Номер провадження 2-а/754/44/25
Справа №754/15835/24
Іменем України
21 січня 2025 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Зотько Т.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Головний держаний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Галай Вікторія Миколаївна, про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Головний держаний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Галай Вікторія Миколаївна, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Вимоги обґрунтовані тим, що 25.06.2024 року старшим солдатом ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення №481 на підставі якого ухвалено оскаржувану постанову №481 від 25.06.2024 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що: « ОСОБА_1 не мав при собі військово -облікового документу та не пред'явив його на вимогу працівників Національної поліції України та працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме ч.6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 210-1 КУпАП» та накладено штраф у сумі 25 500,00 грн.. Оскільки позивач не погоджується із вище зазначеною постановою, вважає її необґрунтованою, безпідставною та такою, що не відповідає нормам КУпАП, а відтак на підставі викладеного позивач звернувся до суду з вище вказаним позовом.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 13.11.2024 року було відкрито провадження у вказаній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач повідомлений судом про розгляд даного провадження належним чином, Представником ІНФОРМАЦІЯ_1 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого сторона відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач 25.06.2024 при перевірці його документів працівником поліції не мав при собі ані у паперовому ані у електронному вигляді військово - облікового документу. Оскільки позивач такого документу при собі не мав, він був доставлений поліцейськими до відповідача для притягнення його до адміністративної відповідальності. 25.06.2024 відносно позивача було складено протокол №481 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Протокол містить технічну описку і замість «ч.3 ст. 210-1» зазначено «ч. 2». При складанні протоколу позивачу було роз'яснено приписи ст.. 63 Конституції України та його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП. При складанні протоколу позивач надав відповідачу письмові пояснення, відповідно до яких позивач визнав відсутність у нього військово-облікового документу. 25.06.2024 начальником відповідача ухвалено постанову №481 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 25 500,00 грн.. Як і у протоколі так і у постанові також є технічна описка, замість «ч.3 ст. 210-1» зазначено «ч.2». Про те, що позивача було притягнуто до відповідальності саме за ч.3, а не за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП свідчить описова частина (фабула) постанови, так і розмір накладеного штрафу. Позивач від підпису протоколу і постанови відмовився, у зв'язку з чим представником відповідача було складно відповідний акт відмови від підпису про отримання протоколу та постанови. Вказаний акт відмови підтверджує факт обізнаності позивача про ухвалену постанову. А відтак, при притягненні позивача до адміністративної відповідальності було дотримано усі вимоги законодавства, права та інтереси позивача відповідачем порушені не були. Окрім того, позивачем було пропущено строк оскарження постанови, оскільки оскаржувана постанова була ухвалена 25.06.2024, а з позовною заявою позивач звернувся 07.11.2024 , тобто через 4,5 місяців після ухвалення постанови, що порушує приписи ст. 289 КУпАП. А відтак, під час ухвалення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за вчинення адміністративного правопорушення у сфері законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, відповідач діяв відповідно до покладених на нього повноважень, а також виконував процедуру притягнення до адміністративної відповідальності, яка передбачена КУпАП, а тому не має підстав для скасування даної постанови.
Відповідно до ч. 5, 8 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Вирішуючи надану справу у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до змісту оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не мав при собі військово -облікового документу та не пред'явив його на вимогу працівників Національної поліції України та працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме ч.6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 210-1 КУпАП» за що його піддано стягненню у вигляді штрафу у розмірі 25 500,00 грн..
У поданому до суду позові, позивач вказує на те, що постанова є необґрунтованою та підлягає скасуванню судом з огляду на те, що відповідач ухвалив постанову без належних на те підстав, оскільки позивача було притягнуто за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП сума штрафу за порушення якої становить від 300 до 500 н.м. доходів громадян, що мав би становити від 5100 до 8500 грн., а тому застосування штрафу у розмірі 25 500, 00 грн. не має підстав, оскільки такий не відповідає положенням ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, а тому накладення штрафу у розмірі 25 500, 00 грн. за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП не передбачений законодавством.
У силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із вимогами ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Так, ст. 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до частини другої якої повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час ухвалення рішення судом.
Частиною шостою ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно зі ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
А відтак притягнення до відповідальності за ст. 210-1 КУпАП відбувається саме територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Із матеріалів справи вбачається факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП у зв'язку із відсутностю військово-облікового документу.
Відповідно до ч. 2 ст. 210-1 КУпАП повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Проте, письмові матеріали не містять доказів про повторне вчинення порушення ОСОБА_1 протягом року за ч. 1 ст. 210-1 КУпАП.
Отже, ухвалена постанова № 515 від 25.06.2024 про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам диспозиції ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
Згідно зі ч. 3 ст.73 КАС України, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність своїх дій чи бездіяльності, а позивач зобов'язаний довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Частиною першою ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, суд приходить висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, адміністративне стягнення було накладено на позивача незаконно та необґрунтовано, а тому є підстави для скасування постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення і закриття провадження у справі.
Разом з тим, посилання сторони відповідача на те, що при складанні протоколу та постанови відбулась технічна помилка, а саме складено за «ч. 2 ст. 210-1», а накладено стягнення за «ч.3 ст. 210-1» суд не приймає як належний та допустимий доказ на спростування вимог позивача.
Враховуючи зазначене та з урахуванням положень ст.77 КАС України, вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов'язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано Договір №05112401 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 05.11.2024 року; Акт №05112401 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги/юридичних послуг від 07.11.2024.
Враховуючи вимоги діючого законодавства, надані стороною позивача письмові докази, а також те, що справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи, суд вважає вказані понесені витрати у розмірі 15 000,00 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, та крім того включають також послуги по СП комунікації експерта, що на переконання суду не відноситься до наданих послуг по оскарженню ухваленої відповідачем постанови, а тому суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн..
У тому числі, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень сплачений позивачем судовий збір у розмірі 605,60 грн., відповідно до приписів ст. 139 КАС.
За таких обставин та з урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткове задоволення вимог позивача.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст. 9, 21, 72-78, 90, 121,123, 139, 205, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, ч. 2 ст.210-1, 245, 251, 268, 280 КУпАП, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу», суд,
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Головний держаний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Галай Вікторія Миколаївна, про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову №481 від 25 червня 2024 року, складену відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 210-1 КпАП України про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500 гривень.
Провадження у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 2 статті 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 605,60 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 3 000,00 грн..
У задоволенні інших вимог позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дані позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Дані відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .
Дані третьої особи: Головний держаний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Галай Вікторія Миколаївна, місцезнаходження: м. Київ, вул. Сверстюка, 15, поверх 3.
Повний текст рішення суду виготовлено 21.01.2025.
Суддя: Т.А.Зотько