20 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/4312/24 пров. № А/857/23307/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання до вчинення дій,
суддя у І інстанції Гомельчук С.В.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,
дата складення повного тексту рішення 22 серпня 2024 року,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області) та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 17.04.2024 №091630019392;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) зарахувати до загального та пільгового страхового стажу позивача періоди проходження військової служби (період роботи) з 01.01.2017 по даний час;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати періоди участі ОСОБА_1 в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції за період з 17.09.2014 по 04.11.2014, з 25.02.2015 по 26.02.2015, з 05.04.2015 по 23.05.2015, з 18.10.2015 по 02.12.2015, з 17.04.2016 по 02.06.2016, з 17.10.2016 по 02.12.2016, з 31.08.2023 по 01.12.2023, з 14.01.2024 по 31.01.2024 з розрахунку один місяць за три місяці;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статі 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як учаснику бойових дій, з 09.04.2024 із виплатою заборгованості, що виникне внаслідок призначення такої пенсії, та врахувавши заробітну плату (дохід) згідно з довідками Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області від 07.03.2024 №32, від 07.03.2024 №33, від 07.03.2024 №34, від 07.03.2024 №35, від 07.03.2024 №36, від 07.03.2024 №37, від 07.03.2024 №38, від 07.03.2024 №39, від 07.03.2024 №40, від 07.03.2024 №41, від 07.03.2024 №42.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 у справі №300/4312/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області та скасовано рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 17.04.2024 №091630019392.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до загального та пільгового страхового стажу позивача періоди проходження військової служби (період роботи) з 01.01.2017 по 28.02.2024 та зарахувати періоди участі ОСОБА_1 в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 17.09.2014 по 04.11.2014, з 25.02.2015 по 26.02.2015, з 05.04.2015 по 23.05.2015, з 18.10.2015 по 02.12.2015, з 17.04.2016 по 02.06.2016, з 17.10.2016 по 02.12.2016, з 31.08.2023 по 01.12.2023, з 14.01.2024 по 31.01.2024 з розрахунку один місяць за три місяці.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як учаснику бойових дій, з 09.04.2024.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що відсутність в реєстрі застрахованих осіб інформації про сплату страхових внесків стосовно позивача не може мати наслідком позбавлення його права на зарахування спірного періоду діяльності до страхового стажу.
Окрім того, позивач має статус учасника бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій згідно із Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З довідок Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області від 21.05.2024 №60/11/2-195 та №60/11/2-196 видно, що позивач був задіяний до виконання завдань в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей, а також брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в Донецькій та Луганській областях у період з 17.09.2014 по 04.11.2014, з 25.02.2015 по 26.02.2015, з 05.04.2015 по 23.05.2015, з 18.10.2015 по 02.12.2015, з 17. 04.2016 по 02.06.2016, з 17.10.2016 по 02.12.2016, з 31.08.2023 по 01.12.2023, з 14.01.2024 по 31.01.2024.
При цьому позивачу період з 17.09.2014 по 31.12.2016 безпосередньої участі в бойових діях зараховано в одинарному розмірі.
Суд першої інстанції, пославшись на Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, що затверджено Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014, дійшов висновку, що зазначені періоди служби позивача протиправно не зараховані до його пільгового стажу, та як наслідок протиправно відмовлено йому у призначенні пенсії.
Таким чином суд вирішив, що оскаржуване рішення пенсійного органу слід скасувати та зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області призначити позивачу пенсію на пільгових умовах.
Разом з тим, вимога позивача здійснити виплату заборгованості, що виникне внаслідок призначення пенсії, та врахувати заробітну плату (дохід) згідно з поданими довідками Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області є передчасною, оскільки суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не можливість їх порушення в майбутньому.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ в Одеській області, яке у своїй скарзі просило скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач послався на те, що в реєстрі застрахованих осіб, згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) відсутня належна інформація, тобто страхові внески за ОСОБА_1 у встановленому законодавством розмірі не сплачувались, відповідна звітність до органу Пенсійного фонду не надавалась, а тому немає підстав зараховувати спірні періоди до страхового стажу позивача.
Оскільки у ОСОБА_1 згідно з розрахунком стажу із необхідних 25 років належним чином підтверджено лише 24 роки 02 місяці 12 днів, то права на пенсію відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» він не має.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 при досягненні 55 років звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою від 09.04.2024 про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності пенсійним органом, який розглядав заяву позивача, визначено ГУ ПФУ в Одеській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області №091630019392 від 17.04.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Також зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 24 роки 2 місяці 12 днів. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 01.01.2017 по 28.02.2024 відповідно до довідки №60/11/2-92 від 08.03.2024 та довідок про грошову допомогу №39, №40, №41, №42 від 07.03.2024, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Не погоджуючись із таким рішенням пенсійного органу, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2023 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Як слідує з матеріалів справи, підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи з період з 01.01.2017 по 28.02.2024 до страхового стажу позивача слугувало те, що в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків.
З цього приводу апеляційний суд зазначає таке.
Як визначено частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з абзацом першим частини 1 статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять, зокрема від роботодавців та застрахованих осіб (абзаци другий, четвертий, п'ятий частини першої статті 21 Закону № 1058-IV).
Як визначено у частині 1 статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено статтею 20 Закону № 1058-IV.
Так, абзацом 1 частини 1 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Відповідно до частини 2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно з частиною 10 статті 20 Закону № 1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Нормами статті 106 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Однак, застраховані особи без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на призначення (перерахунок) пенсії.
Несплата страхових внесків призвела до порушення принципу рівності особи перед законом.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене роботодавцями, оскільки згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Окрім того, судом встановлено відповідно до матеріалів справи, а саме з довідок №39, №40, №41, №42 від 07.03.2024 про нарахування суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески за період з січня 2017 року по лютий 2024 року слідує, що ОСОБА_1 проходив службу в Управлінні Служби безпеки України в Івано-Франківській області та у період служби йому нараховано суми грошового зобов'язання та сплачено страхові внески, які враховуються при обчисленні пенсії.
Зазначено, що довідки видані на підставі особових рахунків військовослужбовця Служби безпеки України. Вказані довідки містить відомості про сплату страхових внесків, зокрема, Управлінням Служби безпеки України в Івано-Франківській області сплачені страхові внески: за 2017 рік в загальному розмірі 83398,84 грн, 2018 рік- 130593,03 грн, 2019 рік - 140339,53 грн, 2020 рік- 150613,65 грн, 2021 рік- 155711,60 грн, 2022 рік- 165771,10 грн, 2023 рік - 194653,80 грн, січень- лютий 2024 року - 42160,80 грн (а.с.43-50).
Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправну відмову пенсійного органу у зарахуванні до страхового стажу спірного періоду служби позивача та зобов'язання такий зарахувати.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Особи, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення норм, що регулюють питання визначення категорій осіб, які визнаються ветеранами війни та членами сімей загиблих Захисників і Захисниць України, та надання їм соціальних гарантій" з числа осіб, зазначених у статтях 10 і 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", продовжують користуватися правом на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до цього пункту, передбаченим для членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, без заміни відповідного посвідчення.
Таким чином, враховуючи те, що суд першої інстанції підставно зарахував до страхового стажу позивача період проходження військової служби з 01.01.2017 по 28.02.2024, позивач має право на пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки дотримано умови призначення такої пенсії, а саме позивач досягнув 55-річного віку, страховий стаж становить понад 25 років.
Перевіряючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про зарахування періодів участі ОСОБА_1 в антитерористичній операції з 17.09.2014 по 04.11.2014, з 25.02.2015 по 26.02.2015, з 05.04.2015 по 23.05.2015, з 18.10.2015 по 02.12.2015, з 17.04.2016 по 02.06.2016, з 17.10.2016 по 02.12.2016, з 31.08.2023 по 01.12.2023, з 14.01.2024 по 31.01.2024 з розрахунку один місяць за три місяці, апеляційний суд зазначає таке.
Судом встановлено, що період участі позивача в антитерористичній операції з 17.09.2014 по 04.11.2014, з 25.02.2015 по 26.02.2015, з 05.04.2015 по 23.05.2015, з 18.10.2015 по 02.12.2015, з 17.04.2016 по 02.06.2016, з 17.10.2016 по 02.12.2016 зараховано пенсійним органом до загального стажу позивача в календарному обчисленні.
Зараховуючи позивачу зазначені періоди, а також періоди з 31.08.2023 по 01.12.2023 та з 14.01.2024 по 31.01.2024 з розрахунку один місяць за три місяці, суд першої інстанції керувався Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, що затверджено Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 (далі - Положення №530).
Пославшись на приписи пункту 2.3 розділу 2 Положення № 530, відповідно до якого при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу): один місяць служби за три місяці - участь у бойових діях у воєнний час, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні періоди участі ОСОБА_1 в антитерористичній операції слід обраховувати з розрахунку один місяць служби за три місяці.
Апеляційний суд вважає таку думку суду першої інстанції помилковою, виходячи з такого.
Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування на фронті, та встановлено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Пунктом 1.1 Положення № 530 встановлено, що цим Положенням визначається порядок обчислення вислуги років (загального страхового стажу) для призначення пенсій за вислугу років особам, звільненим з військової служби, відповідно до статті 17-1 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (зі змінами).
Пунктом 2.3 розділу 2 Положення № 530 передбачено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу): один місяць служби за три місяці -участь у бойових діях у воєнний час.
При цьому апеляційний суд звертає увагу, що вказаним пунктом передбачено обчислення вислуги років для призначення пенсій з розрахунку один місяць служби за три місяці, проте чітко зазначено - крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу.
З урахуванням наведеного правового врегулювання слід дійти висновку, що зарахування строку один місяць служби за три місяці участі в антитерористичній операції та у бойових діях у воєнний час не передбачено при призначенні пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, у цій справі суд апеляційної інстанції приходить до переконання про безпідставність доводів позивача щодо можливості зарахування періодів участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 17.09.2014 по 04.11.2014, з 25.02.2015 по 26.02.2015, з 05.04.2015 по 23.05.2015, з 18.10.2015 по 02.12.2015, з 17.04.2016 по 02.06.2016, з 17.10.2016 по 02.12.2016, з 31.08.2023 по 01.12.2023, з 14.01.2024 по 31.01.2024 з розрахунку один місяць за три місяці до страхового стажу позивача.
Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.
Висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог відповідачем під сумнів не ставляться, а позивачем відповідної апеляційної скарги не подано. Отже у зазначеній частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.
За правилами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у його судовому рішенні, таким обставинам. Відтак, апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Одеській області слід задовольнити частково, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та такі задовольнити частково.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року у справі № 300/4312/24/24 скасувати в частині задоволення позову про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати періоди участі ОСОБА_1 в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 17.09.2014 по 04.11.2014, з 25.02.2015 по 26.02.2015, з 05.04.2015 по 23.05.2015, з 18.10.2015 по 02.12.2015, з 17.04.2016 по 02.06.2016, з 17.10.2016 по 02.12.2016, з 31.08.2023 по 01.12.2023, з 14.01.2024 по 31.01.2024 з розрахунку один місяць за три місяці та у задоволенні таких позовних вимог відмовити.
У решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Н. М. Судова-Хомюк