Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 1-кп/733/39/25
Єдиний унікальний №733/2114/24
Ухвала
22 січня 2025 року Ічнянський районний суд Чернігівської області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 у кримінальному провадженні за № 12024270440000159 від 12 червня 2024 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Івангород Ічнянського району Чернігівської області, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , освіта професійно-технічна, військовослужбовця, не одруженого, раніше не судимого, у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
В провадженні Ічнянського районного суду Чернігівської області перебуває на розгляді кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
22.01.2025 року прокурор Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 в судовому засіданні надав клопотання прокурора Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на 60 днів, мотивуючи тим, що ухвалою слідчого судді Ічнянського районного суду Чернігівської області від 14.06.2024 року до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який утримується в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор». Ухвалами слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09.08.2024 року та від 10.09.2024 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 12 жовтня 2024 року включно. Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 28.11.2024 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 26 січня 2025 року включно. Таким чином, строк тримання під вартою закінчується 26 січня 2025 року.
Обставини, які стали підставою для обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та строків його продовження не змінились та продовжують існувати ризики, передбачені п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, а тому усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує у разі визнання судом його винним у вчиненні кримінального правопорушення, а також враховуючи поведінку ОСОБА_5 безпосередньо після вчинення злочину, яка полягала у вчиненні дій, спрямованих на приховування злочину та намагання виїхати за межі області; незаконно впливати на свідків, оскільки в ході досудового розслідування допитано свідків, які є співслужбовцями та родичами ОСОБА_5 , показання яких мають важливе значення для даного кримінального провадження, тоді як перебуваючи на волі та в умовах зацікавленості обвинуваченого у відверненні негативних наслідків, обумовлених притягненням його до кримінальної відповідальності, ОСОБА_5 матиме реальну можливість здійснювати незаконний вплив на вказаних осіб у різних формах з метою їх спонукання до ненадання показань, їх зміни на свою користь, перекручування, спотворення обставин, які їм відомі, для подальшого уникнення кримінальної відповідальності; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що може виразитися у створенні обвинуваченим штучних доказів та підбурюванні осіб, зокрема, з числа односельців та близьких родичів, які проживають в с. Івангород Прилуцького району, які не були свідками кримінального правопорушення, до надання останніми завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій; вчинити інше кримінальне правопорушення, так як ОСОБА_5 є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, а тому останній з метою ухилення від кримінальної відповідальності за злочин, який йому інкримінується, може вчинити правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби. Таким чином, підстави для зміни запобіжного заходу та застосування більш м'якого запобіжного заходу відсутні, так як вони не забезпечать виконання покладених на обвинуваченого обов'язків. Запобіжний захід у вигляді особистої поруки обрати неможливо, так як в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості про осіб, які заслуговують на довіру. Запобіжний захід у вигляді застави також не забезпечить покладених на ОСОБА_5 обов'язків, оскільки відсутні будь-які заставодавці, які б могли внести кошти на спеціальний рахунок. Домашній арешт, як альтернативний запобіжний захід, не може бути застосований у зв'язку із характером виконання обов'язків військової служби ОСОБА_5 в умовах воєнного стану та відсутністю, у зв'язку з цим, постійного місця фактичного проживання.
Прокурор в судовому засіданні подане ним клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 підтримав та просив його задовольнити, оскільки на даний час все ще існують ризики, передбачені п.п. 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 .
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні проти клопотання прокурора про продовження йому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував, оскільки не згоден з наведеними прокурором у клопотанні ризиками.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні просив відмовити в клопотанні прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так як наведені в клопотанні прокурора ризики на сьогоднішній день є не актуальними, оскільки всі свідки у даному кримінальному провадженні допитані та прокурором не доведено продовження існування наведених ним ризиків.
Заслухавши учасників судового провадження, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.
Згідно ч.1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Ч. 1 ст. 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За приписами ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан його здоров'я; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у нього постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; його майновий стан, наявність судимостей, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Таким чином, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
В той же час, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє до Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Відповідно до ст. 5 п. «С» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, її зв'язки з суспільством.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Ічнянського районного суду Чернігівської області від 14.06.2024 року відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який утримується в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор». Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 серпня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12 вересня 2024 року включно. Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 вересня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12 жовтня 2024 року включно. Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 11.10.2024 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 09 грудня 2024 року включно. Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 28.11.2024 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 26 січня 2025 року включно. Таким чином, строк тримання під вартою закінчується 26 січня 2025 року.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає безальтернативну міру покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 15 років, кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115 КК України перебуває на стадії розгляду та не допитані всі свідки.
При обранні більш м'якого запобіжного заходу в умовах воєнного стану є підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, впливати на свідків та на хід судового розгляду справи.
Таким чином, судом встановлено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України: обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років та усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує у разі визнання судом його винним у вчиненні кримінального правопорушення, а також враховуючи поведінку ОСОБА_5 безпосередньо після вчинення злочину, яка полягала у вчиненні дій, спрямованих на приховування злочину; наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України: незаконно впливати на свідків, так як допитані в ході досудового розслідування свідки є співслужбовцями та родичами ОСОБА_5 , показання яких мають важливе значення для даного кримінального провадження, тоді як перебуваючи на волі та в умовах зацікавленості обвинуваченого у відверненні негативних наслідків, обумовлених притягненням його до кримінальної відповідальності, маючи інформацію про місце проживання (перебування) свідків, ОСОБА_5 матиме реальну можливість здійснювати незаконний вплив на вказаних осіб у різних формах з метою їх спонукання до ненадання показань, їх зміни на свою користь, перекручування, спотворення обставин, які їм відомі, для подальшого уникнення кримінальної відповідальності; наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України: іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що може виразитися у створенні обвинуваченим штучних доказів, підбурюванні осіб, зокрема, з числа близьких родичів та односельців, які проживають в с. Івангород Прилуцького району, які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих обвинуваченим захисних версій; наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: вчинити інше кримінальне правопорушення, так як обвинувачений ОСОБА_5 є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, а тому останній з метою ухилення від кримінальної відповідальності за злочин, у вчиненні якого він обвинувачується, може вчинити правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби.
За таких обставин, наведені прокурором ризики, передбачені в п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України суд вважає доведеними, а тому враховуючи вищевказане та встановлені судом обставини при продовженні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися, приймаючи до уваги тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину, а також те, що судове провадження з об'єктивних причин не може бути завершене до спливу строку тримання під вартою, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 .
Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту ухвали суд вважає обмежитися проголошенням її резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту ухвали в день її проголошення.
Керуючись ст.ст. 176-177, 179, 181, 194, 196, ч. 15 ст. 615КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 в здійсненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 22 березня 2025 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому та направити Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор» для відома.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Cуддя ОСОБА_1