ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
16 січня 2025 року Справа № 902/1014/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Миханюк М.В. , суддя Юрчук М.І.
секретар судового засідання Юзефович Д.О.
за участю представників сторін:
від боржника: Тарасов С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення до постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 за наслідками розгляду апеляційних скарг ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ухвали Господарського суду Вінницької області від 28.06.2024, від 15.07.2024 та від 05.09.2024 (суддя Лабунська Т.І.) у справі № 902/1014/23
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.06.2024 у справі № 902/1014/23 в частині розгляду вимог кредиторів: Адвокатського об'єднання "А.С.-Груп", ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 залишено без змін; ухвалу Господарського суду Вінницької області від 15.07.2024 у справі № 902/1014/23 в частині розгляду вимог кредитора ОСОБА_3 залишено без змін; ухвалу Господарського суду Вінницької області від 05.09.2024 у справі № 902/1014/23 змінено в частині встановленого переліку та розміру не визнаних судом вимог кредиторів (п. 9 резолютивної частини) шляхом зазначення серед невизнаних вимог: ОСОБА_5 у розмірі 1417581 грн основного боргу, 32118, 89 грн 3 % річних, 32684, 89 грн інфляційних втрат; в інших частинах ухвалу суду від 05.09.2024 у справі № 902/1014/23 залишено без змін.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасова С. О. 09.12.2024 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат з професійної правничої допомоги по даній справі.
Листом від 09.12.2024 заявника повідомлено про перебування судді-члена колегії по справі Юрчука М.І. у відпустці та вирішення питання про прийняття заяви до розгляду після виходу останнього на роботу.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.01.2025 прийнято заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат до розгляду; заяву постановлено розглянути в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
До суду надійшло заперечення представника ОСОБА_2 - адвоката Андрєєва М. А. на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з кредитора витрат на професійну правничу допомогу з огляду на необґрунтованість та неспівмірність заявленої суми до стягнення зі складністю даної справи.
В обґрунтування поданого заперечення зазначає, що з долученого до заяви акту наданих послуг вбачається, що розмір витрат, враховуючи предмет спору, кількість сторінок та низькоякісний зміст відзиву на апеляційну скаргу не є співмірним з розглядом справи по суті. Крім того вказує, що категорія справи не належить до складних, у цій справі відсутні правові проблеми або проблеми та питання, які слід додатково вивчати юристу під час розгляду заяви про забезпечення позову. Відмічає також, що неплатоспроможний боржник не має фінансової змоги здійснювати оплату адвокатських послуг, а тому договірні зобов'язання на правову допомогу протирічать правовим засадам інституту банкрутства. З врахуванням наведеного просить відмовити в задоволенні заяви.
В судовому засіданні представник заявника підтримав вимоги поданої заяви та просить ухвалити додаткове рішення про стягнення зі скаржника витрат на професійну правничу допомогу.
Інші представники учасників справи про неплатоспроможність в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Згідно ч. 4 ст. 244 ГПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 902/1014/23 щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
За змістом пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Метою впровадження принципу є відшкодування судових витрат є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Нормою ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст.126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленого у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін .
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України. (Постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 від 20.11.2020)
В силу ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Таким чином, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Судом констатується, що у відзиві на апеляційну скаргу представник боржника зазначав, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції буде складати до 25 000,00 грн та просив покласти на апелянта.
Відповідні докази понесення витрат на правничу допомогу були подані представником боржника протягом п'яти днів з дня ухвалення судового рішення і становлять 12 000,00 грн.
Відтак заява подана у відповідності до приписів ч. 8 статті 129 ГПК України..
З матеріалів справи та поданої заяви вбачається, що між адвокатом Тарасовим Сергієм Олексійовичем (свідоцтво право на заняття адвокатською діяльністю № 000396 від 21.01.2019, що видане на підставі рішення Ради адвокатів м. Києва від 21.01.2019 (далі - "Адвокат") з одного боку, та ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) з другого боку (далі - "Клієнт"), а в подальшому разом іменуються "Сторони", укладено Договір про надання правничої допомоги від 14.08.2023 року (далі - "Договір").
До заяви про ухвалення додаткового рішення додано Додатковий договір № 4 від 25.10.2024 (далі - Додатковий договір), згідно пункту 1 якого, у зв'язку із поданням ОСОБА_2 апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 05.09.2024 у справі № 902/1014/23, у якій Клієнт є стороною у справі, останній доручає Адвокату:
1.1 Надати правильну оцінку підставам оскарження ухвали Господарського суду Вінницької області від 05.09.2024 у справі № 902/1014/23;
1.2. Сформувати та погодити з Клієнтом правову позицію у справі № 902/1014/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ;
1 3. Підготувати та подати до Північно - західного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 05.09.2024 у справі № 902/1014/23;
1 4 Підготувати інші процесуальні документи (заяви, клопотання) за необхідності.
1.5. Здійснити представництво інтересів Клієнта у Північно - західному апеляційному господaрському суді з розгляду справи № 920/1214/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 .
Сторони погодили, що розмір гонорару Адвоката за його роботу у справі № 902/1014/23 складає - 25 000,00 грн. Остаточний розмір гонорару Адвоката за цим Додатковим договором визначається у підписаному Акті виконаних робіт. (п. 2, 3 Додаткового договору)
Додатковий договір № 4 від 25.10.2024 до Договору про надання правничої допомоги від 14.08.2003 вступає в силу з моменту його підписання обома Сторонами.
Відповідно до наданих опису робіт від 06.12.2024 та акту виконаних робіт від 06.12.2024 за Договором про надання правничої допомоги від 14.08.2023 та Додаткового договору № 4 від 25 10.2024 по справі № 902/1014/23 Адвокат виконав, а Клієнт прийняв виконану роботу: - надав правову оцінку підставами апеляційного оскарження ухвали Господарського суду Вінницької області від 05.09 2024 року у справі № 902/1014/23; - сформував та погодив з Клієнтом правову позицію у справі № 902/1014/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ; - підготував відзив на апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 05.09 2024 у справі № 902/1014/23 та направив його до Електронного Суду; - здійснив представницво інтересів Клієнта в режимі відеоконференції у Північно - західному апеляційному господарському суді у судових засіданнях, які відбулися 14.11.2024, 03.12.2024 та 04.12 2024.
Разом розмір гонорару Адвоката складає - 12 000,00 грн.
Поряд з цим, апелянт по справі щодо стягнення заявленої суми витрат заперечує та вказує на наявність підстав для відмови у задоволенні заяви боржника у даній справі про неплатоспроможність - ОСОБА_1 щодо звернення з наведеним клопотанням про стягнення з кредитора витрат на професійну правничу допомогу зазначаючи про те, що з акту наданих послуг, який долучив заявник, вбачається, що розмір витрат, враховуючи предмет спору, кількість сторінок та низькоякісний зміст відзиву на апеляційну скаргу не є співмірним з розглядом справи по суті. Крім того, категорія справи не належить до складних, у цій справі відсутні правові проблеми або проблеми та питання, які слід додатково вивчати юристу під час розгляду заяви про забезпечення позову. з метою дотримання основних засад, встановлених у статтею 3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, з урахуванням того, що саме на суд покладено обов'язок здійснення нагляду, зокрема за дотриманням інтересів кредиторів, враховувати обов'язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між учасниками судового процесу.
Вважає, що поведінку боржника не можна вважати добросовісною з огляду на те, що ним було з власної ініціативи подано заяву про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, отже останній мав усвідомлювати, що у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства він зобов'язаний доводити наявність/відсутність у нього грошових зобов'язань перед третіми особами, особливо коли наявні підстави стверджувати, що ці зобов'язання є штучними і спрямованими на шкоду іншим справжнім кредиторам. Стверджує про те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з метою застосування до нього процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства відносно неплатоспроможного боржника, одночасно намагаючись уникнути заходів щодо виконання судових рішень в цивільних справах, зокрема і про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 грошових коштів.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Отже, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу.
Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Беручи до уваги те, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Подібна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 908/3182/20, від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19.
У своїй постанові від 20.11.2020 № 910/13071/19 Верховний Суд зауважив, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Отже, при здійсненні розподілу витрат судом надано правову оцінку обґрунтованості заявлених витрат з врахуванням критеріїв: пов'язаності витрати з розглядом справи; обґрунтованості та пропорційним їх розміру до предмета спору, з урахуванням ціни позову та цін в регіоні, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Виходячи з критеріїв ч. 4 ст. 126 ГПК України та дослідивши надані заявником докази понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_2 судова колегія констатує, що заявлений розмір витрат відповідає складності справи та наданим адвокатом послугам та їх обсягу. При цьому остаточний розмір гонорару, який визначено між сторонами за актом наданих послуг, є в половину меншим від попередньо заявленого. Вказане свідчить про реальність та адекватність цінового узгодження гонорару адвоката з клієнтом з огляду на об'єм та перелік наданих послуг.
Доказів на підтвердження їх неспівмірності апелянтом не надано. Посилання скаржника на неплатоспроможність боржника, як обставину неможливості останнього користуватися послугами адвоката, судом до уваги не приймаються, оскільки відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу та є вільним у виборі захисника своїх прав. Кодекс України з процедур банкрутства не містить жодних заборон чи обмежень для неплатоспроможного боржника в частині можливості/неможливості отримання правової допомоги.
Також суд бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні понесених збитків, але й спонукання іншої сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19).
Так, надані заявником докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 12 000,00 грн за рахунок апедянта ОСОБА_2 .
Керуючись статтями 123, 126-129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву представника ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 902/1014/23 задоволити.
2. Стягнути з ОСОБА_2 (19450, Черкаська область, Корсунь-Шевченківський район, с. Заріччя, РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 12 000,00 грн (дванадцять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
3. Господарському суду Вінницької області на виконання постанови видати наказ.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Справу № 902/1014/23 повернути Господарському суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "21" січня 2025 р.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Юрчук М.І.