Справа № 521/19790/24
2-о/521/125/25
22 січня 2025 року м. Одеса
Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Роїк Д.Я., оглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, -
10.12.2024 до Малиновського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна.
02.01.2025 року судом отримані відомості щодо місця реєстрації заявника.
З 30.12.2024-17.01.2025 року суддя перебував у відпустці.
Оглянувши подану заяву приходжу до наступного висновку.
Згідно ч.3 ст. 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом.
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Заявник не залучає до участі у справі особу, яку слід визнати недієздатною, встановити над нею опіку та призначити опікуна - ОСОБА_2 , хоча це стосується його інтересів. Отже заявнику необхідно зазначити вірну заінтересовану особу, її місцезнаходження та інші дані про неї.
Крім того, оскільки рішення суду по даній справі може вплинути на виконання заявником ОСОБА_1 покладених на нього військових обов'язків, участь у розгляді справи в якості заінтересованої особи має брати відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином заявнику, необхідно надати суду документи на підтвердження/спростування того факту чи є він військовозобов'язаним, чи перебуває на військовому обліку, та чи проходить військову службу, а також вказати в якості заінтересованої особи відповідний РТЦК та СП в якому він перебуває на обліку та/або військову частину в якій проходить службу, їх місцезнаходження.
Згідно ч. 1 ст. 299 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Згідно ч. 1 ст. 300 ЦПК України, суд вирішує питання щодо призначення над недієздатною особою піклувальника або опікуна не інакше, як за поданням органу опіки та піклування. Тобто, нормами законодавства передбачено чіткий порядок призначення над недієздатними особами опіки, а саме за поданням відповідного органу, а не за заявою фізичної особи.
Тобто, нормами законодавства передбачено чіткий порядок призначення над недієздатними особами опіки, а саме - за поданням відповідного органу, а не за заявою фізичної особи.
Отже, призначення опікуна у разі визнання особи недієздатною є обов'язком суду за умови наявності відповідного подання органу опіки та піклування, оскільки в такому випадку у повному обсязі досягається мета цивільного судочинства: захист порушених, невизнаних, або оспорюваних прав особи, а в цьому конкретному випадку - забезпечення повноцінного здійснення своїх прав недієздатною особою.
Крім того, особа, яка виявила бажання виконувати обов'язки опікуна (піклувальника), подає до органу заяву про клопотання перед судом про призначення її опікуном (піклувальником). Спеціалісти органу опіки і піклування обстежують матеріально-побутові умови проживання майбутнього опікуна ( піклувальника), складають відповідний акт і готують до суду подання щодо кандидатури опікуна ( піклувальника).
Пунктом 3.3 частини 3 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді від 17 червня 1999 року, визначений перелік документів за наявності яких орган опіки та піклування призначає опікуна, а саме: рішення суду про визнання громадянина недієздатним, акт обстеження умов проживання особи, що потребує опіки, опис її майна та майбутнього опікуна, довідки про стан здоров'я особи, яка потребує опіки та її опікуна, довідки про судимість майбутнього опікуна.
Тобто, нормами законодавства передбачено чіткий перелік документів та порядок призначення над недієздатними особами опіки.
Виходячи з аналізу частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21).
Заявник має надати суду докази звернення з заявою про призначення його опікуном з наданням визначених законодавством документів.
Також, суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висвітлену 07.02.2024 року у справі № 295/434/22, провадження № 61-10948св23, згідно якої формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Суд звертає увагу, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутністю такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Зокрема, чинне цивільне процесуальне законодавство не регулює залишення без руху заяви поданої в порядку окремого провадження. Тому, при вирішенні питання щодо залишення без руху заяви, поданої в порядку окремого провадження, суд керується положеннями ЦПК України, якими врегульовано порядок залишення без руху позову.
Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За таких обставин, подана заява підлягає залишенню без руху.
Керуючись ст. ст. 10, 175, 185, 293, 300 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, - залишити без руху.
Надати заявникам строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, роз'яснивши, що в іншому випадку заява буде вважатись неподаною і буде повернута заявникам.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Дмитро Роїк