печерський районний суд міста києва
Справа № 757/733/25-к
14 січня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42023110000000105 від 10.04.2023, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Власівка Краснодонського району Луганської області, громадянина України, раніше не судимого, одруженого, обіймаючого посаду старшого дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2, 3 ст. 307, ч. 2 ст. 383, ч. 4 ст. 321 КК України, -
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_6 , підозрюваний ОСОБА_4
Старший слідчий Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_3 за погодженням з прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням у кримінальному провадженні № 42023110000000105про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 .
У клопотанні слідчий зазначає, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2, 3 ст. 307, ч. 2 ст. 383, ч. 4 ст. 321 КК України.
Задля дієвості цього провадження у органу досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, у виді запобіжного заходу, посилаючись на мету і підстави застосування такого запобіжного заходу слідчий просить застосувати ОСОБА_4 тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав подане клопотання, посилаючись на його обґрунтованість.
Захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечував, надави письмові заперечення, у яких вказав на те, що підозра пред'явлена ОСОБА_4 не ґрунтується на доказах, які в своїй сукупності вказують на вчинення останнім кримінальних правопорушень. Вказані слідчим у клопотанні ризики є узагальнюючими та не мають достатнього підґрунтя. Також, вказав, що всупереч ст. 194 КПК України стороною обвинувачення не доведено обставин, що буде недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому враховуючи наявність міцних соціальних зв'язків та позитивних характеризуючих даних особи підозрюваного просив відмовити в задоволенні клопотання та застосувати більш м'який запобіжний захід.
Підозрюваний ОСОБА_4 доводи захисника підтримав.
Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши клопотання, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Другий слідчий відділ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києвіза процесуального керівництва прокурорів Київської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023110000000105 за ч.ч. 1, 2 ст. 307, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 321, ч. 2 ст. 383 КК України.
Як убачається із матеріалів судового провадження, 10.01.2025 о 10 год. 29 хв. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті психотропної речовини, сильнодіючого лікарського засобу та наркотичного засобу, вчинених в тому числі повторно та організованою групою, а також у завідомо неправдивому повідомленні органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення, поєднаного із штучним створенням доказів обвинувачення, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2, 3 ст. 307, ч. 2 ст. 383, ч. 4 ст. 321 КК України.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що викладенні у клопотанні обставини, дають підстави підозрювати особу ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2, 3 ст. 307, ч. 2 ст. 383, ч. 4 ст. 321 КК України, а долучені матеріали підтверджують ці обставини, зокрема: матеріалами зібраними оперативним підрозділом; матеріалами проведення негласних слідчих (розшукових) дій; протоколом огляду речей; протоколами допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; протоколами впізнання по фотознімках; висновками експертів.
Твердження сторони захисту про непричетність підозрюваного до вчинення, інкримінованих йому злочинів є передчасними, оскільки вони стосуються доведеності вини особи, що не є предметом розгляду на даному етапі провадження, проте підлягають перевірці на досудовому розслідуванні.
На даному етапі сукупність відомостей, що містяться в матеріалах кримінального провадження є достатніми на даній стадії для висновку про обґрунтованість підозри, а застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя вважає виправданим.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах дані наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2, 3 ст. 307, ч. 2 ст. 383, ч. 4 ст. 321 КК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про їх наявність з огляду на значну суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, особу підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків та конкретні обставини кримінального провадження.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності зазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Розглядаючи клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що у клопотанні не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти вказаним слідчим у клопотанні ризикам.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 та 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Отже, встановивши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих кримінальних правопорушень, слідчий суддя перевіряючи наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, виходить із наступного.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Вказуючи на наявність ризиків слідчий у клопотанні та прокурори в судовому засіданні посилались на можливість вчинення ОСОБА_4 дій щодо переховування від органу досудового розслідування та суду; знищення, приховання або спотворення речей чи документів які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; можливість незаконного впливу на свідків та експертів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, які слідчий суддя вважає частково доведеними в силу наступного.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого у клопотанні та прокурора в судовому засіданні про те, що ОСОБА_4 на час ухвалення рішення підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, належать до категорії нетяжких, тяжких та особливо тяжких.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
Слідчим суддею в контексті встановлення наявності зазначеного ризику враховується, що підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, має вищу освіту, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, сина - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочку - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з березня 2018 року обіймає посаду старшого дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, де характеризується позитивно, має постійне місце реєстрації та проживання.
Крім того, ОСОБА_4 будучи тривалий час обізнаним про обставини кримінального провадження № 42023110000000105, з'являвся на виклик слідчого для вручення повідомлення про підозру, одночасно в порядку ст. 208 КПК України не затримувався, з'явився у призначений час до Печерського районного суду м. Києва на розгляд клопотання про застосування відносно нього найсуворішого запобіжного заходу.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, хоч і маючи стримуючі фактори у вигляді міцних соціальних зв'язків та маючи достатні матеріальні ресурси, з певним ступенем вірогідності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, проте проявляє належну процесуальну поведінку.
Викладене переконує слідчого суддю в частковій обґрунтованості доводів слідчого у клопотанні та прокурора в судовому засіданні щодо наявності цього ризику.
Щодо ризику знищення, приховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то доводи сторони обвинувачення про наявність цього ризику обумовлені стадією кримінального провадження, зокрема, досудове розслідування наразі триває і процес збирання доказів не завершений.
Крім того, клопотання не містить переконливих доводів щодо можливості безпосередньої або опосередкованої можливості ОСОБА_4 знищення, приховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Зважаючи на те, що досудове розслідування кримінального провадження триває, у справі не допитані свідки, показання яких можуть вплинути на хід досудового розслідування злочинів, слідчий суддя вважає, що ризик в частині можливого незаконного впливу підозрюваним на свідків з метою спотворення показань є достатньо реальним.
Ризик перешкодити кримінальному провадженню іншим чином зумовлений наявністю у ОСОБА_4 сталих зв'язків у правоохоронних органах, обізнаністю з методикою та засобами їх діяльності.
При цьому, наявність зазначеного ризику оцінюється слідчим суддею з урахуванням існування стримуючих його настання факторів, як наявність міцних соціальних зв'язків, що переконує у частковій його обґрунтованості.
Аналогічне твердження слідчого про наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється задля полегшення свого становища через наявність у підозрюваного сталих зв'язків у правоохоронних органах також переконує слідчого суддю в частковій його обґрунтованості.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про часткову доведеність слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному чи обвинуваченому у разі визнання його вини не може бути підставою для застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В рішенні «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01.06.2006 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
В судовому засіданні прокурор не зміг обґрунтувати, чому інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування та спростувати доводи сторони захисту з цих обставин.
Як вже зазначалось, підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, має вищу освіту, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, сина - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочку - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з березня 2018 року обіймає посаду старшого дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, де характеризується позитивно, має постійне місце реєстрації та проживання.
Зазначені обставини значно зменшують існування частково доведених та встановлених ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З огляду на наведене, прокурором не доведено обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, про неможливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, що є підставою в порядку ч. 4 ст. 194 КПК України для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж той, який зазначено у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п.п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Реалізуючи зазначену правову позицію Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», з урахуванням наявності частково доведених ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК Українита зазначених даних щодо особи підозрюваного, які значно зменшують їх існування, слідчий суддя вважає можливим до підозрюваного застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати місце постійного проживання, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що буде достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки та запобігання названих вище ризиків.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 184, 193, 205, 206, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого - залишити без задоволення, застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строком до 09.03.2025, заборонивши останньому цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням надання останньому невідкладної медичної допомоги та прослідування до укриття цивільного захисту.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 строком до 09.03.2025 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора та слідчого;
- не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватись від спілкування зі свідками та іншим підозрюваними у даному кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення, письмовий перелік яких зобов'язати прокурора надати ОСОБА_4 під підпис;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну ;
- носити електронний засіб контролю.
Строк дії ухвали визначити до 09.03.2025.
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1