20.01.2025 року м. Дніпро Справа № 904/1632/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця»
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Новікова Р.Г.) від 05.08.2024р. у справі № 904/1632/24
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» м. Київ в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерс Сіті Дніпро» м. Дніпро
про стягнення плати за користування вагонами в розмірі 112 465 грн 66 коп., -
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2024р. у справі № 904/1632/24 відмовлено у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерс Сіті Дніпро» про стягнення плати за користування вагонами в розмірі 112 465 грн 66 коп.
До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця», в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2024р. у справі № 904/1632/24 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, зокрема, вказує наступне:
- судом першої інстанції не застосовано закон, який підлягав застосуванню, а саме п.12 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, де вказано, що під час дії карантину, встановленого КМ України, з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. У частині 2 ст. 258 ЦК України зазначено, що позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 цього кодексу).
- судом дано невірну оцінку обставинам справи і не враховано того, що оскільки спеціальний строк позовної давності, передбачений ст. 925 ЦК України, також передбачений і у ст. 258 ЦК України, то відповідно до п.12 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей строк також продовжується на період дії карантину. Карантин продовжений КМ України до 30.06.2023р.;
- 17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.05.2022 року відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 19 за змістом якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії;
- враховуючи наведені норми законодавства, строки позовної давності щодо стягнення плати за користування вагонами, заявлені в позовній заяві, враховуючи складені акти загальної форми від 10.01.2024 № 38, 39, 40, 41, 42 - не сплинули, оскільки позовну заяву подано в межах строку позовної давності і згідно п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, були продовжені на строк дії карантину;
- за умови пропуску строку позовної давності, вважає, що такий пропуск відбувся з поважних причин, що зумовлює необхідність надання заявнику права судового захисту. Поважність цих причин та необхідність захисту інтересів заявника полягає, що відповідачем ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» у графі 15 «Примітка» відомостей зроблено відмітку - «маршрутний поїзд», відповідно, при розрахунку плати надана була знижка 25% як для вагонів, що приймаються до перевезення у складі маршрутного поїзда. Натомість, при проведенні перевірки департаментом аудиту АТ «Укрзалізниця» в січні 2024 року виявлено безпідставне застосування знижки 25% відправнику ТОВ «Комерс Сіті Дніпро», так як встановлено порушення умов п. 1 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом транспортом №32-41568766/2020-001 від 16.03.2020 року, ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» не було пред'явлено поїзд до перевезення одночасно.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2024р. у справі № 904/1632/24 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим у відповідності до фактичних обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу позивача безпідставною, посилаючись при цьому на те, що позивач при розгляді справи в суді першої інстанції не надавав доводів щодо поважності причин пропуску позовної давності, а зазначені ним обставини не були перешкодою для його звернення з позовом в межах законодавчо встановленого строку.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідно до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерс Сіті Дніпро» про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №41568766/2020-001 від 16.03.2020 та повідомлення Акціонерного товариства «Українська залізниця» про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №32-41568766/2020-001 від 16.03.2020, між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерс Сіті Дніпро» (далі - замовник) був укладений договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №32-41568766/2020-001 від 16.03.2020 (далі - договір від 16.03.2020).
Відповідно до пункту 1.1 договору від 16.03.2020 предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою.
Згідно з пунктом 1.3 договору від 16.03.2020 маршрутний поїзд - вантажний поїзд, одночасно пред'явлений до перевезення замовником, який відповідає установленій перевізником масі та / або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення / вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами.
Пунктом 1.4 договору від 16.03.2020 встановлено, що надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Відповідно до пунктів 1.5 - 1.10 договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховуються відповідно до п. 9.3. та 9.4. договору та законодавства.
Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).
Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору.
Умови договору, що потребують визначення окремих параметрів їх надання (окрему станцію надання послуг, ін.) набувають сили і застосовуються у відносинах сторін шляхом надання перевізником пропозиції укласти такі додаткові умови до договору (оферти), прийняття пропозиції (акцепту) замовником та підтвердження її прийняття перевізником з підтвердженням таких умов надання послуг. Приймаючи пропозицію отримання послуг на умовах, що потребують визначення окремих параметрів їх надання, замовник засвідчує, що ознайомився та згоден з такими умовами.
Перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє замовнику у власній інформаційній системі перевізника повідомлення з накладенням КЕП:
або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення;
або про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника як платника, коду вантажовідправника / вантажоодержувача. Код платника є номером договору з замовником.
До отримання повідомлення про укладення договору, друга сторона має право відкликати свою заяву (акцепт) про прийняття пропозиції укласти договір.
Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1 договору.
Згідно з пунктами 12.1, 12.2 договору від 16.03.2020 договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин із замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію.
Договір припиняється: у зв'язку з розірванням договору за взаємною згодою сторін, або у зв'язку з односторонньою відмовою від договору, у випадках та в порядку прямо передбачених договором, або з підстав визначених законодавством.
З огляду на матеріали справи договір від 16.03.2020 був чинний на момент виникнення спірних відносин.
Пунктом 3.4 договору від 16.03.2020 передбачено, що замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).
В підпункті 3.4.1 пункту 3.4 договору від 16.03.2020 вказано, що розмір плати за користування власними вагонами перевізника встановлюється відповідно п. 3.4.2. договору.
Згідно з підпунктом 3.4.2 пункту 3.4 договору від 16.03.2020 плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідно до їх типу за формулою:
Пвик = (Спл / 24) х tгод х kм , де:
Пвик - плата за користування власними вагонами перевізника для відповідного типу вагонів;
Спл - ставка плати за використання власних вагонів перевізника для відповідного типу власних вагонів перевізника, грн / вагон за добу, визначена у додатку 1-2 до договору;
24 - кількість годин у добі;
tгод - кількість годин користування вагоном перевізника для відповідного типу вагонів.
kм - коригуючий коефіцієнт, що застосовуються до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутного поїзда або контейнерного поїзда. Коефіцієнт встановлюються перевізником та зазначається у додатку 1-2 до договору.
Згідно з додатком 1-2 до договору від 16.03.2020 коригуючий коефіцієнт (kм), що застосовується до ставки плати за користування власними вагонами перевізника для відповідного типу вагонів (Пвик) для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутного поїзда або контейнерного поїзда, становить 0,75.
Відповідно до підпункту 3.4.3 пункту 3.4 договору від 16.03.2020 моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в п. 3.4 договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами.
Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках вказаних в п. 3.4 договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами.
Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.
Підпунктом 3.4.4 пункту 3.4 договору від 16.03.2020 встановлено, що плата за користування власними вагонами перевізника також нараховується та сплачується замовником у випадку їх затримки під час перевезення з причин, що не залежать від перевізника. В таких випадках кількість годин затримки обліковується окремо за кожною станцією затримки на підставі актів загальної форми Г-У-23.
В пункті 3.5 договору від 16.03.2020 вказано, що розмір (ставки) плати за послуги, що виконуються за вільними тарифами та перелік яких наведено у додатках 1-1 - 1-3 до договору, визначається перевізником в порядку передбаченому договором.
Пунктом 7.3. договору від 16.03.2020 визначено, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.
Між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (залізниця) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мирівський елеватор №1» (користувач колії) був укладений договір №ПР/М-20415/НЮдч від 13.08.2020 про експлуатацію залізничної під'їзної колії Товариства з обмеженою відповідальністю «Мирівський елеватор №1» при станції Мирова регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - договір від 13.08.2020).
Відповідно до пунктів 1 - 11, 17.3, 21 договору від 13.08.2020 згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється експлуатація під'їзної колії, частину якої користувач колії орендує у ТОВ «Агро-Модерн», а частина належить залізниці та яка примикає стрілкою №39 до колії №8 станції Мирова регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» і обслуговується власним локомотивом.
Межами під'їзної колії є сигнальні знаки «Межа під'їзної колії», встановлені на відстані 10,54 м від почату гостряків стрілки №41 у напрямку стрілки №39 та на відстані 365,49 м від граничного стовпчика стрілочного переводу №41 по колії №17 у бік під'їзної колії ТОВ «Торгівельний дім «Агроімпорт ЛТД».
Розгорнута довжина під'їзної колії складає 798,59 погонних метрів, з яких 411,85 метрів користувач орендує у ТОВ «Агро-Модерн», а 386,74 метрів належить залізниці.
У межах смуги відведення залізниці під'їзною колією і спорудами користувача колії зайнято ділянку землі площею 0 кв.м.
Рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, Інструкції з сигналізації на залізницях України, Інструкції про порядок обслуговувань я та організації руху на під'їзній колії.
Вагони для під'їзної колії подаються після повідомлення, яке передається не пізніше як за 2 години до подавання вагонів, відповідальним працівником станції Мирова телефоном відповідальному працівнику користувача колії, з реєстрацією у Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2.
Вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на колії станції Мирова.
Здавання вагонів провадиться на коліях станції Мирова. Подальший рух вагонів виконується локомотивом користувача колії.
Максимальна кількість вагонів, у кожній партії, що передається на під'їзну колію однією групою, становить не більше 3-х завантажених вагонів (12 осей) максимальною вагою 290 тон або 6 порожніх вагонів - 24 осі максимальною вагою 150 тон.
Про готовність вагонів до забирання відповідальний працівник користувача колії передає повідомлення відповідальному працівнику станції Мирова телефоном за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 №113, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 15.03.99 за №165/3458 з подальшим письмовим підтвердженням.
З під'їзної колії вагони повертаються всією партією, одночасно переданою на під'їзну колію, або за узгодженню з залізницею в меншій кількості. Партії вагонів, що повертаються з під'їзної колії, формуються згідно з ПТЕ і доставляються локомотивом користувача на колії станції Мирова.
Приймання вагонів залізницею здійснюється на коліях станції Мирова. Подальший рух вагонів виконується локомотивом залізниці.
Термін на забиранню вагонів з передавальних колій залізницею визначається технологічним процесом роботи станції Мирова.
Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею користувачу колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.
Термін перебування вагонів на під'їзній колії 6,0 годин.
Відстань для нарахування збору за подачу та забирання 0,00км.
Розмір одночасної подачі вагонів на під'їзну колію локомотивом залізниці не повинен перевищувати 17 вагонів (68 вісей), вага групи вагонів не повинна перевищувати 1650 т.
Цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 17.08.2020 до 16.08.2023 включно.
Відповідно до пункту 1 письмової угоди №4657/22-034 від 17.01.2022, підписаної ТОВ «Сіті Комерс Дніпро» (вантажовідправник/вантажоодержувач), ТОВ «Мирівський елеватор №1» (користувач/власник колії) та погодженої АТ «Українська залізниця» (залізниця), користувач/власник колії надає дозвіл на використання залізничної під'їзної колії для здійснення навантаження (вивантаження) вагонів з вантажем, який належить вантажовідправнику/вантажоодержувачу, на залізничній під'їзній колії користувача/власника колії. Подача та забирання вагонів, що прибули на адресу вантажовідправника/вантажоодержувача здійснюється на умовах договору про подачу та забирання вагонів/експлуатацію колії, укладеним між користувачем/власником колії та залізницею.
Згідно з пунктами 5, 6 письмової угоди №4657/22-034 від 17.01.2022 всі належні залізниці платежі вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць передплатою через «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Українська залізниця» (ЄРЦ). У випадках, визначених чинним законодавством, а суми платежів і зборів, що підлягають оплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, який списується з особового рахунку платника податків.
З усіх питань, не передбачених письмовою угодою, відносини користувача/власника колії, вантажовідправника/вантажоодержувача із АТ «Українська залізниця» регулюються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та іншими нормативно-правовими актами, що діють на залізничному транспорті.
Строк дії письмової угоди №4657/22-034 від 17.01.2022 - 31.12.2022.
Відповідно до протоколу електронного аукціону №RCE001-UA-20220926-5311 від 28.09.2022 ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» визначено переможцем аукціону з продажу лота «Англійський аукціон. Продаж послуг з використання вагонів власності АТ «Укрзалізниця» (1вагон за 1добу) 50вагонів у складі одного маршрутного поїзда або маршрутна відправка 50вагонів з однієї маршрутної станції навантаження (зерновози). /// Кількість вагонів - 50; Рухомий склад - хопери-зерновози-95; Полігон навантаження - УЗ; Дата подачі вагону початкова - 30.10.2022 00:00; Дата подачі вагону кінцева - 30.10.2022 23:59; Дата проставлення електронної заявки початкова - 30.09.2022 00:00; Дата проставлення електронної заявки кінцева - 27.10.2022 00:00».
У жовтні 2022року на станцію Мирова прибували порожні вагони власності АТ Українська залізниця» під навантаження у забезпечення заявки для навантаження ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» згідно з накладними №41722620, №41722794, №41722661, №41722760, №41722653, №41722646, №41722737, №41722802, №41722638, №41722745, №41722695, №41722703, №41722752, №41722711, №41722687, №41724790, №41724782, №41724816, №41724063, №41724808, №41724824, №41724832, №41722836, №41722844, №41724881, №41724006, №41724055, №41724014, №41724022, №41724030, №41725045, №41724998, №41724899, №41724923, №41725052, №41724931, №41724956, №41724949, №41724964, №41724972, №41722729, №41722679 з подальшою подачею вагонів на під'їзну колію ТОВ «Мирівський елеватор №1».
Подавання вагонів підтверджується пам'ятками про подавання вагонів форми ГУ-45 №123 від 28.10.2022, №124 від 29.10.2022, №125 від 30.10.2022. Після навантаження вагони передавались на станцію Мирова після надання повідомлень про закінчення вантажних операцій з вагонами.
На підставі затверджених планів перевезення за залізничними накладними №46675278, №46683561, №46690335, №46690525, №46695490 станція Мирова Придніпровської залізниці в жовтні 2022року приймала з під'їзної колії ТОВ «Мирівський елеватор №1» від відправника (ТОВ «Комерс Сіті Дніпро») до перевезення вагони №59597955, №95317558, №95390027, №95392775, №95450862, №95527503, №95538088, №95616215, №95681227, №95726618, №95756300, №95798559, №58564154, №95078788, №95224234, №95271441, №95368247, №95388831, №95450359, №95523841, №95620753, №95655429, №95682753, №58568643, №95620837, №95712915, №95618476, №95629135, №95713376, №59782094, №95140000, №95370508, №95377453, №95387528, №95426532, №95530176, №95599783, №95621314, №95640355, №95751475, №95613360, №95751848.
У графі 7 «заяви відправника» залізничних накладних №46675278, №46683561, №46690335, №46690525, №46695490 ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» вказало про здійснення перевезення маршрутними поїздами №103023, №103123, №102923 на умовах аукціону №RCЕ001-UA-20220926-53111.
Відповідно до пам'яток про забирання вагонів ф. ГУ-45 №134 від 29.10.2022, №135 від 30.10.2022, №136 від 30.10.2022, №137 від 30.10.2022, №138 від 31.10.2022 та вказав, що з під'їзної колії «Мирівський елеватор №1» завантажені вагони виставлялися на колії станції Мирова групами:
- 29.10.2022 о 19год00хв - 12 вагонів;
- 30.10.2022 о 10год30хв - 12 вагонів;
- 30.10.2022 о 18год20хв - 3 вагона;
- 30.10.2022 о 18год50хв - 3 вагона;
- 31.10.2022 о 10год20хв - 12 вагонів.
Фактично вагони були відправлені 01.11.2022 о 13год.50хв. у складі маршрутного поїзду індексом 4657-021-4666, №3101 у кількості 57вагонів. Це підтверджується натурним листом на поїзд та довідкою АСК ВП УЗ №8858.
Позивач вказував, що за час знаходження вагонів перевізника під вантажними операціями на під'їзній колії ТОВ «Мирівський елеватор №1» станція Мирова Регіональної філії «Придніпровська залізниця» нарахувала плату за користування вагонами за відомостями плати ф. ГУ-46 №31100030, №31100031, №29100029 на загальну суму 115803грн20коп (без ПДВ), стягнуту з ТОВ «Комерс Сіті Дніпро».
Розмір плати за користування вагонами був розрахований із застосуванням коригуючого коефіцієнту 0,75 для вагонів, що приймаються до перевезення у складі маршрутного поїзда. У графі 15 «примітка» відомостей плати ф. ГУ-46 №31100030, №31100031, №29100029 було вказано «маршрутний поїзд».
Позивач звертався до відповідача з листом №547/ДН2 від 21.12.2023 про надання дозволу на стягнення добору плати за користування вагонами в сумі 112465грн58коп (з ПДВ), оскільки Департаментом аудиту АТ «Укрзалізниця» було виявлено неправильний розрахунок плати за користування вагонами перевізника за жовтень 2022року.
В листі відповіді №27/12-1 від 27.12.2023 відповідач послався на пункт 7.3 договору щодо строку позовної давності за вимогами перевізника до замовників тривалістю один рік та вказав про відсутність підстав для нарахування та списання з особового рахунку товариства плати за користування вагонами перевізника по станції Мирова Придніпровської залізниці.
В складених позивачем актах загальної форми №38 від 10.01.2024, №39 від 10.01.2024, №40 від 10.01.2024, №41 від 10.01.2024, №42 від 10.01.2024 було вказано про те, що вагони ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» простоювали на коліях станції Мирова в очікуванні оформлення перевезення до моменту пред'явлення останньої групи маршрутного поїзда:
- за залізничною накладною №46683561 від 30.10.2022 - з 30.10.2022 10год30хв до 31.10.2022 17год20хв;
- за залізничною накладною №46675278 від 29.10.2022 - з 29.10.2022 19год00хв до 31.10.2022 17год20хв;
- за залізничною накладною №46690525 від 30.10.2022 - з 30.10.2022 18год50хв до 31.10.2022 17год20хв;
- за залізничною накладною №46690335 від 30.10.2022 - з 30.10.2022 18год20хв до 31.10.2022 17год20хв;
- за залізничною накладною №46695790 від 31.10.2022 - з 31.10.2022 10год20хв до 31.10.2022 17год20хв.
Представник відповідача відмовився від підписання актів загальної форми №38 від 10.01.2024, №39 від 10.01.2024, №40 від 10.01.2024, №41 від 10.01.2024, №42 від 10.01.2024.
Відповідно до накопичувальної картки №10010004 від 10.01.2024, сформованої на підставі актів загальної форми №38 від 10.01.2024, №39 від 10.01.2024, №40 від 10.01.2024, №41 від 10.01.2024, №42 від 10.01.2024, розмір донарахованої плати за користування вагонами АТ «Укрзалізниця» дорівнює 112465грн58коп (з ПДВ). Представник відповідача відмовився від підписання накопичувальної картки №10010004 від 10.01.2024. Це засвідчено актом загальної форми №21 від 17.01.2024.
Згідно зі статтею 119 Статуту залізниць України за користування вагонами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів, що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
На підставі пункту 3 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.
Відповідно до пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.
Відповідно до п. 12 Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.
Як зазначалось раніше, плата за користування вагонами була розрахована із застосуванням коригуючого коефіцієнту 0,75 для вагонів, що приймаються до перевезення у складі маршрутного поїзда.
Відповідно до пункту 1.3 договору від 16.03.2020 маршрутний поїзд - вантажний поїзд, одночасно пред'явлений до перевезення замовником, який відповідає установленій перевізником масі та / або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення / вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами.
У графі 7 «заяви відправника» залізничних накладних №46675278, №46683561, №46690335, №46690525, №46695490 ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» вказало про здійснення перевезення маршрутними поїздами №103023, №103123, №102923 на умовах аукціону №RCЕ001-UA-20220926-53111. Але відповідач не пред'явив маршрутний поїзд до перевезення одночасно. Вагони ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» простоювали на коліях станції Мирова в очікуванні оформлення перевезення до моменту пред'явлення останньої групи маршрутного поїзда.
Відповідач не оспорював правильність здійсненого позивачем розрахунку донарахованої плати за користування вагонами АТ «Українська залізниця».
Відповідач заявив про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Враховуючи заявлене відповідачем клопотання про застосування позовної давності, місцевий господарський суд, вважаючи доведеним порушення прав позивача та правомірне нарахування плати за користування вагонами в розмірі 112 465,58 грн. (з ПДВ), відмовив у задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності, встановленої ч. 5 ст. 315 ГК України, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Так, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).
Частиною першою статті 259 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Згідно з частиною третьою статті 925 Цивільного кодексу України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі №910/11949/20 дійшла висновку, що стаття 925 Цивільного кодексу України є загальною нормою.
Разом з тим, відповідно до частини п'ятої статті 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Положення частини третьої статті 925 Цивільного кодексу України та частини п'ятої статті 315 Господарського кодексу України співвідносяться як загальна та спеціальна: за загальним правилом до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), але для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Відповідно до статті 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Пунктом 7.3 договору від 16.03.2020 встановлений законом шестимісячний строк позовної давності за вимогами перевізника за домовленістю сторін цього договору збільшено до одного року, що узгоджується з нормативними приписами статті 259 Цивільного кодексу України.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.
Застосування пункту "б" частини другої статті 137 Статуту залізниць України за своїм змістом відповідає правилам щодо початку перебігу позовної давності, встановленим Цивільним кодексом України.
Верховний Суд України в постанові від 09.08.2017 у справі №3-658гс17 (№904/7033/16 дійшов висновку, що перебіг позовної давності за вимогами залізниці до вантажоодержувача про стягнення збору за зберігання вантажу починається від дня настання події, що стала підставою для подання позову (у спірних правовідносинах - неприйняття вагонів вантажовласником), а не з дня підписання відповідачем накопичувальних карток із зауваженнями.
Не вбачаючи підстав відійти від указаного висновку, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 у справі №904/5743/16 зазначила, що затримка вагонів на станції призначення є єдиною подію, яка фіксується як порушення одноразово та, водночас, триває певний проміжок часу, і щодо якої як єдиної події й розпочинається перебіг позовної давності (п. 7.31).
Переглядаючи справу №904/5743/16, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками місцевого господарського суду про те, що строк позовної давності у подібних правовідносинах починає свій перебіг не з початку затримки спірних вагонів, що відображається в актах загальної форми ГУ-23, а за фактом закінчення такої затримки.
При настанні події, що є підставою для подання позову, складається акт загальної форми (форми ГУ-23 додаток №6 до Правил користування), який підписується представниками станції і вантажовласника (до яких у тому числі належать вантажовідправники та вантажоодержувачі), та в якому вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (п. 7.32).
Судом першої інстанції зазначено, що в даному випадку строк позовної давності тривалістю один рік до вимог позивача про стягнення плати за користування вагонами АТ «Українська залізниця» належить рахувати з 31.10.2022р.
Відповідач заявив про застосування наслідків спливу позовної давності.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Covid-19» №211 від 11.03.2020 на території України був встановлений карантин з 12.03.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №651 від 27.06.2023 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінений карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відповідно до пункту 7 розділу ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
У переліку статей, передбачених пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відсутня стаття 315 Господарського кодексу України.
Згідно з пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Місцевим господарським судом зроблено висновок, що у даному випадку стаття 315 Господарського кодексу України не підпадає під регулювання пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Тому, оскільки стаття 315 Господарського кодексу України відсутня у переліку статей, строки яких продовжено на строк дії карантину у пунктах 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у пункті 7 розділу «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України, у господарського суду відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин положення пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та пункту 7 розділу «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України.
Вказаний висновок підтверджено і постановою Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі № 914/3716/21.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови:
1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, що б зводити нанівець саму сутність цього права;
2) таке обмеження повинно мати легітимну мету;
3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» за заявами № 22083/93, 22095/93; пункт 31 рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France) за заявою № 23805/94, пункт 75 рішення від 07 грудня 2010 року у справі «Seal v. The United Kingdom» за заявою № 50330/07), а саме:
- строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким (unduly short) (пункт 76 рішення від 18 березня 2008 року у справі «Dacia S.R.L. v/ Moldova» за заявою № 3052/04);
- застосування позовної давності має бути передбачуваним (пункт 76 рішення від 20 травня 2010 року у справі «Lelas v. Croatia» за заявою №55555/08);
- механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб'єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункт 52 рішення від 20 грудня 2007 року у справі «Phinikaridou v. Cyprus» за заявою № 23890/02).
За доводами місцевого господарського суду на момент звернення позивача з позовом у даній справі у квітні 2024 року строк позовної давності тривалістю один рік вже сплив у 2023 році.
Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
В силу приписів статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
До дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків за спірним договором, який підтверджує наявність заборгованості на суму, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Як зазначалося, пунктом 7.3 договору від 16.03.2020р. встановлений законом шестимісячний строк позовної давності за вимогами перевізника за домовленістю сторін цього договору збільшено до одного року.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач звертався до відповідача з листом №547/ДН2 від 21.12.2023 про надання дозволу на стягнення добору плати за користування вагонами в сумі 112 465 грн. 58 коп. (з ПДВ), оскільки Департаментом аудиту АТ «Укрзалізниця» було виявлено неправильний розрахунок плати за користування вагонами перевізника за жовтень 2022року.
До Господарського суду Дніпропетровської області Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося з цим позовом лише 09.04.2024 року, тобто з пропуском узгодженого за домовленістю сторін строку позовної давності, який сплив у листопаді 2023 року.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вчинення відповідачем дій, що переривають позовну давність.
Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи викладені обставини, а також те, що перевезення за накладними було здійснено відповідно до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №32-41568766/2020-001 від 16.03.2020, за умовами якого встановлений законом шестимісячний строк позовної давності збільшено до одного року, а відтак позивач був обізнаний про строки пред'явлення позовної заяви до суду, який у даному випадку сплив у листопаді 2023 року, однак звернувся з позовом лише у квітні 2024 року, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.
За наведених обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову у зв'язку із спливом позовної давності.
Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не наведено позивачем у позові і поважних причин пропуску строку позовної давності, а виходячи з обставин справи, зокрема, щодо терміну пропуску цього строку, відповідні доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними.
З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обгрунтованих висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні, яке відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 05.08.2024р. відсутні.
Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн. слід покласти на останнього.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2024р. у справі № 904/1632/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2024р. у справі № 904/1632/24 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у сумі 3 633,60 грн. покласти на Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції та строки оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б. Парусніков