15 січня 2025 р. Справа № 520/30161/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ральченка І.М.
суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2024, суддя Горшкова О.О., по справі № 520/30161/24
за позовом ОСОБА_1
до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
про скасування постанов та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- скасувати постанови державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про завершення виконавчого провадження № 62498889 та ВП № 48219746;
- зобов'язати державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винести постанову про закінчення виконавчого № 73263630 у зв'язку зі смертю боржника.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Роз'яснено, що вирішення даного спору здійснюється в порядку цивільного судочинства України.
Приймаючи зазначене рішення суд виходив з того, що позивач у цій справі є спадкоємцем боржника у виконавчих провадженнях з приводу виконання виконавчих листів, виданих Заводським районним судом м. Дніпродзержинська, а отже заявлений у цій справі спір стосується судового контролю місцевого загального суду та не підвідомчий адміністративному суду.
Не погодившись із зазначеною ухвалою представник позивача подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу направити для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду. В обґрунтування зазначив, що не був учасником справи, на виконання ухваленого рішення у якій видано виконавчий лист, що перебував на виконанні, не є стороною виконавчого провадження, а тому оскільки законодавством чітко визначений суб'єктний склад осіб звернення до суду першої інстанції в порядку контролю виконання винесеного рішення суду, позивач обґрунтовано подано позовну заяву до адміністративного суду в порядку захисту своїх прав з огляду на неможливість іншого захисту.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що суд першої інстанції правильно визначився зі змістом спірних правовідносин і застосував норми матеріального і процесуального права до спірних правовідносин, у зв'язку з чим підстав для скасування його рішення немає.
До судового засідання сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Враховуючи відсутність учасників судового засідання, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому: 1) хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або 2) хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або 3) хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) установлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено у статті 287 КАС України та статті 74 Закону №1404-VIII, з аналізу яких випливає, що рішення, дії, бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення сторонами виконавчого провадження можуть бути оскаржені до суду, який видав виконавчий документ.
Частинами першою, другою статті 15 Закону №1404-VIII передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що внаслідок прийняття державним виконавцем оскаржуваних рішень, померлий боржник у виконавчих провадженнях продовжує перебувати в Єдиному реєстрі боржників, що має наслідком продовження дії арешту його майна. Оскаржувані рішення, на думку позивача, порушують його права, оскільки перешкоджають здійснити процедури спадкування майна після смерті ОСОБА_2 .
Отже, вимоги позивача у цій справі, тобто особи, яка не була стороною чи учасником судового провадження і не є стягувачем чи боржником у виконавчому провадженні, не обумовлені реалізацією його права звернення до суду у порядку судового контролю за виконанням рішення.
В такому правовому відношенні державний виконавець діє як публічна посадова особа, здійснює публічно-владні управлінські функції. У цьому разі державний виконавець набуває статусу посадової особи - суб'єкта владних повноважень.
Якщо суб'єкт владних повноважень порушує право чи законні інтереси, зокрема, фізичної особи, що спричиняє спір саме у сфері публічно-правових відносин, така юридична особа вправі звернутися до суду адміністративної юрисдикції й очікувати судового захисту від цього суду, оскільки саме цей суд є тим судом, юрисдикція якого поширюється на справи в публічно-правових спорах юридичної особи із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення, дій чи бездіяльності.
Відповідно до статті 447 ЦПК України (в редакції станом на день звернення позивача до суду із позовом) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч.1 ст. 447-1 ЦПК України (в редакції на час вирішення справи судом апеляційної інстанції)сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Отже, Цивільним процесуальним кодексом України не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження, то відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що заявлений у цій справі спір стосується судового контролю місцевого загального суду та не підвідомчий адміністративному суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, в тому числі неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 по справі № 520/30161/24 - скасувати.
Адміністративну справу № 520/30161/24 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло
Постанова складена в повному обсязі 21.01.25.