15 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 161/18916/24 пров. № А/857/30173/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2024 року, прийняте суддею Черняк В.В. у м. Луцьку, повний текст складено 04 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та скасування постанови, -
встановив:
ОСОБА_1 (надалі -позивач) звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання скасування постанови №884 від 03.10.2024, винесеної т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (позивач не оновив персональні дані в термін, передбачений законодавством).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2024 відмовлено в позові.
Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що уточнення військових облікових даних є не правом, а обов'язком військовозобов'язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.
Судом встановлено, що зважаючи на дату оновлення даних після 16.07.2024, в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст.210 КУпАП.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що керівником ІНФОРМАЦІЯ_3 правомірно винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст.210 КУпАП.
Суд зазначив, що твердження позивача про незаконність та необґрунтованість постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі звертає увагу на те, що згідно даних військового квитка позивача серія НОМЕР_1 , виданого 04.12.2007 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 з 04.12.2007 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних відповідача. Також у військовому квитку наявна інформація щодо звання позивача та військово-облікової спеціальності.
У сформованому позивачем 09.10.2024 електронному військово - обліковому документі з «Резерв +» наявна інформація щодо його перебування на обліку та його звання і військово-облікова спеціальність, тобто ці дані були наявні у відповідача і не потребували додаткового уточнення. Крім того, в «Резерв +» на дату складення протоколу та винесення оскаржуваної постанови була відсутня інформація щодо порушення позивачем будь - яких правил військового обліку.
Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується перебування позивача на військовому обліку.
Звертає увагу на те, що в оскаржуваній постанові не вказано, яку конкретну норму порушено позивачем, що впливає на кваліфікацію інкримінованого порушення та унеможливлює притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Зазначає про відсутність в оскаржуваній постанові об'єктивної сторони правопорушення.
Водночас, як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові не зазначено, які самі відомості позивач зобов'язаний був уточнити, впродовж якого строку мав це зробити та не в повному обсязі викладено суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Просить скасувати рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позов.
В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 27.09.2024 в особистій присутності ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, з якого слідує, що 27.09.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 було встановлено, що ОСОБА_1 не вчасно оновив персональні дані (примірник протоколу вручено під особистий підпис позивача, про дату розгляду справи про адміністративне правопорушення повідомлений).
03.10.2024 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_3 була винесена постанова №884 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. (а.с.8).
З тексту постанови вбачається, що 27.09.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 було встановлено, що ОСОБА_1 не вчасно оновив персональні дані, чим порушив норми п.п.10-1 п. 1 Додатку 2 до «Прядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» №1487 від 32.12.2022.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 «Про часткову мобілізацію» оголошено про проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан.
Відповідно до положень абзацу 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543-ХІІ) громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Згідно з частиною 3 статті 22 Закону №3543-ХІІ у редакції Закону України від 11 квітня 2024 № 3633-IX (які набрали чинності 18.05.2024), під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
- військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
- військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
- військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону № 3543-ХІІ посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 № 2232-XII (далі Закону № 2232-ХІІ).
За положеннями частини 10 статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема:
- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Статтею 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 09 травня 2024 №3696-IX (далі Закон № 3696-ІХ), який набув чинності 19 травня 2024, стаття 210-1 КУпАП викладені в такій редакції:
«Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.».
Судом встановлено, що адміністративне стягнення накладено на позивача за не оновлення даних протягом наданих 60 діб з дня набрання чинності Закону України від 11 квітня 2024 № 3633-IX (18.05.2024).
Приведеним вище приписом Закону №3543-ХІІ встановлено обов'язок громадян -військовозобов'язаних протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Тобто, позивач мав уточнити дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 включно.
Колегія суддів зауважує, що явка позивача в будь-який інший день після 17.07.2024 утворює склад такого правопорушення.
З огляду на це, днем вчинення правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, є день, коли позивачем не вчинені дії, які він повинен вчинити у визначений законом строк.
З витягу з особистого електронного кабінету позивача системи «Резерв +», вбачається, що датою уточнення даних позивача є 22.07.2024 (а.с.23).
Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зважаючи на дату оновлення даних після 16.07.2024, в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст.210 КУпАП.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що позивач був ознайомлений з ним, повідомлений про дату розгляду справи про що свідчать його особисті підписи.
У вказаному протоколі містяться відомості про дату та місце виявлення правопорушення.
Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що відомостей відносно того, що позивач не має статусу військовозобов'язаного матеріали даної адміністративної справи не містять.
Згідно ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
З приводу покликання апелянта на те, що в оскаржуваній постанові не вказано, яку конкретну норму порушено позивачем, що впливає на кваліфікацію інкримінованого порушення та унеможливлює притягнення позивача до адміністративної відповідальності, колегія суддів зазначає наступне.
Оскільки, ОСОБА_1 протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (тобто в період 18 травня 2024 по 16 липня 2024 включно) не уточнив свої військово-облікові дані у відповідності до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 3633-ІХ, а саме адресу проживання, номери засобів зв'язку, адрес електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, в тому числі актуальну інформацію про стан свого здоров'я, у разі перебування на території України шляхом самостійного прибуття до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до ЦНАП, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності), чим порушив вимоги підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633-ІХ, частини 2 статті 17 Закону України «Про оборону України», частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзац 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тому його дії вірно кваліфіковані ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Таким чином, доводи скаржника позивача про неправильну кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є помилковими, оскільки фактично саме вимогами законодавства України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначено обов'язок громадян України щодо уточнення військово-облікових персональних даних у відповідності до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 3633-ІХ.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції Закону України № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку») окремо виділяє обов'язок громадян України щодо уточнення персональних даних та обов'язок громадян України виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
З приводу покликання апелянта на те, що згідно даних військового квитка, ОСОБА_1 з 04.12.2007 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних відповідача, відтак, йому не потрібно було оновлювати дані, то зазначене жодним чином не позбавляє останнього обов'язку оновити свої дані у строк, визначений законодавством (адреса, телефон, електронна пошта тощо).
Щодо доводів скаржника про протиправне незастосування судом першої інстанції приписів примітки до ст. 210 КУпАП, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з приміткою до статі 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Колегія суддів вважає необґрунтованими покликання скаржника на примітку до статті 210 КУпАП, оскільки позивачем не зазначено, яку саме інформацію відповідач мав можливість отримати шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що керівником ІНФОРМАЦІЯ_3 правомірно винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст.210 КУпАП.
При обґрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Пронін проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 286, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 листопада 2024 року у справі №161/18916/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 21.01.2025.