21 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/856/24 пров. № А/857/12652/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року, прийняте суддею Дерех Н.В. у м.Тернополі у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі - ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач) про визнання протиправною відмову здійснити переведення з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» (надалі - Закон № 3723-ХІІ), зобов'язання призначити та здійснити нарахування й виплату з 14 грудня 2023 пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках від 15.11.2023 № 547/10/19-00-10-31 та № 548/10/19-00-10-31 з урахуванням премії та матеріальної допомоги.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 позов задоволено.
Суд виходив з того, що оскільки позивач є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців, то має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної йому відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII, що відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 від 13.02.2019.
Суд зазначив, що для належного захисту порушених прав позивача слід зобов'язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату ОСОБА_2 з 14.12.2023 пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках від 15.11.2023 № 547/10/19-00-10-31 та № 548/10/19-00-10-31, з врахуванням виплачених сум.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Тернопільській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права
В апеляційній скарзі зазначає, що оскільки пенсія по інвалідності призначається за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то у органів пенсійного фонду відсутні правові підстави для переведення позивачки на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу».
Звертає увагу на те, що до 01.03.2019 позивачу виплачувалась пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу». Відповідно до пункту 5 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з 01.06.2015 скасовано норми перерахунку пенсійного забезпечення осіб, пенсії яким призначені відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ. Таким чином, з 01.06.2015 пенсії, призначені в порядку та на умовах, визначених Законом №3723-ХІІ не перераховуються. Враховуючи, що пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу» позивачу призначалась, тому відсутні підстави для її повторного призначення, з урахуванням долучених до звернення довідок про складові заробітної плати.
Судом першої інстанції також не враховано і те, що ГУ ПФУ в Тернопільській області не приймалось рішення про відмову позивачу у переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки під час звернення позивач подав заяву, яка не відповідає вимогам пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (із змінами).
Таким чином, судом першої інстанції неправомірно зобов'язано призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 14.12.2023 пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках від 15.11.2023 № 547/10/19-00-10-31 та № 548/10/19-00-10-31, з врахуванням виплачених
Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позову.
ОСОБА_1 у відзиві наводить мотиви, аналогічні висновкам суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 була призначена та виплачувалася пенсія по інвалідності відповідно до Закону № 3723-ХІІ до 01.03.2019 року.
З 01.03.2019 позивачу призначено пенсію по інвалідності згідно Закону № 1058-ІV.
14.12.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо переведення з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу».
У відповідь на звернення позивача щодо пенсійного забезпечення, листом ГУ ПФУ в Тернопільській області №11813-12104/С-02/8-1900/23 позивачу відмовлено у переведенні та вказано, що оскільки пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу» позивачу призначалась, тому відсутні підстави для її повторного призначення, з урахуванням долучених до звернення довідок про складові заробітної плати.
Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016 (далі Закон № 889-VІІІ), визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Відповідно до ст. 90 Закону № 889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд апеляційної інстанції зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 № 622 затверджено «Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб» (далі Порядок).
Пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (п. 1 Порядку).
Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами, Закон України «Про державну службу» № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закон № 3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Проаналізувавши вищенаведені норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії державного службовця за віком після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Водночас, за приписами ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (ч. 10 ст. 37 Закону № 3723-XII).
Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (ч. 12 ст. 37 Закону № 3723-XII).
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що до 01.03.2019 позивач отримував пенсію по інвалідності за нормами Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.
З 01.03.2019 позивач отримував пенсію по інвалідності за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У подальшому, позивач 14.12.2023 звернувся із заявою в якій просив перерахувати пенсію та перевести його на пенсію по інвалідності згідно Закону № 3723-ХІІ.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що як у своїй заяві про перерахунок пенсії, так і у позовній заяві, позивач просить перевести його з пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 3723-XII, при цьому просить здійснити перерахунок такої пенсії фактично у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців.
Як зазначалося вище, підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, який набрав чинності з 01.05.2016, визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Тобто, з 01.05.2016 набув чинності Закон № 889-VIII, у зв'язку з чим положення Закону № 3723-ХІІ частково втратили чинність, у тому числі норми статті 37-1, яка регламентувала порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців.
Отже, за встановлених обставин справи, в контексті наведених вимог законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для перерахунку пенсій державних службовців у зв'язку із підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців відсутні, позаяк законодавство не регламентує ані права особи на перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати, ані порядок і умови здійснення такого перерахунку.
Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 555/2183/16-а, від 26.02.2020 у справі № 508/808/16-а, від 28.10.2020 у справі № 826/16182/18, від 22.04.2021 у справі № 712/10182/17, від 03.11.2021 у справі № 373/2149/16-а.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідно до пункту 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсій, призначених відповідно до зазначених законів, не переглядається. Пенсії, призначені відповідно до зазначених законів, індексуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність», та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону, а також видатки на індексацію зазначених пенсій фінансуються за рахунок коштів державного бюджету.
Отже, за бажанням позивача йому може бути лише поновлена виплата пенсії державного службовця, проте, в розмірі, який було встановлено до 01.03.2019, тобто до моменту переведення на пенсію по інвалідності за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Крім цього, суд апеляційної інстанції зауважує, що довідки ГУ ДПС у Тернопільській області № 547/10/19-00-10-31 та № 548/10/19-00-1031 від 15.11.2023 про складові заробітної плати державного службовця станом на жовтень та листопад 2023 (а.с. 12 зворот, 13), на підставі яких позивачка просить здійснити перерахунок пенсії, були видані за формою, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за № 180/30048.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки позивач уже скористався своїм правом на призначення пенсії по інвалідності державного службовця відповідно до Закону № 3723-XII ще до набрання чинності Законом № 889-VIII, а тому йому не може бути здійснено перерахунок пенсії на підставі цих довідок та перехід на пенсію по інвалідності за віком відповідно до п. п. 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, так як ці пункти застосовуються до осіб, які реалізовують своє право на призначення пенсії державного службовця по інвалідності вперше після 01.05.2016.
Щодо покликання суду першої інстанції на те, що до спірних правовідносин необхідно застосувати висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними.
Оскільки, у справі № 822/524/18 спірні правовідносини стосувалися переходу особи з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ. Тобто, мало місце призначення пенсії по інвалідності, відповідно до Закону № 3723-ХІІ вперше після 01.05.2016, а не перерахунок пенсії на підставі оновлених довідок та повторне призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 3723-ХІІ, що є предметом у розглядуваній справі судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів відхиляє покликання апелянта на те, що ним не приймалось рішення про відмову позивачу у переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки під час звернення позивач подав заяву, яка не відповідає вимогам пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (із змінами), з огляду на наступне.
Із листа- відповіді ГУ ПФУ в Тернопільській області №11813-12104/С-02/8-1900/23 від 29.12.2023 вбачається, що підставою для відмови було те, що пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу» позивачу призначалась, тому відсутні підстави для її повторного призначення, з урахуванням долучених до звернення довідок про складові заробітної плати, а не невідповідність заяви вимогам законодавства.
Відтак, пенсійний орган розглянув по суті подану ОСОБА_1 заяву.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задовольнити.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року у справі №500/856/24 скасувати та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар