21 січня 2025 року
м. Київ
справа №420/3520/24
адміністративне провадження №К/990/46440/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши заяву Виконавчого комітету Долматівської сільської ради Скадовського району Херсонської області про відвід колегії суддів у справі №420/3520/24 за позовом Виконавчого комітету Долматівської сільської ради Скадовського району Херсонської області до Південного офісу Держаудитслужби, Управління Південного офісу Держаудитслужби в Херсонській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО - РЕГІОН» про визнання протиправним та скасування висновку від 18 січня 2024 року про результати моніторингу закупівлі №UA-2023-10-25-015537-а,
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження за скаргою Управління Південного офісу Держаудитслужби в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі №420/3520/24.
В указаній ухвалі Суд визнав поважними підстави пропуску строку, зазначені відповідачем на касаційне оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, і поновив його.
Надалі 2 січня 2025 року Виконавчий комітет Долматівської сільської ради Скадовського району Херсонської області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подав заяву, яка зареєстрована Верховним Судом 3 січня 2025 року, про відвід суддів Мартинюк Н.М., Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.
На обґрунтування заяви Виконавчий комітет Долматівської сільської ради Скадовського району Херсонської області зазначив, що суд безпідставно поновив відповідачу процесуальний строк для звернення із касаційною скаргою, що на думку заявника свідчить про упередженість колегії суддів.
Вирішуючи питання про відвід, Суд виходить з такого.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначенні статтею 36 КАС України, а стаття 37 КАС України визначає підстави недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.
Відповідно до частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).
Аналіз цих норм свідчить про те, що для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, що викликають сумнів у його неупередженості або об'єктивності.
Враховуючи те, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді, сторона повинна навести обґрунтовані аргументи, що свідчать про наявність відповідних суб'єктивних та об'єктивних чинників.
Відповідно до частини третьої статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
«об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
«суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Надаючи оцінку об'єктивності судді (суддів) під час вчинення ним (ними) процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя (судді) під час виконання ним (ними) своїх обов'язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє поведінка судді (суддів) у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею (суддями) дії, які можуть стати приводом для позбавлення права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.
Перед розглядом справи судді повинні утриматись від будь-яких коментарів, які можуть вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Судді утримуються від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Водночас вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною.
Верховний Суд зазначає, що суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Водночас за сталою та послідовною практикою Великої Палати Верховного Суду, наведеною, зокрема в ухвалах у справах №990/119/23, № 990/136/23, №990/20/23, не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Перевіряючи мотиви, з яких виходив позивач, обґрунтовуючи заяву про відвід колегії суддів, Суд зазначає, що ці мотиви фактично зводяться до незгоди з ухвалою суду про відкриття провадження у справі, що у відповідності до положень частини четвертої статті 36 КАС України не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.
Відтак сумнів у неупередженості суддів у зв'язку з вчиненням процесуальних дій та постановленням ухвали у справі не є чинником, що може свідчити про упередженість та необ'єктивність суду.
Заява не містить посилань на обставини, які за суб'єктивними чи об'єктивними критеріями виключають участь суддів Верховного Суду Мартинюк Н.М., Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М. у розгляді цієї справи відповідно до статті 36 КАС України.
Доводи й обставини, якими обґрунтована заява, є припущеннями, які не можуть вважатися підставою для сумніву в неупередженості та необ'єктивності колегії суддів під час розгляду цієї справи.
У заяві відсутні посилання на конкретні факти прояву суддями поведінки, яка б свідчила про їхню небезсторонність чи заінтересованість в результаті розгляду цієї справи.
Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
На цій основі Суд дійшов висновку, що заявлений відвід є необґрунтованим.
Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги, у зв'язку із перебуванням у відпустці головуючої судді Мартинюк Н.М. (наказ від 6 січня 2025 року №9/0/6-25), судді Мельник-Томенко Ж.М. (наказ від 3 січня 2025 року №9/0/5-25) та судді Жука А.В. (наказ від 8 січня 2025 року №23/0/6-25) розгляд цієї заяви відбувся по виходу суддів з відпусток.
На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 39, 40, 243, 248 КАС України,
Визнати необґрунтованою заяву Виконавчого комітету Долматівської сільської ради Скадовського району Херсонської області про відвід суддів Мартинюк Н.М., Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М. від участі у розгляді справи №420/3520/24.
Передати заяву про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
…………………………..
…………………………..
…………………………..
Н.М. Мартинюк,
А.В. Жук,
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду