пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
22 січня 2025 року Справа № 903/21/25
Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А. С., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі
за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Волиньтурист»
про стягнення 7313914,76 грн,
встановив:
07.01.2025 заступник керівника Волинської обласної прокуратури звернулися з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Приватного акціонерного товариства “Волиньтурист» про стягнення 7313914,76 грн, з них 2983266 грн безпідставно збережених коштів орендної плати, 4330648,76 грн інфляційних втрат та 3% річних,
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 14.09.2016 по справі №903/493/16 не звільнив добровільно займане приміщення готелю “Світязь» загальною площею 7896 кв. м., що знаходиться за адресою: вул.Набережна,4, м.Луцьк, Волинська область, та продовжував ним користуватись за відсутності на це правових підстав упродовж періоду з 02.04.2017 по 25.02.2018, без сплати орендної плати.
Ухвалою суду від 13.01.2025 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 12.02.2025; запропоновано відповідачу надати відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив; прокурору та позивачу - відповідь на відзив.
21.01.2025, з метою ефективного захисту прав позивача та забезпечення виконання майбутнього (можливого) рішення, прокурором подано заяву про забезпечення позову в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ПрАТ "Волиньтурист", в межах суми 7313914,76 грн, що відповідає розміру стягнення за позовом у справі № 903/21/25.
В обґрунтування необхідності вжиття зазначених вище заходів забезпечення позову прокурор зазначив, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Враховуючи характер спірних правовідносин, а також те, що предметом позову є стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 7313914,76 грн на користь держави, якими відповідач, у випадку не накладення на них арешту, зможе у будь-який момент розпорядитись, що фактично призведене до не поновлення прав та інтересів позивача, наявні правові підстави для забезпечення судом позову.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Як вказувалось, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Під забезпеченням позову у даному випадку необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19.
Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 910/6804/23, від 18.10.2023 у справі № 922/1864/23.
Разом з цим, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, розглядаючи питання забезпечення позову у справах про стягнення заборгованості, сформулювала такі висновки:
"- умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (пункт 21);
- у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23)";
Отже, у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності.
Наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже інформація щодо діяльності та фінансового стану товариства (в тому числі відомості стосовно комерційної діяльності товариства, фінансово-економічного стану, а також відомості про банківські рахунки товариства та проведені за ними операції) у розумінні статті 21 Закону України "Про інформацію" та статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, тобто інформацією з обмеженим доступом, а тому саме відповідач має можливість більш повно доводити наведені обставини. Зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми; обґрунтувати яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує його права; зазначити про наявність у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитимуть про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у справі про задоволення позову в разі невжиття заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах спірної суми.
Таким чином, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Як встановлено судом, предметом спору є вимога майнового характеру про стягнення 7313914,76 грн. Прокурор у заяві про забезпечення позову просить суд накласти арешт на грошові кошти, які належать ПрАТ "Волиньтурист", в межах суми позову 7313914,76 грн.
Суд зазначає, що за умови неможливості встановити достатності чи недостатності грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках у всіх банківських установах, для задоволення вимог про стягнення коштів у розмірі 7313914,76 грн, то доцільно накласти арешт на грошові кошти відповідача саме у межах суми, яка достатня для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів.
Доцільність забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача забезпечить виконання рішення суду, у разі задоволення позову, а необхідність полягає в можливості відповідача в будь-який момент розпорядитись коштами або відчужити майно. У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, відповідач матиме безумовну можливість виконати рішення, за умови наявності в нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Таким чином господарським судом встановлено, що обґрунтованими, співмірними та справедливими в даному випадку є заходи забезпечення позову щодо накладення арешту в межах ціни позову 7313914,76 грн на грошові кошти, що знаходяться на всіх рахунках в банківських або інших фінансово-кредитних установах ПрАТ "Волиньтурист".
Вжиття вказаних заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завданню шкоди заявнику.
Враховуючи значний розмір позовних вимог, наведені прокурором доводи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі й щодо спроможності заходу, про який просить прокурор, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, з урахуванням характеру спору між сторонами у справі дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу - ПрАТ "Волиньтурист" в межах ціни позову - 7313914,76 грн.
Частиною 1 статті 144 ГПК України передбачено, що ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 141, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
ухвалив:
1. Заяву заступника керівника Волинської обласної прокуратури № 15-100вих.25 від 20.01.2025 про забезпечення позову задовольнити.
2. Накласти арешт на грошові кошти в межах суми 7313914,76 грн, що належать Приватному акціонерному товариству "Волиньтурист" (вул.Гайова,2, урочище Гушово, с.Світязь, Шацький район, Волинська область, 44021, код ЄДРПОУ 02593659) і знаходяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах.
Сторонами у виконавчому провадженні за цією ухвалою про забезпечення позову є:
Стягувач: Волинська обласна прокуратура (вул.Винниченка,15, м.Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 02909915).
Боржник: Приватне акціонерне товариство “Волиньтурист» (вул.Гайова,2, урочище Гушово, с.Світязь, Шацький район, Волинська область, 44021, код ЄДРПОУ 02593659).
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Строк пред'явлення ухвали Господарського суду Волинської області від 22.01.2025 у справі № 903/21/25 про забезпечення позову до виконання становить три місяці - до 23.04.2025.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя А. С. Вороняк