21 січня 2025 року
м. Київ
справа №572/1715/22
адміністративне провадження №К/990/50606/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шарапи В.М., суддів: Чиркіна С.М., Берназюка Я.О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Осіповою Ганною Вікторівною на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2024 у справі №572/1715/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства фінансів України, про визнання дій протиправними та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства соціальної політики України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства фінансів України, у якій просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахуванні компенсаційних втрат, інфляційних втрат, двократної ставки НБУ;
- стягнути з відповідача збитки: інфляційні втрати у розмірі 576 150,00 грн, компенсацію 3% річних у розмірі 172 600,00 грн, двократну ставку НБУ у розмірі 1 443 502,90 грн.
Рівненський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 02.04.2024 (залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2024) в задоволенні позову відмовив.
На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи "Електронний Суд" 26.12.2024 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана адвокатом Осіповою Ганною Вікторівною, в якій скаржник просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.04.2024, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2024 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 334 КАС України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Однак Верховний Суд встановив, що касаційну скаргу подано без додержання вимог процесуального закону, що діяв на час її подання.
Щодо сплати судового збору
Згідно з частиною 4 статті 330 КАС України, до касаційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.
Частиною 1 статті 4 Закону України № 3674-VI від 08.07.2011 "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із підпунктом 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону №3674-VI, ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону № 3674-VI).
Станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2 481,00 грн. Позовна заява у цій справі містить вимоги майнового характеру на загальну суму 2 192 252,90 грн. Позаяк 1% від згаданої суми становить 21 922,52 грн, а тому, за подання позову у цій справі слід було сплатити максимальний розмір, передбачений процесуальним законом, а саме 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (12 405,00 грн).
Таким чином, ставка судового збору, яку слід сплатити за подання касаційної скарги у цій справі, складає 19 848,00 грн (12 405,00 грн * 200% * 0,8)
Проте, скаржник не долучив до касаційної скарги докази сплати судового збору у визначеному законом розмірі.
Реквізити для сплати судового збору:
отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
код ЄДРПОУ: 37993783;
код класифікації доходів бюджету: 22030102;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
найменування додатку, збору, платежу: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)", номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Щодо строку на касаційне оскарження
Частиною 2 статті 329 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Воьмий апеляційний адміністративний суд ухвалив оскаржувану постанову 28.08.2024, а отже, передбачений процесуальним законом тридцятиденний строк закінчився 27.09.2024. Втім скаржник до Верховного Суду із касаційною скаргою звернувся 26.12.2024, тобто зі значним пропуском строку на касаційне оскарження.
У касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про поновлення пропущеного строку, яке обґрунтовує поданням касаційної скарги втретє.
Оцінюючи поважність наведених скаржником причин пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд наголошує, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Як вбачається із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідач неодноразово оскаржував у касаційному порядку судові рішення судів попередніх інстанцій, однак Верховний Суд своїми ухвалами від 21.10.2024 та від 12.11.2024 повернув скаржнику його касаційні скарги у зв'язку з невикладенням у них підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку.
З огляду на наведене, Верховний Суд наголошує, що попереднє звернення з касаційною скаргою, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, та її повернення, не є об'єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з касаційною скаргою і в жодному разі не дають право у будь-який необмежений час після спливу строку на касаційне оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Ба більше, в контексті наведеного слід наголосити на висновку, який Верховний Суд сформував у постанові від 29.02.2024 у справі №420/13307/21, де зокрема зазначив:
«…та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього…».
«…. право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об'єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення…».
Крім того посилання скаржника на факт повторного звернення до суду із касаційною скаргою, не позбавляє його обов'язку надати докази подання первинної касаційної скарги у тридцятиденний строк, визначений процесуальним законодавством, або ж докази на підтвердження поважності його пропуску.
Додатково Верховний Суд зазначає, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права й інтереси інших учасників правовідносин.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Слід зауважити, що у розглядуваній справі відповідач звернувся із касаційною скаргою із значним пропуском строку, що становить 4 місяці та є суттєвою обставиною, яка впливає на розгляд судом питання про поновлення такого строку.
Верховний Суд наголошує, що особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо дотримання строків касаційного оскарження.
Зважаючи на викладене вище, Верховний Суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску скаржником строку на касаційне оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, позаяк такі є абстрактними, узагальненими та такими, що не містять ознак наявності перепони у вчиненні процесуальної дії протягом визначеного законодавством строку.
Позивач не навів обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об'єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки.
Частиною 3 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи наведене вище, касаційну скаргу слід залишити без руху для надання можливості скаржнику подати докази сплати судового збору у розмірі 19 848,00 грн та вказати інші причини пропуску строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.
Керуючись статтями 44, 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2024 у справі №572/1715/22.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2024 у справі №572/1715/22.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Осіповою Ганною Вікторівною на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2024 у справі №572/1715/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства фінансів України, про визнання дій протиправними та стягнення коштів - залишити без руху.
Встановити скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
В.М. Шарапа
С.М. Чиркін
Я.О. Берназюк ,
Судді Верховного Суду