Справа № 132/2303/24
Провадження № 33/801/124/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєлін Є. В.
Доповідач: Сопрун В. В.
22 січня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді Сопруна В.В.,
за участю адвоката Шеремет А.С.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шеремет Аліни Сергіївни на постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 11 листопада 2024 року,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №883341, 17 липня 2024 року о 17:42 год ОСОБА_1 рухаючись по вулиці Космонавтів в селі Черепашинці Хмільницького району Вінницької області, керувала транспортним засобом, а саме автомобілем марки (моделі) «ВАЗ-210994», номерний знак « НОМЕР_1 », з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; порушення координації рухів; виражене тремтіння пальців рук), від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння в передбаченому законом порядку відмовилася під відеофіксацію, чим порушила пункт 2.5 ПДР України та вчинила правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.
Постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 11 листопада 2024 року визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 грн на користь держави.
Не погодившись з постановою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Шеремет А.С. подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки вперше подану апеляційну скаргу було повернуто постановою Вінницького апеляційного суду від 10 грудня 2024 року через відсутність підпису захисника в апеляційній скарзі. Таким чином, вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.
В апеляційній скарзі з постановою суду не погоджується та вважає, що висновки суду першої інстанції суперечать фактичним обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Таким чином, просила постанову скасувати, провадження у справі закрити в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Калинівського районного суду Вінницької області від 11 листопада 2024 року слід задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження даної постанови, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, вперше подану апеляційну скаргу було повернуто постановою Вінницького апеляційного суду від 10 грудня 2024 року через відсутність підпису захисника в апеляційній скарзі.
Враховуючи зазначені вище обставини, строк на апеляційне оскарження постанови суду пропущений з поважних причин, а тому на підставі ст.289 КУпАП він підлягає поновленню.
Відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно диспозиції ст.130 КУпАП відповідальність за даною нормою настає також у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у порушенні п. 2.5 ПДР України знайшла підтвердження в ході апеляційного розгляду справи і підтверджується наступними доказами:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №883341 від 17 липня 2024 року, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи;
-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17 липня 2024 року, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мовлення;
Згідно з рапорта поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України капрала поліції Залюбівського В.О. від 17 липня 2024 року, вбачається, що під час несення служби в складі екіпажу «Юнкер-306», разом із капралом поліції Дриганець О.М., отримав на планшетний пристрій о 17:42 год повідомлення про порушення правил дорожнього руху, яке сталося в селі Черепашинці Хмільницького району Вінницької області. Прибувши на місце виклику, зі слів очевидців події, а саме мешканців села Черепашинці Хмільницького району Вінницької області, отримали інформацію про те, що водій автомобіля марки (моделі) «ВАЗ-210994», номерний знак « НОМЕР_1 » - ОСОБА_1 , під час керування цим транспортним засобом, перебувала в стані алкогольного сп'яніння, чим несла загрозу для дітей, які в цей час перебували на вулиці. З метою перевірки даної інформації, ними невідкладно був виявлений транспортний засіб та його водій ОСОБА_1 , у якої були наявні явні ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; порушення координації рухів; виражене тремтіння пальців рук), якій було запропоновано пройти огляд в передбаченому законом порядку, однак остання від проходження такого огляду відмовилась в категоричній формі під відеофіксацію на нагрудні бодікамери (відеореєстратори) уповноважених працівників поліції, у зв'язку із чим був складений протокол про адміністративне правопорушення.
Також, вказані обставини підтверджуються відеозаписом з місця події, відеофіксація велась на нагрудні бодікамери працівників поліції.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозапис з нагрудної бодікамери працівника поліції є об'єктивним доказом, тобто таким, який в процесі доказування не встановлюється від людей і не залежить від їх суб'єктивного сприйняття певних обставин.
Із дослідженого відеозапису події на диску вбачається, що зафіксований виїзд поліцейських батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України капрала поліції Залюбівського В.О. та капрала поліції Дриганець О.М. на повідомлення про порушення правил дорожнього руху, яке сталося в селі Черепашинці Хмільницького району Вінницької області, де зі слів безпосередніх очевидців, мешканців цього села, були встановлені його обставини. Зокрема, зі слів цих очевидців працівники поліції отримали інформацію про те, що водій автомобіля марки (моделі) «ВАЗ-210994», номерний знак « НОМЕР_1 » - громадянка ОСОБА_1 , під час керування цим транспортним засобом, перебувала в стані алкогольного сп'яніння, чим несла загрозу для дітей, які в цей час перебували на вулиці. Так, очевидці зазначили, що ОСОБА_1 керуючи 17 липня 2024 року о 17:42 год легковим автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, була фактично зупинена мешканцями села, які у неї відібрали ключі від транспортного засобу та викликали працівників поліції. Не дочікуючись останніх, ОСОБА_1 поспіхом залишила місце зупинки транспортного засобу, та направилась додому, де була одразу ж виявлена працівниками поліції. Під час спілкування, ОСОБА_1 спочатку визнала факт керування зазначеним транспортним засобом та його залишення на дорозі, а в подальшому почала зазначати, що оскільки не була зупинена працівниками поліції під час його керування, а тому не підлягає проходженню огляду на стан сп'яніння. Візуально, у ОСОБА_1 були виявлені явні ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; порушення координації рухів; виражене тремтіння пальців рук), та запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння, як за допомогою спеціального технічного засобу, так і в найближчому закладі охорони здоров'я, від чого ОСОБА_1 відмовилася, що прослідковується з її дій.
Ставити під сумнів дані докази у суду немає підстав, оскільки вони отримані у відповідності до вимог закону.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) скаржник не надав.
Отже вище перелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності апеляційний суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно ч.2 цієї статті обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.
Наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і доводами скаржника, який категорично заперечив свою вину у вчиненні правопорушення за обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові суду. Такі пояснення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі.
Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року №1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Оскільки водій ОСОБА_1 за наявності ознак алкогольного сп'яніння, як особа яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовилася, тому в її діях вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП.
В своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», а тому водій ОСОБА_1 зобов'язана була на вимогу працівників поліції не тільки пройти огляд на стан сп'яніння, але й виключно у передбачені законом порядок і спосіб.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги в тому, що ОСОБА_1 не керувала транспортним засобом, оскільки з дослідженого відеозапису встановлено, як мешканці села Черепашинці Хмільницького району Вінницької області, були безпосередніми очевидцями керування ОСОБА_1 транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'янінні, та її зупинення. Також зазначили, що керування ОСОБА_1 автомобілем з явними ознаками алкогольного було фактично припинено, зокрема мешканцями села, які забрали у неї ключі від цього транспортного засобу та викликали працівників поліції для відповідного реагування. Не дочікуючись останніх, водій ОСОБА_1 поспіхом залишила місце зупинки транспортного засобу, та направилась додому, де була одразу ж виявлена працівниками поліції.
Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Отже, докази здобуті працівниками поліції, згідно встановленого законом порядку і перевірені під час розгляду в суді апеляційної інстанції в своїй сукупності дають належні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, сумніву у їх достовірності, законності та належності у суду апеляційної інстанції не має.
Доводи апелянта про те, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, не в повній мірі відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст. ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги є формальними та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, який повно, всебічно і об'єктивно дослідив матеріали справи та дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови суду першої інстанції у справі немає.
Керуючись ст.130, ст.294 КУпАП, суд,
Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Шеремет Аліни Сергіївни про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шеремет Аліни Сергіївни залишити без задоволення.
Постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 11 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Сопрун