Справа № 166/1823/24 Провадження №33/802/91/25 Головуючий у 1 інстанції:Свистун О.М.
Доповідач: Денісов В. П.
22 січня 2025 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши його апеляційну скаргу на постанову судді Ратнівського районного суду Волинської області від 25 грудня 2024 року щодо нього,
Вказаною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, із позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік.
ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 03 грудня 2024 року о 22 год. 31 хв. на 21 км автодороги М-19 керував транспортним засобом "Honda CR-V", д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, серед яких запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі в установленому законом порядку відмовився, чим вчинив порушення п.2.5 Правил дорожнього руху.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову судді необґрунтованою. Вказує на те, що від проходження огляду він не відмовлявся, алкоголю не вживав. Посилається на те, що долучений відеозапис не можна вважати належним і допустимим доказом, оскільки він не є безперервним. Зазначає, що зупинили його безпідставно так, як він не порушував ПДР. Крім того, вказує, що в матеріалах справи відсутні докази відсторонення його від керування транспортним засобом. Просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 , який підтримував апеляційну скаргу і просив скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно приписів ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Положеннями ст.280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з приписів ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , дотримався.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП повністю доведена наявними у справі доказами, які ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв'язку для ухвалення даного рішення.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Вимогами ч.2 ст.266 КУпАП визначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 188094 від 03.12.2024 (а.с.1), актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким ОСОБА_1 , маючи ознаки алкогольного сп'яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, порушення координації рухів, відмовився від огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4), направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03.12.2024, згідно з яким ОСОБА_1 , маючи ознаки алкогольного сп'яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, порушення координації рухів, відмовився від огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння в КНП «Ратнівська ЦРЛ» (а.с.3), рапортом інспектора СРПП ВП №2 (сел. Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Задерея А. від 04.12.2024 (а.с.9), рапортом старшого інспектора-чергового ВП №2 (с-ще Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Середи Д. від 03.12.2024 (а.с.2), відеозаписами (а.с.8), а також іншими матеріалами справи.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 03 грудня 2024 року ОСОБА_1 о 22 год. 31 хв. 03.12.2024 на 21 км автодороги М-19 керував транспортним засобом "Honda CR-V", д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, серед яких запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та проходження такого огляду в медичному закладі в установленому законом порядку відмовився, чим вчинив порушення п.2.5 Правил дорожнього руху, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР), за яке передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1).
Як вбачається з відеозапису бодікамери працівника поліції після зупинки автомобіля, оскільки він рухався на дальньому світлі фар, під керуванням ОСОБА_1 , у останнього поліцейським було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: нечітка вимова, запах алкоголю з порожнини рота. Працівником поліції було неодноразово запропоновано водію пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки або у медичному закладі, але ОСОБА_1 упродовж тривалого часу ухилявся від проходження огляду та не давав чіткої відповіді, а повідомив про те, що від огляду не відмовлявся лише після складання протоколу щодо нього.
Більше того, на неодноразові запитання працівника поліції для чого він вживав алкоголь та сів за кермо не відповідав, але й не заперечував факту вживання алкоголю. ОСОБА_1 було роз'яснено його права та обов'язки, був присутнім при складанні протоколу та був ознайомлений з ним (а.с.8).
Отже, доводи ОСОБА_1 про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння повністю спростовуються наявними відеозаписами в матеріалах справи та не беруться апеляційним судом до уваги.
Щодо доводів апелянта, що згідно результатів медичного огляду з метою виявлення сп'яніння від 04.12.2024, ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп'яніння, апеляційний суд зазначає таке.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 03 грудня 2024 року у провину ОСОБА_1 ставиться відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с.1), а не керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, тому даний висновок не береться апеляційним судом до уваги.
Більше того, п.2.5 ПДР зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що у даному випадку ОСОБА_1 відмовився виконувати, у зв'язку з чим і був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутнє безперервне відео, оскільки відеозапис є чітким, зрозумілим, містить інформацію щодо факту відмови від проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки, так і в медичному закладі.
Наявність в матеріалах справи фрагментів відеозаписів та інших доказів, які узгоджується між собою є достатньою доказовою базою для належної фіксації скоєння порушення п.2.5 ПДР, а тому є допустимими і належними доказами.
Зазначені відеозаписи події відповідають вимогам ст.251 КУпАП, згідно якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
При цьому, відповідно до вимог ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у вчиненому правопорушенні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фотозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Надані відеозаписи відображають подію адміністративного правопорушення та містять відомості, що підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому обґрунтовано судом взяті до уваги.
Апеляційним судом не беруться до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що його було безпідставно зупинено, оскільки правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд відповідно до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Вказані доводи апелянта ніяким чином не впливають на висновок про керування автомобілем ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння та на вчинення останнім адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідальність у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, настає за ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, відповідно до змісту ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі Інструкції), якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
А тому, оскільки у водія ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, працівник поліції мав право запропонувати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан сп'яніння.
Є безпідставними доводи апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні докази відсторонення його від керування транспортним засобом, оскільки в матеріалах справи (а.с.9) наявний рапорт поліцейського про те, що ОСОБА_1 було неодноразово словесно відсторонено від керування транспортним засобом, що також підтверджується наявними в матеріалах справи відеозаписами (а.с.8).
Інші доводи апеляційної скарги не беруться апеляційним судом до уваги, оскільки належним чином не спростовують сукупності доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, яке ставиться йому у провину, та не можуть бути безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у даній справі.
Апеляційним судом у повному обсязі проаналізовані докази, які містяться в матеріалах справи.
На підставі наведених доказів слід дійти висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проаналізувавши зібрані й досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи.
При накладенні адміністративного стягнення, суд врахував фактичні обставини справи, дані про особу порушника та обґрунтовано застосував безальтернативне адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у даній справі з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Ратнівського районного суду Волинської області від 25 грудня 2024 року щодо нього - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов