Справа № 159/4469/24 Головуючий у 1 інстанції: Денисюк Т. В.
Провадження № 22-ц/802/100/25 Доповідач: Федонюк С. Ю.
21 січня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на заочне рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 19 вересня 2024 року,
У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 10 травня 2023 року ОСОБА_1 уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» (далі - ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ») договір про надання фінансового кредиту №14276-05/2023, за умовами якого відповідач отримала кошти в сумі 14 000 гривень шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок за номером електронного платіжного засобу (банківської картки № НОМЕР_1 ), на строк 360 днів, до 03.05.2024. За умовами договору за користування позикою позичальник зобов'язаний сплачувати проценти в межах строку кредиту, процентна ставка становить 2,5% в день.
Також позивач покликався на те, що 26 липня 2023 року ОСОБА_1 уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі - ТОВ «1 БАНК») договір позики №4299957, за умовами якого відповідач отримала кошти в сумі 6 000 гривень шляхом зарахування їх на банківський рахунок, на строк 30 днів, до 25.08.2023, процентна ставка за користування позикою (фіксована) - 29,71 % за перший день користування позикою, 2,5% з другого дня користування позикою до дати її повернення.
ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за обома кредитними договорами на підставі договорів факторингу. Всупереч умовам кредитних договорів, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала своїх зобов'язань зі сплати заборгованості. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ "ФК "ЄАПБ", ні на рахунки попередніх кредиторів.
Оскільки відповідачка своїх зобов'язань не виконала, тому має непогашену заборгованість перед ТОВ "ФК "ЄАПБ" у загальній сумі 85700,00 грн, яку позивач просив стягнути за кожним кредитним договором.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 19 вересня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість в розмірі 76132 грн 60 коп., з яких:
- за договором про надання фінансового кредиту №14276-05/2023 від 10.05.2023 у сумі 64400 гривень, з яких 14 000 гривень - основного боргу, 50400 гривень - заборгованість за відсотками;
- за договором позики №4299957 від 26.07.2023 у сумі 12132,60 гривень, з яких 6 000 гривень - основного боргу, 6132,60 гривень - заборгованість за відсотками.
В решті позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 2688 грн 86 коп сплаченого судового збору.
Не погодившись із даним рішенням суду, представник ОСОБА_2 в інтересах відповідача ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, неповне з?ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що оскаржуване рішення ухвалено на підставі доказів, які по своїй суті є сумнівними, не відповідають критеріям належності та допустимості доказів, зокрема це стосується: кредитного договору №14276-05/2023 з додатками, договору факторингу №3072023, договору факторингу №27122023-2, договору позики №4299957, договору факторингу №14/06/21. Покликався на те, що відповідач заперечує факт укладення договорів кредиту та отримання коштів за ними. Також зазначав, що вказані договори факторингу є неповними, оскільки не містять невід'ємних частин договорів. Зазначав, що позивачем не було подано розрахункових документів на підтвердження факту передання грошових коштів ОСОБА_1 , а також детальних розрахунків заборгованості від первісних кредиторів до моменту викупу права вимоги, що фактично унеможливлювало дослідження у повному обсязі правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем. Судом не було прийнято до уваги той факт, що кредитор в одностороньому порядку використав підпис, накладений на паспорт споживчого кредиту, для підписання самого договору. Отже, позовні вимоги є недоведеними, оскільки право вимоги ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» є сумнівним, а тому позов не підлягає задоволенню.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не подано.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційний суд розглянув цю справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про залишення скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону, з огляду на таке.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з часткової доведеності та обґрунтованості позовних вимог щодо неналежного виконання відповідачкою зобов'язань та неспростування нею суми заборгованості перед позивачем.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини п'ятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до пункту шостого частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку в частині підтвердження позивачем факту укладення зазначених у позові електронних договорів.
Надаючи правову оцінку кредитним договорам, колегія суддів зазначає наступне.
26 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №4299957 (на умовах повернення позики в кінці строку позики або достроково).
Договір позики укладений відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який надіслано на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить пункт 20 договору. Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перебувають в загальному доступі на сайті https://clickcredit.ua/informaciaya.
За умовами договору товариство надає клієнту позику у сумі 6 000 гривень шляхом зарахування коштів на банківський рахунок, на строк 30 днів до 25.08.2024, процентна ставка за користування позикою (фіксована) - 29,71 % за перший день користування позикою, 2,5% з другого дня користування позикою до дати її повернення.
Відповідачка ОСОБА_1 отримала позику в сумі 6000 гривень шляхом перерахування на банківський рахунок із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника (п.1 договору).
Згідно з розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №4299957 від 26.07.2023 становить 21300 гривень, з яких 6 000 гривень - основного боргу, 15300 гривень - заборгованість за відсотками.
За умовами договору грошові кошти передаються позичальниці на вказаний нею банківський рахунок із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальниці. У п.28 кредитного договору вказано номер такого рахунку НОМЕР_2 та інші дані, які ідентифікують позичальницю як відповідачку ОСОБА_1 .
Разом з тим, як видно із матеріалів справи, позивач набув право вимоги за договором позики №4299957 на підставі додаткової угоди №20 від 27.02.2024 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, укладених із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
У додатковій угоді №20 від 27.02.2024 вказано, що її положення діють виключно щодо реєстру боржників № 17,18 та 19 і не змінюють порядок оплати інших реєстрів.
Суду надано акт прийому-передачі реєстру боржників № 19 від 27 лютого 2024 року та витяг з цього реєстру, в якому зазначено боржником відповідача ОСОБА_1 (а.с.30,31).
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу ( в даному випадку додаткової угоди № 20 від 27.02.2024).
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
На підставі викладеного суд вважає, що ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" довело факт переходу до нього прав вимоги за додатковою угодою № 20 від 27.02.2024 року до договору факторингу від 14.06.2021 року до відповідача за договором позики № 4299957, який був укладений з ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" 26.07.2023, а тому є підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором в сумі 21300 грн .
Зважаючи на вищевикладене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ЄАПБ" заборгованості за договором позики № 4299957 частково у розмірі 12132,60 гривень, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу - 6000,00 гривень, сума заборгованості за відсотками - 6132,60 гривень, є законним та обґрунтованим.
Щодо договору про надання фінансового кредиту №14276-05/2023 від 10 травня 2023 року апеляційний суд зазначає наступне.
Позивач зазначав, що 10 травня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №14276-05/2023, за умовами якого відповідач отримала кошти в сумі 14 000 гривень шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок за номером електронного платіжного засобу (банківської картки № НОМЕР_1 ), на строк 360 днів до 03.05.2024. За умовами договору за користування позикою позичальник зобов'язаний сплачувати проценти в межах строку кредиту - процентна ставка становить 2,5% в день.
Договір позики укладений відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який надіслано на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить пункт 8 договору. Також за умовами договору відповідач зобов'язується повернути отриману суму позики, сплатити проценти від суми позики та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього договору (п.п.1.1).
За матеріалами справи відповідач ОСОБА_1 отримала позику в сумі 14 000 гривень, шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок за номером електронного платіжного засобу (банківської картки № НОМЕР_1 ).
Згідно із розрахунком, наданим позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №14276-05/2023 від 10 травня 2023 року становить 64400 гривень, з яких 14 000 гривень - основного боргу, 50400 гривень - заборгованість за відсотками.
03 липня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Стар Файненс Груп» укладено договір факторингу № 3072023, за умовами якого ТОВ «ФК «Інвеструм» відступило ТОВ «Стар Файненс Груп» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, серед яких є і кредитний договір укладений з ОСОБА_1
27 грудня 2023 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 27122023-2, за умовами якого ТОВ «Стар Файненс Груп» відступило позивачу право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, серед яких є і кредитний договір, укладений з ОСОБА_1 .
Отже, відповідно до умов укладеного між сторонами договору, реєстру боржників до договору факторингу, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги, зокрема, до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №14276-05/2023 від 10.05.2023, заборгованість за яким становить 64400 гривень, з яких 14 000 гривень - основного боргу, 50400 гривень - заборгованість за відсотками.
З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано констатував факт укладення вказаного кредитного договору між відповідачкою та ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ», невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення отриманих коштів та наявності в неї боргових зобов'язань перед позивачем, який набув право вимоги за вказаним кредитним договором.
Разом з тим, як убачається з кредитного договору, укладеного між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 , кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної банківської картки № НОМЕР_1 , що відображено у кредитному договорі.
Отже, правильно встановлено, що ОСОБА_1 допустила неналежне виконання умов договору, прострочення виконання зобов'язань за договором, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення боржником отриманих у позику коштів зі сплатою процентів за користування кредитом, у межах визначеного сторонами строку кредитування.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто, тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи й підлягають установленню при ухваленні судового рішення (частини 1, 2 ст. 77 ЦПК України ).
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідачки, яка заперечує щодо наявності самого факту укладення договорів та отримання коштів, а відповідно й наявності пред'явленої до неї заборгованості, з огляду на таке.
Як убачається зі змісту обох укладених між сторонами договорів, кошти кредитів надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжних банківських карток № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 , які зазначені самою позичальницею у договорах.
Оскільки дані номери карток вказані у тексті укладених між сторонами кредитних договорів як рахунки для переказу кредитних коштів, а відповідачкою ОСОБА_1 не спростовано, що ці рахунки їй не належать та на ці картки вона не отримувала кредитні кошти, то судом взято до уваги надані позивачем суду докази про існування договірних відносин між сторонами.
Отже, і позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту за № 14276-05/2023 від 10.05.2023 року є законними та доведеними, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції та стягнув з відповідачки за цим договором борг у сумі 64400 грн.
Таким чином, при укладенні вищезазначених договорів, зокрема і від 10 травня 2023 року, сторони дійшли згоди щодо умов договору, в тому числі і щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами, позичальник погоджувалася на вказані умови, крім цього, умови договору чітко прописані у тексті договору, наведено розрахунок відсотків за весь період користування коштами. Отже, в цій частині позову апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими та законними.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом правильно вирішено позов і в частині стягнення боргу за договором про надання фінансового кредиту № 14276-05/2023 від 10.05.2023 року, укладеним між ТОВ «ФК«Інвеструм» та ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ст. 375 ЦПК України колегія суддів залишає без задоволення апеляційну скаргу відповідачки та оскаржуване рішення залишає без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду слід залишити без змін.
Як передбачено частинами 4, 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 19 вересня 2024 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді