21 січня 2025 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_1 , перевіривши апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваної ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 02 січня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 02.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваної ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_3 з тримання під вартою на запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_2 в інтересах підозрюваної ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про зміну підозрюваній ОСОБА_3 запобіжного заходу, та застосувати до підозрюваної запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
16.01.2025 до Київського апеляційного суду з Голосіївського районного суду міста Києва надійшли матеріали судового провадження за клопотанням захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваної ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_3 з тримання під вартою на запобіжний захід у виді особистого зобов'язання у кримінальному провадженні № 42024100000000192.
Вивчивши апеляційну скаргу та матеріали судового провадження, вважаю, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити, з таких підстав.
Справа № 760/33707/24 Слідчий суддя - ОСОБА_4
Апеляційне провадження № 11-сс/824/1334/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що Конституцією та законами України.
Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В офіційному тлумаченні частини другої статті 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.
Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано параграфом 2 Глави 26 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Відповідно до частини 3 ст. 392 КПК України, вапеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 309 КПК України визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
До цього переліку, зокрема, віднесено відповідні ухвали слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі про застосування або відмову у застосуванні запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, домашнього арешту та застави.
Згідно ч. 3 ст. 309 КПК України, скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Зазначеними нормами кримінального процесуального законодавства не передбачено оскарження у апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу, поданого у порядку ст. 201 КПК України.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 28.03.2019 у справі № 286/1695/18, виходячи із системного аналізу положень ст. 309 КПК України, поняття «застосування запобіжного заходу» охоплює не тільки його обрання, але й випадки зміни запобіжного заходу, коли суд обирає інший захід.
Разом з тим, в ухвалі Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 11.03.2024 у справі № 522/97/24 колегія суддів дійшла висновку, що у разі постановлення ухвали про зміну запобіжного заходу з одного, раніше визначеного, на інший, мова йде про ухвалення по суті рішення про застосовування іншого запобіжного заходу, а тому такі процесуальні рішення охоплюються поняттям «застосування запобіжного заходу», яке вжито в ч. 1 ст. 309 КПК.
Натомість оскаржувана до апеляційного суду ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у цьому провадженні вищенаведених правових наслідків не породжує, а тому викладені висновки касаційного суду не стосуються питання її оскарження.
Такий підхід узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалах від 15 липня 2021 року справа № 991/3396/21, від 16 серпня 2021 року справа № 991/4208/21, від 19 вересня 2022 року справа № 157/794/22.
З аналізу вищенаведених правових позицій Верховного Суду убачається, що поняття «застосування запобіжного заходу» охоплює не тільки його обрання, але й випадки зміни запобіжного заходу, що надає право на апеляційне оскарження, лише у випадках, коли суд обирає або застосовує до підозрюваного інший, більш тяжкий запобіжний захід, адже в такому випадку рішенням про зміну запобіжного заходу слідчий суддя фактично погіршує його становище.
Натомість, у даному судовому провадженні слідчий суддя своєю ухвалою відмовив захиснику у задоволенні його клопотання про зміну підозрюваній ОСОБА_3 запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання, а не застосував інший запобіжний захід, яким би погіршувалося становище підозрюваної, а тому дана ухвала не підлягає апеляційному оскарженню.
Частина 4 статті 399 КПК України визначає не право, а обов'язок суду апеляційної інстанції відмовити у відкритті провадження, тому що законом визначено чіткий перелік ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню, і не надає можливості діяти вибірково щодо кожного конкретного випадку.
У даному випадку закон не передбачає права або обов'язку суду апеляційної інстанції давати оцінку законності чи незаконності прийнятого по суті рішення слідчим суддею.
Оскільки чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено оскарження у апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну більш суворого запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід, то вважаю, що підстави для відкриття провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваної ОСОБА_3 відсутні.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 309, 376, 392, 399 КПК України, суддя,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваної ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 02 січня 2025 року.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Суддя Київського
апеляційного суду ОСОБА_1