21 січня 2025 р. Справа № 520/18692/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2024, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 13.09.24 по справі № 520/18692/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, перший відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - ГУ ПФУ в Чернівецькій області, другий відповідач), у якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Відділу перерахунків пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 20.05.2024 року №204150006407 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ:14099344, адреса: майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши період її роботи з 20.08.1990 року по 28.08.1995 року на посаді старшої піонервожатої до спеціального стажу у сфері охорони освіти, що дає право на пенсію за вислугу років.
В обґрунтування позовних вимог зазначила про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 20.05.2024 № 204150006407 про відмову ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій внаслідок безпідставного неврахування другим відповідачем періодів її роботи на посаді піонервожатої, зазначених у довідці Комунального закладу «Миколаївський ліцей Зачепилівської селищної ради Красноградського району Харківської області № 01-41/109 від 08.05.2024, оскільки трудові обов'язки за посадою старшої вожатої відповідають обсягу посадових обов'язків педагога-організатора, яка в свою чергу, передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (далі по тексту - Перелік № 909), та дає право на зарахування стажу на посаді піонервожатої до стажу для призначення пенсії за вислугу років відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.03.2019 по справі № 647/514/17.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 у справі № 520/18692/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області Центральна площа, буд. 3,м. Чернівці, Чернівецький район, Чернівецька область, 58000, код ЄДРПОУ 40329345) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Відділу перерахунків пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 204150006407 від 20.05.2024 року про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши період її роботи з 20.08.1990 року по 28.08.1995 року на посаді старшої піонервожатої до спеціального стажу у сфері охорони освіти, що дає право на пенсію за вислугу років.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області Центральна площа, буд. 3,м. Чернівці, Чернівецький район, Чернівецька область, 58000, код ЄДРПОУ 40329345) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 605,60 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Другий відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин у справі та порушення норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 по справі № 520/18692/24 та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про відсутність підстав для виплати ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі по тексту - Закон № 1058-IV), оскільки страховий стаж позивача для визначення права на призначення грошової допомоги становить 29 років 3 місяці 7 днів, що є недостатнім для виплати такої суми коштів.
При цьому, зарахування періодів роботи ОСОБА_1 відповідно до довідки № 01-41/109 від 08.05.2024 з 01.01.1992 по 27.08.1995 на посаді піонервожатої є неможливим, позаяк така посада не входить до Переліку № 909.
Позивач, у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів, викладених у ній, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Наполягала, що період роботи позивача з 20.08.1990 по 28.08.1195 має бути зарахований до спеціального стажу, який дає право на отримання спірної грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій при призначенні пенсії за віком, яка не підлягає оподаткуванню, адже замість посади піонервожатого законодавством передбачалось введення у школах посади педагога-організатора (або старшого вожатого), що відповідає висновку Верховного Суду від 12.03.2019 по справі № 647/514/17.
Перший відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком на підставі Закону № 1058-IV.
13.05.2024 позивач звернувся до територіального органу ПФУ через веб-портал ПФУ із заявою, в якій просив здійснити виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, згідно із пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV.
За результатами розгляду заяви від 13.05.2024 позивач отримав рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 20.05.2024 № 204150006407, прийняте за принципом екстериторіальності, в якому зазначено, що стаж для визначення права на призначення грошової допомоги заявника становить 29 років 3 місяці 7 днів, що не дає права на призначення грошової допомоги. Переліком № 909 передбачені заклади, зокрема установ освіти для призначення пенсії за вислугу років. До спеціального стажу не зараховано період роботи згідно з довідкою № 01-41/109 від 08.05.2024 року з 01.01.1992 по 27.08.1995, оскільки посада старшої піонервожатої не входить до даного переліку для призначення грошової допомоги. Враховуючи вищезазначене, прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи 30 років.
Позивач, вважаючи, що відповідачами порушено його право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Відділу перерахунків пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 204150006407 від 20.05.2024 року про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання спірної допомоги, оскільки відповідно до примітки 3 до Переліку № 909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, у тому числі на посаді старшої піонервожатої, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років, а відтак у пенсійного органу були відсутні підстави для неврахування періодів роботи ОСОБА_1 з 01.01.1992 по 27.08.1995.
Судом зазначено, що належним та допустимим способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши період її роботи з 20.08.1990 року по 28.08.1995 року на посаді старшої піонервожатої до спеціального стажу у сфері охорони освіти, що дає право на пенсію за вислугу років.
Враховуючи, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не приймало оскаржуване рішення, суд відмовив у задоволенні позовних вимог, скерованих Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення підлягає перегляду в частині задоволених позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Положеннями статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі по тексту - Закон № 1788-ХІІ) передбачено призначення трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Відповідно до цього переліку робота на посаді вчителя загальноосвітніх навчальних закладів дає право на пенсію за вислугу років.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1191 від 23.11.2011 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок № 1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Відповідно до статті 62 Закону України № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення та статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку № 637).
Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а сформулював висновок про те, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що при зверненні ОСОБА_1 до другого відповідача із заявою від 13.05.2024 щодо допризначення пенсії для виплати грошової допомоги позивачем на підтвердження спеціального стажу надано копії довідки від 08.05.2024 № 01-41/109.
Дослідивши вказану довідку колегією суддів встановлено, що позивач працювала на посаді старшої піонервожатої із 20.08.1990 року (наказ по Забаринській н/с школі від 20.08.1990 року № 53) по 28.08.1995 року (наказ по Забаринській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів від 28.08.1995 року №16).
Згідно з постановою колегії Міністерства праці УРСР від 29.03.1991 року № 25 “Про умови оплати праці та розміри ставок заробітної плати й посадових окладів працівників народної освіти в Українській РСР» в загальноосвітніх навчальних закладах замість посади старшого піонервожатого з 01.04.1991 року введена посада педагога-організатора.
ОСОБА_1 у період із 01.01.1992 року по 28.08.1995 року перебуваючи на посаді старшої піонервожатої виконувала відповідні посадові обов'язки педагога-організатора неповної середньої школи, про що свідчить відповідні записи у трудовій книжці, але, з невідомих причин керівництвом навчального закладу не було внесено відповідний запис про перейменування посади до трудової книжки (а.с. 14-а).
Слід зауважити, що законодавством часів СРСР у загальноосвітніх школах була передбачена посада старшого піонервожатого. Рішенням колегії Міністерства праці УРСР від 29 березня 1991 року № 25 «Про умови оплати праці та розміри ставок заробітної плати й посадових окладів працівників народної освіти в Українській РСР» були затверджені нові умови оплати праці працівників освіти. Вказаною постановою в загальноосвітніх навчальних закладах замість посади старшого піонервожатого з 1 квітня 1991 року введена посада педагога-організатора.
Статтею 28 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ «Про освіту» передбачено, що система освіти складається з навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.
До Переліку № 909 віднесено, зокрема: директори, заступники директорів з навчально-виховної (навчальної, навчально-виробничої) роботи, вчителі, майстри виробничого навчання, практичні психологи, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи міжшкільних навчально-виробничих комбінатів; учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи загальноосвітніх навчальних закладів, військових загальноосвітніх навчальних закладів, музичних і художніх шкіл.
Аналіз зазначених норм законодавства свідчить про те, що періоди роботи позивача на посаді піонервожатої підлягають зарахуванню до спеціального педагогічного стажу, який дає право на отримання грошової допомоги у розмірі 10 пенсій.
Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 по справі № 647/514/17.
Враховуючи встановлені обставини у справі та досліджені під час апеляційного перегляду докази, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що спірні періоди роботи позивача на посаді піонервожатої підлягають зарахуванню до спеціального стажу, який дає право на призначення ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої пунктом 7 Перехідних положень Закону № 1058-ІV.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення від 20.05.2024 № 204150006407 прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Другий відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності власних дій, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не довів належними та допустимими доказами правомірність власних дій (бездіяльності), які є предметом оскарження позивачем.
Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
З огляду на те, що спірне рішення, яке визнано судом протиправним, прийнято саме ГУ ПФУ в Чернівецькій області, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши період її роботи з 20.08.1990 року по 28.08.1995 року на посаді старшої піонервожатої до спеціального стажу у сфері охорони освіти, що дає право на пенсію за вислугу років.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 по справі № 520/18692/24 в частині задоволення позову - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова