Справа № 753/733/23
15 січня 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Войтенко Т. В. ,
за участю секретаря судового засідання Вигівської В.В.,
розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, -
04 листопада 2024 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ляпін Д.В. звернувся до Дарницького районного суду міста Києва із поданням, у якому просив тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України громадянку України ОСОБА_1 до моменту виконання нею своїх зобов'язань.
10.01.2025 року Подільським районним судом м. Києва отримано вищезазначене подання на виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 07.11.2024 року про передачу справи за підсудністю.
В обґрунтування подання виконавець зазначає, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Д.В. знаходиться виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання Виконавчого листа № 753/733/23 від 24.04.2024, виданого Дарницьким районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 1 343 600,82 грн.
У поданні приватний виконавець вказував, що 29.04.2024 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Приватним виконавцем 29.04.2024 виносилась постанова про арешт майна боржника, однак ОСОБА_1 рішення добровільно не виконує; заборгованість перед ОСОБА_2 не погашено, а ОСОБА_1 ухиляється від виконання покладених на неї зобов'язань.
Приватний виконавець зазначає, що за даними Державних реєстрів у ОСОБА_1 об'єктів нерухомого майна немає.
Згідно з відповіддю Державної фіскальної служби України від 29.04.2024року боржник має відкриті рахунки в банківських установах. Відповідно до постанови приватного виконавця від 29.04.2024 року було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках та на кошти, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів та скеровано постанову до банківських установ шляхом електронного обміну через систему взаємодії з банківськими установами в АСВП. В ході виконання рішення суду, з рахунків боржника в АТ «Універсал Банк» було стягнуто грошові кошти у розмірі 23 601,75 грн. Однак даних коштів не вистачило для погашення заборгованості.
Посилаючись на те, що приватним виконавцем неодноразово направлялися вимоги на отримання інформації про залишок коштів на рахунках боржниці, але достатніх коштів виявлено не було, а також те, що у боржниці є можливість їздити за кордон, адже за відомостями Державної прикордонної служби України від 24.09.2024 року ОСОБА_1 в період з 29.04.2024 року по 25.10.2024 року неодноразово перетинала державний кордон України у невизначеному напрямку, приватний виконавець звернувся до суду з даним поданням, в якому просив тимчасово обмежити боржника у праві виїзду за межі України як таку, яка ухиляється від виконання зобов'язань за виконавчим листом №753/733/23 від 24.04.20024 року, виданим Дарницьким районним судом міста Києва, що виконуються у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Подання приватного виконавця було призначено до розгляду невідкладно у порядку, встановленому ч. 4 ст. 441 ЦПК України.
У судове засідання викликався приватний виконавець шляхом направлення електронної повістки. Однак, в судове засідання приватний виконавець не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.
Суд, дослідивши матеріали подання, дійшов висновку про відмову у його задоволенні, зважаючи на таке.
Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів, що підлягають примусовому виконанню.
Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця (ч.4 ст.441 ЦПК України).
Судом встановлено, що на виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича знаходиться виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання Виконавчого листа Дарницького районного суду м. Києва від 24.04.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 1 343 600,82 грн.
Виконавчий документ на сьогоднішній день боржником не виконано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання, не здійснено.
Під час виконання Виконавчого листа, виконавцем встановлено, що згідно інформації, наданої на запити приватного виконавця майно, належне боржнику на праві власності, відсутнє.
Станом на день звернення до суду, боржником борги не сплачено, що за твердженням приватного виконавця свідчить про ухилення боржника від виконання.
Відповідно до п. 19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Аналіз вказаної норми закону свідчить про те, що ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням слід розуміти як будь-які навмисні, свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
При цьому, саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, наданого приватним виконавцем для добровільного виконання рішення суду, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків і на момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов'язань повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню у силу ст.81 ЦПК України.
Задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Проте, як вбачається із матеріалів подання, виконавцем не надано суду докази вчинення всіх можливих заходів забезпечення виконання рішення суду, передбачених ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», перш ніж застосовувати обмеження боржника в праві виїзду за межі України.
Слід зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Проте судом не встановлено будь-яких свідомих дій боржника, спрямованих на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, оскільки в матеріалах подання відсутні відомості про місце його знаходження в Україні, зокрема, враховуючи введений у державі військовий стан. Також відсутні дані, що боржник взагалі знає про відкрите виконавче провадження.
Приватний виконавець вважає, що боржник ухиляється від належного виконання судового рішення, у зв'язку з чим наявні законні підстави для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Згідно з роз'ясненнями Верховного Суду України від 01 лютого 2013 року, викладених у судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
З аналізу зазначених норм матеріального та процесуального права вбачається, що подання про обмеження у праві виїзду за межі України вноситься виконавцем у разі ухилення боржника від виконання судового рішення, розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, а тому саме на останнього покладається тягар доказування.
Приватний виконавець повинен довести факт свідомого ухилення боржника від виконання судового рішення, яке полягає: в утриманні від виконавчих дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не наданні у строк, встановлений приватним виконавцем, достовірних відомостей про доходи та майно, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; в несвоєчасній явці за викликом приватного виконавця; в ненаданні письмового повідомлення про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно з вимогами ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Положеннями ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
У справі «Гочев проти Болгарії» ("Gochev v. Bulgaria" від 26 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі; по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч.3 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції; і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).
При цьому, при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення боргу слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
Застосування обмеження у праві виїзду громадянина за межі України, може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватись лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом заходів примусового виконання рішення.
Тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав. Необхідною умовою для застосування тимчасового обмеження у виїзді за кордон є встановлення факту умисного ухилення боржника від виконання зобов'язань за рішенням суду.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. При цьому, ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям.
На момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов'язань за Виконавчим листом повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Проте, приватним виконавцем взагалі не обґрунтовано, яким чином застосування до боржника обмеження у праві виїзду за межі України буде сприяти виконанню рішень суду та погашенню заборгованості.
Підтверджень того, що боржник належним чином повідомлений про хід виконавчого провадження (отримання боржником відповідних процесуальних документів) та що він обізнаний про його наявність, не надано. Також державним виконавцем не підтверджено, що встановлення обмеження у праві виїзду дійсно забезпечить фактичне виконання у повному обсязі рішення суду, за яким відкрито виконавче провадження та як заборона виїзду може бути використана для стягнення боргу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначене не свідчить про свідоме ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
З поданих до подання доказів про вчинення виконавчих дій, не вбачається підстав для обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України, оскільки подання обґрунтовується лише перебуванням останнього у статусі боржника.
Оскільки суд має повноваження щодо обмеження у праві виїзду боржника виключно у випадку його ухилення від виконання рішення суду, а належних доказів цілеспрямованого ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення на час подання виконавцем не надано, як і доказів наміру боржника вибути за межі України з метою ухилення від виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05.12.2023, суд вважає, що подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянки ОСОБА_1 є необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 260, 353, 441 ЦПК України,-
У задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Т. В. Войтенко