21 січня 2025 року місто Київ
справа № 756/4959/24
провадження № 22-ц/824/2527/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Головачова Я.В.,
суддів:Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Подільського районного суду міста Києва у складі судді Будзан Л.Д. від 5 серпня 2024 року у справі за позовом акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року АТ "Універсал Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що monobank - це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank.
3 березня 2019 року між АТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
3 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до позивача із анкетою-заявою про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 та встановлення кредитного ліміту на суму, вказану у мобільному додатку.
Своїм підписом ОСОБА_1 повністю та безумовно прийняв пропозицію Банку та погоджується з тим, що анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських
послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Банк свої зобов'язання виконав у повному обсязі, зарезервувавши та відкривши поточний рахунок № НОМЕР_1 та встановивши ліміт використання кредиту у розмірі 70 000 грн, що зазначено у довідці про розмір встановлено кредиту.
Посилаючись на те, що відповідач не виконує свої зобов'язання, АТ "Універсал Банк" просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 63 378 грн 77 коп., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 5 серпня 2024 року у задоволенні позову АТ "Універсал Банк" відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтував своє рішення тим, що позивач не надав належних і достатніх доказів укладення кредитного договору між АТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 . Суд дійшов висновку, що наведені у позовній заяві обставини не підтвердилися в ході розгляду справи. Зокрема, серед поданих до позовної заяви документів містилися: анкета-заява до договору про надання банківських послуг від 18 червня 2019 року, підписана ОСОБА_2 ; копія паспорта ОСОБА_2 , а також розрахунок заборгованості за кредитним договором. Тобто до позовної заяви було додано кредитний договір, укладений з іншою особою.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі АТ "Універсал Банк", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Скаржник зазначає, що підписавши анкету-заяву ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ "Універсал Банк", Тарифами за карткою monobank, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, та отримав їх примірники в мобільному додатку. Відповідач висловив свою згоду з вказаними документами в електронному вигляді у мобільному додатку monobank шляхом застосування клієнтом електронного цифрового підпису. Тобто сторонами було погоджено усі істотні умови договору.
Судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту "monobank", а також процедуру ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб з тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту.
Вважає, що суд дійшов передчасних висновків відносно того, що клієнт не був ознайомлений із зазначеними умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту.
Посилання суду першої інстанції на недоведеність банком, що саме ці умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України "Про електронну комерцію".
Виконаний банком розрахунок заборгованості є належним доказом, який підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором. При цьому, відповідач не надав доказів, які б спростували правильність наданого банком розрахунку заборгованості.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_1 не скористався своїм правом на подання відзиву.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2024 року АТ "Універсал Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 63 378 грн 77 коп., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту).
Позивач у позові вказав, що 3 березня 2019 року між АТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
АТ "Універсал Банк" до позову додав: розрахунок заборгованості за договором № б/н від 18 червня 2019 року, укладеного між АТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 станом на 4 березня 2024 року; довідку від 1 квітня 2024 року про розмір встановленого кредитного ліміту ОСОБА_1 ; анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 18 червня 2019 року, підписану ОСОБА_2 , фотокопію паспорта та картки платника податків ОСОБА_2 ; покрокову інструкцію активації картки; витяг із Умов та правил обслуговування фізичних осіб в АТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Monobank); копію протоколу Правління АТ "Універсал Банк" № 5 від 6 лютого 2019 року; копію витягу зі статуту АТ "Універсал Банк"; копію виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АТ "Універсал Банк"; копію банківської ліцензії № 92 від 10 жовтня 2011 року.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 628, 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (частина 1 статті 638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).
За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень частин 1, 3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Згідно з статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" (далі - Закон).
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може
бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки, позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував факт підписання ОСОБА_1 анкети-заявидо договору про надання банківських послуг від 3 березня 2019 року, погодження умов кредитування, отримання ним кредиту, розміру заборгованості, використання відповідачем кредитних коштів, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні заявленого розміру заборгованості з відповідача.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в цій справі, для підтвердження своїх позовних вимог щодо укладення кредитного договору та наявності у відповідача заборгованості за кредитом, позивач мав можливість надати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитних відносин, розмір заборгованості, на підставі яких суд першої та апеляційної інстанцій зміг би перевірити викладені у позові обставини та встановити точний розмір заборгованості.
Однак під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком відповідно до положень статей 12 та 81 ЦПК України, для підтвердження обставин, зазначених у позові.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що суд був позбавлений можливості належним чином перевірити факт укладення договору, видачу банком кредитних коштів відповідачу, їх використання відповідачем, а також внесення ним платежів на погашення заборгованості. Відтак, позовні вимоги позивачем не доведено належними та допустимими доказами.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач заперечень проти позову не подавав, розмір заборгованості та умови договору не оспорював, колегія суддів відхиляє, оскільки доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що наданий позивачем розрахунок є належним доказом, який підтверджує суму заборгованості, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такий розрахунок складено за договором № б/н від 18 червня 2019 року, укладеного між АТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 . Розрахунку заборгованості щодо укладеного договору між АТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Інші доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають та жодним чином їх не спростовують.
Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Універсал Банк" залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 5 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: