Справа № 209/4721/24
Провадження № 2/209/105/25
Іменем України
06 січня 2025 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Шендрика К.Л.,
за участі секретаря Драгунцевої С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 24 березня 2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було укладено договір факторингу № 24/03/23. Відповідно до умов даного договору позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками в розмірі Портфеля заборгованості, зазначених у Реєстрі боржників, зокрема за кредитним договором - Заявою-Анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 2022667661_CARD від 03 лютого 2019 року, укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 . Так, 03 лютого 2019 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2022667661. На підставі Заяви-Анкети № 2022667661_CARD від 03 лютого 2019 року банк відкрив поточний (картковий) рахунок та надав електронний платіжний засіб. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредитні кошти. У порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання за ним не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на день відступлення права вимоги становить 64961,80 грн, що складається із заборгованість за тілом кредиту у розмірі 34001,99 грн. та 30959,81 грн. - заборгованість за відсотками. 09 травня 2024 року позивачем було направлено вимогу про погашення кредитної заборгованості за кредитним договором, яку відповідач отримав 13 травня 2024 року, однак заборгованість не погасив, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості та судові витрати.
23 липня 2024 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
02 жовтня 2024 року представник відповідача - адвокат Машошина А.О. подала відзив на позов, у якому зазначила, що відповідач повністю не визнає позовні вимоги. На обґрунтування відзиву на позов зазначено, що позивач не надав належних та достатніх доказів на підтвердження переходу права вимоги від первісного кредитору до позивача, оскільки із наданого позивачем Реєстру боржників вбачається, що Додаток 1 - це документ, який містить дані виключно про загальний розмір заборгованості Боржника перед Первісним кредитором. При цьому, в зазначеному документі не зазначається, в якій частині до Нового кредитора переходить право вимоги. Таким чином, з наданих позивачем доказів не можливо встановити, право вимоги по якому з банківських продуктів, передбачених кредитним договором, перейшло до позивача, а, отже, і неможливо встановити наявність у позивача права пред'являти вимогу про погашення заборгованості. Також, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості не можливо встановити складові заборгованості. Крім того, посилаючись на пропуск строку позовної давності, просила відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача 14 жовтня 2024 року подав суду відповідь на відзив, в якій просив позовні вимоги задовольнити повністю. На обґрунтування відповіді на відзив вказано, що позивач отримав право грошової вимоги до відповідача на законних підставах. Згідно наданого розрахунку заборгованості, вбачається, що відповідач у період з 04 лютого 2019 року по 28 лютого 2021 року активно користувався кредитною карткою, тому здійснюючи операції по картці, відповідач підтвердив існування правовідносин між ним та банком. Щодо зазначення представником відповідача пропуску строку позовної давності зазначає, що він не є пропущеним, оскільки остаточною датою повернення кредиту є грудень 2021 року тому, враховуючи норми чинного законодавства щодо запобігання поширення коронавірусної інфекції та воєнний стан, підстав для застосування наслідків передбачених через пропуск строку позовної давності немає.
На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що 03 лютого 2019 року між АТ «ОТП Банк» та відповідачем, на підставі заяви-анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк», був укладений кредитний договір № 2022667661. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, відповідач отримав кредит на придбання товару на загальний розмір 18108 грн. з терміном повернення - 03 лютого 2021 року, на підставі якого відповідач отримав банківську картку № НОМЕР_1 , що підтверджується кредитним договором, паспортом споживчого кредиту та розпискою (а.с. 14-16).
З виписки по особовому рахунку (а.с. 38-57), наданої позивачем, вбачається, що відповідач користувався карткою * НОМЕР_2 з рахунком № НОМЕР_3 та сума витрат (списання) склала 280071,45 грн., а сума надходження - 185131,77 грн.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на день відступлення права вимоги становить 64961,80 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 17-37).
24 березня 2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було укладено договір факторингу № 24/03/23. Відповідно до умов даного договору позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками в розмірі Портфеля заборгованості, зазначених у Реєстрі боржників, зокрема за кредитним договором - Заявою-Анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 2022667661_CARD від 03 лютого 2019 року, укладеним між АТ «ОТП Банк» та відповідачем (а.с. 7-13).
Відповідно до додатку № 1 до договору факторингу № 24/03/23 від 24 березня 2023 року (а.с. 12), ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 262001104019 в сумі 64961,80 грн, що складається із заборгованість за тілом кредиту у розмірі 34001,99 грн. та 30959,81 грн. - заборгованість за відсотками.
Позивач 09 травня 2024 року направив відповідачу досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості та дострокове повернення боргу, яка 13 травня 2024 року була отримана відповідачем, проте відповідач у добровільному порядку суму заборгованості не сплатив (а.с. 58, 60).
Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору, утворилась загальна заборгованість у розмірі 64961,80 грн., право вимоги до якої отримав позивач згідно договору факторингу.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
В силу ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно зі ст.ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Положеннями частини першої статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 2 ст. 1056-1 ЦК України, встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Пунктом 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Суд критично ставиться до пояснень викладених представником відповідача щодо того, що позивач не набув права грошової вимоги до відповідача, оскільки позивачем доведено належними та достатніми доказами право переходу від первісного кредитора - АТ «ОТП Банк» - до позивача права грошової вимоги за кредитним договором № 2022667661.
Судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору № 2022667661 від 03 лютого 2019 року датою остаточного повернення кредиту є 03 лютого 2021 року, позивач набув право грошової вимоги до позивача на підставі договору факторингу 24 березня 2023 року, позовну заяву було подано до суду 28 червня 2024 року, тобто, з урахуванням п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, строк позовної давності позивачем не пропущений.
Враховуючи вищевикладене, згідно вивчених судом матеріалів справи, з'ясованих обставин справи, які досліджені доказами, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем належним чином не виконувались умови кредитного договору, відповідачем не надано належних та достатніх доказів на спростування заявлених позовних вимог, у судовому порядку кредитний договір № 2022667661 від 03 лютого 2021 року не визнаний не дійсним, свого контррозрахунку на спростування нарахування заборгованості відповідач не надав. Тому є підстави для стягнення заборгованості за вищезазначеними кредитним договором з відповідача у заявленому позивачем розмірі.
Щодо заявленого клопотання представника позивача про стягнення з відповідача судових витрат за надання правової допомоги у розмірі 7000 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких згідно п. 1 ч. 3 цієї статті віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до пунктів 1,2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до правової позиції Верховного суду, викладеної у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Вивчивши матеріали цивільної справи, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 76-78, 81, 133, 137, 141, 223, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент" (ЄДРПОУ 43115064, юридична адреса: 49019, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 54, офіс 402) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент" заборгованість за кредитним договором № 2022667661 від 03 лютого 2019 року у розмірі 64961 (шістдесят чотири тисячі дев'ятсот шістдесят одну) гривню 80 копійок, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 34001,99 грн. та 30959,81 грн. - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент" судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент" понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Л.Шендрик