21 січня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5745/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Дегтярьової С.В., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до відповідача: Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розрахунку 100000,00 грн на місяць пропорційне часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 01.06.2022 по 21.06.2022 на підставі довідки Військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2024 №229;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розрахунку 100000,00 грн на місяць пропорційне часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 01.06.2022 по 21.06.2022 на підставі довідки Військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2024 №229;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розрахунку 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць за період військової служби з 22.06.2022 по 30.06.2022;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розрахунку 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць за період військової служби з 22.06.2022 по 30.06.2022;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розрахунку 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць за період військової служби з 01.07.2022 по 31.07.2022;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розрахунку 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць за період військової служби з 01.07.2022 по 31.07.2022.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він був призваний на військову службу по мобілізації та з 01.03.2022 по 31.07.2023 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Вказує, що відповідач не нарахував та не виплатив йому додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць за період з 01.06.2022 по 21.06.2022, а також з 22.06.2022 по 31.07.2022 включно не нарахував та не виплатив йому додаткову винагороду в розмірі до 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168).
Зазначає, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 13.08.2022 №252 з метою уточнення причин і умов, що сприяли нез'явленню з лікування на службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а також встановлення ступеня його вини, було призначено проведення службового розслідування стосовно нього, та призупинено виплату грошового забезпечення. За результатами службового розслідування прийнято наказ від 27.08.2022 №102 «Про результати службового розслідування», згідно з яким встановлено відсутність його вини у затримці прибуття у військову частину та доручено старшому помічнику начальника штабу з кадрів та стройової частини підготувати наказ про відновлення виплат з 21.06.2022.
Крім того, за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022052100000537 від 28.06.2022 за частиною 4 статті 408 Кримінального кодексу України 13.01.2024 слідчим прийнято рішення про часткове закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України у відношенні військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 408 КК України.
Однак, відповідач безпідставно не здійснив виплати позивачеві, що стало підставою для звернення з даним позовом.
Ухвалою судді від 20.09.2024 року відкрито провадження у даній справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та витребувано докази по справі.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
На обґрунтування заперечень зазначив, що за результатами призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2022 №207 службового розслідування було встановлено, що 43 військовослужбовця, в тому числі і ОСОБА_1 , 20.06.2022 самовільно залишили позиції та відмовились виконувати накази командирів в районі населеного пункту Лисичанськ та в той самий день самовільно залишили батальйонний район оборони. Указані військовослужбовці, включно із позивачем, у подальшому повернулись до військової частини та приступили до виконання службових обов'язків. За результатами вищевказаного проведеного розслідування та відповідно до наказу від 16.08.2022 №85 «Про результати службового розслідування» цих військовослужбовців притягнуто до дисциплінарної відповідальності, накладено стягнення у вигляді суворої догани та визначено не виплачувати з 01.06.2022 по 01.08.2022 грошове забезпечення.
Вказує, що у подальшому, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.08.2022 №252 та з метою встановлення причин і умов, що сприяли нез'явленню з лікування на службу без поважних причин до військової частини старшим сержантом ОСОБА_1 , було призначено службове розслідування.
Зокрема в ході проведення вказаного службового розслідування було встановлено наступне:
- згідно пункту 2.2 розслідування, ОСОБА_1 вирішив написати рапорт від 21.06.2022 про необхідність проходження обстеження, проте підтвердження щодо наявності підстав (направлення частини) для вибуття ОСОБА_1 з частини до лікувальних закладів не надано, інформації про погодження прохання посадовими особами частини також не надано;
- згідно пунктів 3.1., 3.2., 3.3, 3.4, 3.5 розслідування фактично описано в розрізі календарних дат переміщення та подорожей військовослужбовця ОСОБА_1 поза межами частини та в межах України, проте підстави для перебування ОСОБА_1 у вказаних місцях були відсутні;
- згідно пункту 5.2 розслідування, встановлено відсутність вини військовослужбовця ОСОБА_1 у затримці прибуття до частини, а не відсутність вини у зв'язку з безпідставним перебуванням поза межами частини з 21.06.2022 по 14.07.2022.
Вказано, що з метою уточнення причин і умов, що сприяли призначенню та проведенню вищевказаного службового розслідування від 26.08.2022 при наявності службового розслідування від 16.08.2022, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії стали причиною вчинення правопорушення, наказом командира частини від 24.09.2024 №471 «Про призначення службового розслідування стосовно неналежного виконання службових обов'язків, на той час, заступником командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення капітаном ОСОБА_2 під час проведення службового розслідування за фактом нез'явлення з лікування на службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 » призначено службове розслідування.
За результатами проведення вказаного службового розслідування складено акт від 27.09.2024, згідно якого встановлено, що позивач 21.06.2022 звернувся з рапортом до командира частини щодо направлення його на медичне обстеження та лікування, проте копія даного рапорту до матеріалів службового розслідування не долучена (пункту 3.1 акту службового розслідування від 27.09.2024), з письмовим рапортом про направлення на обстеження та лікування ОСОБА_1 не звертався, реєстрація рапорту стройовою частиною не здійснювалась (пункт 3.1 акту службового розслідування від 27.09.2024), відсутність рапорту підтверджується письмовим поясненням виконуючої обов'язки начальника медичної служби-начальника медичного пункту, первинна медична карта «Форми-100» щодо надання екстреної медичної допомоги, позивачу не видавалась, з 23.06.2022 по 14.07.2022, самостійно, без направлення частини, солдат ОСОБА_1 вибув до АДРЕСА_1 , тобто своїми діями позивач порушив вимоги статей 260-262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, якими встановлено порядок вибуття, проходження та повернення з лікування.
Відповідач звертає увагу на те, що не надано деталізованого розшифрованого з поясненнями помісячного розрахунку заробітної плати, у зв'язку з чим, не можливо об'єктивно зрозуміти походження твердження ОСОБА_3 про нібито недоплату грошового забезпечення. Позивач не вказує на походження коштів у сумі 90394,45 грн, які надійшли на його банківський рахунок у червні 2022 року.
З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.
14.10.2024 позивач надав суду відповідь на відзив, у якому додатково вказує, що йому не було відомо про наказ 21.06.2022 №207, оскільки його не ознайомлювали з ним та з матеріалами службового розслідування, яке проведено на підставі даного наказу. Не ознайомлювали його також і з наказом командира військової частини від 16.08.2022 №85 «Про результати службового розслідування». Він вважає бездіяльність відповідача протиправною та з цих підстав просить позов задовольнити.
18.10.2024 відповідачем подано суду заперечення, у яких вказано, що позивачу було відомо про проведення службового розслідування від 21.06.2022. Зауважує, що наказом командира військової частини від 12.09.2024 №443 було призначено службове розслідування, за результатами якого складено акт від 20.09.2024 та прийнято наказ від 20.09.2024 №615.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації, зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 та призначений начальником клубу В/ч НОМЕР_1 наказом №1 від 01.03.2022 року (а.с. 102-103 зв.).
У військовій частині НОМЕР_1 позивач проходив військову службу по 31.07.2023, що підтверджується наказом №212 від 31.07.2023 (а.с. 17).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №207 від 21.06.2022 з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню кримінальних правопорушень військовослужбовцями, у тому числі і ОСОБА_1 , відповідальність за вчинення яких передбачена статтями 407, 408 та 429 Кримінального кодексу України, а також встановлення ступеня вини, призначено службове розслідування. Наказано старшому помічнику начальника штабу з кадрів і стройової частини підготувати наказ про призупинення нарахування грошового забезпечення вказаним у наказі військовослужбовцям з 21.06.2022 (а.с. 90).
За результатами розслідування складено акт службового розслідування від 16.08.2022, яким зокрема встановлено, що 22.06.2022 від командира військової частини НОМЕР_1 надійшла усна доповідь про те, що 43 військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 , у тому числі ОСОБА_1 , 20.06.2022 самовільного залишили позиції та відмовились виконувати накази командирів в районі населеного пункту Лисичанськ, та в той день самовільно залишили батальйонний район оборони. Прибувши до тимчасового розташування підрозділу (тилу) в населеному пункті Костянтинівка Донецької області, здали зброю за вказівкою начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_4 , написали рапорти про відмову від виконання завдань за призначенням в районі бойових дій та самовільно залишили частину (а.с. 91-96).
Відповідно до пунктів 2 та 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2022 №85, зокрема позивача, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани. Наказано:
- не виплачувати з 21.06.2022 грошове забезпечення та премію з червня 2022 року,
- не виплачувати додаткову грошову винагороду з червня 2022 року;
- з 01.08.2022 поновити виплату грошового забезпечення (а.с. 107-108).
У позовній заяві та в інших документах по суті позивач ніяк не пояснив встановлених в ході службового розслідування фактів самовільного залишення ним 21.06.2022 позиції та відмови виконувати накази командирів в районі населеного пункту Лисичанськ, самовільного залишення батальйонного району оборони, а також здачі зброї та написання рапорту про відмову від виконання завдань. Де саме перебував позивач з 20.06.2022 року (понеділок) по 24.06.2022 року (п'ятниця) (день отримання в АДРЕСА_1 ) медичного направлення на лікування) позивач суду не повідомив, документальних доказів не надав.
Накази командира військової частини НОМЕР_1 №207 від 21.06.2022 та від 16.08.2022 №85 не оскаржувались позивачем, документальні докази їх скасування або втрати ними чинності іншим чином, матеріали справи не містять.
Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №471 від 24.09.2024 призначено службове розслідування стосовно неналежного виконання службових обов'язків ОСОБА_2 під час проведення службового розслідування за фактом нез'явлення з лікування на службу без поважних причин до військової частини старшим сержантом ОСОБА_1 (а.с. 117зв.).
За результатами вказаного службового розслідування складено Акт від 27.09.2024, у якому встановлено неправомірність дій ОСОБА_1 щодо самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 , що призвела до порушення військової дисципліни, встановленого порядку проходження служби та зниження боєздатності підрозділу в умовах воєнного стану. Вина визначена у формі прямого умислу.
В акті зазначено, що, на той час, начальник клубу солдат ОСОБА_1 , з його слів, 21.06.2022 звернувся з рапортом до командира частини щодо направлення його на медичне обстеження та лікування у зв'язку з поганим самопочуттям. Копія даного рапорту до матеріалів службового розслідування не долучена. В ході проведення перевірки встановлено, що письмовим рапортом про направлення на обстеження та лікування ОСОБА_5 не звертався, реєстрація рапорту стройовою частиною не здійснювалась, що підтверджується також письмовим поясненням тимчасово виконуючої обов'язки начальника медичної служби - начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 , в якому вказано, що до медичного пункту за медичною допомогою та з рапортом про надання направлення для обстеження та лікування, на той час, позивач в період з 21.06.2022 по 14.07.2022 не звертався. Відповідно, первинна медична карта «Ф-100» щодо надання екстреної медичної допомоги, встановлена додатком №4 Керівництва з медичної евакуації в Збройних Силах України, затвердженого наказом Генерального Штабу Збройних Сил України від 09.07.2018 року №258 «Про затвердження Керівництва з медичної евакуації в Збройних Силах України», та довідка «Форми-5» про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), встановлена додатком №5 Положення про військово-медичну експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 14.08.2008 року №402 «Про затвердження Положення про військово-медичну експертизу в Збройних Силах України», які є формальним підтвердженням умов та обставин отримання військовослужбовцем поранення (контузії, каліцтва) і, одночасно, підставами для направлення його на відповідне лікування, солдату ОСОБА_1 не видавались, тобто факт отримання ним травми (поранення, контузії, каліцтва) не підтверджується, а додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн не виплачувалась, відповідно до п.7 окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 Я» 912/з/29 яким, на той час, було врегульовано її виплати.
З 23.06.2022 року по 14.07.2022 року самостійно, без направлення частини, солдат ОСОБА_1 вибув до міста Кропивницький, Кіровоградської області, де звернувся до сімейного лікаря у комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 м. Кропивницького, Кропивницької міської ради» та отримав направлення на госпіталізацію. До КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради», м. Кропивницький, солдат ОСОБА_1 , звернувся 24.06.2022, де йому було призначено стаціонарне лікування по 12.07.2022 року.
В акті вказано, що солдат ОСОБА_1 порушив вимоги статей 260-262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, якими встановлено порядок вибуття, проходження та повернення з лікування, а саме: «На стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини. У день виписки із військового закладу охорони здоров'я військовослужбовцям видаються відповідні документи і вони самостійно (якщо не прибув супроводжуючий із військової частини) направляються до військової частини, з якої прибули. Після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту військової частини, де здають медичні документи».
Натомість 15.07.2022, після проходження лікування, солдат ОСОБА_1 прибув до місця розташування частини, про що начальник медичної служби подав рапорт від 15.07.2022 без реєстрації тодішньому командирові військової частини НОМЕР_2 підполковнику ОСОБА_6 . З метою уточнення причин і умов, що сприяли нез'явленню з лікування на службу без поважних причин до частини солдатом ОСОБА_1 , наказом командира частини від 13.08.2022 року №252 призначено службове розслідування.
Під час вивчення матеріалів службового розслідування встановлено, що факт самовільного залишення частини з 23.06.2022 по 14.07.2022 солдатом ОСОБА_1 відображено в п.п. 2.3 Акту, але, всупереч цьому, залишено капітаном ОСОБА_2 поза увагою та без надання належної правової оцінки вказаному проступку, внаслідок чого ним безпідставно запропоновано командирові військової частини НОМЕР_1 поновити позивачу виплати грошового забезпечення з 21.06.2022. Одночасно, пунктом 2 розділу 5 Акту визначено відсутність вини солдата ОСОБА_1 у затримці прибуття до військової частини НОМЕР_1 , через втрату транспортного засобу у м. Вороново Луганської області, а також ремонтом другого транспортного засобу (а.с.136).
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП "Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради" в період з 28.06.2022 року по 12.07.2022 року з діагнозом "Хр. ерозивний гастроудоденіт" (а.с.139).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 9 Закону України №2011-XII від 20 грудня 1991 року "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ).
Пунктом 1 постанови №168 (в редакції станом на 01.04.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. 168» було внесено зміни у пункт 1 постанови №168. Зокрема, у абзаці першому цього пункту зазначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 №98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за №382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку №260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, від 18.04.2022 №248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01.06.2022), а потім окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29 (далі - Окреме доручення).
У період виникнення спірних правовідносин з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, Міністром оборони України видано Окреме доручення, яке застосовується з 01.06.2022 та визначає умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України.
Пунктом 5 Окремого доручення Міністр оборони України установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 окремого доручення).
Відповідно до підпунктів 9.4 та 9.7 пункту 9 Окремого доручення до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень, передбачено не включати військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника); відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
Визначення військової дисципліни міститься у статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі- Дисциплінарний статут), що означає бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту. Дисциплінарну владу, яка надана молодшим командирам, завжди мають і старші командири.
За приписами статті 45 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження в посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Згідно зі статтею 48 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до статті 83 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Згідно з частиною 1 статті 84 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Положеннями частини 1 статті 86 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту обумовлено, що якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Як описано вище, додаткова винагорода, передбачена постановою №168 у період з 01.06.2022 по 31.07.2022 позивачеві не була нарахована та в подальшому не була виплачена. Підставою для цього стало накладення дисциплінарного стягнення за самовільне залишення позицій позивачем, відмову виконувати накази в районі населеного пункту Лисичанськ та самовільне залишення у той самий день батальйонний район оборони. Цим дисциплінарним стягненням стала сувора догана з позбавленням додаткової винагороди: наказано не виплачувати з 21.06.2022 грошове забезпечення, премію - з червня 2022 року, додаткову грошову винагороду - з червня 2022 року; з 01.08.2022 поновити виплату грошового забезпечення.
Суд звертає увагу сторін на те, що дослідження обставини проступку, аналіз наказів про застосування дисциплінарного стягнення на предмет правомірності та оцінка наявності підстав для позбавлення позивача права на додаткову грошову винагороду через застосування такого стягнення не може бути досліджене судом у цьому провадженні оскільки такі обставини не охоплюються предметом спору. Наказ про застосування дисциплінарного стягнення міг бути оскаржений в загальному порядку позивачем, однак доказів його скасування сторонами суду не надано.
З приводу позиції ОСОБА_1 про те, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 27.08.2022 №102 «Про результати службового розслідування» констатована відсутність його вини, суд вказує наступне.
Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 27.08.2022 №102 прийнятий за результатами службового розслідування на підставі рапорту позивача від 25.07.2022 з метою уточнення причин і умов, що сприяли нез'явленню з лікування на службу без поважних причин.
Так, в ході цього службового розслідування, що оформлене актом від 26.08.2022 року дійсно встановлена відсутність вини у ОСОБА_1 в затримці прибуття до військової частини НОМЕР_1 після лікування (після 12.07.2022). Дані обставини обґрунтовуються втратою транспортного засобу у м. Вороново Луганської області, а також ремонтом другого транспортного засобу. Натомість відсутність його вини встановлена лише в цьому. Безпідставне залишення позивачем місця несення служби не було предметом дослідження в цьому службовому розслідуванні.
Як описано вище, в наказі від 27.08.2022 року командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 27.08.2022 №102 наказано старшому помічнику начальника штабу з кадрів та стройової частини підготувати наказ про відновлення виплат з 21.06.2022 року.
Матеріали справи містять довідку про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.06.2022 по 31.07.2022 (спірний період), яка надана на вимогу ухвали суду. В довідці вказано, що за цей період позивач отримав грошове забезпечення без премії та додаткової винагороди.
Таким чином, відповідач здійснив нарахування грошового забезпечення з урахуванням змісту наказу про застосування дисциплінарного стягнення, яким позивача позбавлено премії та додаткової грошової винагороди з червня 2022 року.
Що ж стосується позиції з приводу винесення постанови про закриття кримінального провадження №42022052100000537 від 13.01.2024 відносно позивача у зв'язку з відсутністю в його діях ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 408 КК України, то суд звертає увагу сторін на те, що прийняття такої постанови не унеможливлює застосування до позивача дисциплінарного стягнення у випадку встановлення складу дисциплінарного проступку в цих діях та одночасно відсутності в них складу кримінального правопорушення.
З огляду на викладене, беручи до уваги чинність застосованого дисциплінарного стягнення, суд вважає відсутніми підстави для визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_3 додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розрахунку 100000,00 грн та 30000,00 грн на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Також відсутні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві таку додаткову винагороду.
Враховуючи викладене суд розцінює позовні вимоги як необґрунтовані та вважає відсутніми підстави для задоволення заявленого позову.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Повне рішення суду складене 21 січня 2025 року.
Повне найменування або прізвище, ім'я, по батькові учасників справи:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА