21 січня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/6836/24
Суддя Кіровоградського окружний адміністративний суду Притула К.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом і просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №112750007379 від 22.04.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- визнати протиправним та скасувати Протокол Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області №112750007379 від 22.04.2024 р. про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду з 04.03.1982 року по 31.12.1997 року членства в колгоспі імені В.Ульянова (правонаступниками якого є Асоціацію селянських сільськогосподарських кооперативів Недогарських селян та фермерське господарство Недогарської сільської Ради Агрофірма «Шаг») та періоду роботи у фермерському господарстві «Данилко» з 01.06.2000 року по 31.12.2003;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Кіровоградській області, в якому знаходиться електронна пенсійна справа ОСОБА_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , подану 15 квітня 2024 року, про призначення пенсії за віком, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за віком, період з 04.03.1982 року по 31.12.1997 року членства в колгоспі імені В.Ульянова (правонаступниками якого є Асоціацію селянських сільськогосподарських кооперативів Недогарських селян та фермерське господарство Недогарської сільської Ради Агрофірма «Шаг»), зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за віком, період роботи у фермерському господарстві «Данилко» з 01.06.2000 року по 31.12.2003 року та призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно поданої заяви від 15 квітня 2024 р. № 2375.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за віком. Дана заява розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області та винесено рішення, яким було відмовлено в призначенні такої пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Позивач не погоджується з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком та вважає її такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву (а.с.31).
13.11.2024 (вх.№ 29024/24) до суду надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому представником відповідача зазначено, що позовні вимоги не визнаються та просить відмовити в їх задоволенні. В якому зазначено, що розгляд заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за принципом екстериторіальності. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 з 04.03.1982 по 31.12.1997 та з 01.06.2000 по 31.12.2003. Всього страховий стаж позивача склав 8 років 09 місяців 4 дні. Тому, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22.04.2024 №112750007379 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи, а саме 28 років.
07.11.2024 (вх.№ 28533/24) до суду надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому представником відповідача зазначено, що позовні вимоги не визнаються та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що Головним управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не приймалось рішення по суті заяви Позивача про призначення пенсії, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальні органи Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не є суб'єктом прийняття рішення по відношенню до гр. ОСОБА_1
13.11.2024 (вх.№28085/24), 22.11.2024 (вх.№ 29731/24) представником позивача до суду надано відповіді на відзиви.
З огляду на вказане, виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.04.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з заявою про призначення пенсії за віком.
22.04.2024 Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, за принципом екстериторіальності розглянуто заяву та прийнято рішення № 112750007379.
Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вбачається № 112750007379, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 .
Зокрема, не зараховано період роботи в колгоспі з 04.03.1982 по 31.12.1997, оскільки записи про встановлений мінімум та відпрацьовані трудодні внесені до трудової із порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінюсту України, Мінпраці України, Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (до цього - Порядок, затверджений постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162) - записи про фактично відпрацьовані вихододні не посвідчені належним чином, не зазначено на підставі яких документів внесено дані про фактично відпрацьовані вихододні з посиланням на номер та дату видачі документів; згідно довідок про кількість відпрацьованих трудоднів за вищевказаний період №165 від 04.08.2021, №168 від 06.08.2021, №169 від 05.08.2021, №99 від 10.04.2024, оскільки в довідках не повністю вказано по-батькові або ж не вказано взагалі (зарахування даного періоду можливе після надходження акту зустрічної перевірки); до того ж відсутні відомості про реорганізацію колгоспу у «Асоціацію селянських сільськогосподарських кооперативів Недогарських селян».
Крім цього, не зараховано період роботи у фермерському господарстві з 01.06.2000 по 31.12.2003, оскільки відсутні відомості про сплату господарством внесків до ПФУ (зараховано частково, згідно даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу).
Всього страховий стаж позивача склав 8 років 09 місяців 4 дні.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22.04.2024 №112750007379 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи.
Позивач вважає, дії відповідача щодо відмови в призначені пенсії протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частина перша статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, починаючи з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із пунктом "а" статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII) вказаного Закону, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно з ч.1 ст.56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Частиною 2 статті 56 Закону №1788-XII встановлено, що при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (далі Порядок №637).
Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону № 1788-XII та п. 1 Порядку № 637, вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 р. у справі №439/1148/17.
Відповідно до п.п.5, 6 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, до трудової книжки колгоспника заносились такі дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
З наведеного вище наведені приписи ч.2 ст.56 Закону №1788-XII та п.5 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 р. №310, наявність у трудовій книжці колгоспника відомостей про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання є обов'язковим, оскільки при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується лише час роботи за фактичною тривалістю.
При цьому, відповідно до п.13 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 р. та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 р. №310, відповідальність за організацію робот по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до уставу та правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Пунктами 14 та 15 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 р. №310, передбачено, що правління колгоспів вживають заходи щодо суворого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, зміцнення кадрів робітників, які здійснюють ведення трудових книжок, підготовленими до цієї роботи людьми, забезпечують належне зберігання архівних документів, що мають відношення до трудової діяльності колгоспників. Ревізійним комісіям, комітетам профспілок колгоспів і колгоспним радам соціального забезпечення рекомендується здійснювати суспільний контроль за своєчасним та правильним заповненням трудових книжок колгоспників, за їх обліком, зберіганням і видачею та вживати заходи задля усунення виявлених недоліків.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки колгоспника покладається саме на спеціально уповноважену правлінням колгоспу особу, тобто на роботодавця.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 р. у справі №677/277/17.
Як вбачається із оскаржуваного рішення Головного управління ПФУ у Вінницькій області від 22.04.2024 № 112750007379 до страхового стажу позивача не зараховано період роботи в колгоспі з 04.03.1982 по 31.12.1997, оскільки записи про фактично відпрацьовані вихідні не посвідчені належним чином, не зазначено на підставі яких документів внесено дані про фактично відпрацьовані вихідні з посиланням на номер та дату видачі документів.
Судом встановлено, згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 , ОСОБА_1 у період з 04.03.1982 по 31.12.1997 був членом колгоспу імені Володимира Ульянова (а.с.14).
Правонаступником колгоспу імені Володимира Ульянова була Асоціація селянських сільськогосподарських кооперативів Недогарських селян, правонаступником якої стало фермерське господарство Недогарської сільської Ради Агрофірма «Шаг» (розпорядження Олександрійської держадміністрації № 431 -р від 24.11.1997).
Згідно архівної довідки № 99 від 10.04.2024 у документах з кадрових питань архівного фонду колгоспу ім. В.Ульянова Недогарської сільської ради Олександрійського району в книгах нарахування заробітної плати значиться «Герасим Сергей» (так в документах) за 1982 рік (а.с.18).
Згідно архівної довідки № 165 від 04.08.2021 р. у документах з кадрових питань архівного фонду колгоспу ім. В.Ульянова Недогарської сільської ради Олександрійського району в книгах нарахування заробітної плати значиться: ОСОБА_1 а 1983-1984 роки, ОСОБА_1 (так в документах) за 1985-1987 роки, професія не вказана, є відомості про вихододні (а.с.18 зв.б.).
Згідно архівної довідки № 168 від 06.08.2021 р. у документах з кадрових питань архівного фонду колгоспу ім. В.Ульянова Недогарської сільської ради Олександрійського району в книгах нарахування заробітної плати значиться:
ОСОБА_1 (так в документах) за 1988-1992 роки, за 1988 рік «Т-рист» (так в документі, за 1989-1992 роки професія не вказана, є дані про заробітну плату та вихододні (а.с.19).
Згідно архівної довідки № 169 від 05.08.2021 р. у документах з кадрових питань АСК Недогарських селян Недогарської сільської ради Олександрійського району в книгах нарахування заробітної плати значиться: ОСОБА_1 (так в документах) за 1993-1997 роки. За 1993-1995 роки та 1997 рік професія не вказана, за 1996 рік - значиться тракторист та є відомості про вихододні.
Листом №100 від 10.04.2024 року трудовий архів Олександрійського району повідомляє про те, що у документах з кадрових питань (особового складу) архівного фонду колгоспу ім. В. Ульянова Недогарської сільської ради Олександрійського району за 1982 рік, серед чисельного складу працівників, інших осіб із прізвищем ОСОБА_1 не значиться (а.с.23).
Також, згідно архівних довідок № 234 від 10.09.2021 та № 235 від 10.09.2021 підтверджується отримання ОСОБА_1 посвідчення тракториста-машиніста (а.с.21).
Таким чином, записи трудової книжки позивачки свідчить про те, що у спірний період, а саме: з 26.06.1984 р. по 30.01.1996 р. було виконано встановлений річний мінімум трудової участі в колгоспі.
Водночас, як зазначалось вище, відповідно до приписів ч.2 ст.56 Закону №1788-XII єдиною підставою для врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин. Разом з цим, у справі, що розглядається, записами трудової книжки позивача підтверджено наявність у останнього встановленого річного мінімуму трудової участі в колгоспі із зазначенням поважних причин невиконання встановленого мінімуму трудової участі у період з 04.03.1982 по 31.12.1997.
Посилання Головного управління ПФУ у Вінницькій області, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі з 04.03.1982 по 31.12.1997, згідно з трудової книжки № НОМЕР_3 , оскільки наявна інформація в наданій трудовій книжці про кількість відпрацьованих вихододнів не завірена належним чином, а саме відсутній документ, на підставі якого внесені записи, його дата та номер, печатка та підпис уповноваженої особи суд вважає не обґрунтованим.
Суд зауважує на тому, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 р. у справі №490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 р. у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Разом з цим, суд зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточність записів не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Стосовно не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача період роботи у фермерському господарстві з 01.06.2000 по 31.12.2003, з підстави відсутності відомості про сплату господарством внесків до ПФУ (зараховано частково, згідно даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу), суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Частиною 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 3 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що у разі ухилення страхувальника чи його посадових осіб від надання територіальному органу Пенсійного фонду звітності чи інших документів про сплату страхових внесків страхові внески обчислюються територіальним органом Пенсійного фонду в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за непрямим методом виходячи з оцінки валового доходу та витрат страхувальника, кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, обсягу виробленої (реалізованої) продукції (послуг), суми сплачених ним податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством.
Відповідно до ч.10 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
В матеріалах справи наявна копія трудової книжки позивача, яка містить записи про роботу позивача у період з 24.05.2000 по 30.11.2005 у фермерському господарстві «Данилко» (а.с.14 зв.б.).
Невнесення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відбулось не з вини позивача.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що несплата ФГ «Данилко» за ОСОБА_1 страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періоду роботи, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.
Внаслідок невиконання ФГ «Данилко» обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за спірний період на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного суду від 24.05.2018 року по справі № 490/12392/16-а, від 23.03.2020 по справі № 535/1031/16-а.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що наявні у справі докази підтверджують обставини, з якими пов'язане виникнення у позивача права на зарахування його стажу роботи за період з 01.06.2000 по 31.12.2003 для призначення пенсії.
Враховуючи те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення № 112750007379 від 22.04.2024, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком та яким встановлено відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоди роботи з 04.03.1982 по 31.12.1997 та з 01.06.2000 по 31.12.2003 та з метою належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування вказаного рішення.
В свою чергу, вирішуючи вимоги позивача про скасування Протоколу Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області №112750007379 від 22.04.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, суд виходить з наступного.
Згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Оскільки вказана вимога позивача про визнання протиправним протоколу, який був прийнятий на підставі оскаржуваного рішення є похідною вимогою від вимоги про визнання протиправним скасування Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №112750007379 від 22.04.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, вона також є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
При цьому, суд наголошує на наступному, надаючи оцінку вимогам позивача щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву подану 15 квітня 2024 року, про призначення пенсії за віком, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за віком, період з 04.03.1982 року по 31.12.1997 року членства в колгоспі імені В.Ульянова (правонаступниками якого є Асоціацію селянських сільськогосподарських кооперативів Недогарських селян та фермерське господарство Недогарської сільської Ради Агрофірма «Шаг») та період роботи у фермерському господарстві «Данилко» з 01.06.2000 року по 31.12.2003, призначити та виплатити пенсію за віком згідно поданої заяви від 15 квітня 2024 р. № 2375, приходить до наступних висновків.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд враховує, що у силу абзацу тринадцятого пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі по тексту Порядок №22-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії було визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, то саме останній має завершити процедуру призначення позивачу пенсії за віком.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача від 15.04.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши періоди роботи з 04.03.1982 по 31.12.1997 та з 01.06.2000 по 31.12.2003, з урахуванням висновків суду.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Суд бере до уваги те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача щодо перерахунку пенсії, відтак суд вважає за можливе на підставі частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України покласти на відповідача судові витрати позивача повністю.
Отже, враховуючи обсяг позовних вимог, що підлягав вирішенню даним рішенням суду, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-а), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №112750007379 від 22.04.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Визнати протиправним та скасувати Протокол Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області №112750007379 від 22.04.2024 р. про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.04.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши періоди роботи з 04.03.1982 по 31.12.1997 та з 01.06.2000 по 31.12.2003, з урахуванням висновків суду.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Присудити на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА