Справа № 180/2101/24
1-кп/180/70/25
22 січня 2025 р. Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
секретар - ОСОБА_2
з участю прокурора - ОСОБА_3
захисника - адвоката ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, у залі суду в м. Марганець, кримінальне провадження, по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
Прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно обвинуваченого, оскільки строк дії запобіжного заходу закінчується 08.02.2025 року, на даний час провадження не розглянуто та потребує часу для розгляду, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, наявні, тому просив суд продовжити дію запобіжного заходу на 60 днів.
Обвинувачений надіслав клопотання про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки він офіційно працевлаштований, має житло та малу дитину, виявляє бажання вступити до лав ЗСУ для захисту України.
Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив задовольнити його клопотання.
Захисник у судовому засіданні підтримав позицію свого підзахисного.
Суд заслухавши учасників процесу вважає, що обвинуваченому слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів - по 22 березня 2025 року, включно.
Суд, в обґрунтування обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою посилався на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, не працює, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з'ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.
Оскільки, обставини на які посилався суд при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися, суд вважає, що інший запобіжний захід не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, - ОСОБА_5 , обвинувачується у тому, що вчинив особливо тяжкий злочин, за який може бути призначено покарання до 15 років позбавлення волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, чим перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Підстави для зміни запобіжного заходу на більш м'який відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 369-372 КПК України, суд,
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 22 березня 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з дня вручення її копії.
Суддя: ОСОБА_1