21 січня 2025 року
м. Київ
справа №300/1701/23
адміністративне провадження № К/990/151/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі №300/1701/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними,
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати додаткової винагороди та зобов'язання здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень за період з травня 2022 року до січня 2023 року.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за № 168 від 28.02.2022 за період з травня 2022 року до 24 січня 2023 року в розмірі 30 000 гривень щомісячно.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за №168 від 28 лютого 2022 року за період з травня 2022 року до 24 січня 2023 року в розмірі 30 000 гривень щомісячно.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2024 року у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 області про відстрочення сплати судового збору відмовлено та апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі №300/1701/23 залишено без руху у зв'язку із її невідповідністю вимогам, встановленим статтею 296 КАС України, а саме: не додано документа про сплату судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року продовжено строк для усунення військовій частині НОМЕР_1 недоліку апеляційної скарги на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі №300/1701/23, зазначених в ухвалі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2024 року, на 5 днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі №300/1701/23 повернуто скаржнику у зв'язку із не усуненням недоліків апеляційної скарги.
В подальшому, військовою частиною НОМЕР_1 повторно подано апеляційну скаргу на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі №300/1701/23.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені в клопотанні військової частини НОМЕР_1 . В задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору відмовлено та апеляційну скаргу залишено без руху.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі №300/1701/23.
Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), надіславши її 31 грудня 2024 року засобами поштового зв'язку.
У своїй касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши касаційну скаргу відповідача, Суд зазначає таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Отже, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
За правилами пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Частиною другою статті 333 КАС України установлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені в клопотанні військової частини НОМЕР_1 , в задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору відмовлено та апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку із невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 295 КАС України та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання документу про доплату судового збору та клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших підстав для його поновлення.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду ухвалено 28 травня 2024 року. Апеляційну скаргу подано 5 листопада 2024, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Скаржником подано заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, яка обґрунтована тим, що первинну апеляційну скаргу було подано в межах строку на апеляційне оскарження, однак ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду було повернуто у зв'язку з несплатою судового збору.
Надаючи оцінку доводам апелянта, суд зазначив, що самих по собі посилань на обставини, пов'язані з неналежним фінансуванням державної установи чи організації чи відсутністю таких коштів взагалі, недостатньо для підтвердження поважності причин пропуску строку. Відповідач, маючи намір реалізації наданого йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов'язків, що також передбачає частина друга статті 49 КАС України.
Відсутність коштів на сплату судового збору не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження. Відповідна процедура виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом була запроваджена і встановлена державою в особі законодавця, тому виходячи з принципу «належного урядування» наслідки недотримання державою самостійно встановлених нею правил та обов'язків не можуть впливати на добросовісного платника податків.
Апеляційним судом установлено, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року первинну апеляційну скаргу повернуто скаржнику у зв'язку із несплатою судового збору. Суд зазначив, що право особи повторно звернутися з апеляційною скаргою після її повернення, відповідно до положень частини восьмої статті 169, частини другої статті 298 КАС України, не є абсолютним, таке звернення повинно бути в порядку, встановленим законом.
Скаржник у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не навів жодних доводів щодо об'єктивних перешкод, з яких звернення з апеляційною скаргою стало можливим лише 5 листопада 2024 року.
Суд апеляційної інстанції у своїй ухвалі від 20 листопада 2024 року указав, що вказані скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, оскільки недотримання особою, встановленого нормами процесуального права, порядку звернення до суду не є підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Окрім того, апелянтом не додано документу про сплату судового збору. Натомість, заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Вирішуючи заявлене військовою частиною НОМЕР_1 клопотання про відстрочення від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції враховував правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18 та дійшов висновку про відсутність умов, передбачених частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", за наявності яких відповідачу можна було б відстрочити сплату судового збору, тому у задоволенні клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору відмовлено.
На виконання вимог ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху, у встановлений судом строк, скаржником не усунуто недоліків апеляційної скарги, оскільки не подано заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням підстав для його поновлення та документа про сплату судового збору.
Оскаржуваним судовим рішенням відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі №300/1701/23.
Суд апеляційної інстанції в ухвалі від 16 грудня 2024 року вказав, що якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому, суд апеляційної інстанції врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19, згідно яких процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 296 КАС щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.
Водночас не усунення певних недоліків скарги передбачають різні правові наслідки, а саме: 1) повернення судом апеляційної інстанції скарги - у разі не усунення недоліків щодо її форми та змісту, визначених у статті 296 КАС (пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС), при цьому скаржник не позбавлений права знову подати апеляційну скаргу з дотриманням встановлених до неї законом вимог; 2) відмова судом апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження - у разі не усунення недоліків, пов'язаних із недотриманням вимог щодо дотримання строку та ініціюванням перед судом питання про його поновлення, що також є передумовою для відмови в подальшому у відкритті провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення (пункти 3, 4 частини першої статті 299 КАС).
Велика Палата Верховного Суду вказала, що до поданої з пропуском строку скарги (без клопотання про його поновлення чи з визнанням судом вказаних у ньому підстав неповажними), яка, крім цього, має інші недоліки, і ці недоліки скарги після залишення її судом без руху не усунуто, зокрема й не подано відповідного клопотання із зазначенням інших причин для його поновлення, слід застосовувати наслідки, передбачені пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України.
Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб'єктів адміністративного судочинства. Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки особою, яка подала апеляційну скаргу, у встановлений суддею- доповідачем строк не подано заяви про поновлення строку апеляційного оскарження
Верховний Суд погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.
Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення.
За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження з огляду неподання скаржником у строк, визначений судом, заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).
Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі №300/1701/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними.
Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
…………………………….
…………………………….
…………………………….
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду