СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/24202/24
пр. № 2/759/1387/25
21 січня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Бондарчук М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
13 листопада 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана адвокатом Ігнатовим Дмитром Івановичем, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що:
- з 11 квітня 2020 року він перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 ;
- у цьому шлюбі у них народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- наразі сторони проживають окремо, шлюбні відносини між ними фактично припинені, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам та інтересам їхньої дитини.
У позовній заяві ОСОБА_1 заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі.
15 листопада 2024 року, до відкриття провадження у справі, представник позивача подав заяву, до якої долучив квитанцію про сплату судового збору. З огляду на це, клопотання про відстрочення сплати судового збору суд залишив без розгляду.
22 листопада 2024 року суд постановив ухвалу відкриття провадження у справі, у якій визначив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначив судове засідання на 16 грудня 2024 року.
У зв'язку з неявкою відповідачки, судове засідання, призначене на 16 грудня 2024 року, суд відклав на 21 січня 2025 року.
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися. 20 січня 2025 року представник позивача подав заяву, в якій просив справу розглядати без участі сторони позивача, позовну вимогу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, про дату, час і місце його проведення була повідомлена належним чином. Відзив на позовну заяву відповідачка не подала.
Інших заяв чи клопотань учасники справи не подавали.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Вирішуючи питання про проведення заочного розгляду справи, суд зазначає таке.
Поштовий конверт, яким відповідачці на її зареєстроване місце проживання суд направив повістку-повідомлення, повернувся до суду без вручення. На довідці про причини повернення / досилання від 02.01.2025 стоїть відмітки «повертається» та «за зазначеною адресою не знаходиться».
Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру № 918943 від 22.11.2024 ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.23). Будь-яку іншу адресу свого місця проживання відповідачка суду не повідомляла.
За таких обставин, відповідачка є належно повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
З огляду на те, що відповідачка відзив на позовну заяву не подала, у судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином, а також ураховуючи те, що позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечив, суд без виходу до нарадчої кімнати ухвалив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, суд установив таке:
11 квітня 2020 року позивач і відповідачка зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим повторно Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 12.11.2024. Шлюб зареєстрований Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 11.04.2020, актовий запис № 262 (а.с. 6).
Позивач і відповідачка є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим повторно Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 12.11.2024. Реєстрація народження проведена Солом'янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 09.02.2021, актовий запис № 555 (а.с. 18).
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також на достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України та ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. При цьому слово сімейний засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово союз підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість (ч. 3, 4 ст. 56 СК України).
Згідно зі ст. 5 Протоколу 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 22.11.1984, що ратифікований Україною згідно із Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Отже, принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
Згідно із ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У справі, що розглядається:
- позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, оскільки шлюбні відносини з відповідачкою фактично припинені, шлюб має формальний характер;
- відповідачка у судове засідання не з'явилася, не скористалася своїми процесуальними правами учасника справи, не подала відзиву на позов та не надала суду будь-яких доказів, якщо у неї такі існували, що спростовують доводи позивача і надані ним докази в обґрунтування позовних вимог.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу дійсно суперечить інтересам сторін та інтересам їхньої дитини.
Отже, позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивач при поданні позову сплатив судовий збір у сумі 986,40 гривень, що підтверджується квитанцією АТ «ПУМБ» № 6D9Y-6YT7-77YE від 15.11.2024 (а.с. 28).
Доказів понесення інших судових витрат сторони у справі не надали.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову повністю, судовий збір підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 128, 133, 141, 247, 259, 263-265, 273, 280, 282, 288, 289, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити повністю.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 11.04.2020, актовий запис № 262, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 986,40 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до Святошинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).
Відповідачка: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).
Повне рішення суду складене 21 січня 2025 року.
Суддя Ю.В. Кравченко