21 січня 2025 р. Справа № 520/14457/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 (головуючий суддя І інстанції: Панов М.М.) по справі № 520/14457/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модус, ЛТД"
до Київської митниці
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Модус, ЛТД" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати:
- рішення про коригування митної вартості товарів № UА100100/2024/000014/2 від 08.04.2024;
- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100100/2024/000372.
В обґрунтування позову зазначило, що при здійсненні митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митниця, в порушення норм МК України, безпідставно прийняла оскаржувані рішення та картку відмови, як наслідок, неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 позов задоволено.
Київська митниця (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просила його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про неповне встановлення судом першої інстанції обставин справи, не надання належної оцінки доводам відповідача, що надані до митного оформлення документи містили розбіжності, в них відсутні всі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зазначає, що позивачем ввезено на територію України товари з алюмінію на підставі контракту. Під час перевірки поданих до митного оформлення документів відповідачем виявлено наявність рішення про коригування митної вартості від 26.12.2024 № UA100100/2023/000045/2 на подібний товар «алюмінієві композитні панелі» Торгівельна марка: Aluprom Виробник: Jiangsu Yaret International Trade CO., LTD Країна виробництва- CN», ввезений декларантом за тим же контрактом від 19.12.2023 № 20122023.
Водночас, декларантом не здійснено коригування митної вартості з врахуванням попереднього рішення про коригування митної вартості на ідентичний товар.
Також, вказує, що декларантом на виконання Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» до митного оформлення не надано документи, які підтверджують договірні відносини між перевізниками та експедитором.
Просить врахувати, що оскільки алюміній та полімери (основні складові товару) є об'єктами біржовий торгівлі, тому митним органом здійснено порівняння біржових котирувань відповідно до п. 3.1 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.
Так, згідно з інформацією Лондонської біржі металів, ціна на алюміній станом на 19.12.2022 становить 2215 USD/т (інвойс від 29.12.2023 № 23WМ1013- 546/547/548/549/550/551/552, специфікація від 29.12.2023 № 54).
У той же час митна вартість товару «алюмінієві композитні панелі прямокутної форми з двох листів сплаву алюмінію (алюміній з домішками заліза, цинк, марганець)» становить 2,09 USD/кг, яка включає як вартість сировини так і ряд витрат на виробництво товару, податки, прибуток, та інші витрати, що додаються до митної вартості (вартість перевезення товару, страхування), тощо. Вказані обставини також свідчать про заниження ТОВ «Модус, ЛТД» митної вартості товару.
Зауважує, що на вимогу митного органу, позивач додаткових документів, які б підтверджували заявлену митну вартість, не надав, отже надані документи подані декларантом не в повному обсязі, містять розбіжності, а складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтвердженими та піддаються обчисленню.
З урахуванням наведеного, вважає, що ним правомірно прийняті спірне рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови.
Крім того, зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме прийняття до розгляду позову, підписаного особою, що не має права на представництво інтересів ТОВ «Модус, ЛТД».
Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 19.11.2018 між ТОВ «Модус, ЛТД» (покупець) та Jiangsu Yaret International Trade CO., LTD (Китай)(продавець) укладено контракт №17/2018, предметом якого є поставка товарів в кількості та асортименті згідно специфікацій, які є додатками до Контракту (т. 1 а.с. 30-34).
Відповідно до розділу 2 Контракту умови поставки кожної партії товару зазначаються згідно правил «Інкортемс 2010» у специфікаціях, які є додатками до Контракту. Загальна сума Контракту складається з суми всіх специфікацій за ним.
Згідно розділу 3 Контракту строки поставки кожної партії товару зазначаються в специфікаціях до Контракту.
Оплата за поставлений товар здійснюється в доларах США (абз. 1 розділу 4 Контракту).
За Специфікацією № 54 від 29.12.2023 до Контракту сторони погодили поставку ТОВ «Модус, ЛТД» алюмінієвих композитних панелей Aluprom, на загальну суму 327 528,49 доларів США (т. 1 а.с. 38).
Також специфікацією № 54 визначено наступні умови щодо поставки товару: відвантаження товару з порту Циндао (Китай) до порту Констанца (Румунія) з подальшим транспортуванням на митну територію України; виробником є компанія Jiangsu Yaret International Trade CO., LTD; відтермінування платежу на 300 денний строк з дати Коносаменту; умови постачання - FOB Qingdao; товар завантажено у контейнери 20 футів навалом з розпорками та прокладками з ДСП та картону; пакування входить до ціни товару та не підлягає поверненню.
29.12.2023 позивач придбав у Jiangsu Yaret International Trade CO., LTD алюмінієві композитні панелі Aluprom, на загальну суму 327 528,49 доларів США, що підтверджується комерційним інвойсом № 23WM1013-546/547/548/549/550/551/552 (т. 1 а.с. 39).
08.04.2024 з метою митного оформлення товару, позивач подав до Київської митниці митну декларацію № 24UА100100028699U0, митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору в розмірі 327 528,49 доларів США (т. 1 а.с. 105-107).
На підтвердження митної вартості, разом з декларацією позивач надав, зокрема: контракт від 19.11.2018 № 17/2018 з додатковими угодами до нього; комерційний інвойс №23WM1013-546/547/548/549/550/551/552 від 29.12.2023; пакувальний лист від 29.12.2023; мacтeрконосамент (Master bill of lading) №234787739 від 06.01.2024; коносамент (Bill of lading) №HS123123694 від 04.01.2024; автотранспортні накладні (Road consignment note); декларацію про походження товару №23WM1013-546/547/548/549/5 від 29.12.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №4028 від 03.04.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №03042024-01 від 03.04.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01.12.2023; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №28-ЦЗ/24 від 22.03.2024; договори (контракти) про перевезення №070422 від 07.04.2022 та №UА00207606 від 29.10.2010; заяву декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються, не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю б/н від 08.04.2024; заявку на перевезення №934 від 27.12.2023; листи, складені перевізником ТОВ «Євро Форвардінг»; копії митних декларацій країни відправлення (т. 1 а.с. 30-101).
08.04.2024 митний орган за результатами опрацювання документів, поданих разом із декларацією встановив, що останні містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
Зокрема, при здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено з'ясовано, що вартість заявленого до митного оформлення товару «алюмінієві композитні панелі», що декларується за кодом згідно з УКТЗЕД 7606123000 є меншою від мінімального рівня митної вартості подібних товарів, інформація по яким міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України. При перевірці наявності прийнятих митницями рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору від 19.12.2023 № 20122023 з'ясовано наявність рішення про коригування митної вартості від 26.12.2024 № UA100100/2023/000045/2 на подібний товар «алюмінієві композитні панелі» Торгівельна марка: Aluprom Виробник: Jiangsu Yaret International Trade CO., LTD Країна виробництва- CN».
Надані копії митних декларацій країни відправлення № 421320240000000215 від 01.01.2024; № 421320240000000218 від 01.01.2024, № 421320240000000220 від 01.01.2024, № 421320240000000224 від 01.01.2024, № 421320240000000226 від 01.01.2024, № 421320240000000229 від 01.01.2024 без перекладу.
Декларантом не надано договори на перевезення між перевізниками, які зазначені у автотранспортних накладних (CMR) № 009, 101, 171, 547, 573, 610, 869 від 02.04.2024 та експедитором.
З урахуванням наведеного, відповідачем запропоновано декларанту надати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації, інформацію з біржових організацій про вартість товару або сировини, інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів (т. 1 а.с. 108-109).
08.04.2024 декларант на вимогу митного органу додатково надав переклад митних декларацій країни відправлення, виписку з бухгалтерської документації та пояснення з приводу зауважень, викладених у запиті. Також зауважив, що всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару ним надавались під час митного оформлення товару та жодних інших документів надано не буде (т. 1 а.с. 110-113).
08.04.2024 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості № UА100100/2024/000014/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100100/2024/000372 (т. 1 а.с. 137-136, 192-198).
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення та картка відмови прийняті відповідачем необґрунтовано, а тому є протиправними.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
За ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).
За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.
Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).
Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18.
Судовим розглядом установлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною контракту від 19.11.2018) з урахуванням специфікації та комерційного інвойсу.
Позивачем до митного оформлення подано митну декларацію, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.
Відповідачем за результатами розгляду митної декларації та документів прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів.
У графі 33 рішення в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено:
- при здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено з'ясовано, що вартість заявленого до митного оформлення товару «алюмінієві композитні панелі», що декларується за кодом згідно з УКТЗЕД 7606123000 є меншою від мінімального рівня митної вартості подібних товарів, інформація по яким міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексу Єдиної автоматизованої Інформаційної системи Держмитслужби України.
- при перевірці наявності прийнятих митницями рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору від 19.12.2023 № 20122023 з'ясовано наявність рішення про коригування митної вартості від 26.12.2024 № UА100100/2023/000045/2 на подібний товар «алюмінієві композитні панелі» Торгівельна марка: Aluprom Виробник: Jiangsu Yaret International Trade CO., LTD Країна виробництва - СN». Декларантом не здійснено коригування митної вартості з врахуванням попереднього рішення про коригування митної вартості на ідентичний товар»;
- декларант не надав завірені в установленому порядку копії митних декларацій країни відправлення, отже надані документи не можуть бути прийняті для цілей митного оформлення;
- враховуючи, що алюміній і полімери (основні складові товару) є об'єктами біржової торгівлі, необхідним є здійснення порівняння біржових котирувань. Згідно з інформацією Лондонської біржі металів, ціна на алюміній станом на 19.12.2022 становить 2215 USD/т (інвойс від 29.12.2023 № 23WМ1013-546/547/548/549/550/551/552, специфікація від 29.12.2023 № 54). У той же час митна вартість товару «алюмінієві композитні панелі прямокутної форми з двох листів сплаву алюмінію (алюміній з домішками заліза, цинк, марганець)» становить 2,09 USD/кг, яка включає як вартість сировини так і ряд витрат на виробництво товару, податки, прибуток, та інші витрати, що додаються до митної вартості (вартість перевезення товару, страхування), тощо;
- при митному оформленні не надано документи, які підтверджують договірні відносини між перевізниками та експедитором, надання яких передбачено вимогами Закону України від 01.07.2004 № 1955-ГУ «Про транспортно-експедиторську діяльність»
Джерелом інформації по товарам слугувала цінова інформація, що наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін, а саме - МД від 06.03.2024 № 24UA500500007827U1, де розрахунок митної вартості складає 2,32 дол. США/кг за товар.
Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України.
Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції надані позивачем документи містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.
Щодо доводів апелянта про те, що декларантом не здійснено коригування митної вартості з врахуванням попереднього рішення про коригування митної вартості на ідентичний товар, колегія суддів зазначає наступне.
Так, митний орган посилається на те, що при перевірці наявності прийнятих митницями рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору від 19.12.2023 № 20122023 з'ясовано наявність рішення про коригування митної вартості від 26.12.2024 № UA100100/2023/000045/2 на подібний товар «алюмінієві композитні панелі» Торгівельна марка: Aluprom Виробник: Jiangsu Yaret International Trade CO., LTD Країна виробництва - CN».
Водночас, колегія суддів зазначає, що ТОВ «Модус, ЛТД» придбано та ввезено товар на територію України за іншим зовнішньоекономічним контрактом, а саме - від 19.11.2018 №17/2018.
Крім того, колегія суддів зауважує, що рішення про коригування митної вартості складається тільки на ту партію товару, яка проходить митне оформлення і не може впливати на подальше оформлення інших товарів (партій товарів) по ціні, вказаній у попередніх рішеннях про коригування митної вартості.
Відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань з докладною інформацією, яка використовувалася ним при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до приписів ст. 2 КАС України, рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Між тим, спірне рішення містить лише посилання на номер та дату митної декларації. Докладна інформація, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості товару у спірному рішенні відсутня.
Посилання апелянта на невідповідність визначеної декларантом ціни товару «алюмінієві композитні панелі» ціні, що міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексу Єдиної автоматизованої Інформаційної системи Держмитслужби України колегія суддів оцінює критично, оскільки використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.
Разом з тим, як зазначено вище, митним органом у спірному рішенні не наведено докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товару, окрім посилання на номер та дату митної декларації.
Твердження митного органу у спірному рішенні про ненадання декларантом завірених в установленому порядку копій митних декларацій країни відправлення колегія суддів вважає такими, що не є достатніми підставами для коригування митної вартості товару, оскільки документами, які підтверджують митну вартість товару є інвойс та специфікація, якими визначено вартість та умови його поставки а не митна декларація країни відправлення.
Колегія суддів зауважує, що ч. 2 ст. 53 МК України законодавцем встановлено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких відсутня митна декларація країни відправлення відсутня.
В свою чергу, п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема, копію митної декларації країни відправлення.
Тобто, копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, а може додатково надаватися митному органу виключно у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 53 МК України за її наявності.
Таким чином, неподання декларантом завіреної копії декларації країни відправлення не є підставою для невизнання визначеної ним митної вартості, адже ч. 2 ст. 53 МК України такий документ не віднесений до обов'язкових для подання та не впливає на митну вартість.
Доводи скаржника про те, що ввезений товар є об'єктом біржової торгівлі, у зв'язку з чим митним органом проведено порівняння біржових котирувань та з'ясовано, що ціна на алюміній станом на 19.12.2022 становить 2215 USD/т, що є більшою за визначену позивачем (2,09 USD/кг) колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Так, під час митних консультацій, ТОВ «Модус, ЛТД» повідомляло відповідача, що композитні панелі марки «Aluprom» вироблені з алюмінія з домішками та прошарком з вторинного поліетилену не є біржовим товаром. Додатково надало митниці висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 28-ЦЗ/24 від 22.03.2024.
Разом з тим, відповідач ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надав жодних доказів в підтвердження того, що товар, який розмитнюється є об'єктом біржової торгівлі.
Щодо доводів апеляційної скарги про не надання позивачем документів, що підтверджують договірні відносини між перевізниками та експедитором, надання яких передбачено вимогами Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Пунктом 5 ч. 10 ст. 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.
Колегія суддів зазначає, що Митний кодекс України не містить положень, які зобов'язують для підтвердження витрат на транспортування подавати виключно первинні документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Таких вимог не містять і Правила заповнення декларації митної вартості.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14, якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).
Судом встановлено, що на підтвердження транспортних витрат позивач надав митному органу договір (контракт) про перевезення №070422 від 07.04.2022 з ТОВ «ЄвроФорвардінг»; договір (контракт) про перевезення №UА00207606 від 29.10.2010; автотранспортні накладні; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №4028 від 03.04.2024; довідку, що підтверджує вартість перевезення товару №03042024-01 від 03.04.2024; заявку на перевезення.
Так, довідкою про транспортні витрати №03042024-01 від 03.04.2024 (т. 1 а.с. 89-90) підтверджено, що витрати на транспортування вантажу складаються з:
щодо вантажу "Aluminium Composite Panels":
- витрат на морське перевезення за межами державного кордону України за маршрутом Qingdao (Китай) - Constanta (Румунія) - 1 422 424,75 грн;
- транспортно - експедиторського обслуговування в порту Constanta (Румунія), включаючи НРР в порту Constanta (Румунія) - 95 219,38 грн;
-транспортно-допоміжних послуг за межами території України - 249 725,00 грн;
- транспортних послуг з доставки частини вантажу з порту Констанца (Румунія) до м.п. Орлівка (Україна) - 234 741,00 грн;
щодо вантажу "Samples of Aluminium Composite Panels":
-витрат на морське перевезення за межами державного кордону України за маршрутом Qingdao (Китай) - Constanta (Румунія) - 1 566,00 грн;
- транспортно - експедиторського обслуговування для частини вантажу в порту Constanta (Румунія), включаючи НРР в порту Constanta (Румунія) - 104,00 грн;
-транспортно-допоміжних послуг за межами території України - 275,00 грн;
- транспортних послуг з доставки частини вантажу з порту Констанца (Румунія) до м.п. Орлівка (Україна) - 259,00 грн.
Транспортні витрати, зазначені в довідці про транспортно-експедиційні витрати №03042024-1 від 03.04.2024 та рахунку-фактурі № 4028 від 03.04.2024 до митної території України (як морське так і наземне транспортування товару) додані до митної вартості товару.
Крім того, ТОВ «Модус, ЛТД» повідомляло митницю, що судноплавна лінія «Maersk» не надає копії договорів зі своїми контрагентами третім особам. а всі фінансові відношення стосовно перевезення товару викладені у контракті № 070422 від 07.04.2022 з ТОВ «ЄвроФорвардінг», який надано до декларації.
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції та не спростовано відповідачем, надані документи підтверджують вартість перевезення товару та не містять розбіжностей, які необхідно було б усувати.
За умови надання таких документів у митного органу є можливість ідентифікувати належність транспортних витрат по доставці товару для підтвердження складової митної вартості товару.
Не надання декларантом лише документів, що підтверджують договірні відносини між перевізниками та експедитором не можуть бути достатньою та беззаперечною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
Доводи скаржника як на підставу визначення митної вартості товару за резервним методом - не надання позивачем на запит митниці договору (угоди, контракту) з третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності! такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Колегія суддів зазначає, що вказані у ч. 3 ст. 53 МК України документи мають надаватись митному органу лише за їх наявності у декларанта. Натомість, відсутність таких документів з огляду на їх не складання не слугувати підставою для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товару.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару та додатково під час оскарження спірного рішення, вважає, що останні кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Колегія суддів також враховує, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.
Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16.
Крім того, колегія суддів зауважує, що спірне рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованого митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідач обмежився лише посиланням на номер митної декларації, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що Митниця не надала доказів на підтвердження обставин, що позивачем у митній декларації було зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
В свою чергу, позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, проте митний орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірне рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Як наслідок, підлягає скасуванню і спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнята відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості.
Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме прийняття до розгляду позову, поданого особою, що не має права представляти його інтереси .
Відповідно до частин 1, 3 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Частиною 1 ст. 57 КАС встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до приписів ст. 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.
Згідно з ч. 2 ст. 57 КАС України у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Таким чином, у справах незначної складності, сторона може брати участь у судовому процесі через представника, який діє на підставі довіреності згідно п.1 ч.1 ст. 59 КАС України.
У інших справах, які не відносяться до справ незначної складності, сторона може брати участь у судовому процесі через прокурора або адвоката, або особисто (самопредставництво).
З матеріалів справи слідує, що позов від імені ТОВ «Модус, ЛТД» підписаний представником Касіловою Д.В., яка на підтвердження своїх повноважень надала оригінал довіреності № 5 від 27.05.2020, терміном дії до 27.05.2025.
Зазначеною довіреністю ТОВ «Модус, ЛТД» в особі директора Луговської О.І. уповноважує Касілову Д.В. представляти інтереси Товариства перед органами судової влади (у судах цивільної, господарської, адміністративної юрисдикції всіх інстанцій (з урахуванням принципів територіальності, спеціалізації та інстанційності)) відповідно до норм чинного законодавства України, для чого надає повноваження користуватися процесуальними правами учасників у судовому провадженні у разі представництва у судах, які визначаються нормами чинного законодавства України (зокрема, але не виключно, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського процесуального кодексу України та ін.).
Для представництва інтересів за цією довіреністю повіреному надається право від імені Товариства, зокрема, складати, підписувати, направляти, подавати документи правового та процесуального характеру (в тому числі позовні заяви).
Згідно п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження з огляду на віднесення її судом до справ незначної складності.
Враховуючи викладене, позивач у даній справі мав можливість брати участь у судовому процесі через представника за довіреністю.
Таким чином, Касілова Д.В. мала повноваження на представництво позивача за довіреністю, зокрема, на підписання позову.
Наведене свідчить про достатність доказів на підтвердження повноважень Касілової Д.В. представляти ТОВ «Модус, ЛТД» в адміністративному судочинстві та підписувати процесуальні документи у цій справі.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 по справі № 520/14457/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова