повному обсязі;
- як свідчать матеріали справи, укладений між сторонами Договір, за своїм суб'єктним складом, предметом та метою, є договором поставки;
- спірна ситуація між сторонами виникла у зв'язку з відмовою відповідача від прийняття поставленого позивачем товару за укладеним між сторонами Договором;
- укладений між сторонами Договір постачання №125 від 21.08.2020 є розірваним в односторонньому порядку з боку покупця та не діє між сторонами;
- в межах даної справи постачання товару покупцю не відбулося, а, отже у останнього не виникло обов'язку щодо здійснення розрахунків із постачальником.
З інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, яка знаходиться в загальному доступі вбачається, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.01.2022 у справі №915/1176/21 набрало законної сили 15.02.2022.
Крім копії договору постачання від 21.08.2020 №125 з додатками в матеріалах справи №904/8637/21 наявні також копії:
- заявки Військової частини НОМЕР_1 від 21.09.2020 №20/1965 та експрес-накладної Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (а.с. 21);
- листа відповідача №128 у відповідь на заявку №20/1965 від 21.09.2020 (а.с. 22);
- заявки Військової частини НОМЕР_1 від 26.09.2020 №20/1993, якою військова частина просить у 30-ти денний здійснити поставку товару за Договором в повному обсязі (а.с. 23);
- скріншот щодо повної інформації про відправлення (а.с. 24);
- акту Військової частини НОМЕР_1 від 18.11.2020 про проведення тестування зразків мкета військової технічки за договором постачання від 21.08.2020 №125 з додатками: фото тестового зразку БМП1 від 18.11.2020 (а.с. 25-29);
- претензії Військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2020 №20/2417 щодо порушення строків постачання товару за договором постачання від 21.08.2020 №125 (а.с. 30-32);
- відповіді фізичної особи-підприємця Дібров Н.Н. від 08.12.2020 на претензію (а.с. 33-34);
- акту Військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2020 приймання-передачі майна за договором постачання від 21.08.2020 №125 з додатками: фото тестового зразку БМП1 від 09.12.2020, фото тестового зразка невпізнаного макету від 09.12.2020 (а.с. 35-41);
- акту Військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2020 приймання-передачі майна за договором постачання від 21.08.2020 №125 з додатками: фото тестових зразків макетів від 15.12.2020, фото недоліків тестових зразків макетів від 15.12.2020 (а.с. 42-49);
- повідомлення Військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2020 №20/2476 про розірвання договору постачання від 21.08.2020 №125 з відміткою про вручення фізичній особі-підприємцю Діброву Н.Н. (а.с. 50-52);
- претензії Військової частини НОМЕР_1 від 31.08.2021 №20/1809 щодо порушення умов зобов'язання (а.с. 54-55).
Як вбачається, прокуратура зазначає, що у зв'язку з невиконання відповідачем умов Договору постачання від 21.08.2020 №125 останній зобов'язаний сплатити на користь Військової частини НОМЕР_1 пеню у розмірі 51 681 грн. 00 коп., штраф за прострочення виконання робіт понад 30 днів у розмірі 78 645 грн. 00 коп., а також штраф у розмірі 20% вартості неякісних (некомплектних) товарів у розмірі 224 700 грн.; відповідач проти цього заперечує, що і стало причиною виникнення спору та звернення прокурора в інтересах позивачів з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін за первісним позовом
Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до параграфу 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається, між позивачем-1 та відповідачем укладено договір постачання від 21.08.2020 №125.
За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За умовами частини першої статті 662 та статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Частиною першою статті 268 Господарського кодексу України визначено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
Приписами частини другої статті 678 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.09.2020 у справі № 920/618/18, з урахуванням системного аналізу змісту статей 599, 615, 672, 692 ЦК України, які регулюють спірні правовідносини, та оскільки чинне законодавство не передбачає, в якій формі та якими саме діями має підтверджуватися факт відмови покупця від прийняття та оплати товару, то норми статей 599, 692 ЦК України у подібних правовідносинах в аспекті встановлення наявності/відсутності виникнення у покупця обов'язку з оплати товару у випадку здійснення поставки товару, який у подальшому було повернуто постачальнику і прийнято останнім, слід застосовувати таким чином: "За умови існування передбачених законом достатніх правових підстав відмова покупця від прийняття та оплати товару може проявлятися у юридично значимих діях покупця, спрямованих на фактичне повернення поставленого товару, і такі дії мають вчинятися покупцем у межах строку, визначеного договором для приймання товару, без попереднього чи одночасного письмового повідомлення покупцем продавця про таку відмову, що виключає настання обов'язку покупця оплатити товар, який знаходиться у фактичному розпорядженні продавця".
Як було зазначено вище, 09.12.2020 та 15.12.2020 Комісією Військової частини НОМЕР_1 оформлювалися акти приймання-передачі майна за договором постачання від 21.08.2020 №125 у яких, зокрема, вказувалося про наявні недоліки поставленого товару та пропонувалося повернути товар постачальнику.
Суд погоджується з висновком Господарського суду Миколаївської області у справі №915/1176/21 щодо того, що вказане свідчить про факт відмови покупця від прийняття та оплати товару.
Як вбачається, у подальшому, відповідач вручив позивачу повідомлення від 15.12.2020 №20/2476 про розірвання договору постачання № 125 від 21.08.2020 в односторонньому порядку, у зв'язку з істотним порушенням Договору, а саме невиконання постачальником зобов'язань за Договором в повному обсязі.
Враховуючи викладене, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, господарський суд погоджується з висновком Господарського суду Миколаївської області у справі №915/1176/21 щодо того, що укладений між сторонами Договір постачання від 21.08.2020 №125 є розірваним в односторонньому порядку з боку покупця та не діє між сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Щодо нарахування пені та штрафу
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 550 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов'язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пункту 7.2 Договору постачання від 21.08.2020 №125 за порушення строків виконання зобов'язань за договором постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості на користь покупця.
Як зазначалося вище, строк поставки товару за Договором є таким, що настав - 29.10.2020, договір є розірваним з 15.12.2020.
Як вбачається, позивачем за порушення відповідачем строків поставки товару за Договором за період з 30.10.2020 по 15.12.2020 нараховано пеню в розмірі 51 681 грн. 00 коп. (1 123 500,00 (вартість товару) х 0,1% х 46 (кількість днів прострочення)).
Крім того, позивачем за прострочення відповідачем поставки товару понад 30 днів додатково нараховано штраф у розмірі 7 % від вартості товар в розмірі 78 645 грн. 00 коп. (1 123 500,00 (вартість товару) х 7%)).
Також, відповідно до пункту 7.3 Договору за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів постачальник сплачує штраф у розмірі 20% вартості неякісних (некомплектних) товарів на користь покупця.
Позивачем нараховано штраф в розмірі 224 700 грн. 00 коп. (1 123 500,00 х 20%).
Суд погоджується з наданим розрахунком, вважає його арифметично правильним.
На час розгляду справи доказів сплати пені та штрафу позивачу відповідачем не надано.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, до уваги господарським судом не приймаються як такі, що спростовані матеріалами справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо представництва прокуратурою інтересів держави у суді
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеним законом.
Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду із позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
За приписами частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурор зазначає, що невиконання відповідачем зобов'язань за Договором, а також несплата на користь позивача штрафних санкцій за неналежне виконання умов Договору завдає шкоду безпосередньо інтересам Держави та прямим чином впливає на боєздатність в умовах здійснення воєнної агресії зі сторони Російської Федерації, оскільки товар мав використовуватися під час військових навчань, бойового злагодження військових підрозділів та маскування військової бойової техніки.
Незважаючи на факт наявності несплачених штрафних санкцій за Договором Міністерство оборони України та Військова частина НОМЕР_1 не вживали заходів із захисту порушених інтересів держави, оскільки Військова частина НОМЕР_1 є державною установою та кошторисом по загальному фонду державного бюджету фінансування на сплату судового збору для подачі відповідного позову не передбачено.
Узагальнені висновки щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру" містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19.
Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зроблено такі висновки щодо підтвердження прокурором для представництва:
"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести їй для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.
Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини засувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Як вбачається, 03.09.2021 Миколаївська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону, в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", листом за вих. №5-4-1573вих-21 звернулася до Міністерства оборони України, яким повідомила орган, уповноважений здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, про наявність порушень прав та інтересів держави та надання інформації про вжитті міністерством заходи, спрямовані на їх захист (а.с.60-63).
Прокурор зазначає, що станом на дату пред'явлення позовної заяви відповідь Міністерства оборони України на лист прокуратури не надходила. Таким чином, прокурором дотриманий розумний строк до звернення до звернення до суду.
Зокрема, після отримання листа прокурора Міністерство оборони України заходи, спрямовані на захист порушених прав та інтересів не вжило, що свідчить його бездіяльність в даному випадку.
Крім того, 03.09.2021 Миколаївська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону, в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", листом за вих. №5-4-1574вих-21 звернулася до Військової частини НОМЕР_1 , яким повідомила орган, уповноважений здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, про наявність порушень прав та інтересів держави та надання інформації про вжитті заходи, спрямовані на їх захист (а.с. 56-58).
У своїй відповіді (вих.№20/1937 від 14.09.2021) на повідомлення прокуратури Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що внаслідок недостатнього фінансування у військової частини відсутні кошти на сплату судового збору за подання позовної заяви до суду та просила прокуратуру захистити її інтереси шляхом здійснення представництва військової установи в судовому порядку (а.с. 59).
Наведені обставини є підставою для звернення прокурором до суду із даним позовом.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню з відповідача на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону підлягає 5 325 грн. 39 коп. - витрат на сплату судового збору.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги Керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (54005, м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 18а) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Фізичної особи - підприємця Діброва Назара Назаровича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) про стягнення 355 026 грн. 00 коп. - задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Діброва Назара Назаровича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 51 681 (п'ятдесят одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 00 коп. - пені, 78 645 (сімдесят вісім тисяч шістсот сорок п'ять) грн. 00 коп. - штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів, 224 700 (двісті двадцять чотири тисячі сімсот) грн. 00 коп. - штрафу у розмірі 20% від вартості неякісних (некомплектних) товарів.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Діброва Назара Назаровича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11, код ЄДРПОУ 38296363, МФО 820172, ДКСУ, м. Київ, р/р UА208201720343170001000082762) 5 325 (п'ять тисяч триста двадцять п'ять) грн. 39 коп. - витрат на сплату судового збору.
Видати накази.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
21.01.2025