вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
"22" січня 2025 р. Cправа № 902/1056/24(902/52/25)
Суддя Господарського суду Вінницької області Лабунської Т.І., розглянувши заяву арбітражного керуючого Карасюка О.В. про забезпечення заяви у справі
за заявою арбітражного керуючого Карасюка О. В. ( АДРЕСА_1 , Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1846 від 01.02.2018)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛЮС ГУРМАН" (23013, Вінницька обл., Барський р-н, сільрада Івановецька, (за межами населеного пункту) Урочище Гурман, буд. 1, кімн. 7, код 42169150)
до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 )
про визнання недійсними рішення по другому питанню порядку денного Загальних зборів учасників ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН", оформленого Протоколом № 7 від 27.04.2023, акту прийому-передачі від 27.04.2023, посвідченого приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу Вінницької області Лободою С.Л., зареєстрований в реєстрі за № 564, 565, акту приймання-передачі рухомого майна ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" від 27.04.2023, договорів купівлі-продажу транспортних засобів № 2490, 2491, 2492 від 04.05.2023, зобов'язання повернути майно та застосувати наслідки недійсності правочину
в межах справи № 902/1056/24
за заявою: Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вул. Алмазова Генерала, буд. 4а, м. Київ, 01011, код 14305909)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛЮС ГУРМАН" (23013, Вінницька обл., Барський р-н, сільрада Івановецька, (за межами населеного пункту) Урочище Гурман, буд. 1, кімн. 7, код 42169150)
про банкрутство
В провадженні Господарського суду Вінницької області знаходиться справа № 902/1056/24 за заявою АТ "Райффайзен Банк" про банкрутство ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН".
Провадження у справі знаходиться на стадії процедури розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Карасюка О.В.
17.01.2025 до суду від розпорядника майна ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН", арбітражного керуючого Карасюка О. В. через систему "Електронний суд" надійшла заява до ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" та ОСОБА_1 про визнання недійсними рішення по другому питанню порядку денного Загальних зборів учасників ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН", оформленого Протоколом № 7 від 27.04.2023, акту прийому-передачі від 27.04.2023, посвідченого приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу Вінницької області Лободою С.Л., зареєстрований в реєстрі за № 564, 565, акту приймання-передачі рухомого майна ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" від 27.04.2023, договорів купівлі-продажу транспортних засобів № 2490, 2491, 2492 від 04.05.2023, зобов'язання повернути майно та застосувати наслідки недійсності правочину.
Заява мотивована приписами ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/1056/24(902/25/27), вказану заяву передано на розгляд судді Лабунській Т.І.
Разом з вказаною заявою арбітражним керуючим також подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту із забороною відчужувати ОСОБА_1 нерухоме та рухоме майно, яке було набуте останнім у зв'язку з укладенням оспорюваних правочинів.
Розглянувши заяву розпорядника майна про забезпечення позову суд дійшов висновку про її задоволення з огляду на наступне.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову розпорядник майна вказує, що ОСОБА_1 за оспорюваними правочинами було отримано рухоме та нерухоме майно боржника, яке той використовував у здійсненні підприємницької діяльності
Заявник вказує, що оспорювані правочини були спрямовані на завдання шкоди кредиторам всупереч ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а також є фраудаторними правочинами.
Таким чином, заявник зазначає, що для ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача є необхідність застосувати заходи забезпечення позову.
Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов до наступних висновків.
За змістом ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Отже, аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова КГС у складі ВС від 08.10.2018 у справі № 913/257/18).
За таких обставин, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд, в першу чергу, повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
При цьому варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом залежно від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Судом встановлено, що в межах справи № 902/1056/24 про банкрутство ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" розглядається заява у справі № 902/1056/24(902/52/27) про визнання недійсними рішення по другому питанню порядку денного Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Плюс Гурман», оформленого Протоколом № 7 від 27.04.2023, акту прийому-передачі від 27.04.2023, посвідченого приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу Вінницької області Лободою С. Л., зареєстрований в реєстрі за № 564, 565, акту приймання-передачі рухомого майна Товариства обмеженою відповідальністю «Плюс Гурман» від 27.04.2023, договорів купівлі-продажу транспортних засобів № 2490, 2491, 2492 від 04.05.2023, зобов'язання повернути майно та застосувати наслідки недійсності правочину.
Вказана заява мотивована тим, що оспорювані правочини суперечать загальним засадам цивільного законодавства та є фраудаторними і укладеними всупереч ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
При цьому відповідно до 3 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов'язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Як наголосив Європейський суд у справі "Горнсбі проти Греції" виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Так, право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997 пункт 40. Reports of Judgments and Decisions 1997-11). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" п Італії (Immobiliare Saffi v. Italy), [GCJ. N 22774/93, n. 66. ECHR 1999-V).
Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
У пункті 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд - і водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
По суті, забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище.
Суд зауважує, що для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.
В той же час, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
В ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належить або підлягає передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Арбітражний керуючий просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту із забороною відчужувати рухоме та нерухоме майно, що було набуте у власність ОСОБА_1 саме внаслідок укладення оспорюваних правочинів.
Проаналізувавши доводи заявника, з урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що заборона права відчуження спірного майна є ефективним та одночасно співмірним заходом забезпечення позову про визнання недійсними правочинів та повернення майна на користь боржника, оскільки відчуження такого майна на користь іншої особи може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а позивач, який є розпорядником майна у справі про банкрутство № 902/1056/24, не зможе захистити або поновити права кредиторів чи сприяти відновленню платоспроможності боржника у справі.
Крім того, заборона на відчуження спірного майна, щодо якого вирішується спір в межах справи про банкрутство, не позбавляє права власності Мельника Р.С. та не встановлює заборону використання спірного нерухомого майна.
На підставі вищевикладеного, враховуючи відповідність виду заходу забезпечення позовним вимогам, баланс інтересів сторін, суд вважає за необхідне забезпечити позов шляхом заборони відчуження майна, оскільки вжиття цих заходів не встановлює власнику спірного майна заборони його використання і сприяє виконанню рішення суду у разі задоволення позову.
При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу. Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до вирішення спору по суті.
Щодо зустрічного забезпечення, то законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (ч. 1 ст. 141 ГПК України), відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.
Згідно із приписами ч. 1 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 144 ГПК України примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 2, 3, 11, 13, 18, 136, 137, 140, 141, 144, 232, 233, 234, ч. 2 ст. 235, 236, 255, 256, 326 ГПК України, суд -
1. Заяву арбітражного керуючого Карасюка О.В. від 16.01.2025 про забезпечення заяви в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників, актів приймання-передачі нерухомого та рухомого майна та договорів купівлі-продажу транспортних засобів ТОВ «ПЛЮС ГУРМАН» задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення заяви № 02-01/79-99 від 16.01.2025 в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників, актів приймання-передачі нерухомого та рухомого майна та договорів купівлі-продажу транспортних засобів ТОВ «ПЛЮС ГУРМАН» шляхом застосування заборони ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) відчужувати таке майно:
- нерухоме майно:
будівля, нежитлові будівлі, загальною площею 2992,9 кв. м., з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, а саме: ангар. літера «А», площею 1031,2 кв. м., навіс-прибудова, літера «а»; ангар літера «Б», площею 1193,5 кв. м.; навіс, літера «В», площею 724,7 кв. м.; лабораторія, літера «Г», площею 43,5 кв. м.; ваги « 1»; ворота; огорожа; огорожа «№ 2, № 3, № 4», що знаходиться за адресою: Вінницька обл. Жмеринський р-н, селище Бар, вулиця Центральна, буд. 50Г (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1835167305202).
- рухоме майно:
1) Ваги автомобільні «УВК-А18-С80» Мах80т;
2) Захват для біг-бегів JCB;
3) Трансформаторна підстанція ТМ-100;
4) Швидкороз'ємний фронтальний навантажувач «BLACK 2000» з джойстіком;
5) ОСОБА_2 ТОМ 2,5 (зерновий);
6) Ківш наповнювач для біг-бегів 2м.куб;
7) Навантажувач телескопічний марки JCB 540-140, 2016 року випуску, заводський № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , тип ТЗ - навантажувач телескопічний, реєстраційний номер НОМЕР_4 ;
8) Спеціалізований напівпричіп марки SCHWARZMULLER SAP-33, 2003 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , тип ТЗ - спеціалізований напівпричіп н/пр-самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_6 ;
9) Спеціалізований напівпричіп марки VAN HOOL Т-300-27, 1988 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , тип ТЗ - спеціалізований напівпричіп н/пр-цистерна-Е, реєстраційний номер НОМЕР_8 ;
10) Автомобіль марки MAN TGA 18.400, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_9 , тип ТЗ - спеціалізований вантажний сідловий тягач, реєстраційний номер НОМЕР_10 ;
11) Вологомір зерна wile78.
3. Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 22.01.2025.
4. Ухвала суду може бути оскаржена протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
5. Повний текст ухвали суду складено та підписано - 22.01.2025.
6. Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку протягом 3 років.
Стягувач: Арбітражний керуючий Карасюк Олександр Володимирович ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_11 )
Боржник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ).
7. Копію ухвали надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронні адреси: ТОВ "ПЛЮС ГУРМАН" - 777gurman777@gmail.com; ІНФОРМАЦІЯ_2; арбітражному керуючому - Карасюку О.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1
8. Засвідчений гербовою печаткою суду примірник ухвали надіслати арбітражному керуючому Карасюку О.В.
Суддя Лабунська Т.І.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - АК Карасюку О.В. ( АДРЕСА_3 )
3 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )