Справа № 345/5588/24
Провадження № 33/4808/31/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Онушканич В. В.
Суддя-доповідач Васильєв
17 січня 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Коваленко О.В.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 жовтня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 126 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, -
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, а також стягнуто 605,60 грн. судового збору.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 25.09.2024 року о 10:00:00 в м. Калуш по вул. Хіміків керував автомобілем марки ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 жовтня 2024 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що оскаржувана постанова винесена з грубим порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також у зв'язку з невідповідністю висновків судді обставинам справи.
Стверджує, що використаний працівниками поліції газоаналізатор «Алкотест 6819» є неналежним приладом для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Звертає увагу, що у протоколі не зазначено, що йому було запропоновано проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі охорони здоров'я. саме формулювання суті правопорушення є невірним та нечітким.
ОСОБА_1 вважає, що працівниками поліції було порушено порядок огляду на стан алкогольного сп'яніння, а тому він вважається недійсним, а протокол недопустимим доказом вини у вчиненні правопорушення.
Крім того, звертає увагу, що у матеріалах справи не зазначені технічні характеристики засобу фіксації за допомогою якого здійснено фото або відео зйомку, а тому результати такої фіксації слід визнати недійсними. Також вважає, що відеозапис не є цілісним, а подія зафіксована на декількох окремих відеозаписах.
Зазначає, що у працівників поліції не було законних підстав для зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 .
В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Коваленко О.В. підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просили скасувати постанову суду та закрити провадження у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.
Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)
Так, під час апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції у повному обсязі були реалізовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо права скористуватись юридичною допомогою професійного захисника та були перевірені її доводи щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, внаслідок чого було встановлено, що вони є безпідставними та повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів.
Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом.
Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.
Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв'язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.
Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне у повному обсязі перевірити вищевказані доводи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції, на переконання апеляційного суду, повністю доводиться зібраними та дослідженими судом доказами.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №136389 від 25.09.2024 року, ОСОБА_1 25.09.2024 р. в місті Калуш о 10 год., , по вул. Хіміків, керував автомобілем марки ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився. Дана подія фіксувалася на нагрудний відеореєстратор, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. (а.с. 1).
Протокол складений уповноваженою особою - інспектором Калуського районного відділу поліції ГУНП Івано-Франківській обл. капітаном поліції Сімківим С.І., із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, підписаний ним та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Виклад обставин в протоколі цілком відповідає вимогам Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 07 листопада 2015 року № 1395.
ОСОБА_1 був присутній при складанні вказаного протоколу, був ознайомлений з його змістом, йому були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, повідомлений про те, що розгляд справи відбудеться в Калуському міськрайонному суді.
Право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У графі протоколу, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено що останній написав дослівно «я випив 100 гр. вина і відказався від проходження освідчення».
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердив, що дійсно надав відповідні пояснення у протоколі про адміністративне правопорушення. Разом з тим, алкогольні напої перед керуванням транспортним засобом він не вживав, напередодні пив вино і перебував у тверезому стані. Вказує, що він дійсно відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки сильно розхвилювався у зв'язку з тим, що працівники поліції безпідставно його звинуватили в тому, що він обмежений стосовно права керування транспортним засобом. Звертав увагу суду на те, що він в перший раз опинився у подібній ситуації та не знав як йому треба діяти з метою захисту своїх інтересів.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 254 КУпАП, у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Протокол про адміністративне правопорушення містить дані про те, що ОСОБА_1 були роз'яснені процесуальні права за ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, повідомлено про те, що розгляд справи буде відбуватися в суді, роз'яснено зміст обвинувачення та вручено копію протоколу. Вищевказані обставини підтверджуються власноручним підписом ОСОБА_1 .
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння та порушенні вимог ст.2.5 Правил дорожнього руху України.
До протоколу доданий акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння водій відмовився, що засвідчив своїм підписом.(а.с. 3)
До вказаного протоколу про адміністративне правопорушення долучено направлення ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в Калуську ЦРЛ, складене 25.09.2024 року о 10.12 год. (а.с. 4) У вказаному направленні зазначено, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота і останній відмовився від проходження огляду.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
Так, відповідно до рапорту інспектора Калуського РВП капітана поліції Сімківа А.І. від 25.09.2024, під час несення служби в місті Калуш по вул. Хіміків за оперативною інформацією було зупинено автомобіль марки ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_1 . В ході спілкування з даним водієм від нього було чути запах спиртного, йому в установленому законом порядку було запропоновано пройти тест, на що він відмовився. Подальшому факту складено адміністративний протокол за ст. 130 ч.1 КУпАП серії ЕПР1 №136389, автомобіль залишено по місцю зупинки без порушень ПДР (а.с.13).
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаний рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує керівництво про законність своїх дій.
Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції разом із копією постанови про притягнення до адміністративної відповідальності повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення.
Також до матеріалів справи долучені: постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч. 3 ст. 126 КУпАП (а.с. 2), акт відсторонення особи ОСОБА_1 від керування транспортним засобом від 25.09.2024 р. (а.с.6), копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с.7), декларація про відповідність № 2/23733900 вимогам Технічного регламенту щодо медичних виробів (а.с. 8).
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта щодо порушення процедури огляду на стан алкогольного сп'яніння в частині використання спеціального технічного приладу, який не пройшов відповідну перевірку.
Зокрема, апеляційний суд приймає до уваги, що огляд на стан сп'яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу не проводився у зв'язку із відмовою водія транспортного засобу пройти такий огляд.
Разом з тим, апеляційний суд неодноразово наголошував, що газоаналізатори «Drager Alcotest» сертифіковані Міністерством економічного та торгового розвитку України за № UA-МІ/1-96-2014 від 01 вересні 2014 року та відповідно до свідоцтва про Державну реєстрацію № 14455/2014 внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення і дозволені для застосування на території України. Використання медичних виробів, «газоаналізатор Drager Alkotest», які були завезені та реалізовані на території України, та введені в експлуатацію користувачем протягом терміну дії свідоцтва про державну реєстрацію є можливим за умов додержання вимог щодо повірки (калібрування) та інших нормативних документів, що підтверджують вірність результатів вимірювання. Наказом Держлікслужби № 1529 від 29 грудня 2014 року затверджено перелік зареєстрованих медичних виробів, які вносяться до державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, де в пункті 43 вказано газоаналізатори «Drager Alcotest», реєстрація та строк дії свідоцтва яких необмежений. Жодних обмежень щодо виду газоаналізатору за номером не передбачено. Відповідно до Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №12-01/4774 чинного до 04.10.2024 року Газоаналізатор Alcotest 6810 № ARBH-0603 виробник Drager Safety AG/CO.KGa, Німечинна. За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019 (а.с. 7).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Зокрема, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушення доводиться відеозаписом, який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому, суд вказав, що відеозаписом зафіксовано, як на вимогу поліцейських було зупинено транспортний засіб марки ВАЗ, за кермом якого перебував ОСОБА_1 , який повністю визнав, що напередодні вживав алкогольні напої. Відеозаписом зафіксовано, як працівник пропонує водію пройти огляд на стан сп'яніння. Проте, на неодноразові пропозиції працівника поліції ОСОБА_1 відмовляється проходити огляд на стан сп'яніння як на місці зупинки за допомогою спеціального приладу, так і в медичному закладі. Працівник поліції роз'яснив ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол про адмінправопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відеозаписом зафіксовано, як працівник поліції складає протокол про адмінправопорушення та ознайомлює водія з його змістом (а.с. 12).
Вищевказані відеозаписи суд обґрунтовано визнав належними та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку, здійснені працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів та надають можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, оскільки на них зафіксовано обставини події, а саме керування транспортним засобом, пропозиція працівників поліції водію транспортного засобу пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку та відмова водія від проходження такого огляду.
Апеляційний суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 не оспорює факт керування транспортним засобом та стверджує, що дійсно відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки сильно розхвилювався у зв'язку з тим, що працівники поліції безпідставно його звинуватили в тому, що він обмежений стосовно права керування транспортним засобом.
Апеляційний суд приймає до уваги, що в матеріалах провадження дійсно наявний протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №136410 від 25.09.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_1 звинувачувався в тому, що 25.09.2024 року о 10.00 год. в м. Калуш по вул. Хіміків керував автомобілем марки ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи обмеженим у праві керування транспортними засобами постановою ДВС, провадження 53847472 від 27.04.2017 року чим порушив п.2.1а ПДР.
Зокрема, суд першої інстанції закрив провадження за вищевказаним обвинуваченням за ч. 3 ст. 126 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 про те, працівники поліції могли помилково визначити ознаки наявного в нього хронічного захворювання за яким він визнаний інвалідом 2 групи у виді похитування при ходьбі як ознаки алкогольного сп'яніння, оскільки зі змісту матеріалів справи вбачається що ознакою сп'яніння поліцейські вважали різкий запах алкоголю з порожнини рота.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, для настання адміністративної відповідальності, не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст. 17 КУпАП.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 не діяв у стані крайньої необхідності, не знаходився у стані необхідної оборони і не перебував у стані неосудності.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Перевіряючи доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 про справедливість призначеного стягнення, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до вимог ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
Так, відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Апеляційний суд приймає до уваги доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника про те, що накладення на правопорушника стягнення у виді позбавлення керування транспортним засобом може негативно позначитись на умовах його життя, оскільки він є інвалідом 2 групи та має порушення функції ходи. Зокрема, звертали увагу на те, що наявність захворювання пов'язана із військовою службою та участю у бойових діях.
Зокрема, до матеріалів провадження були долучені медичні документи, які повністю підтверджують безстрокове встановлення інвалідності 2 групи без переогляду та участь у бойових діях.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані обставину у відповідності до вимог ст.34 КУпАП необхідно враховувати як обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення.
Разом з тим, встановлена законодавцем санкція за ч.1 ст. 130 КУпАП, якою передбачена відповідальність за керування транспортним засобом у стані сп'яніння, не передбачає призначення іншого стягнення ніж те, яке застосовано судом першої інстанції до правопорушника.
Апеляційний суд вважає, що суддею першої інстанції при призначенні адміністративного стягнення ОСОБА_1 в повному обсязі були дотримані вимоги закону, оскільки застосоване стягнення повністю відповідає санкції статті вчиненого правопорушення і фактично є єдиним та безальтернативним видом стягнення.
При накладенні адміністративного стягнення ОСОБА_1 суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст.23, 33 КУпАП врахував характер i ступінь суспільної небезпеки вчиненого адміністративного правопорушення та особу правопорушника.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП , за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп'яніння пов'язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров'я громадян.
Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.
При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.
Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.
З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв