СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/11063/24
пр. № 2-др/759/27/25
13 січня 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., розглянувши заяву адвоката Слободянюка Валентина Валентиновича про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про відшкодування шкоди,
24.12.2024 р. адвокат Слободянюк В.В., який представляє інтереси позивачів, звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить визнати поважними причини пропуску процесуального строку для подання доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, понесених стороною позивача, поновити пропущений процесуальний строк та ухвалити додаткове рішення, вирішивши питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 20000,00 грн. В обґрунтування вказує на задоволення судом позову про відшкодування шкоди та ухвалення рішення, з яким представник позивачів ознайомився 19.12.2024 р., що є поважною причиною для поновлення встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК строку для подання доказів на підтвердження понесених стороною судових витрат.
31.12.2024 р. представником позивачів подано клопотання про долучення доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Ознайомившись із матеріалами заяви та цивільної справи, дослідивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 04.09.2024 р. позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди завданої залиттям квартири АДРЕСА_1 у розмірі 96000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішено.
Встановлено, що між позивачами та адвокатом Слободянюком В.В. було укладено договір про надання правничої допомоги від 20 листопада 2023 року №20-11/23 року (надалі - «Договір про надання юридичних послуг). Відповідно до умов договору про надання юридичних послуг, сторони узгодили перелік послуг (робіт) та розмір плати (винагороди).
На підтвердження досягнутих зобов'язань від 14 жовтня 2022 року до Договору, між позивачем та адвокатом Слободянюком В.В. було укладено Акт прийому-передачі юридичних послуг від 24.12.2024 року на суму 20 тис. грн, відповідно за яким позивач прийняв надані послуги адвоката Слободянюка В.В. та сплатив частину цих послуг.
Разом з тим, витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. заявлено в позовній заяві як орієнтовний розрахунок судових витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами першою-третьою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Таким чином, з урахуванням частини восьмої статті 141 ЦПК України, приймаючи до уваги, що з судовим рішенням представник позивачів ознайомився 19.12.2024 р., що, як наслідок унеможливило подання у встановлений законодавством строк доказів понесення витрат на правову допомогу, вважає, що строк пропущено з поважних причин, а відтак він підлягає поновленню.
Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі N 826/1216/16, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд бере до уваги, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, якщо неспівмірність таких витрат буде доведена стороною, яка заявила таке клопотання (ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).
Водночас у правовому висновку, викладеному у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У той же час відповідач не скористалась своїм правом заявити клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, понесених відповідачем.
Суд бере до уваги позицію викладену у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) відповідно до якої необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У підтвердження розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, представником позивачів надано платіжну інструкцію №@PL517252 від 03.12.2023 р. про сплату 10000,00 грн. за адвокатські послуги за договором №20-11/23 від 20.11.2023 р. та платіжну інструкцію №@PL668903 від 29.12.2024 р. про сплату рахунку №156 від 26.12.2024 р. у розмірі 10000,00 грн.
Таким чином, з урахуванням задоволення судом позовних вимог, надання представником відповідача доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, суд вважає за можливе задовольнити заяву адвоката Слободянюка В.В. та ухвалити у цій справі додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивачів суму понесених останнім судових витрат у розмірі 20000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 127, 133, 141, 246, 258-261, 263, 270 ЦПК України, суд
Поновити пропущений процесуальний строк для подання доказів на підтвердження розміру витрат, понесених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на правничу допомогу.
Заяву адвоката Слободянюка Валентина Валентиновича про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про відшкодування шкоди, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду м. Києва, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Ю.Єросова