20 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/4985/24 пров. № А/857/21897/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити дії,
суддя у І інстанції Дуляницька С.М.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Рівне,
дата складення повного тексту рішення 24 липня 2024 року,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії та рішення Військової частини НОМЕР_1 від 03.05.2024 №1492/481 щодо відмови у звільненні з військової служби НОМЕР_2 підставі абзацу 7 підпункту “г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу»;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби на підставі абзацу 7 підпункту “г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу».
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24.07.2024 у справі №460/4985/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено частково.
Визнано протиправними дії та рішення Військової частини НОМЕР_1 , викладене в листі від 03.05.2024 № 1492/481, щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі абзацу 7 підпункту “г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу».
Зобов'язано відповідача повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 12.04.2024 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції, врахувавши правову позицію Верховного Суду у справі №520/21316/23 (постанова від 13.06.2024), дійшов висновку, що поданий позивачем висновок ЛЛК №54 від 16.05.2023 КНП “Олевська центральна лікарня» Олевської міської ради про те, що ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи та потребує постійного стороннього догляду та лікування; - висновок №54 від 16.05.2023 про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі по формі №080-4/о, яким рекомендувала ОСОБА_2 отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи; - акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства, виданий виконавчим комітетом Олевської міської ради № 34 від 17.05.2023, є належними і достатніми документами для підтвердження того, що батько позивача потребує постійного догляду.
Таким чином, суд вважав, що ОСОБА_1 мав право звільнитися з військової служби на підставі абзацу 7 підпункту “г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своїм хворим батьком.
Разом із тим, оскільки позивачем ні до рапорту, ні до матеріалів справи не надано доказів щодо відсутності у ОСОБА_2 інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, або неможливості здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 такими особами через їх самостійну потребу в постійному догляді за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, суд вирішив зобов'язати відповідача повторно розглянути поданий позивачем рапорт від 12.04.2024, оскільки перевірка суб'єктом владних повноважень дотримання позивачем усіх визначених умов належить до дискреційних повноважень відповідача.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено Військовою частиною НОМЕР_1 , яка у своїй скарзі просила скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач послався на те, що позивач жодних дій щодо оформлення догляду за хворим батьком не вчинив, не надав суду першої інстанції доказів направлення відповідних заяв до компетентних органів поштою, електронною поштою, доказів звернення до командування з проханням надати відпустку для можливості оформити догляд за батьком та таке інше.
Звертає увагу, що наданий позивачем висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (Висновок №54 засідання ЛКК КНП «Олевська ЦЛ» ОМР від 16.05.2023) не може підтверджувати необхідності здійснення постійного догляду за хворим батьком, оскільки виданий на 1 рік, а саме з 16.05.2023 по 16.05.2024, у той час як позивач ініціює остаточне звільнення з військової служби.
Окрім того зауважує, що наданий позивачем висновок медико-соціальної експертної комісії не підтверджує необхідність постійного догляду за батьком, оскільки в ньому зазначено, що батьку ОСОБА_1 протипоказана важка фізична праця.
Таким чином, скаржник стверджує, що відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 з військової служби та відповідно підтверджує правомірність дій Військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 призваний на військову службу по мобілізації під час дії правового режиму воєнного стану 25.02.2022, проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Сторонами визнається, що позивач проходить службу за контрактом та подав рапорт про звільнення згідно з абзацом 7 підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 09.01.1998 батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Разом із тим, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано 19.07.2006, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу.
Батько позивача ОСОБА_2 з 08.12.2015 довічно має ІІ групу інвалідності внаслідок поранення (контузія) та захворювання, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК, ОСОБА_2 протипоказана важка фізична праця.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мав рідну сестру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено свідоцтвом про смерть.
Відповідно до довідки ЛКК №54 від 16.05.2023, що видана КНП “Олевська центральна лікарня» Олевської міської ради, ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду та лікування.
КНП “Олевська центральна лікарня» Олевської міської ради надала Висновок №54 від 16.05.2023 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі по формі №080-4/о, яким рекомендувала ОСОБА_2 отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
КНП “Олевська центральна лікарня» Олевської міської ради надала Висновок №83 від 03.05.2024 про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі по формі №080-4/о, яким рекомендувала ОСОБА_2 отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Довідкою про склад сім'ї (про зареєстрованих у житловому приміщенні - будинку осіб) №572 від 08.04.2024, що видана Олевською міською радою, підтверджено, що до складу сім'ї ОСОБА_5 , входить батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_3 .
Актом №34 від 17.05.2023 про обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_2 , встановлено, що сім'я складається з двох людей: заявник ОСОБА_2 та син ОСОБА_1 . ОСОБА_2 , 1965 р.н., потребує постійного догляду та лікування.
Аналогічного змісту також наявний в матеріалах справи акт від 08.04.2014 № 15.
12.04.2024 ОСОБА_1 подав командиру Військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби на підставі абзацу 7 підпункту “г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу», через сімейні обставини, а саме через необхідність постійного догляду за батьком з інвалідністю ІІ групи, по причині відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
До рапорту було додано:
- нотаріально засвідчена копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , виданий 02.04.2014 Олевським РС УДМС України в Житомирській області;
- нотаріально засвідчена копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 ;
- нотаріально засвідчена копія паспорта громадянина України ОСОБА_2 ;
- нотаріально засвідчена копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_2 ;
- нотаріально засвідчена копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААА №218737 від 23.12.2015;
- акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства виданий виконавчим комітетом Олевської міської ради № 34 від 17.05.2023;
- висновок ЛКК КНП "Олевська ЦЛ" ОМР №54 від 16.05.2023;
- довідка про склад сім'ї, видана виконавчим комітетом Олевської міської ради № 571 від 08.04.2024;
- довідка, видана виконавчим комітетом Олевської міської ради №570 від 08.04.2024;
- висновок №54 (форма №080-4/о) від 16.05.2023 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на професійній основі;
- свідоцтво про народження ОСОБА_1 ;
- довідка №577 від 08.04.2024, видана на ім'я ОСОБА_1 про те, що у батьків народилося двоє дітей;
- свідоцтво про смерть ОСОБА_4 ;
- свідоцтво про розірвання шлюбу між чоловіком ОСОБА_2 та дружиною ОСОБА_3
03.05.2024 Військова частина НОМЕР_1 надала письмову відповідь щодо розгляду рапорта ОСОБА_1 за №14921/484, у якій вказала, що командування військової частини не вбачає підстав для звільнення, оскільки до рапорта не додано належних документів які б підтвердили можливість звільнення з військової служби на підставі абзацу 7 підпункту “г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону "Про військовий обов'язок і військову службу", з вказівкою на те, що на підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за батьком ОСОБА_2 було додано медичний висновок ЛКК, а не висновок МСЕК.
Вважаючи протиправною відмову відповідача у звільненні з військової служби, ОСОБА_4 звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).
Частинами 1, 2, 4 - 6 статті 2 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, передбачені частиною п'ятою цієї статті.
Пунктом першим визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців у мирний час, пунктом другим - під час дії особливого періоду (крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану), а третім - під час проведення мобілізації та дії воєнного стану.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє до тепер.
Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" №69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Згідно з абзацом 7 підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 № 705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.
У пункті 3 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, термін «медичний висновок» визначено, як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров'я виконувати роботу.
Отже, медичний висновок це документ, який містить дані про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я.
Суб'єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
Водночас процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).
Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
Таким чином, з наведеного слідує, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).
Щодо повноважень лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, суд зазначає таке.
Так, Положенням № 1317 визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
У наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.
При цьому поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», оскільки перше говорить про те, ким надається догляд, а друге коли надається такий догляд. У свою чергу поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
Відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 28.04.2023 №811), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Повноваження лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я визначені ще в одному нормативно-правовому акті - наказі Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання», в якій зазначено, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю.
Таким чином, аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, є підстави для висновку, що така визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, які також мають право приймати відповідні висновки.
Окрім того, апеляційний суд зауважує, що абзац 7 підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Апеляційним судом встановлено, що позивачем до рапорту про звільнення з військової служби додано довідку до акта огляду МСЕК Серія 12ААА № 218737, відповідно до якої ОСОБА_2 з 23.12.2015 встановлено ІІ групу інвалідності довічно та у якій зазначено, що йому протипоказана важка фізична праця.
Також позивачем додано висновок ЛЛК КНП “Олевська центральна лікарня» Олевської міської ради №54 від 16.05.2023, що ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду та лікування.
Разом із тим, апеляційний суд звертає увагу, що у вказаному висновку зазначено, що такий діє до 16.05.2024. З рапортом на звільнення позивач звернувся у квітні 2024 року.
Таким чином, зважаючи на те, що позивачем до рапорту на звільнення додано довідку до акта огляду МСЕК Серія 12ААА № 218737, у якій не зазначено інформації про необхідність постійного догляду, та висновок ЛЛК КНП “Олевська центральна лікарня» Олевської міської ради №54 від 16.05.2023, термін дії якої закінчувався вже 16.05.2024, слід вважати, що позивач не надав відповідачу доказів на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Суд першої інстанції на наведені обставини уваги не звернув, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для частково задоволення позову ОСОБА_1 .
За правилами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у його судовому рішенні, таким обставинам. Відтак, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 слід задовольнити, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року у справі № 460/4985/24 скасувати та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Н. М. Судова-Хомюк