21 січня 2025 рокуСправа № 460/5572/24 пров. № А/857/26438/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року (суддя Нор У.М., м. Рівне), -
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУПФ), в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування позивачу до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання у вищому навчальному закладі (далі - ВНЗ) (2 роки 5 місяців 1 день) та 3 (трьох) років стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді;
зобов'язати ГУПФ зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання у ВНЗ (2 роки 5 місяців 1 день) та 3 (три) роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді;
зобов'язати відповідача здійснити з 19.03.2024 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу, виходячи із 62 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року позов задоволено повністю.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В апеляційній скарзі вказує, що органом Пенсійного фонду, було правомірно призначено позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді із розміру 52%, оскільки його стаж роботи на суддівських посадах становив 21 рік. Зазначає, про відсутність підстав для зарахування періодів роботи, що не віднесені до суддівських посад, визначених статтею 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII).
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, щодо наявності у позивача права на зарахування половини строку навчання за денною формою у ВНЗ та на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку додатково трьох років роботи в галузі права.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивача Указом Президента України від 11.11.2002 № 1001/2002 «Про призначення суддів» було призначено на посаду судді Костопільського районного суду Рівненської області (далі - Районний суд) строком на п'ять років.
Далі, постановою Верховної Ради України від 22.05.2008 № 298-VI «Про обрання суддів» ОСОБА_1 обрано на посаду судді Районного суду безстроково.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 14.03.2024 № 771/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Костопільського районного суду Рівненської області у зв'язку з поданням заяви про відставку» (далі - Рішення) позивача звільнено з посади судді Районного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку. Рішенням вказано, що загальний стаж роботи судді становить 26 років 9 місяців 4 дні.
Відповідно до наказу Районного суду від 18.03.2024 №9-К «Про відрахування зі штату суду судді ОСОБА_1 » позивача відраховано зі штату Районного суду з 18.03.2024.
Розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання від 19.03.2024 №03-15/1/24 (далі - Розрахунок) загальний стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становить 26 років 9 місяців 8 днів та складається із періодів:
-навчання в Львівському ордену Леніна державному універститеті імені І.Франка (далі - Університет) 2 роки, 5 місяців, 1 день;
-завідуючий юридичним відділом Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області - 3 роки;
-на посаді судді Районного суду - 21 рік, 9 місяців, 8 днів.
Рішенням ГУПФ позивачу призначене щомісячне довічне грошове утримання з 26.03.2024 виходячи із середньомісячного заробітку у розмірі 52% від суддівської винагороди.
Однак, позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку розміру довічного грошового утримання судді із розрахунку 62% суддівської винагороди.
Листом відповідача від 06.05.2024 №5845-4810/О-02/8-1700/24 позивача повідомлено про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення судді виходячи з 62% суддівської винагороди, а також про відсутність підстав для врахування половини стажу навчання за денною формою у ВНЗ, стажу роботи до роботи на посаді судді, з урахуванням тривалості якого визначається відсоток, на який додатково збільшується розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини 3 статті 142 Закону № 1402-VIII. До стажу роботи на посаді судді зараховано періоди роботи з 11.11.2002 по 18.03.2024. Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання встановлено у розмірі 52% суддівської винагороди.
Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача, звернувся до суду із позовом.
Згідно із частиною першою статті 116 Закону №1402-VIII (в редакції чинній на час звільнення позивача) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною четвертою та п'ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з вимогами статті 137 Закону №1402-VІІІ до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
На підставі абзацу 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
До набрання чинності Законом №1402-VIII, питання обчислення стажу роботи судді було врегульоване Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (далі - Закон № 2453-VI).
Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
Водночас, відповідно до пункту 11 «Перехідних положень» Закону №2453-VI (в редакції чинній до 28.03.2015), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом №2453-VI, зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі-Закон № 2862-ХІІ, в редакції, на час призначення позивача на посаду судді).
Згідно частини першої статті 7 Закону №2862-ХІІ на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Абзацом 2 частини четвертої статті 43 Закону №2862-ХІІ, було передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Тобто, з дня зарахування позивача на посаду судді у зв'язку із його обранням на посаду судді Районного суду, вимогами частини першої статті 7 Закону №2862-ХІІ стаж роботи за юридичною спеціальністю не менш як три роки в розумінні частини другої статті 137 Закону №1402-VIII визначався як «стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».
Виражене й закріплене в частині другій статті 137 Закону №1402-VIII положення (припис) про те, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, означає, що до стажу роботи на посаді судді і прирівняних до нього стажів роботи (абзац 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII) додається (може додаватися) ще один вид (чи види) роботи (професійної діяльності), який раніше не охоплювався поняттям стажу роботи на посаді судді.
Під цим стажем у вимірі чинного законодавчого визначення поняття «стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді» треба розуміти за якісними властивостями вид (види) певної роботи (професійної діяльності) в галузі права, який відрізняється від суддівської і прирівняної до неї роботи та має часові (кількісні) межі (строк роботи).
Системний аналіз статті 137 Закону №1402-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у її взаємозв'язку з абзацом 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави вважати, що у зв'язку з набранням 05.08.2018 чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд»» від 12.07.2018 № 2509-VIII, яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 жовтня 2020 року в справі №9901/537/19.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі №9901/302/19. Зокрема, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. Водночас, при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частин першої та другої статті 137 Закону №1402-VIII як стаж, який зараховується додатково. У випадку зайняття посади судді без проведення конкурсних процедур стаж роботи (професійної діяльності), передбачений частиною другою статті 137 цього Закону, визначається на момент призначення на посаду судді вперше, а у випадку призначення на посаду судді за результатами конкурсу - зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом для участі у конкурсі та надає право для призначення на цю посаду за його результатами.
Частина друга статті 137 Закону № 1402-VIII прийнята на покращення соціального захисту суддів як висококваліфікованих фахівців та підвищення їх соціального захисту і передбачає додаткову можливість зарахування до стажу роботи на посаді судді стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а не альтернативну можливість вибору стажу, адже в абзаці 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року № 9901/805/18 сформовано правовий висновок, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення. Зазначена норма закону, за розсудом Великої Палати Верховного Суду, призвела до покращення правового становища суддів, призначених на посади до набрання чинності цією нормою, оскільки дозволила зарахувати їм стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду судді.
Суд також зазначає, що спільним листом Вищої ради правосуддя, Верховного Суду, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Радою суддів України, Державною судовою адміністрацією України, Національною школою суддів України від 05.11.2018 за №41783/0/9-18, №2664/0/2-18, №01-6757/18, №9рс-1112/18, №1-22433/18, №02/3878, надано роз'яснення апеляційним та місцевим судам щодо зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді.
Як уже вказано вище, позивач призначений на посаду судді Районного суду, тобто в період дії Закону №2862-ХІІ, в редакції, що діяла з 05.07.2001 до 03.08.2010, при обранні суддів на посаду вперше.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2862-ХІІ право на зайняття посади судді визнавалося за громадянином України, який має стаж роботи в галузі права не менш як три роки.
Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 592/3694/17.
Наведене свідчить про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку додатково 3 років стажу (досвіду роботи) професійної діяльності у сфері права.
Відповідно до сформованої практики Верховного Суду період навчання у ВНЗ підлягають зарахуванню до стажу роботи на посаді судді.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 27 лютого 2018 року у справі №127/20301/17, 11 листопада 2020 року у справі №243/4501/17, 23 червня 2022 року у справі №420/1987/21 тощо.Верховний Суд у постанові від 15 листопада 2021 року у справі № 580/6051/20 дійшов висновку, що законодавство, яке діяло на момент набрання чинності Законом №2453-VI, передбачало право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби. Невключення його до відповідного стажу роботи на посаді судді і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Вказана позиція суду також узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30 березня 2023 року у справі №280/2167/21.
Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання зараховується за умови роботи на посаді судді не менше 10 років половина строку навчання за денною формою у ВНЗ.
Стаж роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку, з якого визначається (розраховується) відсоток щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із врахуванням стажу роботи на посаді судді Районного суду в загальному становить 26 років 9 місяців 8 днів. Така обставина також підтверджується Розрахунком.
Отже, відмова відповідача щодо зарахування позивачу до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи, вимога щодо якого була визначена законом та половини періоду навчання у ВНЗ, є протиправною.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
С. М. Кузьмич