печерський районний суд міста києва
Справа № 757/47945/20-ц
пр. 2-2876/23
05 лютого 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Григоренко І.В.,
при секретарі судового засідання - Андрієнко І.І.,
за участю:
представника позивача за первісним позовом: Бакатої А.В.,
представника відповідача за первісним позовом: Мельника М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» про визнання протиправним нарахування вартості послуг з централізованого опалення та зобов'язання вчинити дії, -
Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - позивач за первісним позовом, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО») звернулось до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач за первісним позовом, ОСОБА_1 ) в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 19 641,08 грн., 3% річних у розмірі 205,12 грн., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 921,00 грн. та витрати, пов'язані з отриманням Інформаціїт з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.09.2020 року у розмірі 33,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що відповідач є споживачем послуг з центрального опалення та постачання гарячої води, однак свої зобов'язання щодо оплати наданих їй послуг належним чином не виконує, у зв'язку із чим станом на 01.09.2020 року за нею наявна заборгованість по оплаті спожитих послуг з центрального опалення та постачання гарячої води у розмірі 19 641,08 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних, згідно ст. 625 ЦК України, у розмірі 205,12 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2020 року, справу було розподілено судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, судом було зроблено запит до Єдиного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача та 11.11.2020 року отримано відповідь.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.11.2020 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
31.08.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Мельника М.А., надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», в якій останній просить визнати дії КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» щодо нарахування плати за централізоване опалення квартири АДРЕСА_1 , протиправними; зобов'язати КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» здійснити перерахунок (сторнувати усі нарахування крім місць загального користування) вартості послуг з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 ; стягнути з КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, спричинену неправомірними діями у розмірі 50 000 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог представник відповідача зазначає, що з 1997 року ОСОБА_1 була власницею квартири АДРЕСА_1 , а у 2021 році квартира була продана ОСОБА_2 . З 1998 року у квартирі АДРЕСА_1 , обладнана системою автономного опалення. 16.03.1998 року у квартирі проведено пускові роботи щодо запуску газу на газовий котел, згідно проектної документації, який призначено для обігріву приміщення та підігріву води, що підтверджується довідкою АТ «Київгаз» від 20.12.2021 року № 94/38-06 та актом приймання завершеного будівельного об'єкту по газифікації від 16.03.1998 року. До червня 2020 року плата за послуги з централізованого опалення не нараховувалась та рахунки на сплату не виставлялись. Проте, у3 червні 2020 року ОСОБА_1 одержано рахунок з якого вбачається, що станом на 01.06.2020 року КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» здійснено перерахунок плати за централізоване опалення та нараховано 19 641,08 грн. 25.01.2021 року ОСОБА_1 звернулась до КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» за роз'ясненням ситуації та 11.02.2021 року представником КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» було складено акт обстеження № 1/11/02/2021-Т, відповідно до якого встановлено наявність індивідуального опалення та гарячого водопостачання у квартирі АДРЕСА_1 , та підтверджено, що встановлені в квартирі теплоносії нагріваються тільки при увімкненому котлові. ОСОБА_1 вважає дії КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» незаконними, з огляду на те, що жодних доказів на підтвердження факту споживання нею послуг з централізованого опалення не надано. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що вона є вдовою з 2003 року, самостійно виховує доньку, а незаконні дії КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» призвели до того, що у неї спостерігалися підвищення тиску, безсоння, моральне виснаження, відчуття безпорадності.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.09.2022 року постановлено здійснювати розгляд цивільної справи за позовом КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання у справі призначено на 20.12.2022 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.12.2022 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач за зустрічним позовом) до КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - відповідач за зустрічним позовом) про визнання протиправним нарахування вартості послуг з централізованого опалення та зобов'язання вчинити дії та об'єднано в одне провадження з первісним позовом КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.12.2022 року задоволено клопотання представника позивача та, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 198 ЦПК України підготовче засідання було відкладено до 11.04.2023 року.
11.04.2023 року справу знято зі складу, у зв'язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному, підготовче засідання призначено на 10.07.2023 року.
10.07.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача за первісним позовом - Волошиної М.О. надійшла заява про відкладення розгляду справи.
10.07.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача за первісним позовом - адвоката Мельника М.А. надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 10.07.2023 року, без фіксації технічними засобами.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.07.2023 року задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом та, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 198 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 26.10.2023 року.
07.08.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача за зустрічним позовом - Бокати А.В. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому остання підтримала позовні вимоги за первісним позовом та просила у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.
26.10.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача за первісним позовом - Бокати А.В. надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 26.10.2023 року, без фіксації технічними засобами, в якій остання зазначила, що проти закриття підготовчого засідання не заперечує.
26.10.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача за первісним позовом - адвоката Мельника М.А. надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 26.10.2023 року, без фіксації технічними засобами, в якій останній зазначив, що проти закриття підготовчого засідання не заперечує.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.10.2023 року підготовче засідання було оголошено закінченим.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.10.2023 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» про визнання протиправним нарахування вартості послуг з централізованого опалення та зобов'язання вчинити дії та справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 05.02.2024 року.
В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом просила первісний позов задовольнити з викладених у ньому підстав, а в зустрічному позові відмовити із викладених у відзиві підстав.
Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні щодо задоволення первісного позову заперечував а зустрічний позов просив задовольнити з викладених у зустрічній позовній заяві підстав.
Вислухавши вступне слово представника позивача за первісним позовом, представника відповідача за первісним позовом, дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволені первісного позову слід відмовити, а зустрічний позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Суд встановив, що ОСОБА_1 була власницею квартири АДРЕСА_1 , на підставі заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від 03.09.2010 року у справі № 2-2299-10/10. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 32172835 від 25.11.2010 року.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Таким чином, з 01.05.2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
Відповідно до ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), власність зобов'язує.
За приписами ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, ця стаття встановлює презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, незалежно від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому прав володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку з утримання належного йому на праві власності майна може створювати небезпеку для третіх осіб.
Відповідно до ст. 10 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР), громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.
За положеннями ст. 162 ЖК УРСР, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил (ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Як визначено у п. 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласники багатоквартирного будинку зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку, зобов'язаний, зокрема, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Отже, відповідно до законодавства споживачі зобов'язані оплатити надані їм житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15.
Разом з тим, 04.03.1998 року на замовлення ОСОБА_1 . Державним науково-дослідним та проектно-вишукувальним інститутом «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» було розроблено проектування газопостачання газового котла «Протерм» на газовій плиті в кухні квартири після ремонту на 3-му поверсі 4-и поверхової житлової будівлі по АДРЕСА_2 .
У листі від 25.02.1998 року № 04-15/87 Київська державна інспекція охорони праці у газовій та хімічній промисловості не заперечує проти встановлення побутового газового двоконтурного водонагрівача «Протерм» і прокладки внутрішньодомового газопроводу над підвісною стелею у кухні квартири АДРЕСА_1 (а.с. 80).
Відповідно до акту Орендного підприємства Київського міського спеціалізованого ремонтно-будівельного управління протипожежних робіт добровільного пожежного товариства України від 26.02.1998 року № 72, газоходи та вентиляційні канали у квартирі АДРЕСА_1 відповідають технічним умовам та можуть бути допущені до експлуатації (а.с. 81).
З акту про прийом завершеного будівництва об'єкту газопостачання від 16.03.1998 року слідує, що генеральним підрядчиком ПК «ЕНЕРГОЕКОЛОГ» подана до приймання закінчена будівництвом реконструкція газопроводу з встановленням газового лічильника «GALLUS-2000», водонагрівача «Протерм» з підключенням газової плити. Будівництво здійснювалось терміном: початок робіт - 13.03.1998 року, завершення робіт - 16.03.1998 року. Рішення приймальної комісії: будівельно-монтажні роботи виконані у повному обсязі згідно з проектом, вимогами ДБН. Подану до приймання газифікацію квартири АДРЕСА_1 вважати прийнятою в експлуатацію та переданою замовнику разом з поданою виконавчою документацією (а.с. 99).
Отже, у квартирі АДРЕСА_1 , з березня 1998 року опалення від'єднано від загально-будинкової системи, центральне постачання гарячої води в квартирі від'єднано від загально-будинкової системи. Відтак, ОСОБА_1 не є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Зазначене також підтверджується Актом обстеження від 11.02.2021 року № 1/11/02/2021-Т квартири АДРЕСА_1 , здійсненим представником РВЗ № 5 СП «Енергозбут» КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» у присутності власника квартири ОСОБА_1 , яким встановлено, що на момент обстеження в квартирі встановлено газовий котел «Yunkers», опалення в квартирі від'єднано від загально-будинкової системи, всі стояки центрального опалення заізольовані (приховані в стіні), контроль нагріву опалювальних приладів при відключеному приладі теплопостачання холодні, ЦПГВ в квартирі від'єднано від загально-будинкової системи, всі стояки ЦПГВ заізольовані (приховані в стіні), при відключенні приладу теплопостачання відсутня гаряча вода, квартирний засіб обліку ЦПГВ відсутній (а.с. 96).
Отже, вказаним актом підтверджується, що встановлені в квартирі теплоносії нагріваються виключно при увімкненому котлі, тобто відповідач за первісним позовом не користується послугами централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Крім того, 20.12.2021 року ОСОБА_2 видано Довідку за підписом Головного інженера УЕГГ № 2 Терещенко П.В., якою встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 , 16.03.1998 року проведено пуск газу на газовий котел «Protherm» 24 кВт згідно проектної документації, який призначено для обігріву приміщення та підігріву води (а.с. 100).
На звернення ОСОБА_1 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» у листі від 24.02.2021 року № 30/3/2/2798 зазначило, що оскільки від попереднього виконавця послуг з теплопостачання (ПАТ «КИЇВЕНЕРГО») через мережевий ресурс отримано інформацію про наявність за адресою: АДРЕСА_2 , ознак наявності системи індивідуального (автономного) опалення, проте при проведенні фахівцями підприємства перевірки було виявлено, що підстави для її встановлення відсутні (дозвільна документація відсутня), то у травні 2020 року за особовим рахунком ОСОБА_1 у програмному комплексі Підприємства знято ознаку наявності системи індивідуального опалення та проведено коригування нарахувань (донарахування) за послугу з ЦО з моменту набуття КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» статусу теплопостачальної організації ( а. с. 97).
Відповідно до ст. 152 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР) в редакції станом на березень1998 року, переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на права приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.
Статтями 13, 14 Закону України «Про основи містобудування», в редакцій чинній станом на 16.11.1992 року, визначено, що компетенцію виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в сфері містобудування до яких було віднесено видачу у встановленому порядку забудовниками архітектурно-планувальних завдань, технічних умов на будівництво, реконструкцію будинків і споруд, благоустрій територій, дозволів на проведення цих робіт, а також проведення робіт з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством.
За таких обставин, відключення спірної квартири від центрального опалення та гарячого водопостачання відбулось у 1998 році у відповідності до законодавчих норм, які діяли на час проведення переобладнання квартири АДРЕСА_1 .
Доводи КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» про те, що влаштування індивідуального опалення та відключення від мереж центрального опалення не підтверджено належною дозвільною документацією згідно Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 21.07.2005 року № 630 та Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року № 4, а також проводяться лише з дозволу постійно діючої міжвідомчої комісії не приймаються судом до уваги, зважаючи на наступне.
Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 № 1268) (далі - Правила), та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово - комунального господарства України від 22.11.2005 № 4 (із змінами, внесеними наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово - комунального господарства України від 06.11.2007 № 169, який набув чинності з 09.12.2007) (далі - Порядок).
Як визначено у ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Отже, до набрання чинності вказаних нормативно-правових актів будь-яких заборон на відключення окремих квартир у багатоквартирних будинках від ЦО та ГВС в порядку, на який посилається відповідач, не існувало, а виконання робіт по відключенню від мереж ЦО та ГВП відбувалось згідно законодавства про містобудування, діючого на той час.
Згідно ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» не підтверджено належними, допустимими та достовірними доказами надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання у квартиру АДРЕСА_1 , а також користування цими послугами ОСОБА_1 .
Отже, позовні вимоги КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 року до 01.09.2020 року у розмірі 19 641,08 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки ОСОБА_1 вказані послуги не отримувала.
Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» про визнання дій останнього щодо нарахування плати за централізоване опалення протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок вартості послуг з централізованого опалення, зокрема, сторнувати усі нарахування крім місць загального користування, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Оскільки суд встановив факт ненадання КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» ОСОБА_1 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання квартири АДРЕСА_1 , з 1998 року, то позовні вимоги визнати дії КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» щодо нарахування плати за централізоване опалення квартири АДРЕСА_1 , протиправними та зобов'язати КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» здійснити перерахунок (сторнувати усі нарахування крім місць загального користування) вартості послуг з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 , є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, то вони не підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.
Як визначено у ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно із п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Оскільки ОСОБА_1 не надано належних та достатніх доказів на підтвердження факту заподіяння їй моральної шкоди, наявності такої шкоди, причинного зв'язку між діями КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» та виникненням моральної шкоди, її розміру, то суд вважає такі вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Аналізуючи викладене, зустрічний позов підлягає частковому задоволенню.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в первісному позові суд відмовив, то витрати КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» по сплаті судового збору відповідачем за первісним позовом не відшкодовуються.
Зважаючи на те, що позивач за зустрічним позовом звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а суд задовольняє зустрічні позовні вимоги частково, то з КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» підлягають стягненню на користь Держави 1 984,80 грн. витрати по сплаті судового збору за дві позовні вимоги немайнового характеру.
В зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути з КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Як визначено у ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У частині третій статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Отже, в частині третій статті 141 ЦПК України визначене загальне правило розподілу судових витрат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, детального опису робіт (наданих послуг) або акту виконаних робіт, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Так, до зустрічної позовної заяви додано копію Договору про надання правової допомоги від 22.06.2-022 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Мельником М.А.
Документального підтвердження розміру здійснених позивачем за зустрічним позовом витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, оформлених у встановленому законом порядку, а саме: детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та розрахунку таких витрат, суду не надано. Відтак правові підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача за зустрічним позовом відсутні.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісного позову то судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст. ст. 10, 158 Житлового кодексу Української РСР, ст. ст. 11, 15, 16, 23, 319, 322, Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В позові Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» про визнання протиправним нарахування вартості послуг з централізованого опалення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати дії Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» щодо нарахування плати за централізоване опалення квартири АДРЕСА_1 , протиправними.
Зобов'язати Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» здійснити перерахунок (сторнувати усі нарахування крім місць загального користування) вартості послуг з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 .
В іншій частині зустрічного позову - відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на користь Держави 1 984 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп. судового збору.
Позивач за первісним позовом: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», адреса: 01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 40538421.
Відповідач за первісним позовом: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 04.03.2024 року.
Суддя І.В. Григоренко