20 січня 2025 рокусправа № 380/19081/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про зобов'язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУ ПФУ в Черкаській області, відповідач-2), з такими вимогами:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу роботи , який дає право на призначення пенсії державного службовця, відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723 XII, Закону України від 10.12.2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» стаж роботи - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у органах податкової служби за період з 01.06.1995 р. по час звільнення 02.09.2024 р.;
- визнати протиправним та скасувати Рішення № 134450001094 від 16.08.2024 р. Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову у перерахунку пенсії, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні із пенсії за віком на загальних підставах на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-УІІІ та ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з пенсії за віком на загальних підставах на пенсію державного службовця за віком відповідно до п.10 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII та ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723 з 09 серпня 2024 р. та здійснити перерахунок і виплату пенсії державного службовця за період починаючи з 09.08.2024 р., тобто з часу звернення за переведенням на пенсію державного службовця та з урахуванням довідок доданих до заяви про перехід на пенсію державного службовця.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 09.08.2024 звернулась із заявою про перехід на інший вид пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». ГУ ПФУ у Львівській області передало її заяву для розгляду ГУ ПФУ в Черкаській області, котре прийняло рішення № 134450001094 від 16.08.2024 про відмову заявниці у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Рішення обґрунтовано тим, що в заявниці відсутній відповідний стаж державної служби, з огляду на те, що вона станом на 01.05.2016 працювала на посаді, що не відноситься до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу». Позивачка не погоджується з цим рішенням, вважає його безпідставним та необґрунтованим. Зазначає, що згідно із записами її трудової книжки: з 01.06.1995 - 02.09.2024 проходила службу в органах державної податкової служби (29 років 03 місяці 02 дні). Позивачка вказує, що її стаж державної служби становить 29 років 03 місяці 02 дні, вона підпадає під умови, визначені пунктами 10,12 Прикінцевих та перехідних положеннями Закону України «Про державну службу» № 889-VIII.
Відповідач-1, ГУ ПФУ в Черкаській області, позов не визнає, подав відзив на позовну заяву, просить суд відмовити в задоволенні позову повному обсязі. Відповідач зазначає, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідної категорії посад державних службовців. Оскільки, у позивачки немає підстав для зарахування до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців періодів роботи в органах податкової служби (згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 присвоювали спеціальні звання «Інспектор податкової служби 3 рангу, 2 рангу, 1 рангу»), у позивачки відсутнє право на перехід з пенсії за віком на пенсію державного службовця. Просить відмовити в задоволенні позову.
Відповідач-2, ГУ ПФУ у Львівській області позов не визнає з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїх запереченнях відповідач повідомив, що 09.08.2024 позивачка звернулась до органу ПФУ із заявою про перерахунок пенсії - перехід на інший вид пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Відповідач посилається на норми статті 90 Закону від 10.12.2015 № 889-VIII, відповідно до яких пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-ІV. Вказує, на відсутність підстав для зарахування до стажу державної служби періодів роботи позивачки в органах податкової служби, оскільки у позивачки відсутній стаж державної служби, передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу № 889-VIII.
Позивачка подала відповідь на відзив, де навела аргументи на спростування позиції відповідача аналогічні тим, що наведені у позовній заяві.
Суд дослідив заяви по суті справи, долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи:
ОСОБА_1 є пенсіонеркою, із 30.05.2018 отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 з 01.06.1995 по 02.09.2024 працювала на різних посадах в органах державної податкової служби (старшого державного податкового ревізора-інспектора, головного державного податкового ревізора-інспектора, головного державного інспектора, старшого державного інспектора). За цей період ОСОБА_1 : - 01.06.1995 прийняла присягу державного службовця; - 02.07.1996 присвоєно спеціальне звання «Інспектора податкової служби III рангу»; - 02.08.1999 присвоєно спеціальне звання «Інспектора податкової служби II рангу»; - 02.08.2003 присвоєно спеціальне звання «Інспектора податкової служби І рангу»; - 15.08.2013 присвоєно 13 ранг державного службовця; - 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання посадової особи органів доходів і зборів «Інспектора податкової та митної справи І рангу»; - 20.09.2019 присвоєно 7 ранг державного службовця; - 20.09.2022 присвоєно 6 ранг державного службовця (а.с. 75-85, 21-22 зворот).
Головне управління Державної податкової служби у Львівській області видало ОСОБА_1 довідки від 09.08.2024 № 576-13-01-10-00-11 та № 56-13-01-10-21 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд); від 09.08.2024 року № 575-13-01-10-00-11 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) (а.с. 91-94).
09.08.2024 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу ПФУ із заявою про перерахунок пенсії, просила перевести її на пенсію за Законом України «Про державну службу». До заяви додала довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 09.08.2024 № 576-13-01-10-00-11 та № 56-13-01-10-21, від 09.08.2024 року № 575-13-01-10-00-11.
16.08.2024 ГУ ПФУ в Черкаській області за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.08.2024 прийняло рішення № 134450001094, відповідно до котрого відмовило позивачці в переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Це рішення мотивоване тим, що вона станом на 01.05.2016 працювала на посаді головного державного інспектора Личаківської об'єднаної державної інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на посаді, що не відноситься до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу». (а.с. 19).
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:
відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Закон № 889 набрав чинності 01.05.2016, одночасно втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, що передбачав особливості пенсійного забезпечення державних службовців.
Разом з тим, пп. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 передбачено переживаючу дію статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, тобто законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у особи є право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII визначали, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 (день набрання чинності Законом № 889-VIII) певного стажу держслужби (10 років для осіб, що станом на цю дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Стаття 2 цього Закону визначає структуру заробітної плати, до якої входять: - основна заробітна плата (встановлюється у вигляді посадових окладів для службовців); - додаткова заробітна плата (включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій); - інші заохочувальні та компенсаційні виплати (до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми). Відповідно до статті 33 Закону №3723-ХІІ заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Закону №1058-ІV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
Відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Відповідно до статті 341 Податкового кодексу України (далі - ПК України) служба в контролюючих органах є професійною діяльністю придатних до неї за станом здоров'я, освітнім рівнем та віком громадян України, що пов'язана з формуванням державної податкової та митної політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів, реалізацією податкової та митної політики, політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також із здійсненням контролю за додержанням податкового, митного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Пунктом 342.4 статті 342 ПК України визначено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями (пункт 342.4.).
Згідно з приписами пункту 344.1 статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про такі спірні правовідносини:
ОСОБА_1 призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». 09.08.2024 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу ПФУ із заявою про переведення її з пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV на пенсію державного службовця на підставі Закону № 3723-ХІІ. ГУ ПФУ в Черкаській області відмовило у задоволенні цієї заяви з мотивів, що станом на 01.05.2016 заявниця працювала на посаді головного державного інспектора Личаківської об'єднаної державної інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на посаді, що не відноситься до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу»
Отже, спірним у цій справі є правомірність висновку органу ПФУ щодо неможливості зміни виду (призначення) пенсії заявниці, яка отримує пенсію за віком на підставі Закону № 1058-IV, на пенсію на підставі Закону України «Про державну службу».
Оцінюючи аргументи відповідача суд керується такими мотивами:
Закон № 889-VIII, котрий набрав чинності 01.05.2016, визначає, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII визначали, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд в постанові від 29.04.2020 у справі №539/1855/17 вказав таке: «Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08 жовтня 2013 року (справа № 21-275а13) виснував, що аналіз положень статті 37 Закону №3723-XII, Закону №509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.»
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця. Враховуючи наведені правові позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Черкаській області безпідставно не зарахувало до стажу державної служби період роботи позивачки в органах державної податкової служби, за які позивачці присвоєно спеціальні звання.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 безперервно з 01.06.1995 по 02.09.2024 (29 років 03 місяці 02 дні) працювала на відповідних посадах старшого державного податкового ревізора-інспектора, головного державного податкового ревізора-інспектора, головного державного інспектора, старшого державного інспектора органів державної податкової служби. За період роботи в органах державної податкової служби ОСОБА_1 присвоєно спеціальні звання: «Інспектор податкової служби III рангу», «Інспектор податкової служби II рангу», «Інспектор податкової служби І рангу». Станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону №889) стаж служби позивачки в органах державної податкової служби становив понад 20 років (20 років 11 місяців 01 день), а вона продовжувала проходити державну службу. Отже, ОСОБА_1 на підставі як пункту 10, так і пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами). Підсумовуючи наведені мотиви суд дійшов висновку, що рішення № 1344500010954 від 16.08.2024 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до заяви від 09.08.2024 є необґрунтованим, таке слід скасувати як протиправне.
Статтею 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) визначено, що пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку. Відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 14.09.2016 № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права. З урахуванням наведених норм пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу» підлягає призначенню позивачці з дати звернення про призначення пенсії, тобто з 09.08.2024.
Щодо вимог про зобов'язання зарахувати до стажу державної служби позивачки спірні періоди та перевести з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», суд зазначає таке:
відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, згідно із яким, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається, для прийняття рішення за результатами поданої позивачкою заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Черкаській області, яке прийняло рішення про відмову у перерахунку пенсії. Тому дії щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та пп. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ з 09.08.2024 (з дати подання заяви про переведення на інший вид пенсії) має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що прийняв оскаржуване рішення, у цій справі - ГУ ПФУ в Черкаській області.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 246 КАС України у разі необхідності в резолютивній частині рішення вказується про порядок його виконання. Для забезпечення ефективного відновлення прав позивача та з метою виконання цього рішення суду ГУ ПФУ в Черкаській області зобов'язане зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 01.06.1995 по 02.09.2024.
Водночас ГУ ПФУ у Львівській області є неналежним відповідачем за заявленими позивачкою позовними вимогами, оскільки не розглядало її заяву про перерахунок пенсії та не приймало оскаржене рішення про відмову в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», тому в задоволенні позовних вимог до цього відповідача слід відмовити з мотивів їх безпідставності.
Щодо позовної вимоги про перерахунок пенсії відповідно до довідок про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 09.08.2024 року № 575-13-01-10-00-11 та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) від 09.08.2024 № 576-13-01-10-00-11 та № 56-13-01-10-21, виданих Головним управлінням ДПС у Львівській області, суд зазначає таке.
У справі, яка розглядається, спір виник щодо права позивачки на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у сукупності із пунктом 10,12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, оскільки територіальний орган Пенсійного фонду України не визнав цього права за позивачкою. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 пенсійний органо зробив висновок, що вона не має права на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», переведення на пенсію державного службовця здійснено не було, і питання щодо сум заробітної плати, які мають враховуватися при визначенні розміру пенсії державного службовця на час звернення позивачки з цим позовом пенсійний орган не вирішував. Таким чином, вимоги позивачки щодо врахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця при перерахунку пенсії є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, який наділений такими повноваженнями. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо виникнуть у майбутньому, в задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.
З огляду на викладені мотиви суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
З огляду на встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачкою витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, що прийняв протиправне рішення пропорційно до задоволених позовних вимог.
Відповідно до норм статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.
Представниця позивачки в позовній заяві просить стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати, а саме витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд керується такими положеннями:
відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Нормами статті 30 цього Закону визначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як визначено в частині п'ятій статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження підстав, факту понесення та розміру витрат, пов'язаних з розглядом справи, представник позивача надав суду копії таких документів: 1) договір про надання правничих послуг №07/24 від 15.07.2024, укладений між адвокатським об'єднанням «Правовий центр «Професіонал» в особі керівника голови об'єднання Гордієнко Оксани Юріївної та ОСОБА_1 . Відповідно до пункту 3.1 Договору за надання правничих послуг встановлюється оплата в розмірі 2000 грн. Відповідно до пункту 3.2 оплата здійснюється шляхом перерахунку суми визначеної п. 3.1 даного договору на розрахунковий рахунок виконавця або готівкою у касу у сумі 2000 грн. в якості попередньої оплати; 2) акт виконаних робіт № 7/24 від 02.09.2024 з переліком наданих послуг: усні консультації з трудового, податкового, адміністративного та пенсійного законодавства; підготовка позовної заяви. У пункті 3 акту підтверджено оплату послуг за надання правничої допомоги у сумі 2000 грн.; 3) ордер серії ВС № 1307983 та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №259. Оцінюючи витрати позивачки на адвоката, пов'язані з розглядом цієї справи в суді, зважаючи на складність цієї справи, якість підготовлених адвокатом документів, суд визнає такі співмірними з ринковими цінами адвокатських послуг, підстав для зменшення їх розміру немає. Підсумовуючи наведені мотиви, суд вважає справедливим відшкодування позивачці за рахунок відповідача/ГУ ПФУ в Черкаській області, що прийняв протиправне рішення, судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2000 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, КАС України, суд -
Адміністративний позов задовільнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 13445001094 від 16.08.2024 про відмову ОСОБА_1 про перехід на пенсію за Законом України «Про державну службу» відповідно до заяви від 09.08.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, місто Черкаси, вул. Смілянська, 23; ідентифікаційний код 21366538) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з 09.08.2024 пенсію за віком на підставі пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII та пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ.
З метою виконання цього рішення суд встановлює такий порядок та спосіб його виконання: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зобов'язане зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 01.06.1995 по 02.09.2024.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, місто Черкаси, вул. Смілянська, 23; ідентифікаційний код 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок. та судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення, апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович