Справа № 138/2562/24
Провадження № 22-ц/801/64/2025
Категорія: 39
Головуючий у суді 1-ї інстанції Холодова Т. Ю.
Доповідач:Ковальчук О. В.
16 січня 2025 рокуСправа № 138/2562/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Ковальчука О. В.,
суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк», поданою його представником - адвокатом Омельченком Євгеном Володимировичем, на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 10 жовтня 2024 року у м. Могилів-Подільський суддею цього суду Холодовою Т.Ю., дата складання його повного тексту відповідає даті його ухвалення,
У серпні 2024 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «Акцент-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи його тим, що 28.08.2022 року АТ «Акцент-Банк та ОСОБА_1 уклали кредитний договір шляхом підписання заяви щодо встановлення кредитного ліміту.
Відповідно до умов договору відповідачу було відкрито поточний рахунок, встановлено на нього відповідний кредитний ліміт та видано платіжну картку як засіб доступу до рахунку. Відповідачу було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. У порушення умов договору ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, що призвело до виникнення заборгованості.
За таких підстав, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором станом на 15.08.2024 року у сумі 15 104, 37 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 12 070, 18 грн та заборгованості по відсоткам - 3 034, 19 грн.
10.10.2024 року рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 28.08.2022 року станом на 15.08.2024 року у розмірі 12648 грн 76 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, АТ «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, залишених без задоволення, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладених на сайті банку.
Вказує, що із розрахунку заборгованості вбачається, що боржник користувався кредитом, а тому ознайомлений із Умовами і Правилами надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк».
Крім того, з поміж іншого, позивачем надано заяву про встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком відповідача, яка підписана останньою, в якій чітко зазначені усі умови кредитування, строки, процентна ставка, тощо.
Враховуючи наведене, скаржник вважає, що позивачем доведено факт погодження усіх істотних умов кредитного договору та обґрунтованості розрахунку заборгованості.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з огляду на таке.
Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не у повній мірі відповідає цим вимогам.
З матеріалів справи вбачається, що 22.08.2022 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк»укладений договір про надання банківських послуг (а.с. 7).
Крім того, 28.08.2022 року відповідач за допомогою електронного підпису підписала заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком (а.с. 8-9).
Позивачем також надано паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена» (зворот а.с. 9-10).
Матеріали справи містять виписку по рахунку ОСОБА_1 за період з 28.08.2022 року по 01.08.2024 року (а.с. 11-15).
Відповідно до копії довідки за картками ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та надано кредитні картки № НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , строком дії до грудня 2028 року (а.с.16).
Відповідно до копії довідки за лімітами ОСОБА_1 на підставі кредитного договору від 28.08.2022 року за період з 28.08.2022 року по 21.02.2024 року було встановлено кредитні ліміти (а.с. 17).
Згідно з розрахунком заборгованості за договором від 28.08.2022 року, станом на 13.08.2024 року у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 15 104, 37 грн, з яких: 12 070, 18 грн - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 3 034, 19 - заборгованість за відсотками, яка в свою чергу складається іззалишку заборгованості за процентами на поточну заборгованість в розмірі 578, 58 грн та залишку заборгованості за процентами на прострочену заборгованість в розмірі 2 455, 61 грн (зворот а.с. 5-6).
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення відсотків за прострочену заборгованість в розмірі 2455,61 грн, суд першої інстанції вважав, що зобов'язання відповідача щодо сплати відсотків передбачених договором, здійснених на підставі ст. 625 ЦК України, в сумі 2455,61 грн підлягають списанню позивачем (позикодавцем) в зв'язку з прямою нормою закону, викладеною в п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, рішення суду в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості за кредитним договором від 28.08.2022 року в розмірі 12648, 76 грн (тіло кредиту та заборгованість за процентами на поточну заборгованість) апеляційним судом не перевіряється, оскільки в цій частині не оскаржується.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (положення статті 611 ЦК України).
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, з 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який діє і донині.
Положеннями п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково ототожнює інфляційні втрати та 3% річних, які банк має право вимагати у боржника за прострочення зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України, із нарахованими відсотками за користування кредитом, передбаченими кредитним договором.
Колегія суддів зауважує, що п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який застосовано судом першої інстанції як підставу для відмови у стягненні відсотків, не передбачає списання кредитодавцем відсотків за користування кредитними коштами, натомість лише забороняє нарахування компенсаційних витрат, визначених ст. 625 ЦК України, а також неустойки (штрафу, пені).
У свою чергу, на час дії воєнного стану законодавство України не передбачає скасування нарахування відсотків за користування кредитними коштами. Таке нарахування є правомірним з боку кредитора.
Так, 28.08.2022 року відповідач за допомогою електронного підпису підписала заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, в якій сторони погодили умови та відповідний розмір відсоткової ставки за користування кредитом та за невчасне погашення кредиту.
Крім того, позивачем надано розрахунок заборгованості за договором від 28.08.2022 року, відповідно до якого станом на 13.08.2024 року утворилася заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 3 034, 19 грн. Відповідно до наданого АТ «Акцент-Банк» розрахунку заборгованості, позивач не нараховував штраф, пеню та 3 % річних за невиконання зобов'язання відповідачем.
Вказаним обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав та дійшов помилкового висновку, що позивачем неправомірно нараховано проценти за прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 2455,61 грн під час дії воєнного стану в Україні.
Отже, вимоги позивача про стягнення процентів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, апеляційний суд доходить висновку, що з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» підлягає стягненню заборгованість за процентами на прострочену заборгованість у розмірі 2 455, 61 грн.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, у задоволені яких відмовлено, скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк», подану його представником - адвокатом Омельченком Євгеном Володимировичем, задовольнити.
Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10 жовтня 2024 року в частині позовних вимог, у задоволені яких відмовлено, скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за відсотками (залишок заборгованості за процентами на прострочену заборгованість) за кредитним договором від 28.08.2022 року, яка утворилась станом на 15.08.2024 року, у розмірі 2455,61 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 4 542 грн.
Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ковальчук
Судді: О. Ю. Береговий
О. С. Панасюк