20 січня 2025 року справа № 580/12568/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 971010308234 від 13.12.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років та перевести на пенсію за вислугою років відповідно до Закону України “Про прокуратуру» з 13.12.2024.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 06.12.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із письмовою заявою про переведення його на інший вид пенсії, а саме: за вислугою років, однак відповідач-2 прийняв рішення про відмову у переході на пенсію за вислугою років, мотивуючи його тим, що внаслідок перерахунку розмір пенсії зменшиться.
Представник позивача зазначає, що особа, яка має право на отримання пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та на отримання пенсії відповідно до Закону України “Про прокуратуру», має право вибору одного із видів пенсії, зокрема відповідно до Закону України “Про прокуратуру».
Ухвалою від 20.12.2024 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
06.01.2025 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця відповідача-1 просила в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області є самостійною юридичною особою та не несе відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність інших територіальних органів Пенсійного фонду, а тому не є належним відповідачем у даній справі. Публічно-правовий спір між Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області та позивачем відсутній. З 1 січня 2018 року пенсія, призначена відповідно до статті 86 Закону № 1697-VІІ, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України “Про статус народного депутата України», “Про державну службу», “Про судоустрій і статус суддів», виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». ОСОБА_2 з 23.05.2005 та по даний час працює на посаді прокурора. Пунктом 4 Розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що якщо внаслідок перерахунку пенсії її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. З огляду на зазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення про відмову у переході на пенсію за вислугу років, відповідно до Закону № 1697-VII у зв'язку зі зменшенням розміру пенсії.
09.01.2025 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця відповідача-2 просила в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що розмір пенсії, обчисленої згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 8954,41 грн, у зв'язку із чим відмовлено у перерахунку пенсії, у зв'язку зі зменшенням розміру пенсії.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України “Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.
Відповідно до протоколу перерахунку пенсії (а.с. 35) пенсія по інвалідності нараховується позивачу у розмірі 47040 грн, виплачується з обмеженням максимальним розміром - 23610 грн.
06.12.2024 позивач звернувся до Головного управління із заявою щодо переведення на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.
13.12.2024 відповідач-2 прийняв рішення про відмову у переході на інший вид пенсії у зв'язку зі зменшенням розміру пенсії. В обґрунтування рішення зазначив, що розмір пенсії, обчисленої згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 8954,41 грн. Пунктом 4 Розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що якщо внаслідок перерахунку пенсії її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Рішення відповідача-2 про відмову в переході на інший вид пенсії позивач вважає протиправним, а тому звернувся в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України “Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).
Статтею 86 Закону № 1697-VII врегульоване пенсійне забезпечення працівників прокуратури.
Згідно ч. ч. 1-4 вказаної статті прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат на 60. Коригування зазначених виплат проводиться із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього. Посадовий оклад, надбавки за вислугу років під час призначення пенсії враховуються в розмірах за останньою займаною посадою прокурора, встановлених на момент виникнення права на перерахунок пенсії за вислугу років.
Право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії (ч. 8 ст. 86 Закону № 1697-VII).
Прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором (ч. 11 ст. 86 Закону № 1697-VII).
Відповідно до абзацу четвертого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, з 1 січня 2018 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України “Про статус народного депутата України», “Про державну службу», “Про судоустрій і статус суддів», виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Аналіз вказаних положень статті 86 Закону № 1697-VII вказує на те, що прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором.
Суд врахував, що відповідач-2 у спірному рішенні підтверджує наявність у позивача необхідного обсягу стажу на посадах прокурорів для призначення пенсії за вислугу років, натомість відмовив у переведенні на вказаний вид пенсії зазначивши, що розмір пенсії, обчисленої згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зменшиться до 8954,41 грн, що суперечить нормам пунктом 4 Розділу XV Закону № 1058.
Надаючи оцінку вказаним посиланням суд зазначає, що у спірних правовідносинах відповідач не зазначив у спірному рішенні обґрунтованого розрахунку пенсії у сумі 8954,41 грн. Зазначена обставина вказує на не підтвердженість доводів спірного рішення щодо зменшення розміру пенсії позивача внаслідок його переведення на пенсію за вислугу років.
Суд врахував, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, що висловлені у постанові від 18.03.2021 у справі № 280/4057/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Верховний Суд у постанові від 11.09.2023 року у справі № 420/14943/21 сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
У вищезазначеній постанові Верховний Суд зазначив, що Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов'язок суб'єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним “маркером» того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених відповідачем-2 в основу спірного рішення на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України, суд встановив, що вказане рішення є необґрунтованим, оскільки не містить обґрунтованого розрахунку пенсії у сумі 8954,41 грн у контексті доводів щодо зменшення розміру пенсії позивача внаслідок його переведення на пенсію за вислугу років.
Невмотивованість рішення суб'єкта владних повноважень є підставою для його скасування, у зв'язку із чим суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 971010308234 від 13.12.2024.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача суд врахував, що під час вирішення спірного питання пенсійний орган має дискреційні повноваження у частині щодо обрахунку розміру пенсії, у зв'язку із чим суд доходить висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача-2 (як органу, який прийняв протиправне рішення) повторно розглянути заяву позивача від 06.12.2024 про переведення на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, з урахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір» та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 971010308234 від 13.12.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.12.2024 про переведення на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, та прийняти рішення за результатами розгляду заяви з урахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );
2) відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538);
3) відповідач-2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 20.01.2025.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК