20.01.2025 року м. Дніпро Справа № 904/1633/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Іванова О.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРС СІТІ ДНІПРО"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Панна С.П.) від 22.07.2024р. у справі № 904/1633/24
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815 в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", 49038, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.108, код ЄДРПОУ 40081237
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРС СІТІ ДНІПРО", 49000, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, будинок 90, офіс 101, код ЄДРПОУ 41568766
про стягнення плати за користування вагонами, -
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2024р. у справі № 904/1633/24 позовні вимоги задоволено в повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРС СІТІ ДНІПРО" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами в розмірі 117 912,24грн. та судовий збір в розмірі 3 028,00грн.
До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМЕРС СІТІ ДНІПРО", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2024р. у справі № 904/1633/24 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, зокрема, вказує, що доводи позивача про наявність вини відповідача у простої вагонів (затримка вагонів відбулась з причин простою вагонів в очікуванні оформлення перевізних документів з боку відповідача на маршрут) є помилковими. Процедура формування маршрутного поїзду передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзду. Відповідач зазначає, що вагони з маршрутного поїзду не будуть відправлені поки не буде сформований повний обсяг маршрутного поїзду. Перебування вагонів на станції не викликано затримкою оформлення документів, а є свідомою дією обох сторін щодо формування маршрутного поїзду, оскільки до моменту повного виконання зобов'язань (формування 50 вагонів) маршрутний поїзд не може бути відправлений. Таким чином, відсутня протиправна поведінка або вина когось із сторін, оскільки виконувались умови договору.
Відповідач також зазначає, що при розгляді справи в суді першої інстанції ним було заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності, проте, за висновками господарського суду такий строк не сплинув, оскільки згідно п.п. 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, були продовжені на строк дії карантину та на строк дії воєнного стану, тому позовна заява підлягає задоволенню, з чим не погоджується відповідач та вважає, що судом першої інстанції неправомірно не застосовано строк позовної давності, встановлений ч. 5 ст. 315 ГК України.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРС СІТІ ДНІПРО" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2024р. у справі № 904/1633/24 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим у відповідності до фактичних обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу відповідача безпідставною, посилаючись при цьому на те, що позовні вимоги заявлено в межах строку позовної давності, враховуючи положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 30.03.2020, зокрема, щодо продовження строків, визначених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, на час дії карантину, а в подальшому і на строк дії воєнного стану (Закон України від 15.05.2022 року).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, відповідно до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерс Сіті Дніпро» про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №41568766/2020-001 від 16.03.2020 та повідомлення Акціонерного товариства «Українська залізниця» про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №32-41568766/2020-001 від 16.03.2020, між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерс Сіті Дніпро» (далі - замовник) був укладений договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №32-41568766/2020-001 від 16.03.2020 (далі - договір від 16.03.2020).
Відповідно до пункту 1.1 договору від 16.03.2020 предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою.
Згідно з пунктом 1.3 договору від 16.03.2020 маршрутний поїзд - вантажний поїзд, одночасно пред'явлений до перевезення замовником, який відповідає установленій перевізником масі та / або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення / вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами.
Пунктом 1.4 договору від 16.03.2020 встановлено, що надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Відповідно до пунктів 1.5 - 1.10 договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховуються відповідно до п. 9.3. та 9.4. договору та законодавства.
Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).
Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору.
Умови договору, що потребують визначення окремих параметрів їх надання (окрему станцію надання послуг, ін.) набувають сили і застосовуються у відносинах сторін шляхом надання перевізником пропозиції укласти такі додаткові умови до договору (оферти), прийняття пропозиції (акцепту) замовником та підтвердження її прийняття перевізником з підтвердженням таких умов надання послуг. Приймаючи пропозицію отримання послуг на умовах, що потребують визначення окремих параметрів їх надання, замовник засвідчує, що ознайомився та згоден з такими умовами.
Перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє замовнику у власній інформаційній системі перевізника повідомлення з накладенням КЕП:
або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення;
або про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника як платника, коду вантажовідправника / вантажоодержувача. Код платника є номером договору з замовником.
До отримання повідомлення про укладення договору, друга сторона має право відкликати свою заяву (акцепт) про прийняття пропозиції укласти договір.
Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1 договору.
Згідно з пунктами 12.1, 12.2 договору від 16.03.2020 договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин із замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію.
Договір припиняється: у зв'язку з розірванням договору за взаємною згодою сторін, або у зв'язку з односторонньою відмовою від договору, у випадках та в порядку прямо передбачених договором, або з підстав визначених законодавством.
З огляду на матеріали справи договір від 16.03.2020 був чинний на момент виникнення спірних відносин.
Пунктом 3.4 договору від 16.03.2020 передбачено, що замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).
В підпункті 3.4.1 пункту 3.4 договору від 16.03.2020 вказано, що розмір плати за користування власними вагонами перевізника встановлюється відповідно п. 3.4.2. договору.
Згідно з підпунктом 3.4.2 пункту 3.4 договору від 16.03.2020 плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідно до їх типу за формулою:
Пвик = (Спл / 24) х tгод х kм , де:
Пвик - плата за користування власними вагонами перевізника для відповідного типу вагонів;
Спл - ставка плати за використання власних вагонів перевізника для відповідного типу власних вагонів перевізника, грн / вагон за добу, визначена у додатку 1-2 до договору;
24 - кількість годин у добі;
tгод - кількість годин користування вагоном перевізника для відповідного типу вагонів.
kм - коригуючий коефіцієнт, що застосовуються до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутного поїзда або контейнерного поїзда. Коефіцієнт встановлюються перевізником та зазначається у додатку 1-2 до договору.
Згідно з додатком 1-2 до договору від 16.03.2020 коригуючий коефіцієнт (kм), що застосовується до ставки плати за користування власними вагонами перевізника для відповідного типу вагонів (Пвик) для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутного поїзда або контейнерного поїзда, становить 0,75.
Відповідно до підпункту 3.4.3 пункту 3.4 договору від 16.03.2020 моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в п. 3.4 договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами.
Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках вказаних в п. 3.4 договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами.
Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.
Підпунктом 3.4.4 пункту 3.4 договору від 16.03.2020 встановлено, що плата за користування власними вагонами перевізника також нараховується та сплачується замовником у випадку їх затримки під час перевезення з причин, що не залежать від перевізника. В таких випадках кількість годин затримки обліковується окремо за кожною станцією затримки на підставі актів загальної форми Г-У-23.
В пункті 3.5 договору від 16.03.2020 вказано, що розмір (ставки) плати за послуги, що виконуються за вільними тарифами та перелік яких наведено у додатках 1-1 - 1-3 до договору, визначається перевізником в порядку передбаченому договором.
Пунктом 7.3. договору від 16.03.2020 визначено, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.
Між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (залізниця) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія Грандіс» (власник колії) був укладений договір №ПР/М-20-527/НЮдч від 24.11.2020 про експлуатацію залізничної під'їзної колії Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Грандіс» при станції Балівка регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - договір від 24.11.2020).
Відповідно до пунктів 1 - 15, 21 договору від 24.11.2020 згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється експлуатація під'їзної колії, яка належить Власнику колії, примикає до залізничних колій ТОВ «БЗ ЗБК» нецентралізованим стрілочним переводом № 115 до колії № 1 обмінного парку ТОВ «БЗ ЗБК» та через нецентралізований стрілочний перевід №9 до колії №6 ПрАТ «ЮНІКОН» - ПрАТ «ПРОМАРМАТУРА», і обслуговується власним локомотивом.
Межею під'їзної колії є сигнальний знак «Межа під'їзної колії», встановлений навпроти хвоста хрестовини стрілки № 115 та знак «Межа під'їзної колії» встановлений біля в'їзних воріт ПрАТ «ЮНІКОН».
Розгорнута довжина під'їзної колії складає 2120,2 п.м.
У межах смуги відведення залізниці під'їзною колією і спорудами Власника колії зайнято ділянку землі площею 0 кв.м.
Рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, Інструкції з сигналізації на залізницях України, Інструкції про порядок обслуговування та організації руху на під'їзній колії.
Вагони для під'їзної колії подаються після повідомлення, яке передається не пізніше як за 2 години до подавання вагонів, відповідальним працівником станції Балівка по телефону відповідальному працівнику Власника колії, з реєстрацією у Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2.
Вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на колії №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 станції Балівка.
Здавання вагонів в комерційному та технічному відношенні здійснюється на коліях станції Балівка.
Максимальна кількість вагонів, у кожній партії, що передається на (з) під'їзну колію однією групою, становить:
- при подаванні(забиранні) через ТОВ «БЗ ЗБК» - не'більше 40 вісей, вагова норма 930 тон; .
- при подаванні(забиранні) через колії ПрАТ «ЮНІКОН» - ПрАТ «ПРОМАРМАТУРА» - не більше 28 вісей, вагова норма 700 тон.
Про готовність вагонів до забирання відповідальний працівник Власника колії передає повідомлення відповідальному працівнику станції Балівка телефоном за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 №113, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 15.03.99 за №165/3458 з подальшим письмовим підтвердженням.
З під'їзної колії вагони повертаються всією партією, одночасно переданою на під'їзну колію, або по узгодженню з залізницею в меншій кількості. Партії вагонів, що повертаються з під'їзної колії, формуються згідно з ПТЕ і доставляються локомотивом Власника колії на колії №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 станції Балівка.
Приймання вагонів залізницею в комерційному та технічному відношенні здійснюється на коліях станції Балівка.
Термін на забирання вагонів з передавальних колій залізницею визначається технологічним процесом роботи станції Балівка.
Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею Власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.
Термін перебування вагонів на під'їзній колії 7,5 годин.
Відстань для нарахування збору за подачу та забирання вагонів 0 км в обидва кінці.
Власник колії сплачує Залізниці плату:
- за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами;
- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї,.на прикордонних, припортових станціях тощо) - згідно з Правилами зберігання вантажів за ставками Тарифного керівництва № 1 розділ III п. 2.1;
- за маневрову роботу - згідно Тарифного керівництва № 1, Розділ III, параграф 1, пункт 1.8;
- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує Залізниця для Власника колії - згідно з Тарифним керівництвом № 1 та іншими діючими нормативними документами.
Збори і плати вносяться на підставі ст.62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» акціонерного товариства «Українська залізниця».
Цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 26.11.2020 до 25.11.2023 включно.
Відповідно до пункту 1 письмової угоди №4557/22-0007 від 31.12.2021, підписаної ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» (вантажовідправник/вантажоодержувач), ТОВ «Імперія Грандіс» (власник колії) та погодженої АТ «Українська залізниця» (залізниця), власник колії надає дозвіл на використання залізничної під'їзної колії для здійснення навантаження (вивантаження) вагонів з вантажем, який належить вантажовідправнику/вантажоодержувачу, на залізничній під'їзній колії власника колії. Подача та забирання вагонів, що прибули на адресу вантажовідправника/вантажоодержувача здійснюється на умовах договору про експлуатацію колії, укладеним між власником колії та залізницею.
Згідно з пунктами 5, 6 письмової угоди № 4557/22-0007 від 31.12.2021 всі належні залізниці платежі вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць передплатою через «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Українська залізниця» (ЄРЦ). У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають оплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, який списується з особового рахунку платника податків.
З усіх питань, не передбачених письмовою угодою, відносини власника колії, вантажовідправника/вантажоодержувача із АТ «Українська залізниця» регулюються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та іншими нормативно-правовими актами, що діють на залізничному транспорті.
Строк дії письмової угоди № 4557/22-0007 від 31.12.2021 - 31.12.2022.
На підставі затверджених планів перевезення за залізничними накладними № 45741071,45774998, 45743986,45751278, 45759313, 45761640, 45768769, 45770849 станція Балівка Придніпровської залізниці в серпні 2022 року приймала з під'їзної колії ТОВ «Імперія Грандіс» від відправника (ТОВ «Комерс Сіті Дніпро») до перевезення вагони № 95373031, 95300729, 95635082, 95526745, 95525382, 95830683, 95755765, 95640942, 95756813, 95532347, 95353280, 95636361, 95756235, 95346888, 95353165, 58563354, 95612966, 95712966, 95755773, 95389631, 95532248, 95617023, 95532081, 95680534, 95344503, 95621488, 95309720, 95446431, 95378014, 95752176, 95811147, 95390407, 95694006, 58563610, 95292652, 95987376, 95793436, 95828711, 95395232, 58564485, 95712105, 95799409, 95389409, 95630711, 95492948, 95331252, 58563784, 95623336, 95529079, 53203618, 95541512.
У графі 7 «заяви відправника» залізничних накладних № 45741071,45774998, 45743986,45751278, 45759313, 45761640, 45768769, 45770849 ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» вказало про здійснення перевезення маршрутними поїздами № 082101, 082201, 082301 на умовах аукціону №RCЕ001-UA-20220804-34923.
Відповідно до пам'яток про забирання вагонів ф. ГУ-45 від 21.08.2022 №178,179,181 від 22.08.2022 № 182,183,184, від 23.08.2022 № 185,186 завантажені вагони з під'їзної колії «Імперія Грандіс» виставлялися на колії станції Балівка групами, а саме:
о 13:05 21.08.2022,
о 14:55 21.08.2022,
о 17:05 21.08.2022,
о 17:35 22.08.2022,
о 18:30 22.08.2022,
о 12:20 23.08.2022, остання група - о 14:45 23.08.2022.
Позивач вказував, що завантажені вагони простоювали на коліях станції Балівка до моменту забирання останньої групи (формування марштрутного поїзда). Відповідачем не було пред'явлено поїзд до перевезення одночасно, зазначивши при цьому у накладних інформацію щодо перевезення маршрутного поїзда.
Тому, за час знаходження вагонів перевізника під вантажними операціями на під'їзній колії ТОВ «Імперія Грандіс» станція Балівка Регіональної філії «Придніпровська залізниця» нарахувала плату за користування вагонами за відомостями плати ф. ГУ-46 № 23080009, 23080010 на загальну суму 104 871,80 грн. (без ПДВ), стягнуту з ТОВ «Комерс Сіті Дніпро».
Розмір плати за користування вагонами був розрахований із застосуванням коригуючого коефіцієнту 0,75 для вагонів, що приймаються до перевезення у складі маршрутного поїзда. У графі 15 «примітка» відомостей плати ф. ГУ-46 № 23080009, 23080010 було вказано «маршрутний поїзд».
При проведенні перевірки розрахунку нарахованої плати за користування вагонами було встановлено недобір плати за користування вагонами у розмірі 98 260,20 грн. (без ПДВ) та відповідно до актів загальної форми від 06.02.2024р. № 8,9,10,11,12,13,14, який було включено до накопичувальної картки № 14029001.
В складених позивачем актах загальної форми було вказано про те, що вагони ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» простоювали на коліях станції Балівка в очікуванні оформлення перевезення до моменту пред'явлення останньої групи маршрутного поїзда.
Представник відповідача відмовився від підписання актів загальної форми № 8,9,10,11,12,13,14 від 06.02.2024р.
Відповідно до накопичувальної картки № 14029001 від 14.02.2024, сформованої на підставі актів загальної форми № 8,9,10,11,12,13,14 від 06.02.2024р., розмір донарахованої плати за користування вагонами АТ «Укрзалізниця» дорівнює 98 260,20 грн (без ПДВ). Представник відповідача відмовився від підписання накопичувальної картки № 14029001 від 14.02.2024р., посилаючись на те, що відповідно до пункту 7.3 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 16.03.2020 строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників становить один рік, вказаний термін обчислюється з дня настання події, що стала підставою для подання позову (п. 137 Статуту залізниць України, у даному випадку днем настання події є дата 23.08.2022р. (див. відомості ф. ГУ-46 № 23080009, 23080010), а днем закінчення 23.08.2023р.
Згідно зі статтею 119 Статуту залізниць України за користування вагонами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів, що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
На підставі пункту 3 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.
Відповідно до пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.
Відповідно до п. 12 Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.
Як зазначалось раніше, плата за користування вагонами була розрахована із застосуванням коригуючого коефіцієнту 0,75 для вагонів, що приймаються до перевезення у складі маршрутного поїзда.
Відповідно до пункту 1.3 договору від 16.03.2020 маршрутний поїзд - вантажний поїзд, одночасно пред'явлений до перевезення замовником, який відповідає установленій перевізником масі та / або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення / вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами.
У графі 7 «заяви відправника» залізничних накладних № 45741071,45774998, 45743986,45751278, 45759313, 45761640, 45768769, 45770849 ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» вказало про здійснення перевезення маршрутними поїздами № 082101, 082201, 082301 на умовах аукціону №RCЕ001-UA-20220804-34923. Але відповідач не пред'явив маршрутний поїзд до перевезення одночасно. Вагони ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» простоювали на коліях станції Балівка в очікуванні оформлення перевезення до моменту пред'явлення останньої групи маршрутного поїзда.
Відповідач наполягав на дотриманні умов договору та чинного законодавства щодо оформлення маршрутного потягу декількома накладними з відомістю вагонів, що перевозяться маршрутом.
Відповідач також зазначав, що коригування сум нарахованих платежів за минулі періоди є необґрунтованим та протиправним. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. Перевізник має право здійснити відповідне коригування лише за наявності підстав та за умови виконання ним вимог, що визначені чинним законодавством. Акти загальної форми ГУ-23, на які посилається позивач як на підставу порушення відповідачем зобов'язань, складені позивачем 06.02.2024р., тобто через один рік та шість місяців після здійснення перевезення. Знімаючи застосування знижки 25%, залізниця фактично просить переглянути ціну договору після його виконання. Частиною 3 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідач заявив про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку, що зазначені вимоги заявлено в межах строку позовної давності, посилаючись на положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 30.03.2020, зокрема, щодо продовження строків, визначених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, на час дії карантину, а в подальшому і на строк дії воєнного стану (Закон України від 15.05.2022 року).
Проте, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції безпідставним та помилковим.
Так, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).
Частиною першою статті 259 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Згідно з частиною третьою статті 925 Цивільного кодексу України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі №910/11949/20 дійшла висновку, що стаття 925 Цивільного кодексу України є загальною нормою.
Разом з тим, відповідно до частини п'ятої статті 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Положення частини третьої статті 925 Цивільного кодексу України та частини п'ятої статті 315 Господарського кодексу України співвідносяться як загальна та спеціальна: за загальним правилом до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), але для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Відповідно до статті 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Пунктом 7.3 договору від 16.03.2020 встановлений законом шестимісячний строк позовної давності за вимогами перевізника за домовленістю сторін цього договору збільшено до одного року, що узгоджується з нормативними приписами статті 259 Цивільного кодексу України.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.
Застосування пункту "б" частини другої статті 137 Статуту залізниць України за своїм змістом відповідає правилам щодо початку перебігу позовної давності, встановленим Цивільним кодексом України.
Верховний Суд України в постанові від 09.08.2017 у справі №3-658гс17 (№904/7033/16 дійшов висновку, що перебіг позовної давності за вимогами залізниці до вантажоодержувача про стягнення збору за зберігання вантажу починається від дня настання події, що стала підставою для подання позову (у спірних правовідносинах - неприйняття вагонів вантажовласником), а не з дня підписання відповідачем накопичувальних карток із зауваженнями.
Не вбачаючи підстав відійти від указаного висновку, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 у справі №904/5743/16 зазначила, що затримка вагонів на станції призначення є єдиною подію, яка фіксується як порушення одноразово та, водночас, триває певний проміжок часу, і щодо якої як єдиної події й розпочинається перебіг позовної давності (п. 7.31).
Переглядаючи справу №904/5743/16, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками місцевого господарського суду про те, що строк позовної давності у подібних правовідносинах починає свій перебіг не з початку затримки спірних вагонів, що відображається в актах загальної форми ГУ-23, а за фактом закінчення такої затримки.
При настанні події, що є підставою для подання позову, складається акт загальної форми (форми ГУ-23 додаток №6 до Правил користування), який підписується представниками станції і вантажовласника (до яких у тому числі належать вантажовідправники та вантажоодержувачі), та в якому вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (п. 7.32).
В даному випадку строк позовної давності тривалістю один рік до вимог позивача про стягнення плати за користування вагонами АТ «Українська залізниця» належить рахувати з 23.08.2022р.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Covid-19» №211 від 11.03.2020 на території України був встановлений карантин з 12.03.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №651 від 27.06.2023 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінений карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відповідно до пункту 7 розділу ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
У переліку статей, передбачених пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відсутня стаття 315 Господарського кодексу України.
Згідно з пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
В даному випадку стаття 315 Господарського кодексу України не підпадає під регулювання пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Оскільки стаття 315 Господарського кодексу України відсутня у переліку статей, строки яких продовжено на строк дії карантину у пунктах 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у пункті 7 розділу «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України, у господарського суду відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин положення пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та пункту 7 розділу «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України.
Вказаний висновок підтверджено і постановою Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі № 914/3716/21.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови:
1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, що б зводити нанівець саму сутність цього права;
2) таке обмеження повинно мати легітимну мету;
3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» за заявами № 22083/93, 22095/93; пункт 31 рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France) за заявою № 23805/94, пункт 75 рішення від 07 грудня 2010 року у справі «Seal v. The United Kingdom» за заявою № 50330/07), а саме:
- строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким (unduly short) (пункт 76 рішення від 18 березня 2008 року у справі «Dacia S.R.L. v/ Moldova» за заявою № 3052/04);
- застосування позовної давності має бути передбачуваним (пункт 76 рішення від 20 травня 2010 року у справі «Lelas v. Croatia» за заявою №55555/08);
- механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб'єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункт 52 рішення від 20 грудня 2007 року у справі «Phinikaridou v. Cyprus» за заявою № 23890/02).
Таким чином на момент звернення позивача з позовом у даній справі у квітні 2024 року строк позовної давності тривалістю один рік вже сплив у 2023 році.
Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
В силу приписів статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
До дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків за спірним договором, який підтверджує наявність заборгованості на суму, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Як зазначалося, пунктом 7.3 договору від 16.03.2020р. встановлений законом шестимісячний строк позовної давності за вимогами перевізника за домовленістю сторін цього договору збільшено до одного року.
До Господарського суду Дніпропетровської області Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося з цим позовом лише 09.04.2024 року, тобто з пропуском узгодженого за домовленістю сторін строку позовної давності, який сплив у серпні 2023 року.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вчинення відповідачем дій, що переривають позовну давність.
Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи викладені обставини, а також те, що перевезення за накладними було здійснено відповідно до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №32-41568766/2020-001 від 16.03.2020, за умовами якого встановлений законом шестимісячний строк позовної давності збільшено до одного року, а відтак позивач був обізнаний про строки пред'явлення позовної заяви до суду, який у даному випадку сплив у серпні 2023 року, однак звернувся з позовом лише у квітні 2024 року, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.
Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням вищенаведеного, встановлення судом апеляційної інстанції неправильного застосування місцевим господарським судом норм матеріального права при вирішенні справи, оскарження відповідачем рішення суду першої інстанції вцілому, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2024р. у справі № 904/1633/24 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" у повному обсягу.
Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 542,00 грн. слід покласти на позивача.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерс Сіті Дніпро» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2024р. у справі № 904/1633/24 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2024р. у справі № 904/1633/24 - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Сіті Дніпро" судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 4 542,00 грн.
Видачу наказу, на виконання даної постанови, згідно зі ст. 327 Господарського процесуального кодексу України доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції та строки оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.Г. Іванов