Справа № 496/3763/24
Провадження № 2-а/496/12/25
21 січня 2025 року Біляївський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Пендюри Л.О. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - поліцейський 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Сафоненко Артем Володимирович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
31.05.2024 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Стефанюк М.М., до поліцейського 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Сафоненко А.В. та Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Ухвалою суду від 05.06.2024 року вказана позовна заява була залишена без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.
09.08.2024 року на виконання вимог ухвали суду від позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Стефанюк М.М., до суду надійшла уточнена позовна заява до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - поліцейський 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Сафоненко А.В., про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Свої вимоги мотивує тим, що 20.05.2024 року поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області старшим сержантом Сафоненком А.В. був зупинений транспортний засіб марки MAN, модель 18.224, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 без проведення належного огляду ТЗ та без складання акту перевірки технічного стану колісного транспортного засобу працівник поліції повідомив позивачеві, що останній порушив п. 31.4.7 Правил дорожнього руху та склав постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2193604, якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 121 КУпАП. Представник позивача зазначає, що постанову вважають незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Виходячи з норми ПДР можливо дійти логічного висновку, що позивач пункту 31.4.7. ПДР “Інші елементи конструкції» не порушував, оскільки наявність чи відсутність, можливість чи не можливість встановлення гідроборту як такого не є порушенням згаданого пункту. Тобто поліцейський незаконно зупинив ТЗ, яким керував позивач. Законного права на зупинку ТЗ у працівника поліції не було, а отже вказані його дії як і подальші (наприклад складання протоколу) є незаконними. ТЗ яким рухався позивач, не є переобладнаним у розумінні чинного законодавства. Поліцейський не є спеціалістом чи експертом у галузі переобладнання транспортних засобів та об'єктивно не міг надати правильну правову оцінку тому чи встановлений гідроборт на ТЗ або чи наявні заводські задні двері вантажного відділу ТЗ. Гідроборт - це спеціальне обладнання, встановлене на транспортний засіб для підйому вантажів з підлоги або навантажувача до рівня вантажної платформи. Поліцейський перед притягненням позивача до відповідальності, не переконався, що задні двері вантажного відділу ТЗ є гідробортом, тобто таким пристроєм, що може за допомогою гідравлічного механізму підняти нижню частину задніх дверей вантажного відділу ТЗ до рівня підлоги. ТЗ яким керував позивач не є переобладнаним. Поліцейський не в повній мірі звернув увагу на ту обставину, що у задніх дверей вантажного відділу ТЗ відсутній будь-який гідравлічний елемент, а горизонтальне розміщення таких дверей не є та не може бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки це є однією із технічних характеристик ТЗ. У зв'язку із чим представник позивача просить скасувати вище вказану постанову.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, крім того, від відповідача та третьої особи не надходило заяв і клопотань, в тому числі і про проведення судового засідання за їх участі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані докази, суд приходить до наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Судом встановлено, щопостановою серії ЕНА №2193604 від 20.05.2024 року, винесеною поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Сафоненко А.В., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП за те, що 20.05.2024 року о 13 год. 15 хв. в с-ще. Авангард по вул. Ангарська, водій ОСОБА_1 керував ТЗ з переобладнанням, а саме встановлено додаткове обладнання гідроборт без погодження з підрозділом національної поліції, чим порушив п. 31.4.7. ПДР - інші технічні несправності з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. (зв. а.с. 3)
Згідно довідки про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, вбачається, що 20.05.2024 року постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2193604 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (зв. а.с. 34)
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 16.10.2024 року провадження у справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП закрито на підставі п.1. ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. (а.с. 35-37)
Згідно п. 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі -ПДР України).
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України "Про дорожній рух "учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до п. 31.4 Правил дорожнього руху України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам п. 31.4.7 ПДР України інші елементи конструкції: а) немає передбачених конструкцією транспортного засобу стекол, дзеркал заднього виду; б) не працює звуковий сигнал; в) встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість. г) не працюють передбачені конструкцією замки дверей кузова або кабіни, запори бортів вантажної платформи, запори горловин цистерн і паливних баків, механізм регулювання положення сидіння водія, аварійні виходи, пристрої для приведення їх у дію, привід керування дверима, спідометр, одометр, тахограф, пристрій для обігрівання і обдування скла; ґ) зруйновано корінний лист або центральний болт ресори; д) зіпсовано тягово-зчіпний або опорно-зчіпний пристрій тягача і причіпної ланки у складі автопоїзда, а також передбачені їхньою конструкцією страхувальні троси (ланцюги). Є люфти в з'єднаннях рами мотоцикла з рамою бокового причепа; е) відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики; є) відсутні: медична аптечка з нанесеними на неї відомостями про тип транспортного засобу, для якого вона призначена, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі, мікроавтобусі, тролейбусі, автомобілі, що перевозить небезпечний вантаж; знак аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар), який відповідає вимогам стандарту, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі; на вантажних автомобілях з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т і в автобусах з дозволеною максимальною масою понад 5 т - противідкотні упори (щонайменше два); проблискові маячки оранжевого кольору на великовагових та великогабаритних транспортних засобах, на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м; працездатний вогнегасник на легковому, вантажному автомобілі, автобусі. ж) відсутні ремені безпеки та підголовники в транспортних засобах, де їх установка передбачена конструкцією; з) ремені безпеки не в робочому стані або мають видимі надриви на лямках; и) на мотоциклі немає передбачених конструкцією дуг безпеки; і) на мотоциклах і мопедах немає передбачених конструкцією підніжок, на сідлі - поперечних рукояток для пасажира; ї) відсутні або несправні фари і задні габаритні ліхтарі транспортного засобу, що перевозить великогабаритний, великоваговий чи небезпечний вантаж, а також проблискові маячки, світлоповертальні елементи, розпізнавальні знаки, передбачені пунктом 30.3 цих Правил.
Частина 1 статті 121 КУпАП встановлює, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП.
У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Саме суб'єкт владних повноважень (відповідач) зобов'язаний довести, що він діяв законно, правомірно, в межах своїх повноважень, у спосіб, встановлений законом, з дотриманням процедури і з забезпеченням прав особи, якої стосуються вчинювані дії чи прийняті рішення, обґрунтовано, об'єктивно. Також саме відповідач в даній справі повинен надати суду докази на підтвердження наявності події і складу адміністративного правопорушення в діях водія (позивача).
Разом з тим, як вбачається з положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення, однак будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови не надано.
Відповідачем не надано фактичних даних про вчинення позивачем адміністративного правопорушення на підставі чого його було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.
Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП є сама оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.
Також суд зазначає, що у постанові невірно вказано пункт Правил дорожнього руху, який нібито порушив позивач. Зокрема, зазначений у постанові п. 31.4.7 ПДР («Інші елементи конструкції») не містить заборони на експлуатацію транспортного засобу у разі наявності таких технічних несправностей чи невідповідностей, які виникають у зв'язку з установкою гідроборту на транспортний засіб. Із фабули постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення вбачається, що позивач порушив п. 31.3 «а» ПДР України (забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством , у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху).
Разом із тим, зміст оскаржуваної постанови не містить чіткого зазначення, які саме стандарти були порушені водієм. Зважаючи на те, що як п. 31.3 «а» ПДР, так і диспозиція ч. 1 ст. 121 КУпАП відсилають до інших нормативних актів, які встановлюють конкретні вимоги стандартів, норм та правил, у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності обов'язково повинно бути зазначено конкретні норми, стандарти чи правила, порушення яких посадова особа вважала підставою для складання постанови. Однак, постанова не містить жодних посилань на конкретні нормативні акти, їхні норми чи приписи, які б зобов'язували водія здійснити реєстрацію чи дотриматись певної процедури під час переобладнання транспортного засобу, якщо такі порушення дійсно були виявлені. Це свідчить про відсутність належного обґрунтування правопорушення у постанові.
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що відповідач не в повному обсязі виконав вимоги закону щодо з'ясування обставин правопорушення та не виконав всіх вимог щодо здійснення дій щодо доведеності вини позивача у скоєнні правопорушення. Постанова про накладення адміністративного стягнення не може бути прийнята судом як беззаперечний докази вини позивача.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Згідно частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, в основу якого було покладено, доведений на його думку факт керування позивачем транспортним засобом, який був переобладнаний без погодження з національною поліцією.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи те, що матеріали справи свідчать про недоведеність вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення, суд дійшов висновків що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2193604 від 20.05.2024 року, підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 7, 121, 251, 258, 280 КУпАП, ст. ст. 72-77, 241-246 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - поліцейський 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Сафоненко Артем Володимирович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2193604 від 20.05.2024 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 21.01.2025 року.
Суддя Л.О. Пендюра